http://kovel.in.ua/ukr/history...PxJcJWWRq8Ковельське боярство
У першій половині XVI століття Ковельським староством деякий час (з 1543 до 1557 року) володіла польська королева Бона. З огляду на недослідженість наслідків впливу господарювання Бони та перебування Ковельського староства у її держанні на подальший розвій краю цей період заслуговує на увагу дослідників.
Діяльність королеви Бони припадає на першу половину XVI століття. Королева Бона (1494-1557 роки) походила з роду італійських герцогів Сфорца. Уродженка італійського міста Барі, Бона Сфорца д`Арагона, вийшовши заміж за Жигмонта І Старого, стала польською королевою та великою княгинею литовською. У 1518 році вона прибуває у Польщу. З часом набуває впливу на короля, а через нього і на державні справи. Відомий вплив Бони Сфорци на Жигмонта І Старого у зв`язку із встановленням православного намісництва у Львові. Вона брала діяльну участь у проголошенні свого сина Жигмонта Августа великим князем литовським. З її ім`ям також пов`язують поширення нових впливів та ідей у суспільному житті, релігії та господарстві.
Як королева і велика княгиня литовська, Бона набувала маєтностей. Вона володіла землями на Волині, у Білорусії та на Поділлі. Володіння королеви формувалися кількома шляхами, типовими для того часу. По-перше, це надання великим князем литовським державних маєтків у держання. Саме так Бона отримала місто Кременець, містечко Ляхівці та ряд сіл. Розповсюдженим явищем був обмін маєтками. Причини були різноманітні: взаємна господарська вигода або як засіб припинення суперечок із сусідами. Королева також купувала маєтки у приватних осіб.
1543 року Ковельське староство перейшло у власність королеви Бони. Попередній власник князь Василь Михайлович Сангушко обмінявся володіннями з королевою. Взамін Ковельського староства Бона надала Сангушкові волость Горвол та двори Смолняни і Оболци у Вітебському повіті.
Королева Бона видала ряд грамот, які були спрямовані на покращення умов розвитку міста Ковеля. 8 січня 1550 року вона надала ковельським міщанам право на збирання мостового: "від двокінного купецького возу, що проїжджає через місто - 4 гроші, від однокінного - 2 гроші, з яловиці - по 1 грошу". Міщан наділили правом збору за воскобійні, десятини з лісу на утримання паркану та на інші потреби міста. Вони могли передавати це право на відкуп. За це міщани були зобов`язані утримувати навколо міста паркан та рів і представляти щорічні звіти про доходи з цих статей. Ковельські міщани також були звільнені від військової повинності й замість неї платили данини під різними назвами. У 1547 році королева Бона замінила ці данини на єдиний податок - по 1 червінцю з кожного будинку. Ковельські цехи сиром`ятників, шевців, шапочників, панчішників, пекарів, м`ясників, кравців, хутровиків також мали грамоти дружини Жигмонта І, в яких було визначено порядок та внутрішнє влаштування.
У деяких містах Волині (в тому числі у Ковелі) існували єврейські общини. Єврейське населення об`єднувалося в особливі судово-адміністративні одиниці - "збори". Всередині єврейських общин судочинство здійснювалося за законами іудейської релігії, але на них поширювалися дії юридичних документів власників міста. Грамотою, даною Боною в Пьотркові 12 серпня 1547 року, ковельські євреї звільнялися від різних грошових податків, які були при князеві Василю Михайловичу Сангушкові, за винятком плати, яка збиралась щорічно в Петрів день. З кожного двору збиралося по 1 червінцю, а з менших дворів - по півчервінця. Дім, у якому жив рабин, не підлягав цій платі. Євреї були допущені рівноправно користуватися всіма привілеями ковельських міщан на торгах, але також були зобов`язані виконувати всі повинності, які виконували решта жителів Ковеля. Через ці та інші причини відносини між міщанами та адміністративними особами були напружені.
Королева Бона у своїх листах до ковельського старости наказала йому, щоб міщани не платили непотрібних данин, а він (староста) не дозволяв своїм слугам ображати міщан, щоб від мірошників не брали помірного, щоб староста не домагався неоплачуваних робіт від ремісників та інше. Очевидно цей наказ був виконаний не точно, якщо він взагалі був виконаний. Бо у 1556 році до короля Жигмонта II Августа знову приїжджають ковельські міщани зі скаргами на надуживання старости. Король окремим посланням наказує старості: "коли ремісники тамошні будуть робити що-небудь на твої потреби і потреби твоїх слуг, щобись платив їм правдиву та сумлінну ціну і слугам своїм казав їм платити; коли різники ковельські будуть купувати в селян ковельського староства худобу, вівці, кози на заріз, прикажи, щоби десятники і війти (сільські) ніякого оповідного й мита не брали; щодо судів, справ міських і всяких інших справ, ти сам, підстарости і слуги твої повинні поступати так, як постановила королева Бона в своїх листах, як бувало за предків твоїх, тамошніх старостів, крім сього ти не повинен чинити ніякої кривди і гніту міщанам, щоби вони не жалувались нам ніякі кривди". Як бачимо, протягом протягом короткого часу королева Бона Сфорца видала чимало грамот, якими регламентувала життя міста Ковеля. Іще одним наслідком перебування ковельського староства у власності королеви Бони був феномен ковельського боярства.
Соціальний стан боярства-зем`янства вивчений не повністю і тому привертає увагу дослідників. На думку історика М.Владімірского-Буданова, яку поділяє і автор, бояри часом змішувалися із слугами і походили власне від слуг, були "очищеними селянами". Перехідний статус боярства від селян до шляхти підтверджує і той факт, що бояри часом потрапляли в залежність до князів. Відновити боярство можна було опитуванням сусідів-бояр, наданням відповідних документів (грамоти великого князя литовського, королеви Бони, удільних князів та вищої адміністрації) на право володіння землею разом з опитуванням свідків.
Були можливі переходи від селянства до боярства. Так, під час ревізії 1554 року з`ясувалося, що пінський зем`янин Пархвенович мав привілей Жигмонта і Бони на даровані йому 4 дворища. За це він та його нащадки зобов`язані були служити боярську службу, а в разі потреби золотарську і пушкарську, бо предок Пархвеновича був золотарем і пушкарем. З іншого боку були випадки переходу від тяглих селян до боярства. М.Владімірскій-Буданов наводить приклад переходу до боярства межового сторожа Полюхи, якого королева Бона звільнила від тяглої служби і податків. Перехід слуг в боярство позначається зміною обов`язків. І головним була кінна військова служба. Поки слуга не несе кінну військову службу, він не є боярином.
Були бояри і на Ковельщині. Так, у грамоті короля Жигмонта І Старого від 4 і 10 березня 1543 року про дозвіл на обмін володінь між королевою і князем окрім іншого згадуються "бояри з людьми боярськими, і з слугами путними, і з людьми тяглими, з данними". Як бачимо, бояр та людей боярських перераховано поруч із категоріями селян (слуги путні, тяглі, данні), які існували на той час.
На авторитетну думку історика Н.Яковенко на кінець XVI століття залишки інституту замкового зем`янства залишалися тільки в Ковельському старостві, бо решта замків іще раніше перейшла у приватну власність князів. Такий порядок утворився власне тому, що це староство було у володінні королеви Бони, тобто було власністю держави. Після смерті Бони Сфорци Ковельське староство у 1560 році було надане в заставу Тарлу, а з 1564 року - московському емігранту князю Андрію Курбському.
Треба сказати, що уже після смерті королеви Бони, у 1557 році, було проведено волочну реформу Згідно умов реформи повинності боярства та селян були розписані відповідно розміру землі, якою вони користувалися. На думку деяких істориків, саме маєтки королеви стали основою для проведення цієї реформи, оскільки у багатьох випадках Бона упорядкувала сплату податків.
Про обов`язки ковельських бояр у середині XVI століття дізнаємося із судової пізнішої справи. Отже, бояри мали такі повинності: "Аби служили на війні, обороняли кордони староства, об`їжджали староство із замковими листами та грошима, аби підлягали замковій юрисдикції, а в шинках і млинах щоб не чинили перешкод ковельському старості". Зазначено також що бояри вільні від підданства, від чиншу та інших повинностей.
Після переходу Ковельщини до князя Андрія Курбського він спробував трактувати зем`ян як своїх бояр-слуг. Природно, це викликало спротив з їхнього боку. Скажімо, зем`янин-шляхтич Яцько Осовецький у 1582 році заперечує свою підлеглість князю Курбському і посилається при цьому на лист королеви Бони. Отож, хоча ковельські зем`яни.
Королева Бона надала чимало грамот навколишньому боярству. Так, у 1548 році боярин Прочко, який володів добрами Хотивель і Остров, отримав від королеви Бони грамоту, згідно якої тримав ті землі на умовах боярської служби. Навіть через сто років для підтвердження своїх прав бояри ще посилалися на грамоти Бони Сфорци. І такі докази мали вагу. Під час проведення люстрації Ковельського староства у 1663 році, бояри були зафіксовані у багатьох навколишніх селах.
Так, бояри Нецеєвичі з Хотивля пред`явили люстраторам грамоту надану князем Михайлом Сангушком І підтверджену у листопаді 1548 року Боною. Цією грамотою їм було даровано вже згадувані маєтки Хотивель та Остров (у М.Теодоровича "острів Хотивль" - авт.), один лан і два пів лани землі поміж міських ланів, За це вони мали відбувати військову службу. У селі Зелево боярину Христофору Стефановичу надано 1 волоку, за яку він платив чинш: 5 флоринів. 1 гуску, 2 куреу, 10 яєць і був звільнений від інших повинностей. Цей же боярин мав 2 волоки в селі Туровиця, за кожну з яких платив 5 флоринів.
Панцирний боярин Григорій Жук в селі Ходовицях пред`явив люстраторам виписку із Володимирських гродських книг. Згідно документу, 15 вересня 1540 року князь Василь Михайлович Сангушко наділив на вічні віки боярина Каленика Хілімоновича та його нащадків дворищем. За це вони мали нести військову службу. Після проведення люстрації боярам залишили ці ж обов`язки.
Деякі бояри мали пожалування князя Андрія Курбського. Так, шістьом боярам у селі Паридубах було надано князем по 2 волоки землі. У селі Мощоній бояри мали 6 волок землі, яку їм надав Курбський. Вони здавна вважалися замковою прислугою і не платили жодних податків і чиншів. Мощонським боярам також дозволили й надалі не платити чиї" і податків.
У селі Шайні зем`янин Мартин Добжинський, як і його попередник Микола Потошар, мав одну мову землі, надану князем Михайлом Сангушком, за що відбував військову службу. Люстратори залишили йому ці повинності. У цьому ж селі інший зем`янин - Ремегіан Потошар Баштавський - мав 4 волоки землі. Надані тим самим князем. Військову службу, як головний обов`язок, йому залишили й надалі .
Боярин Войтех Соболевський з села Вижівська Воля мав грамоту князя Андрія Курдського від 26 червня 1551 року, згідно якої йому надано 7 волок землі з повинністю нести військову службу. Його права люстраторами також не були змінені. У селі Сухоржицях бояри Микола та Павло Маслинські Романовичі мали 11 волок землі. А Єгор та Іван Петрушкевичі - також 11. Вони володіли цими землями на загальних правах, встановлених для панцирних бояр, тобто повинні були виконувати військову повинність. Землю їм надав князь Михайло Сангушко. Повинності бояр після люстрації не змінилися.
Паридубський боярин Ярош-старший Нецеєвич мав грамоту Жигмонта III від 1 лютого 1619 року, згідно якої він ніс військову службу, а за це володів 5 волоками землі. Повинності його були залишені без змін. Зем`янин Адам Ручинський мав грамоту на помістя в селі Трублі. Це помістя князь Василь Сангушко надав Касперу Трубельському, його дружині Ганні та нащадкам з обов`язком військової служби. Пізніше Трубельський обмінявся землями з Ручинським. Останнього люстратори залишили при колишніх обов`язках. Люблінські (очевидно, люблінецькі) зем`яни Павло Красуцький, Потій Мостонович, Гаврило Литвинович та Павло Кашанович володіли 10 волоками. Ці землі вони мали взамін інших - пожалуваних їм 20 листопада 1536 року князем Василем Сангушком у Годовичах. Ці зем`яни також відбували військову повинність. Після люстрації їхні обов`язки не змінилися . Зем`яни Венцеслав, Станіслав, Іван та Андрій Рудницькі мали три волоки із застінком Рудники від князя Андрія Курбського. Виконували вони за це військову повинність, яку їм залишили і надалі. Зем`яни Черкаські колись мали 5 волок землі в селі Туровиці. Потім вони обміняли її на 12 волок в селі Черкаси. Згідно листа ковельського старости Павла Криського ці зем`яни звільнялися від підлеглості Ковельському замку, але мусили виконувати військову службу.
Як бачимо, зем`яни у Ковельському старостві залишалися аж до середини XVII століття. Зрозуміло, що на той час вони вже перейшли до повноправної шляхти. Проте, іще посилалися на давні грамоти, згідно яких були зобов`язані нести лише військову повинність і не платили жодних податків.
При люстрації 1663 року зем`яни посилаються на грамоти королеви Бони (1 раз), князя Андрія Курбського (4 рази), князів Василя і Михайла Сангушків (по З рази). У деяких випадках вказано тільки на пізніше підтвердження грамот Жигмонтом III. Усі зем`яни ковельського староства, згадані в люстрації 1663 року, мали тільки одну повинність - відбувати військову службу. Іноді це особливо підкреслюється: "цю військову повинність [зем`яни] Черкаські признавали і признають, як обов`язок брати участь у посполитому ополченні". Тобто, пересічно їхні обов`язки мало змінилися за століття. На нашу думку, чималу роль відіграло те, що Ковельським староством володіла королева Бона, яка упорядкувала сплату податків, зокрема боярами, які не втратили своїх прав і не потрапили у залежність до князів.
-------------------------------------------------
На русский перевод сделан автопереводчиком.
http://kovel.in.ua/ukr/history...PxJcJWWRq8Ковельское боярство
В первой половине XVI века Ковельским староством некоторое время (с 1543 до 1557 года) владела польская королева Бона. С учетом неисследованных последствий влияния хозяйствования Боны и нахождения Ковельского староства в ее владении на дальнейшее развитие края этот период заслуживает внимания исследователей.
Деятельность королевы Боны приходится на первую половину XVI века. Королеве Боне (1494-1557 годы) происходила из рода итальянских герцогов Сфорца. Уроженка итальянского города Бари, Бона Сфорца д'Арагона, выйдя замуж за Жигмонта II Старого, стала польской королевой и великой княгиней литовской. В 1518 году она прибывает в Польшу. Со временем приобретает влияния на короля, а через него и на государственные дела. Известное влияние Боны Сфорцы на Жигмонта И Старого в связи с установлением православного наместничества во Львове. Она принимала деятельное участие в провозглашении своего сына Жигмонта Августа великим князем литовским. С ее именем также связывают распространение новых влияний и идей в общественной жизни, религии и хозяйстве.
Как королева и великая княгиня литовская, Бона приобретала имений. Она владела землями на Волыни, в Белоруссии и на Подолье. Владения королевы формировались несколькими путями, типичными для того времени. Во-первых, это предоставление великим князем литовским государственных имений в держание. Именно так Бона получила город Кременец, городок Ляховцы и ряд сел. Распространенным явлением был обмен поместьями. Причины были разнообразные: взаимная хозяйственная выгода или как средство прекращения споров с соседями. Королева также покупала имения у частных лиц.
В 1543 году Ковельское староство перешло в собственность королевы Боны. Предыдущий владелец князь Василий Михайлович Сангушко обменялся владениями с королевой. Взамен Ковельского староства Бона отказала Сангушко волость Горвол и дворы Смолняни и Оболци в Витебском уезде.
Королева Бона издала ряд грамот, которые были направлены на улучшение условий развития города Ковеля. 8 января 1550 года она предоставила ковелем мещанам право на сбор мостового: "от двокінного купеческого телеги, проезжающей через город - 4 деньги, от однокінного - 2 деньги, с яловиці - по 1 грошу". Мещан наделили правом сбора за воскобойни, десятины из леса на содержание забора и на другие нужды города. Они могли передавать это право на откуп. За это мещане были обязаны удерживать вокруг города забор и ров и представлять ежегодные отчеты о доходах с этих статей. Ковельские мещане были освобождены от воинской повинности и вместо нее платили дани под разными названиями. В 1547 году королева Бона заменила эти дани на единый налог - по 1 червонцу с каждого дома. Ковельские цеха Сыромятников, Сапожников, шапочников, Чулочников, пекарей, Мясников, портных, Меховщиков также имели грамоты жены Жигмонта и, в которых был определен порядок и внутреннее устройство.
В некоторых городах Волыни (в том числе в Ковеле) существовали еврейские общины. Еврейское население объединялось в особые судебно-административные единицы - "собрание". Внутри еврейских общин судопроизводство осуществлялось по законам иудейской религии, но на них распространялись действия юридических документов собственников города. Грамотой, данной Боной в Петркове 12 августа 1547 года, ковельские евреи освобождались от различных денежных налогов, которые были при князю Василию Михайловичу Сангушко, за исключением платы, которая собиралась ежегодно в Петров день. С каждого двора собиралось по 1 червонцу, а с меньших дворов - по полчервонца. Дом, в котором жил раввин, не подлежал этой плате. Евреи были допущены равноправно пользоваться всеми привилегиями ковельских мещан на торгах, но также были обязаны выполнять все повинности, которые выполняли остальные жители Ковеля. Из-за этих и других причин отношения между мещанами и административными лицами были напряжены.
Королева Бона в своих письмах к ковельского старосты приказала ему, чтобы горожане не платили ненужных даней, а он (староста) не позволял своим слугам обижать горожан, чтобы от мирошников не брали умеренного, чтобы староста не добивался неоплачиваемых работ от ремесленников и прочее. Очевидно этот приказ был выполнен не точно, если он вообще был выполнен. Ибо в 1556 году r королю Жигмонту II Августу снова приезжают ковельские горожане с жалобами на злоупотребления старосты.
Король отдельным посланием приказывает старосте: "когда тамошние ремесленники будут делать что-либо на твои нужды и потребности твоих слуг, чтобы платил им правдивую и добросовестную цену и слугам своим говорил им платить; когда потрошители ковельские будут покупать у крестьян ковельского староства скот, овцы, козы на заклание, скажи, чтобы десятники и войти (сельские) никакого повествовательного и пошлины не брали; относительно судов, дел городских и всяких других дел, ты сам, старосту и слуги твои должны поступать так, как постановила королева Бона в своих письмах, как бывало за предков твоих, тамошних старост, кроме сего ты не должен оказывать никакой несправедливости и гнета мещанам, чтобы они не жалувались нам никакие обиды".
Как видим, в течение короткого времени королева Бона Сфорца выдала немало грамот, которыми регламентировала жизнь города Ковеля. Еще одним следствием пребывания ковельского староства в собственности королевы Боны был феномен ковельского боярства.
Социальное положение боярства-земянства изучен не полностью и поэтому привлекает внимание исследователей. По мнению историка Н.Владимирского-Буданова, которую разделяет и автор, бояре порой смешивались со слугами и происходили собственно от слуг, были "очищены крестьянами". Переходный статус боярства от крестьян до шляхты подтверждает и тот факт, что бояре нередко попадали в зависимость к князьям. Восстановить боярство можно было опросом соседей-бояр, предоставлением соответствующих документов (грамоты великого князя литовского, королевы Боны, удельных князей и высшей администрации) на право владения землей вместе с опросом свидетелей.
Были возможны переходы от крестьянства до боярства. Так, во время ревизии 1554 года выяснилось, что пинский земянин Пархвенович имел привилегию Жигмонта и Боны на дарованные ему 4 двора. За это он и его потомки обязаны были служить боярскую службу, а в случае необходимости золотарьскую и пушкарьскую, ибо предок Пархвеновича был золотарем и пушкарем. С другой стороны были случаи перехода от тяглых крестьян в боярство. М.Владимирский-Буданов приводит пример перехода в боярство межевого сторожа Полюхи, которого королева Бона освободила от протяжной службы и налогов. Переход слуг в боярство обозначается изменением обязанностей. И главным была конная военная служба. Пока слуга не несет конную военную службу, он не является боярином.
Были бояре и на Ковельщине. Так, в грамоте короля Жигмонта И Старого от 4 и 10 марта 1543 года о разрешении на обмен владений между королевой и князем помимо прочего упоминаются "бояре с людьми боярскими, и слугами путними, и с людьми тяглими, с данным". Как видим, бояр и людей боярских перечислено рядом с категориями крестьян (слуги путевые, тягловые, данни), которые существовали на то время.
На авторитетное мнение историка Н.Яковенко на конец XVI века остатки института замкового земянства оставались только в Ковельском старостве, ибо остальные замков еще раньше перешла в частную собственность князей. Такой порядок образовался собственно потому, что это староство было во владении королевы Боны, то есть было собственностью государства. После смерти Боны Сфорцы Ковельское староство в 1560 году было предоставлено в залог Тарлу, а с 1564 года-Московскому эмигранту князю Андрею Курбскому.
Надо сказать, что уже после смерти королевы Боны, в 1557 году, была проведена волочная реформа. Согласно условиям реформы повинности боярства и крестьян были расписаны соответственно размера земли, которой они пользовались. По мнению некоторых историков, именно поместья королевы стали основой для проведения этой реформы, поскольку во многих случаях Бона упорядочила уплату налогов.
Об обязанности ковельских бояр в середине XVI века узнаем из более позднего судебного дела. Итак, у бояр были такие повинности: "Чтобы служили на войне, защищали границы староства, объезжали староство с замковыми письмами и деньгами, чтобы подлежали замковой юрисдикции, а в кабаках и мельницах чтобы не чинили препятствий ковельском старости". Указано также, что бояре свободны от подданства, от чинша и прочих повинностей.
После перехода Ковельщины к князю Андрею Курбскому он попытался трактовать земян как своих бояр-слуг. Естественно, это вызвало сопротивление с их стороны. Скажем, земянин-шляхтич Яцко Осовецкий в 1582 году отрицает свою подчиненность князю Курбскому и ссылается при этом на письмо королевы Боны.
Королева Бона предоставила немало грамот окружающему боярству. Так, в 1548 году боярин Прочко, который владел добром Хотивель и Остров, получил от королевы Боны жалованную грамоту, согласно которой держал те земли на условиях боярской службы. Даже через сто лет для подтверждения своих прав бояре еще ссылались на грамоты Боны Сфорцы. И такие доказательства имели вес. Во время проведения люстрации Ковельского староства в 1663 году, бояре были зафиксированы во многих окрестных селах.
Так, бояре Нецеевичи с Хотивля предъявили люстраторам грамоту выданную князем Михаилом Сангушко и подтвержденную в ноябре 1548 года Боной. Этой грамотой им было даровано уже упоминавшиеся имения Хотивель и Остров (в Г.Теодоровича "остров Хотивль" - авт.), один лан и два пол лана земли среди городских ланов. За это они должны были отбывать военную службу.В селе Зелево боярину Христофору Стефановичу предоставлено 1 волоку, за которую он платил оброк: 5 флоринов. 1 гуся, 2 куреу, 10 яиц и был освобожден от других повинностей. Этот же боярин имел 2 волоки в селе Туровиця, за каждую из которых платил 5 флоринов.
Панцирный боярин Григорий Жук в селе Ходовицях предъявил люстраторам выписку из Владимирских гродских книг. Согласно документу, 15 сентября 1540 года князь Василий Михайлович Сангушко наделил на веки боярина Каленика Хилимоновича и его потомков усадьбой. За это они должны были нести военную службу. После проведения люстрации боярам оставили эти же обязанности.
Некоторые бояре имели пожалование князя Андрея Курбского. Так, шестерым боярам в селе Паридубах было дано князем по 2 волоки земли. В селе Мощоный бояре имели 6 волок земли, которую им предоставил Курбский. Они издавна считались замковой прислугой и не платили никаких налогов и податей. Мощонським боярам также позволили и в дальнейшем не платить чьи" и налогов.
В селе Шайни земянин Мартин Добжинский, как и его предшественник Николай Потошар, имел один язык земли, оказанную князем Михаилом Сангушком, за что отбывал военную службу. Люстратори оставили ему эти повинности. В этом же селе другой земянин - Ремегиан Потошар Баштавський - имел 4 волоки земли. Предоставленные тем самым князем. Военную службу, как главный долг, ему оставили и в дальнейшем .
Боярин Войтех Соболевский из села Виживская Воля имел грамоту князя Андрея Курдского от 26 июня 1551 года, согласно которой ему предоставлено 7 волок земли с повинностью нести военную службу. Его права люстраторами также не были изменены. В селе Сухоржицях бояре Николай и Павел Маслинский Романовичи имели 11 волок земли. А Егор и Иван Петрушкевичи - также 11. Они владели этими землями на общих правах, установленных для панцирных бояр, то есть должны были исполнять военную повинность. Землю им предоставил князь Михаил Сангушко. Повинности бояр после люстрации не изменились.
Паридубский боярин Ярош-старший Нецеевич имел грамоту Жигмонта III от 1 февраля 1619 года, согласно которой он нес военную службу, а за это владел 5 волоками земли. Повинности его были оставлены без изменений.Земянин Адам Ручинский имел грамоту на поместье в селе Трубли. Это поместье князь Василий Сангушко предоставил Касперу Трубельському, его жене Анне и потомкам с обязанностью военной службы. Позже Трубельский обменялся землями с Ручинским. Последнего люстратори оставили при прежних обязанностях. Люблинские (очевидно, люблинецкие) земяне Павел Красуцкий, Потей Мостонович, Гавриил Литвинович и Павел Кашанович владели 10 волоками. Эти земли они имели взамен других - пожалованные им 20 ноября 1536 года князем Василием Сангушком в Годовичах. Эти земяне также отбывали воинскую повинность. После люстрации их обязанности не изменились . Земяне Венцеслав, Станислав, Иван и Андрей Рудницкие имели три волоки с застенком Рудники от князя Андрея Курбского. Выполняли они за это воинскую повинность, которую им оставили и в дальнейшем. Зем'ян Черкасские когда имели 5 волок земли в селе Туровици. Затем они обменяли ее на 12 волок в селе Черкассы. Согласно письму Ковельского старосты Павла Крыского эти земяне освобождались от подчиненности Ковельскому замку, но должны были выполнять военную службу.
Как видим, земяне в Ковельском старостве оставались вплоть до середины XVII века. Понятно, что к тому времени они уже перешли в полноправную шляхту. Однако, еще ссылались на давние грамоты, согласно которым были обязаны нести только воинскую повинность и не платили никаких налогов.
При люстрации 1663 года земяне ссылаются на грамоты королевы Боны (1 раз), князя Андрея Курбского (4 раза), князей Василия и Михаила Сангушко (по З раза). В некоторых случаях указано только на позднее подтверждение грамот Жигмонтом III. Все зем'ян ковельского староства, упомянутые в люстрации 1663 года, имели только одну повинность - отбывать военную службу. Иногда это особо подчеркивается: "эту воинскую повинность [земян] Черкасские признавали и признают, как обязанность участвовать в посполитом ополчении".
То есть, в среднем их обязанности мало изменились за века. По нашему мнению, немалую роль сыграло то, что Ковельским староством владела королева Бона, которая упорядочила уплату налогов, в частности боярами, которые не утратили своих прав и не попали в зависимость к князьям.
--------
http://kovel.in.ua/ukr/history...PxJcJWWRq8Нецеєвич – Нецеевич - Nieceewicz
W języku polskim
Kowel bojarów.
W pierwszej połowie XVI wieku Ковелем starostwem jakiś czas (od 1543 do 1557 roku) posiadała polska królowa Bona. Biorąc pod uwagę odpowiedzi skutków wpływu ekonomicznego Bony i pobytu Ковельского starostwa w jej держанні na dalszy rozwój krawędzi okres ten zasługuje na uwagę badaczy.
Działalność królowej Bony przypada na pierwszą połowę XVI wieku. Królowa Bona (1494-1557 lata) pochodziła z rodu włoskich książąt Sforza. Pochodząca z włoskiego miasta Bari, Bona Sforza d ' Aragona, wychodząc za mąż za Жигмонта I Starego, stała się królową polskiej i wielkiego княгиней litewskiej. W 1518 roku przybywa do Polski. Z czasem nabiera wpływu na króla, a przez niego na sprawy państwowe. Znać wpływ Bony Sforzy na Жигмонта I Starego w związku z ustanowieniem prawosławnego namiestnictwa we Lwowie. Brała czynny udział w głoszeniu swego syna Жигмонта Sierpnia wielkim księciem litewskim. Z jej imieniem oraz wiążą rozpowszechnianie nowych wpływów i pomysłów w życiu publicznym, religii i gospodarstwie.
Jak królowa i wielka księżna litewska, Bona zyskiwał majątków. Ona posiadała ziemie na Wołyniu, na Białorusi i na Podolu. Posiadanie królowej kształtowały się na kilka sposobów, typowe dla tego czasu. Po pierwsze, to świadczenie wielkim księciem litewskim państwowych majątków w trzymanie. Tak właśnie Bona otrzymała miasto Krzemieniec, miasto Ляховцы i szereg wsi. Powszechne była wymiana posiadłościach. Przyczyny były różne: wzajemne korzyści gospodarcze lub jako narzędzie do zakończenia sporów z sąsiadami. Królowa też kupowałam majątku u osób prywatnych.
W 1543 roku Ковельское powiatowe stał się własnością królowej Bony. Poprzedni właściciel książę Wasilij Michajłowicz Sanguszko zamienił posiadłości z królową. W zamian Ковельского starostwa Bona miała Сангушкові, parafia Горвол i dziedzińce Смолняни i Оболци w okręgu Witebskim.
Królowa Bona wydała szereg aktów, które zostały skierowane na poprawę warunków rozwoju miasta Ковеля. 8 stycznia 1550 roku pod warunkiem, ковелем mieszczanom prawo do zbierania suwnicy: "od двокінного handlowa wozy, przejeżdżającej przez miasto - 4 pieniądze, od однокінного - 2 pieniądze, z яловиці - za 1 grosz". Mieszczan dał prawym opłaty za воскобійні, dziesięciny z lasu na zawartość ogrodzenia i na inne potrzeby miasta. Mogli przenieść to prawo na wykup. Za to mieszczanie byli zobowiązani do utrzymywania wokół miasta ogrodzenia i fosa i przedstawiać roczne sprawozdania o przychodach z tych artykułów. Ковельские mieszczanie zostali zwolnieni z powinności wojskowej i zamiast niej płacili daniny pod różnymi nazwami. W 1547 roku królowa Bona zastąpiła te daniny na jeden podatek - na 1 червонцу z każdego domu. Ковельские hali Сыромятников, Szewców, шапочников, Чулочников, piekarzy, Rzeźników, krawców, Sztetli mieli również dyplomy żony Жигмонта i, w których został określony porządek i wewnętrzne urządzenie.
W niektórych miastach Wołynia (w tym w Ковеле) istniały żydowskie społeczności. Ludność żydowska объединялось w specjalne sądowo-administracyjne jednostki - "kolekcja". Wewnątrz wspólnot żydowskich postępowanie odbywało się według prawa religii żydowskiej, ale na nich dotyczyły ważności dokumentów prawnych właścicieli miasta. Dyplomu, tym Боной w Piotrkowie 12 sierpnia 1547 roku, ковельские żydzi były zwalniane z różnych pieniężnych podatków, które zostały przy książę Wasilij Michajłowicz Сангушкові, za wyjątkiem opłat, która chciała corocznie w Pietrow dzień. Z każdego podwórka zbierało się na 1 червонцу, a z mniejszych dworów - w півчервінця. Dom, w którym mieszkał rabin, nie kwalifikują się do tej głównej. Żydzi zostali dopuszczeni sprawiedliwie korzystać ze wszystkich przywilejów ковельских mieszczan na aukcji, ale również byli zobowiązani są do spełnienia wszystkich obowiązków, które wykonywali inni mieszkańcy Ковеля. Z powodu tych i innych powodów, relacje między mieszczan i administracyjnymi osoby były napięte.
Królowa Bona w swoich listach do ковельского starosty rozkazała mu, aby mieszkańcy nie płacili niepotrzebnych даней, a on (starosta) nie pozwalał swoim sługom obrażać mieszkańców, aby od mirosznikow nie brali umiarkowanego, aby starosta nie domagał się świeckimi prac od rzemieślników i inne. Oczywiście ten rozkaz został wykonany dokładnie, jeśli on w ogóle został wykonany. Bo w 1556 r. do króla Жигмонта II Sierpnia ponownie przyjeżdżają ковельские mieszkańcy skarg na nadużycia starosty. Król prywatną wiadomością nakazuje starości: "kiedy tamtejsi rzemieślnicy będą robić czegokolwiek na twoje potrzeby i potrzeby twoich sług, aby płacił im prawdziwą i uczciwą cenę i sługom swoim, mówił im płacić; gdy windykatorzy ковельские będą kupować od chłopów ковельского starostwa bydło, owce, kozy na rzeź, powiedz, aby десятники i zaloguj się (wiejskie) żadnej narracji i cła nie brali; stosunkowo sądów, spraw miejskich i wszelkich innych spraw, sam, starostę i słudzy twoi muszą zachowywać się tak, jak postanowiła królowa Bona w swoich listach, jak bywało za przodków twoich, repliki siedzibą starostów, oprócz tego nie musisz mieć żadnej niesprawiedliwości i ucisku mieszczanom, aby nie жалувались nam żadne urazy". Jak widzimy, w krótkim czasie królowa Bona Sforza wydała sporo pochwał, którymi регламентировала życie miasta Ковеля. Inną konsekwencją pobytu ковельского starostwa własnością królowej Bony był fenomen ковельского боярства.
Pozycja społeczna боярства-зем'янства badano nie w pełni i dlatego przyciąga uwagę badaczy. Zdaniem historyka H.Владімірского-Budanowa, który dzieli i autor, bojarzy czasem mieszały się ze służbą i odbywały się właściwie od sług, zostały "oczyszczone chłopów". Przejściowy status боярства od chłopów do szlachty potwierdza fakt, że bojarzy często popadali w zależność do książąt. Przywrócić боярство można było odpytywania sąsiadów-bojarów, zapewnieniem odpowiednich dokumentów (dyplomy wielkiego księcia litewskiego, królowej Bony, konkretne książąt i administracyjni) na prawo własności ziemi wraz z odpytywania świadków.
Były możliwe przejścia od chłopstwa do боярства. Tak, podczas rewizji 1554 roku okazało się, że piński зем'janin Пархвенович miał przywilej Жигмонта i Bony na darowaną mu 4 dworu. Za to on i jego potomkowie musieli służyć боярскую usługi, a w razie potrzeby золотарську i пушкарську, bo przodek Пархвеновича był золотарем i пушкарем. Z drugiej strony zdarzały się przypadki przejścia od тяглых chłopów do боярства. M. Владімірскій-Буданов przytacza przykład przejść do боярства межевого stróża Полюхи, którego królowa Bona uwolniła od arkuszowe usługi i podatków. Przejście pracowników w боярство oznaczony zmianą obowiązków. I głównym była konna służba wojskowa. Gdy sługa nie ponosi jazdę służbę wojskową, nie jest on bojar będzie.
Byli bojarzy i na Ковельщине. Tak, w dokumencie króla Жигмонта I Starego od 4 do 10 marca 1543 r. o zezwoleniu na wymianę dóbr między królową i księciem między innymi są nazywane "bojarzy z ludźmi боярскими, i sługami путними, i z ludźmi тяглими, z danych". Jak widzimy, bojarów i ludzi боярских na wykazie, obok kategorii chłopów (słudzy trasy, psich, danni), które istniały na to czas.
Na miarodajnej opinii historyka H.Jakowienko na koniec XVI wieku, pozostałości instytutu zamkowego зем'янства pozostawały tylko w Ковельском старостве, bo reszta zamków jeszcze wcześniej przeszła na własność książąt. Taka kolejność powstał właśnie dlatego, że to było powiatowe w posiadaniu królowej Bony, czyli było własnością państwa. Po śmierci Bony Sforzy Ковельское powiatowe w 1560 roku udzielono w zastaw Тарлу, a z 1564 roku-Polskiego pracownik emigrantów księcia Andrzeja Курбскому.
Muszę powiedzieć, że już po śmierci królowej Bony, w 1557 roku, przeprowadzono волочну reformę Zgodnie z wymogami reformy poboru боярства i chłopów zostały wykonane odpowiednio wielkości ziemi, z którego korzystali. Zdaniem niektórych historyków, to właśnie posiadłości królowej stały się podstawą do przeprowadzenia tej reformy, ponieważ w wielu przypadkach Bona упорядочила podatków.
O obowiązki ковельских bojarów w połowie XVI wieku dowiadujemy się z nowszej sądowej sprawy. Tak więc, bojarzy były takie wykroczenie: "Aby służył na wojnie, bronili granicy gminy, krąży powiatowe z замковыми listów i pieniędzy, aby podlegały jurysdykcji zamkowej, a w кабаках i młynach aby nie czynili przeszkód ковельском starości". Zaznaczono również, że bojarzy wolne od obywatelstwo, od чинша i innych powinności.
Po przejściu Ковельщины do księcia Andrzeja Курбскому próbował interpretować земьян jak swoich bojarów-sługi. Oczywiście, wywołało to opór z ich strony. Powiedzmy, зем'janin-szlachcic Jacko Осовецький w 1582 roku zaprzecza swoją uległość wobec księcia Курбському i powołuje się przy tym na list królowej Bony. Dlatego, choć ковельские земьяны.
Królowa Bona dostarczyła sporo pochwał otaczającego боярству. Tak, w 1548 roku bojar Прочко, który posiadał dobrem Хотивель i Wyspa, otrzymał od królowej Bony dokument dyplom, zgodnie z którą trzymał na te ziemie na warunkach боярской usługi. Nawet za sto lat dla potwierdzenia swoich praw, bojarzy jeszcze powoływali się na dyplomy Bony Sforzy. I takie dowody miały ciężar. Podczas przeprowadzenia lustracji Ковельского starostwa w 1663 roku, bojarzy odnotowano w wielu okolicznych wsiach.
Tak, bojarzy Нецеєвичі z Хотивля udzielono люстраторам pochwałą udzieloną przez księcia Michała Сангушком I potwierdzoną w listopadzie 1548 roku Боной. Tego uznania było im przyznane już wspomniano majątku Хотивель i Wyspa (w R. Теодоровича "wyspa Хотивль" - aut.), jeden lan i dwa pół pola ziemi wśród miejskich ланов, Za to powinny one odbywają służbę wojskową.
W miejscowości Зелево боярину Христофору Стефановичу wykonane 1 волоку, za którą płacił czynszów: 5 florenów. 1 gęś, 2 куреу, 10 jaj i został zwolniony od innych powinności. Ten sam bojar miał 2 ciągadła w miejscowości Туровиця, z których każdy płacił 5 florenów.
Pancernym bojar Krzysztof Żuk w miejscowości Ходовицях przedstawił люстраторам wyciąg z Oddziału гродских książek. Zgodnie z dokumentem, 15 września 1540 roku książę Wasilij Michajłowicz Sanguszko dał na wieki bojara Каленика Хілімоновича i jego potomków dworkiem. Za to powinni ponieść służbę wojskową. Po przeprowadzeniu lustracji боярам zostawili te same obowiązki.
Niektóre bojarzy mieli пожалование księcia Andrzeja Курбского. Tak, sześciu боярам w miejscowości Паридубах dano księcia na 2 ciągadła ziemi. W miejscowości Мощоній bojarzy mieli 6 ciągadeł ziemi, którą im dał Курбский. Są od dawna uważane za zamkowej służącą i nie płacili żadnych podatków i ceł. Мощонським боярам umożliwiły również i w przyszłości nie płacić których i podatków.
W miejscowości Shiny зем'janin Martin Добжинский, jak i jego poprzednik Mikołaj Потошар, miał jeden język ziemi, okazaną księciem Michałem Сангушком, za co siedział w więzieniu służbę wojskową. Люстратори zostawili mu te wykroczenie. W tej samej miejscowości innego зем'janin - Ремегіан Потошар Баштавський - miał 4 ciągadła ziemi. Przedstawione tym samym księciem. Służbę wojskową, jako główny obowiązek mu zostawili i w przyszłości .
Bojar Wojciecha Соболевский ze wsi Вижівська Wola miał dyplom księcia Andrzeja Kurdyjskiego od 26 czerwca 1551 roku, zgodnie z którą mu przyznano 7 ciągadeł ziemi z повинностью ponosi służbę wojskową. Jego prawa люстраторами również nie zostały zmienione. W miejscowości Сухоржицях bojarzy Mikołaj i Paweł Маслинські Романовичи mieli 11 ciągadeł ziemi. A Paulina i Ivan Петрушкевичі - również 11. Posiadali oni tymi ziemiami na ogólnych zasadach określonych dla панцирных bojarów, czyli musieli wykonywać wojskową radości. Ziemię im nadał książę Michał Sanguszko. Wykroczenie bojarów po lustracji nie zmieniły się.
Паридубський bojar Jarosz-starszy Нецеєвич miał dyplom Жигмонта III od 1 stycznia 1619 r., zgodnie z którą niósł służbę wojskową, a za to posiadał 5 волоками ziemi. Wykroczenie jego zostały pozostawione bez zmian. Зем'janin Adam Ручинский miał dyplom na posiadłość w miejscowości Трублі. To posiadłość książę Hieronim Sanguszko dostarczył Wymiany Трубельському, jego żony Anny i potomkom, z obowiązkiem służby wojskowej. Później Трубельский zamienił ziemie Ручинским. Ostatniego люстратори zostawili przy dotychczasowych obowiązkach. Люблінські (oczywiście, люблінецькі) зем'jan Paweł Красуцкий, bój żaby, Мостонович, Gabriel Litwinowicz i Paweł Кашанович posiadali 10 волоками. Ziemie te miały w zamian innych - пожалованные im 20 listopada 1536 roku przez księcia Bazylego Сангушком w Годовичах. Te земяне także odbywali wojskowych zadośćuczynienia. Po lustracji ich obowiązki się nie zmieniły . Земяне Венцеслав, Stanisław, Jan i Andrzej Рудницкие mieli trzy ciągadła z застенком Kopalnie od księcia Andrzeja Курбского. Wykonywali oni za to wojskowych zadośćuczynienia, którą im lewo i w przyszłości. Зем'jan Черкасские kiedy mieli 5 ciągadeł ziemi w miejscowości Туровиці. Następnie wymienili ją na 12 ciągadeł w miejscowości Czerkasy. Według listu Ковельского starosty Pawła Крыского te земьяны były zwalniane od dowodzenia Ковельскому zamku, ale musieli wykonywać służbę wojskową.
Jak widzimy, зем'jan w Ковельском старостве pozostał aż do połowy XVII wieku. Rozumiem, że do tego czasu oni już przeszli do pełna szlachty. Jednak jeszcze powoływali się na dawne dyplomy, zgodnie z którym byli zobowiązani nosić tylko wojskowych zadośćuczynienia i nie płacili żadnych podatków.
Podczas lustracji 1663 roku зем'jan odwołuje się do tytułu królowej Bony (1 raz), księcia Andrzeja Курбского (4 razy), księcia Wasyla i Michała Sanguszko (H razy). W niektórych przypadkach wskazano tylko na później potwierdzenie odznaczeń Жигмонтом III. Wszystkie зем'jan ковельского gminy, o których mowa w lustracji 1663 roku, miał tylko jeden obowiązek - odbywają służbę wojskową. Czasami jest to szczególnie podkreśla: "ten wojskowych zadośćuczynienia [зем'jan] Черкасские uznawali i uznają, jak obowiązek uczestniczyć w посполитому milicji". Czyli, średnio ich obowiązki niewiele zmieniły się w ciągu wieku. Naszym zdaniem, dużą rolę odegrało to, że Ковелем starostwem posiadała królowa Bona, która упорядочила podatków, w szczególności bojarami, którzy nie utracili swoich praw i nie znalazły się w zależność do książąt.
