Левковские

Nevmer написал:

[q]

Выходит Заесиничье над речкою Словешною и Заясенецкий остров возле Левкович - это разные территории? А если ее держал дед (Микула Осташкович - он получил всю землю Немирину) и отец ( Гридко), то с большой вероятностью, Гридковичи единолично присвоили эти земли себе, что и послужило причиной родовой разборки за землю на многие годы.

[/q]

Нет, не разные. Во всяком случае, это вытекает из листов господаря. Первый лист Вы процитировали правильно, а вот второй - нет, это окончание, полностью он выглядит так: (см. 2-й документ)https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=. Второй лист это всего лишь подтверждение королем первого листа.

Но, по Вашей логике получается, что Сигизмунд Август подтвердил в 1570 году Гридковичам лист своего отца Сигизмунда Старого от 1544 года, при этом указав ту же землю Заясеничье (" именье свое отчизное островъ названое Заесеничье, лежачое над рекою Словешною") , что и в первом листе (" островъ Заесеничье"), но подразумевая, что в первом листе это якобы одно Заясеничье возле Левкович, а во втором - это другое Заясеничье возле Лучанок (т. е. над рекой Словешной)? Согласитесь, что это как-то слишком натянуто. Причем, интересно, что этот же лист был вписан в привилей 1591 года, но уже с другой формулировкой (см. там же, 7-й документ): "именье свое отчизное Невмирицкое островъ названое Заясеничье, лежачое над рекою Словешною и обапол реки Словешни". Ну, а почему Гридковичи указали господарю в 1570 году, что Заясеничье находилось именно "над" и даже "обапол реки Словешны", я пытался когда-то объяснить здесь:https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp1999325, а также выше в предыдущем сообщении. Мне кажется, что реальная борьба за бортные острова в районе хутора Лучанки началась со времени Стефана Лучанка из Сидковичей (это кстати подтверждает, что первыми эти земли заняли Сидковичи, а не захватили с помощью грамот Гридковичи), а до этого все было спокойно (ведь "подобное порождает подобное"), ненасытная жадность которого и породила зависть сородичей Гридковичей.



А теперь приведу один отрывок из известной книги, где речь идет о Лучанках:

[q]

В моєму селі Лучанки є найглибше Болото, яке називається Топила. Інші Болота- Скарбове Болото. Натяк на скарби, приховані в Болоті (Гайдамаками). Інше Болото-Царик. Там проходила "Цариця" (Катерина, Юлга-Ольга). Все-таки Ольга-Юлга проходила Словечанським Краєм Проходила, стояла на березі Озера-Болота Урочище Царик--усічене наймення "Цариця Катерина" (накладка наймень- Ольга-Катерина). Цариця Катерина з Войском своїм викопала Колодязь. Наймення Лучанки на течії Словечни Луги понад річкою Словечною. Луги як Луки. Сходження рік Словечни та притоки Рудниці. В Лучанках старовинна вулиця-Урочище-Поселення-іменується "Вустя." (Ковальчук Сергій Борисович) ...(Брицун-Ходак, М. Велика Древія. Земля Древлянського Князівства. Кн. 3 ... видання / Миколай Брицун-Ходак. – Коростень : Друк, 2002. С. 412.)

[/q]

Ведь, на самом деле, название "Скарбовое болото" могло происходить от названия примитивной скарбовой рудни, которая находилась в его районе (остров "за Руднею" указан даже в документе 1738 года: "в острове первом заРуднею называемом"https://forum.vgd.ru/file.php?fid=317114&key=789716682), где производили железо из болотной руды. За примерами о таких руднях там же на Полесье далеко ходить не нужно (здесь и скарбовая рудня и скарбовый лес, но совершенно без скарба):

[q]

Та на північ від межі розповсюдження овруцького пісковику по над річкою Славечною за урочищем Кругами по дорозі на хут. Козелі (на мапі триверстовій незазначений) зустрівся зруйнований бархан; хут. Козелі розташований на р. Славечній на правому березі; як у селі, так і на протилежному березі спостерігаємо великий розвиток польодовикових пісків, що тягнуться понад р. Славечною до с. Рудні Бокіївської. На лівому березі піски утворюють смугу з 50 напрямком. Серед лукової заплавини р. Славечної і боліт в с. Рудні Бокіївській підіймаються бархани, один з них оточує кут, що робить корито річки.

За селом по дорозі до с. Возничі зустрічаємо цілі комплекси денудованих барханів. Відціля видно високу Верпівську гору, як пасмо, що простягається на північний схід. Від с. Возничів по дорозі на хутір Гриньки, розташований теж на р. Славечній за 7 км. від попереднього села, розповсюджені скрізь польодовикові піски й руїни колишніх барханів; їх і тепер знищують вітри. З цього хутора на південь здіймаються на обрії Верпівська, Можерівська і Левківська гори. Такі самі піски й комплекси зруйнованих барханів тягнуться до села Лученок, з якого теж мріє гірське пасмо.

Між селом Лученками, що на річці Славечній, й селом Ясенцем спостерігаємо піщану підвищену смугу, що тягнеться на 0,5 км,; комплекси зруйнованих барханів йдуть вдовж дороги і взагалі розкидані геть по всій місцевості. За 4 км. від с. Лученок є велике болото, оточене високо-піднятими барханами. Далі піскові смуги одна за одною простягаються аж до с. Ясенця; село міститься на річці Ясенець, вгору проти води від гирла допливу її річки Девошина.

Крім польодовикових утворів в описуваній місцевості між р. Славечною і р. Ясенцем і на північ від гірського пасма, інших порід в природних відслоненнях не спостерігаємо. На схід від басейнів р. р. Ясенця і Девошина зустрічаємо ще й льодовикові поклади. Наприклад, профілі вищезгаданих колодязів х. Обче і Миколасі свідчать про наявність тонкого шару морени (0,5-1 м.) вкритої наметневими пісками.

По дорозі на ст. Бережесть і на північний схід, за відомостями інж. Лоташівського, знайдено червону глину — мабуть морену. Бархани в цьому районі дуже розвинені, деякі з них збереглися і мають орієнтацію дуг на захід. Описувана місцевість дуже зболотніла; такий характер має вона й в околицях с. Рудні-Мечні, що на північний схід від ст. Бережесть. Ці болота дуже багаті на залізну руду, яку спостерігаємо в таких урочищах: Бережесть, на волоці Росош, Тинчину, Пищин, у Виступовицьких лісах і Шабанських землях.

Руда утворює плити, за термінологією місцевих селян «карин». З розпитів виявлено, що 40-50 років тому в с. Рудня-Мечна функціонувала примітивна скарбова рудня, де вироблялося болотну руду. Ця рудня й тепер стоїть на р. Мечній і з неї взято кусень не зовсім ще виготовленого заліза.
С. Рудня-Мечна лежить на р. Мечній, яка починається з боліт біля ст. Бережесть, прорізає село і приймає в себе «волоки» (осушительные каналы); біля хутора Домбовського вона впливає з правого боку до р. Жолонь...

Крім р. Камінки до р. Грезлі впливають ще декілька допливів; головні з них — р.р. Дільна і Радча. Верхів'я р. Дільної губиться в болоті «Будищі», а р. Радчої в болоті «Дідове».

У басейні цих річок овруцький пісковик не спостерігається. С. Нова Радча лежить на р. Радчій; по дорозі до скарбового лісу валяються наметні з чверть аршина в діаметрі; за три версти від дороги є великий наметень до 2-х метрів завдовжки і 1 м. завширшки, з темної кристалічної породи і ідеально відлискований. Він схований в землі (ґрунт попельнястий) й виглядає лише на 0,5 метра. Про цього наметня знає все село Радча й навкружні хуторі, тому що з ним зв’язана легенда про скарб, що ніби закопано під ним. Шукаючи скарбу, покопали були ями, де видно ще один наметень менших розмірів і ясно сірої породи. Крім льодовикових покладів, найширше розповсюдження мають польодовикові утвори...(Г. В. Закревська. Геологічні досліди на північно-східній частині Волинського Полісся та на півночі Київщини. К., 1928. http://vodospad.com/geologichni-doslidy---zakrevskaya_4.html)

[/q]

Может быть, "скарбовая" значит та, что принадлежала скарбу, т. е. польской казне? Хотя, как в первом случае, так и во втором мы скорее всего имеем дело со скарбовой рудней и болотом в том числе, не как с собственностью скарба (казны), а как с владением пана, что принадлежала к его имению (скарбу), как и показывают исследования по этому вопросу:

[q]

Рудни, как правило создавал феодал. Он их обеспечивал оборудованием и всеми необходимыми принадлежностями. Почти во всех инвентарях руден указывается, что оборудование и инструмент в них владельца имения («скарбовые», «двора»). (См.: Мелешко В. И. Очерки аграрной истории Восточной Белоруссии (вторая половина XVII―XVIII в.) / В. И. Мелешко ; Академия наук Белорусской ССР, Институт истории. Минск: Наука и техника, 1975. С. 167).

[/q]

Это подтверждает и академический «Словник української мови», что скарб - это устаревшее понятие помещичьего землевладения или имения на Правобережной Украине:

[q]

СКАРБ:..... 7. заст. Поміщицьке володіння, маєток на Правобережній Україні. Тато з сином служили в скарбі і пасли оба воли (Україна сміється, I, 1960, 219).http://sum.in.ua/s/skarb

[/q]

Вы представляете, сколько таких скарбовых островов, хуторов, руден, лесов, болот, полей, речек, озер, бортей и т. д. могло находиться на одной территории? И какое они имеют отношение, в таком случае, к скарбу или кладу?

Так что же выходит, страсть к сочинительству у Невмержицких (которые до сих пор ищут клад в скарбовом болоте, т. е. болоте-рудне, что принадлежало к имению или "скарбу" их же предков панов Невмирицких), не закончилось со времени Гридковичей, которые Заясенецкий остров "определили" не за рекой Ясенец, а за рекой Словешней, что с точки зрения географии - полный абсурд? И эту традицию стараетесь не нарушать и Вы, обогащая реальную историю Невмержицких новыми фантастическими подробностями?

ЦГИАК Фонд 2 Опись 1 Дело 14, док. №50, Л. 133-133 об. 18 мая 1712 года. Жалоба дв. Гридковичей Невмерицких на дв. Саченков Невмирицких о предъявлении прав на имение Максимовщину Овручского повета.
Протестация их милостей панов Невмирицких противко их милостям панам Невмирицким.

Публикуется впервые

Nevmer написал:

[q]

Кто-то должен об этом написать.

[/q]

Славечансько-Овруцький кряж і узбережжя ріки Славечни.
Геологічний та геоморфологічний опис.
Академіка П. А. Тутковського.
(Докладено Академії 6 квітня 1923 р.).. — Труди Фіз.-Матем. Відділу Всеукр. Акад. Наук. 1923 р. т. І, вип. 1, 72 стор. http://www.ovruch.info/?dl_id=106
http://vodospad.com/book52_2.html

Ранее я писал.И вот имеется документ от 1484 года, в котором речь идет о дочери Андрея Денисковича. В этом документе обозначен и его родной брат Сенько Денискович, а также дед Ивашко Бабинский. http://www.runivers.ru/bookrea...5/mode/1up Возможно в документе речь идет о сыне Зенька Чаруковского, потомки которого стали Вильгорскими. Мне кажется это все имеет отношение к Немиричам.

В данном случае я не опирался на завещание Романа Олизаровича. Меня интересовал возможен ли вариант, что Юхно Зенкович, мог быть сыном Зенька Андрушковича из Русиновичем в 1484 году и женихом дочери Андрея Денисковича. Все как-то двигалось по замкнутому родовому треугольнику Подолье-Волынь -Киев.

Действительно, вся эта символика и сами топонимические сохранились на Овручине, вероятно благодаря природному законсервированному месторасположению. Только Немиричи прожили на той земле около 600 лет, отнимем 400 лет назад и попадаем в языческий славянский мир. Потому не удивительно, что сохранились места и реки с такими названиями. Если бы местные органы были разворотливыми, то в Землю Рода уже давно бы двигался поток туристов со всего мира.

Чтобы закрыть эту старинную и сокральную тему нашей земли еще хочу сказать об острове Коннорога Дияконовичей Невмирицких. На вершине этого острова имеется джерело ( крыниця), вся в иконах освячена и благоустроенная. Местные говорят, что в самые засушливые годы ( когда воды не было уже нигде), крыниця была всегда полной и холодной. Очень красивое и загадочное место. А далее информация из моей переписки ( может кому будет старославянская легенда).

Конорог - це Індрик в старослав'янських легендах.

Ця легенда дуже підходить до острова Конорога в Невмиричах- Левковичах. Острів Конорога, річка Конорогівка і озеро, а верніше конорігське болото з чудовиськом- конорізьким змієм ( в минулому відклав три зелених яйця) не залишають спокійніми селян в Левковичах.


"У нас Индра-зверь всем зверям отец:
Была на сем свете засушейца,
Ня было добрым людям воспитанийца,
Воспитанийца, обмыванийца;
Йон копал рогом сыру мать-землю,
Выкопал ключи все кипучии;
Йон пускал по быстрым рякам
И по маленьким ручьявиначкам,
По глубоким, по большим озярам;
Йон давал людям воспитанийца,
Воспинатийца, обмыванийца."

"Куда хочет (зверь) - идет по подземелью,
Аки Солнце по поднебесью.
Он происходит все горы белокаменныя,
Прочищает ручьи и проточины,
Пропущает реки, кладязи студеные:
Куда зверь пойдет - туда ключ кипит.
Когда этот зверь возыграется,
Словно облацы по поднебесью,
Вся Вселенная (мать-земля под ним) всколыбается."

"Когда этот зверь (рогом) поворотится,
Воскипают ключи все подземные."

"Разрывая своим рогом (т.е. молнией) облачные горы и подземелья и заставляя дрожать мать-сыру землю (потрясая ее громовыми раскатами), чудовищный зверь дает исток дождевым ключам и рекам."