Левковские

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Вот интересный документ. Перечисленные паны, в том числе и Федор Елец, в 1532 году должны защищать Киевский замок ( было бы хорошо выложить документ в полном объеме). Что же это получается, земли имели вокруг Овручского замка, а защищали Киевский замок.

Згадується Федір і 1532 р., коли за розпорядженням великого князя разом з іншими панами Київської землі (Кмитичами, Іваншенцевичами,Солтанами, Волчковичами, Суринами, Немиричами та ін.) «головами своими» мав прибути до оборони Київського замку.

47 Lietuvos Metrika. Knyga № 15 (1528-1538) / Parenge: A. Dubonis. — Vilnius, 2002. — P. 252.

А Солтаны только перебрались с Волыни на Киевские земли? Я понимаю это могло относиться к Невмирицким, которые владели немалыми землями под Киевом, а в Овручском повете получили наследственные земли по Немире. То же самое относиться вероятно и к роду Кмитичей и Ельцов. Кто был воеводою киевским - князья Острожские. Потому не удивительно, что в документах Невмирицкие упоминаются как подданные князей Острожских.

См. также:
Петро КУЛАКОВСЬКИЙ. Федір Єлець - представник панів Київського воєводства першої половини XVII століття. - Записки товариства імені Шевченка. — Т. CCLX: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін / Редактор тому Олег Купчинський; Редакційна колегія: Андрій Гречило, Тарас Гунчак, Любов Дубровіна, Микола Крикун, Олег Купчинський, Роман Шуст, Наталія Яковенко. — Кн. 1. — Львів, 2010. — С. 105-146.

List Teodora Jelca, chorążego i podwojewodziego kijowskiego, do Aksaka, sędziego kijowskiego. 1622 https://www.szukajwarchiwach.g...a/29638126

[q]
193. [1532 m. раbаjgа] До Киева маеть быти послано людей для обороны замъку. Напервеи королевая ее м(и)л(о)сть зволила послати сама с Пинска 40 конеи. Панъ воевода виленьскии маетъ послати для именеи своих, што въ Киеве, 40 конеи. Князь Слуцъкии маеть послати 40 конеи. Кн(е)гиня Костганътиновая с Турова мает послати 20 конеи. Кн(я)зь Юри Дубровицкии маеть послати 30 конеи. К тому головами своими мают сами ехати: Панове Лодгатичы; панъ Миколаи Кухмистровичъ; кн(я)зь Володымир, кн(я)зя Богъданов с(ы)нъ Путивъльского; Сенько Бабиньскии; Тишъко Козиньскии; панъ Иванъ Полозъ; панъ Крышътофъ а Семенъ Къмитичы; кн(я)зь Дмитрии Романовичъ, Полозовъ зять; Макаръ а Федор Ивашенъцевичы; Солтанъ з братьею Ставецкии; Грыцъко Шышъка; панъ Олезар Волъчковичъ; панове Сурыновичы; Федор Ельцевичъ; Ивашъко Немирычъ; Филипович; Ленъковичы; Заморянокъ. Листы, которым посланы двораниномъ королевъским Богъданомъ Низъскимъ в заставу до Киева: напервеи до п(а)на воеводы виленьского; до кн(я)зя Юря || [228у] Слуцъкого; до кн(я)зя Дубровицъкого; до кн(е)гини Костянтиновое; до кн(я)зя Дмитрея Любецъкого; до Ивашенъцовичов; до Ладгатичовъ а до Бобоеда Васильевича. Тымъ жо двораниномъ листъ и квитацея на отправу послано, абы в заставу до Киева ехалъ.

Lietuvos Metrika. Knyga № 15 (1528-1538) / Parenge: A. Dubonis. — Vilnius, 2002. — P. 252.
[/q]

У некоторых исследователей может возникнуть соблазн, что раз Невмирицкие и Левковские не упомянуты рядом с этими панами, то значит они им не ровня и т. д. Но, есть к примеру документ, который я приводил ранее "Облята Атестации пана Невмирицкого"https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=, где четко сказано:

[q]
Мы дигнитарии, урядники, шляхта обыватели воеводства Киевского на элекция теражнейшая депутацкая в року теражнынишним 1650 на день 12 месяца сентября… вроджоный пан Роман Невмирицкий брат наш шляхтич…
[/q]

К последующему сообщению: О "бедном" Александре замолвите слово:
Духовное завещание Александра Игнатия Ельца от 17 января 1665 года.https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866937#?page=4 и другие записи https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866937#?page=5
См. Киевская гродская записовая и поточная книга 1724 и 1725 годов / сост. Е. П. Диаковский. — Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1909. —(Описи актовых книг Киевского центрального архива; № 38). С. 4-5.

Благодарю за хороший акцент. В документе "Облята Атестации пана Невмирицкого" речь идет об основном документе рода Невмержицких от 8 января 1591 года.В документе изложена вся история происхождения рода, начиная с Немиры - воеводы в Подольской земле. А сколько документов забрали у Романа Невмирицкого? И далее "... пан Роман Невмирицкий ставил перед нами близких покревных своих, то есть вроджоных панов Александра, Ивана, Марка, Михала и Антона Невмирицких, братья стрыечная роджоных своих,.." - это все вдадельцы земли Невмирицких под Киевом, а именно Глевахи, Рудки, Юровка, Борщаговка. Это не считая тех земель, которые Семен Гринкович продал в 1563 году Киевскому Злотоверхому монастырю.

пан Роман Невмирицкий , персонально становившись перед нами напрод продуковал привилей од святой памети короля его милости Зигмунта Августа на добра их Невмирицкие продкови оного и ему самому служачие с печатью завесистой под дата року 1591 месяца января 8 дня, потем породуковал декрет короля его милости Зигмунта Августа индикта 4 дня с книг виленских поданый року 1546 месяца июня 26 дня между Власом Микитичом актором, а вроджоными Федором и Андреем Гридковичами Невмирицкими позваными, о забране грунту и острова Заясенича през Власа Микитича, где тен остров король его милость Зигмунт Август вроджоным Невмирицким шляхте земяном своим присудил; продуковал протестацию од вроджоных Ивана Петровича, Олешка Афанасовича, Яска Дмитровича, Ивана Яцковича Невмирицких на его милость пана Лукаша Сапегу и на малжонку его милости о поймане пана Стефана Невмирицкого до Варшавы едучого, и отобране справ и привилеев и разных диспозиций паном Невмирицким служачих и належачих, везенных и с книг гродских овруцких авентация под датою 1623 года месяца февраля 4 дня выданный; также продуковал процесы вшеляки, а меновите з вельможным его милостью паном Филоном Кмитой Чорнобыльским, старостой Оршанским, потим с князем его милостью Юрием Горским, с его милостью паном Лукашем Сапегою и с разными особами о чим вшистки диспозиции и щирей в собе оповедал. А до тог тен же пан Роман Невмирицкий ставил перед нами близких покревных своих, то есть вроджоных панов Александра, Ивана, Марка, Михала и Антона Невмирицких, братья стрыечная роджоных своих, обывателев воеводства тамтейшего Киевского, нам вшистким добре знайомых, которые лично веспол з актором ставши перед нами, декларовали…. уроджоный пан Роман Невмирицкий протестовал на вельможного его милости пана старосту Овруцкого… Мы теды выслухавши дедакцию шляхецтва пана Романа Невмирицкого.

Вопрос о положении рода вполне есть закономерным. Никто из историков не хотел вникать в происхождение так называемой " мелкой шляхты, околичной шляхты". Но ведь Овручская шляхта в своих посланиях утверждала о своем древнем происхождении от князя Витовта и княжат руських. Но желание овручских старост подчинить себе этих бояр было очень сильным, что привело к столетней тяжбе и породило множество судебных исков. А если род обеднел, то и заканчивалось его положение и это несмотря на древние выслуги предков этого рода.

Александр Елец - иезуит, основал среди дремучих лесов Ксаверова иезуитский коллегиум, а в 1678 году перенес его и построил в Овруч и построил громадные здания и костел, став генера-иезуитом этого Коллегиума.

Орден иезуитов.
В течение веков, начиная со своего возникновения, он беспрестанно и весьма деятельно участвовал в мировой и европейской политике, всегда его "воинов" окружал ореол загадки, и очень часто они становились участниками дел, привлекавших внимание всего цивилизованного мира: начиная от дипломатических переговоров и войн, и заканчивая скандальными судебными процессами.
Феномен Ордена интересен своей уникальностью. Иезуиты служили богу, а по Библии его царство - вся вселенная, весь мир. Тогда становится ясным их стремление к мировому господству. Они рассматривают мир как единое целое, а страны в нем - как провинции. Как свои провинции.

Он же есть автором знаменитой генеалогии, которую принял Каспар Несецкий. А эта генеалогия как раз объединяла происхождение многих влиятельных родов не только Овручского повета. Правильным в этой генеалогии есть то, что Грегор Воронович и Черный Немира происходят из Подольской земли.

Как будто обновился сайт ЦГИАК, есть много справочного материала онлайн, особенно в этом разделе:http://cdiak.archives.gov.ua/daparat.php

Метрические книги в Житомирском архиве

Публикации:
Державний архів Житомирської області. Каталог метричних книг. – Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм / Упорядн.: Бовсунівська О. Г., Будішевська В. В., Кондратюк Р. Ю., Кравчук Н. Г. Державний архів Житомирської області. – Житомир: вид-во "Волинь", 2010. – 160 с.https://commons.wikimedia.org/..._Том_1.pdf

Державний архів Житомирської області. Каталог метричних книг. – Т. 2: Православ'я / Упорядн.: Бовсунівська О. Г., Будішевська В. В., Кондратюк Р. Ю., Кравчук Н. Г. Державний архів Житомирської області. – Житомир: вид-во "Волинь", 2010. – 604 с.https://commons.wikimedia.org/..._Том_2.pdf

--------

Метрические книги Левковской Свято Николаевской церкви (с 1894 + Лучанковская Св. Ал. Невского) в ДАЖО (онлайн доступны сейчас):
ДАЖО фонд 1 (Волинська духовна консисторія)https://uk.wikisource.org/wiki...96%D0%9E/1
опись 74 https://uk.wikisource.org/wiki...D0%9E/1/74:
1/74/275 1837 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/275
1/74/287 1842 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/287
1/74/289 1843 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/289
1/74/292 1844 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/292
1/74/294 1845 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/294
1/74/296 1846 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/296
1/74/297 1847 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/297
1/74/300 1848 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/300
1/74/301 1849 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/301
1/74/303 1850 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/303
1/74/305 1851 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/305
1/74/311 1853 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/311
1/74/314 1854 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/314
1/74/316 1855 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/316
1/74/317 1856 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/317
1/74/320 1857 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/320
1/74/322 1858 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/322
1/74/324 1859 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/324
1/74/328 1860 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/328
1/74/331 1861 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/331
1/74/332 1862 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/332
1/74/334 1863 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/334
1/74/335 1864 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/335
1/74/340 1866 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/340
1/74/345 1867 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/74/345
---------
опись 77 https://uk.wikisource.org/wiki...D0%9E/1/77:
1-77-4 /Л. 977/ 1869 годhttps://upload.wikimedia.org/w...%D1%83.pdf
1-77-39 1870 годhttps://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru
1-77-43 1871 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/1/77/43)
1-77-44 1872 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/1/77/44)
1-77-21 1873 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/1/77/21)
1-77-49 1875 год(https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/1/77/49)
1-77-207 1876 год[(https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/1/77/207)
1-77-209/ Л. 419/ 1877 годhttps://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru
1-77-212 1878 годhttps://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru
1-77-215 1879 годhttps://upload.wikimedia.org/w...7-0215.pdf
1-77-218 1880 годhttps://upload.wikimedia.org/w...%D0%9B.pdf
1-77-222 1881 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/77/222
1-77-228 1882 годhttps://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru
1-77-233 1883 годhttps://upload.wikimedia.org/w...%D0%9B.pdf
1-77-237 1884 годhttps://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru
1-77-242 1885 годhttps://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru
1-77-511 1886 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/77/511
1-77-517 1887 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/77/517
1-77-529 1889 годhttps://upload.wikimedia.org/w...%D0%9B.pdf
1-77-535 1890 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/77/535
1-77-551 1893 годhttps://uk.wikisource.org/wiki...E/1/77/551
1-77-1219 1905 год https://uk.wikisource.org/wiki.../1/77/1219
1-77-1298 1914 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../1/77/1298
---------

ДАЖО фонд 178 (Луцько-Житомирська римо-католицька духовна консисторія)https://uk.wikisource.org/wiki...%D0%9E/178
опись 51 https://uk.wikisource.org/wiki...%9E/178/51
178/51/296 1827 год https://uk.wikisource.org/wiki...178/51/296
опись 3 https://uk.wikisource.org/wiki...0%9E/178/3
178/3/102 1835 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/102
178/3/103 1835 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/103
178/3/104 1836 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/104
178/3/105 1836 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/105
178/3/107 1837 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/107
178/3/109 1838 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/109
178/3/111 1838 годhttps://uk.wikisource.org/wiki.../178/3/111
----------

См. также: оцифрованные дела в разных архивах https://uk.wikisource.org/wiki...0%B2%D0%B8, я напишу об этом здесь https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=
Левковские Возниченки в метрических книгах Левковской униатской церкви (1772-1801 гг.) - РГИА, Фонд 823 https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=
Сповідні відомості по селах Лучанки і Левковичі Овруцького повіту Волинської губернії за 1912 рік. ДАЖО (Ф-1, оп. 74, спр. 350), скачать здесь: https://drive.google.com/file/...Okyt1/view или здесь: https://upload.wikimedia.org/w...%D0%9D.pdf (Левковичи Л. 403-433, Лучанки Л. 530-550, Возничи Л. 550-554)
Сповідальні відомості православних церков Овруцького повіту (в т. ч. Левковичи Л. 44-75; Лучанки Л. 168-199) - ДАЖО/1/74/357 https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/1/74/357
Овручская шляхта в метрических книгах униатских церквей (1828-1833 гг.) - НИАБ, фонд 136.https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=
-----------------

ДАЖО/118 (1795–1898)
14. Ревізькі казки (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/118/14):

Левковские из Левкович есть в:
а) ДАЖО/118/14/76 Ревізька казка вільних людей Житомирського та Овруцького повіту Волинської губернії/ 1859 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/118/14/76).
б) ДАЖО/118/14/230 Ревізька казка міщан християн та євреїв Овруцького повіту Волинської губернії/ 1858 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/118/14/230).
в) ДАЖО/118/14/226 Ревізькі казки вільних людей Овруцького повіту/ 1858 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/118/14/226)
г) ДАЖО/118/14/232 Додаткові ревізькі казки Овруцького повіту/ 1865 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/118/14/232)
д) ДАЖО/118/14/314 Ревізькі казки шляхти Овруцького повіту Волинської губернії/ 1795 год (https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАЖО/118/14/314)

Метрические книги по Левковской церкви (из публ.):

Я все о Александре Ельце. Вероятно мы ничего не знаем о нем и его деятельности. Построив иезуитский коллегиум в Овруче и став его генерал- иезуитом, вероятно свою фантастическую генеалогию он написал в стенах этого коллегума. Эта коллегия стала именоваться -коллегией Ксаверо-Овручской. Непонятно куда девался сам Ксаверов построенным им же среди Овручских дремучих лесов. Да и сам Овручский замок имеет фантастический вид. Только представить этот замок на высокой горе в русле очень широкой реки Норыни ( хорошая панорама со стороны дороги из Коростеня) и реки Вручий, Вершины горы была окружена крепостными стенами ( городнями) и высокими вежами с севера и востока окружен дремучими лесами. Так вот на этой высокой замковой горе Александр Елец и построил свой коллегум и начал создавать свое иезуитское королевство. Сегодня в этом месте красуется Овручский Свято-Преображенский собор.Расширяя, по мере возможности пределы своих поместий. Раздробляя и разбрасывая небольшие клочки своих владений, он пытался в каждом части своих земель поставить члена своего ордена. Члены этого ордена хлопотали о покупке новых имений, а также занимались восстановлением якобы забытых прав своего генерала-иезуита Ельца. Эти тайные исследования проделанные членами этого ордена "Общества Исуса" вероятно и послужили причиной появления фантастической генеалогии. Очень не случайным лист князя великого князя Витовта оказался в руках Александра Ельца и вероятно ему помогали иезуиты более высокой иерархии. Понятно, что Александр Елец был не один. Вероятно борьба Можаровских за свое княжеское происхождение и Каменщизну была в том ключе борьбы иезуитов за свои земли.Орден Иезуитов – это тайная организация, существующая почти пятьсот лет и ведущая свою тайную деятельность во многих сферах реальной жизни. В нее принимают только мужчин, требуя от них выполнения особых обетов, полного повиновения старшим. Во главе организации стоит человек, которого иногда называют Черным Папой (он одевается в черные одежды и «стоит в тени» Папы белого).
Жалко, но многое не знаем.

О "бедном" Александре замолвите слово
или об авторе генеалогии Вороничей.
Основание местечка Ксаверов.

Сын Федора Ельца (уп. 1514—1565) — Дмитрий с Марией Олизаровной Волчкевичевной оставил четырех сыновей: Яна, Филона (Филлипа), Константина (жена Константина Ельца - Кристина Теодоровна с Логойска Тышкевичевна (первая полов. XVII века), см. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. С. 187-191 http://history.org.ua/LiberUA/...d_1981.pdf), Федора и 3-х дочерей. (См. ЛНБ: 173. Materiały rodzinno-majątkowe Jelców. XVIII w.https://dbs.ossolineum.pl/kzc/...ps_173.pdf
https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1023719&key=1731005335
https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1023720&key=1184465856)
Сын Филона - Александр (иезуитское имя Игнатий) Елец и был тем самым автором генеалогии Вороничей. В 1628 году он купил в Лавинии Радзивиловой с Корецких имение Базар (240 дымов), которое объединил со своими Литвиновичами (в 1507 году "Ksawerów, pierwotnie Litwinowicze, mstko nad Kamionką, dopł. Uszy, pow. owrucki, gmina Bazar... Litwinowicze należały od r. 1507 do Jelców"https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false;
также в 1571 году в руках Ельцов - Xiag Ziemskich y Grodzkich Kijowskich... №75) в большую волость, в границах которой и осадил местечко Ксаверов, которое стало центром этой волости. Став езуитом, под монашеским именем Игнатий он в 1632 году выдал акт фундации и до 1647 года в Ксаверове был построен коллегиум. Имение Игнатия перешло иезуитам, хотя до конца жизни (умер в 1651 году) он получил право управления им и часть прибыли, см. у Г. Литвина https://forum.vgd.ru/file.php?fid=286664&key=902399629 По Несецкому был еще официалом Киевским и фундатором не только Ксаверовского колегиума, а и Фастовского и жил до 1664 года:

[q]
Alexandra Ignacego Jelca, officyała Kijowskiego, fundatora kollegium Xawierowskiego, i Faustowskiego, zył jeszcze r. 1664.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false
[/q]

Как бы там ни было, но с началом Хмельниччины (1648 год) иезуиты ушли, а коллегия была разрушена. Само местечко Ксаверов в 1656 году Богдан Хмельницкий отдал Киево-Братскому Богоявленскому монастырю. Есть жалованная грамота царя Алексея Михайловича от 1659 года игумену этого монастыря в том числе и на местечко Саверов (Ксаверов):

[q]
«Божіею милостію Мы, Великій Государь Царь и Великій князь Алексѣй Михайловичъ всея Великия і Малыя і Бѣлыя Россіи Самодержецъ Московскій, Киевскій, Владимирскій, Новгородскій, Царь Казанскій, Царь Астраханскій, Царь Сибирскій, Государь Псковскій і Великій князь Литовскій, Смоленскій, Тверскій, Волынскій, Подольскій, Югорскій, Пермскій, Вятцкій, Болгарскій и иныхъ; Государь и Великій князь Нова-города Низовскія земли, Черниговскій, Рязанскій, Полотцкій, Ростовскій, Ярославскій, Бѣлоозерскій, Удорскій, Обдорскій, Кондійскій, Вятебскій, Мстиславскій, и всея сѣверныя страны повелитель и Государь Иверские земли Карталинскихъ и Грузинских Царей и Кабардинские земли Черкаскихъ и Горских князей, и инымъ многимъ Государствамъ и землямъ восточнымъ и западнымъ и сѣвернымъ отчичь и дѣдичь и наслѣдникъ и Государь и обладатель. Пожаловали есмя Киевского братцкого Богоявленскаго монастыря Игумена Иоаникея Голитовского ректора школъ Кіевскихъ съ братьею, что въ нынешнемъ во 16 (?) году били челомъ намъ Великому Государю Богоявленского монастыря Игуменъ Иоаникей з братьею: владѣютъ – де они по привилиемъ Гетмана Богдана Хмельницкого на строение Церквей и школъ маетностями езуицкими, мѣстомъ Саверовымъ со всѣми принадлежностями, да селомъ Мухоѣдами, что было имъ далъ Митрополитъ Могила, а послѣ ево дачи в нынешнее воинское время отнявъ у нихъ братъ Могилинъ продалъ было Санѣге. И Намъ бы, Великому Государю, пожаловать ихъ велѣть имъ тѣ маетности подтвердить Нашею Государскою жаловалною Грамотою, ... И Мы, Великій Государь Царь Великій князь Алексѣй Михайловичъ всея Великия и Малыя и Бѣлыя Россіи Самодержецъ братцкого Богоявленскаго монастыря Игумена Иоаникея съ братьею пожаловали мѣстомъ Саворовымъ со всѣми принадлежностями на строение церквей и школъ, да селомъ Мухоѣдами, буде у нихъ на тѣ маетности есть привилия Гетмана Богдана Хмельницкого і впредь буде спору и челобитья отъ козаковъ не будетъ и в роздачу на отдано, владѣть велѣли. … И о томъ велѣли имъ дать Нашу Царского Величества жалованную Грамоту за Нашею Государскою печатью. И по Нашей Государской милости Братцкого Богоявленскаго монастыря Игумену Иоаникею з братью и кто по немъ в томъ монастырѣ иныі Игуменъ и братья будутъ тѣми маетностями, мѣстомъ Саворовымъ и селомъ Мухоѣдами по привилиемъ Гетмана Богдана Хмельницкого, … , буде о томъ о всемъ впредь спору и челобитья не будетъ, владѣть и доходы всякие имать по чему съ тѣхъ селъ имывано наперед сего. Дана ся Наша Царского Величества жалованная Грамота въ нынешнемъ царствующемъ Градѣ Москѣ в лѣта отъ создания миру 7168 (1659 отъ Р. Хр.) мѣсяца декабря 31 дня.
[/q]

Лишь в 1678 году по постановлению Гродненского сейма в Овруч из местечка Ксаверова переведён иезуитский Коллегиум, основанный в свое время (1632-1647) Игнатием Александром Ельцем. «Коллегиум получил в замку Овруцком полгоры, где городни свои шляхта овруцкая имела, на плацу видзилоним собе в замку Овруцком.» Иезуитами были воздвигнуты громадные здания и римо-католический костёл. Коллегия стала именоваться «Collegium Xawer-Owrucence»:

[q]
Przeniesienio jezuitów z Ksawerowa do Owruczа wyprosiła szlachta wwdztwa kijowskiego na sejmie 1678 r., który przychylając się do tego żądania, wydał w tej mierze następującą uchwałę: „Ponieważ ur. obywatele wwdztwa kijów., bez kapłanów i kościołów teraz zostający, sami ultro a patribus Soc. Jesu tego żądają, aby Collegium z Xawierowa z między lasów wojną funditus zniesione do Owrucza in meditulium Polesia przenieśli, a to dla większego pomnożenia chwały Bożej, i na to im pół góry, gdzie horodnie swoje szlachta miewali, w bezpiecznem miejscu dla kościoła konferują, a erekeya tej fundacyi tego nie zabrania, tedy My za rzecz potrzebną wszystkiemu wwdztwu to uznawszy, Collegium Pairum Soc. Jesu w Owruczu, i place im należyte legę praesenti approbujemy i przy tychże prawach, którerai też Horodnie antę boc gaude-bant, zachowujemy*' (Vol. leg., t. V, str. 291). Kolegium to jezuitów otrzymało też nazwę: Xawer-Ovrucensi. Dla niepokojów jednakże kozackich, które jeszcze długu tą okolicą wstrząsały, pobudowanie się jezuitów w O. i zaprowadzenie przez nich szkół niższych, szło oporem: jakoż widzimy, że szlachta kijowska w 1684 r. d, 12 sept, na sejmiku we Włodzimierzu (na Wołyniu) odbytym, w laudum. 8wojem pisała: „Ad supplicem libellum Ichm. Jezuitów Collegium Owr., którzy ab inopiam et desolationem dóbr swoich fundaciey Xawerowskiej i podległych im na placu wydzielonym sobie w zamku owruckim per constitutionem et Laude pozwólonym, nie mogąc pobudować wczesnego ad officium, w którymby nietylko Religios et Professionis suas, jakoż-kolwiek mieć mogli commoditatem, ale też i młodzi szlacheckiej dawać insstitutionem Incli-nando pro animos, zł. 400, lub z podymnego pięciorga cxacticy Imci P. Trypolskiego, lub też z szclążnego, naznaczamy" (Laudum województwa kijów.). W 1680 r. superyorem zgromadzenia był ks. Marcin Tyrawski; w 1683 Jan Fogler.http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VII/777

https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp1157251
[/q]

Еще интересный факт по Г. Литвину:

[q]
В 30-40-і роки XVII століття значні земельні володіння у нашому краї мали Єльці – представники знатного панського роду Київського воєводства. Зокрема, їм належали Малин, Городище, Любовичі, Ялцівка, Ксаверів. Один з найвідоміших серед них – Дмитро Єлець був православного віросповідання й належав до тісного кола найповажніших захисників предківської віри на Київщині. Це не заважало йому мати підтримку з боку польського короля Генріха Валуа, який надав Дмитру уряд київського земського писаря. Наступний польський король Зигмунт III включив його до складу комісії з розмежування приватних маєтків у Київському воєводстві. Нагромадженого багатства вистачило, аби забезпечити трьом синам високий майновий і соціальний статус. Філон, Костянтин і Федір належали до еліти воєводства. Всі вони були православними. Позиції Єльців на Київщині були надзвичайно сильними. Мережа їх родинних й приятельських контактів охоплювала майже всі знатні родини Києва та Житомира.
У третьому поколінні після унії чоловічу лінію представляли дві особи. Вони відійшли від православ’я і стали католиками. Олександр, син Філона, навіть вступив до Товариства Ісуса (найбільш впливовий католицький чернечий орден) і прийняв чернече ім’я Ігнатій, під яким і виступав у джерелах тієї доби. Успадковане й набуте майно він призначив у 1635 році на створення у Ксаверові єзуїтського колегіуму (середньоосвітня школа, в якій навчалися діти з різних станів і верств. Для незаможних студентів при колегіумах існували інтернати). Колегіум з’явився в містечку у 1647 році. Ініціатором цих починань був Ігнатій, але його проектам усіляко сприяв, зокрема і фінансово, його двоюрідний брат Реміан.
Реміан (також згадується як Ремігіан), був сином київського хорунжого Федора, захисника православ’я, довіреної людини Петра Могили. На жаль, Реміан не підтримав православної віри, як його батько, а був покатоличений. Певне на це вплинуло його навчання в Замойській академії, а також вплив матері Дороти Барановської. Вже в молоді літа Реміан став послом до польського сейму. У наступні роки він присвятив себе військовій службі, не полишивши громадської діяльності.
У 1647 році Реміан Єльць звернувся до генерала Товариства єзуїтів з листом про створення в Ксаверові «вищої школи», яка мала прислужитися навчанню «нашої руської молоді». Єлець зазначав у листі користь проекту для всієї Речі Посполитої, але помітно, що він зосереджується на власній руській ідентичності. Тобто на польську державу він дивиться як на спільне добро русинів, литовців і поляків, зближуючись у такій оцінці зі своїми православними співгромадянами. Бачачи, які труднощі у здійсненні цього наміру створює польська провінція Товариства Ісуса, він прямо погрожує віддати проект іншому католицькому орденові, який захоче взятися за заснування університету.
Заміри Реміана демонструють, що за тих часів існував феномен русина-католика, що руська шляхта незалежно від конфесії бачила себе спільнотою, яка разом із іншими творить Річ Посполиту та є окремим і рівноправним суб’єктом поряд з поляками та литовцями.
Проект руського єзуїтського університету в Ксаверові не був реалізований. У 1648 році розпочалася визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького. Повсталі знищили єзуїтську колегію у Ксаверові, вбачаючи в ній одне з джерел поширення католицизму на наших землях.

Пропонуємо Вашій увазі уривки з листа Реміана Єльця з його намірами створити єзуїтський університет.

Реміан Єлець, київський хорунжий, до генерала Товариства єзуїтів Вінченцо Карафи з Городища1, 1647 року
Із вислуги наших предків та зі свого дідичного володіння мій брат Ігнатій Єлець2 зафундував колегіум у Ксаверові, залучивши до участі в цій молитовній пожертві його милість мого батька3, тож і я приєднався до цієї фундації як корисної моїй душі та похвальної для всього нашого роду, і нині вже так вважаю, що ця фундація є спільною для мене й мого брата ксьондза, а коли щось би її порушувало, то мені слід про це дбати й боронити її, як частину нашого власного родового майна…
Від свого імені та від нашого роду насмілюся просити, аби ваші милості панове зволили прийняти від нас фундацію генеральних студій. Ми вже твердо надумали це фундувати заради святішої слави нашого роду, що розцінюємо також і як послугу Господу Богові та Речі Посполитої, а якби в цьому сталася зміна волі наших милостивих панів, то ми би мусили, оскільки фундацію університету вже вчинено, подумати про якийсь інший монаший орден, який би згідно з нашим наміром провадив ті вищі студії для нашої руської молоді в наших руських краях, узявши на себе зобов’язання навчати у вищих школах. Я гадаю, що наша любов до вашого святого ордену не буде знехтувана, і що нам, які вже не раз добре прислужилися Товариству, ви не дозволите перенести цю нашу прихильність на інші ордени, а коли ми зараз отримаємо це, то Господь Бог зможе показати спосіб, як від нашого роду зафундувати й новіціат, якого ваші милості собі бажаєте. Тож і повторно прошу, аби ви не заперечували свого дозволу на фундування університету та не поспішали з остаточним складанням обітниці моїм ксьондзом братом (адже ми спільно розпоряджаємося різними маєтками, що належать нашому родові, які можна оцінити приблизно на кількасот тисяч, і ми з Божою ласки маємо надію на добре завершення своїх справ, бо вони вже знаходяться в арешті на Люблінському трибуналі). Допоможіть йому в його задумах своєю звичною ласкою та доброю прихильністю, бо розумію, що це мусило би їх суттєво порушити, і він би завагався пристати на те, аби дідична спадщина нашого роду мала обернутися на щось інше.

1. Мова йде про Городище Малинського району, нині – в складі Малина.
2. Олександр, у документі Ігнатій Єлець (син Філона Єльця) єзуїт, фундатор Ксаверівської колегії, двоюрідний брат автора листа.
3. Федір Єлець, київський підвоєвода у 1620-1628 рр., від 1621 р. київський хорунжий.

Джерело:
Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). – К., 2016. – С. 239-242.
[/q]

Сохранился также документ об основании самого местечка Ксаверов:

[q]
Nr 408
w obozie za Smoleńskiem, nad Dnieprem, na
Bogdanowej Okolicy, 7 marca 1634
k. 289 – 290

Król, za przedłożeniem księdza Ignacego Jelca, pozwala ojcom jezuitom z kolegium owruckiego na osadzenie miasta Ksawerów na uroczyszczu Borysowskiego Cierkwiszcza nad rzeką Kamionką, na gruncie Litwinowskim, na prawie magdeburskim. Dokument podpisany przez Władysława IV i Piotra Gembickiego, sekretarza wielkiego koronnego. jęz. pol.

Metryka Koronna Władysława IV Wazy Sumariusz księgi MK 180 z Archiwum Głównego Akt Dawnych w
Warszawie, z lat 1633-1635, kanclerstwa Jakuba Zadzika. Opracował Wojciech Krawczuk. Kraków, 2015.http://www.agad.gov.pl/inwentarze/MK180r.pdf

см. документ внизу сообщения:

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=515121&key=1394385014

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=515122&key=724848044

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=515123&key=48234805
[/q]

См. Духовное завещание Александра Игнатия Ельца от 17 января 1665 года. (Киевская гродская записовая и поточная книга 1724 и 1725 годов / сост. Е. П. Диаковский. — Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1909. —(Описи актовых книг Киевского центрального архива; № 38). С. 4) https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866937#?page=4

Контракт заставный от Александра Игнатия Ельца Андрею Мощаницкому от 1648 года (15-1-6 №49 Л. 117 https://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru)

См. архивные документы с Archiwum Zamku Leskiego Krasickich:

Transakcje początkowe do dziedzictwa dóbr księdza Ignacego Jelca jezuity i inne do fundacji: Sandok, Dołhobora, Bałtów, Kalinówka i in. do fundacji kollegium Ksawerowskiego należących; o skasowanie testamentu księdza Jelca. Testament księdza Jelca https://szukajwarchiwach.pl/56...5#tabSkany

Proces sukcesorów Jelcowskich po zniesionym zakonie jezuitów dóbr fundacji kolegium Owruckiego Jelcowskiej jako własności swojej dochodzących, klucza Ksawerowskiego, Bazarskiego i innych przyległości w Komisji Warszawskiej Edukacji Narodowej prowadzony https://szukajwarchiwach.pl/56.../#tabSkany

Transakcje Antoniego Krasickiego z Onufrym Bierzyńskim, kasztelanem żytomierskim o sumę 35000 złotych polskich z dóbr Ksawerowa https://szukajwarchiwach.pl/56...bJednostka

Papiery do dóbr klucza ksawerowskiego Ignacego Aleksandra Jelca zakonu jezuickiego dziedzicznych, do fundacji kollegium owruckiego zapisanych https://szukajwarchiwach.pl/56...1#tabSkany

О принадлежности города Полтавы с 12-ю селами ксендзу Ельцу, см. док. №23 https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866965#?page=7

См. также:
31 декабря 1717 года.
Облята бланкету на признанье запису от ксендза Ельца законника святого Иезуса их милостям панам Недашковским на присыпанье гребли на речке Звиздалю даного ( Zespół: 11 / Księgi grodzkie żytomierskie
Jednostka: 21 / Księgi grodzkie żytomierskie
Lata: 1717-1719 №141 Л. 220-220 об.https://skanoteka.genealodzy.p...amp;zoom=1)

А.Арестович: «Духовные упражнения» Лойолы https://www.youtube.com/watch?v=CdSKmRKXfgw

Pozwalenie ojcom jezuitom z kolegium owruckiego na osadzenie miasta Ksawerów na gruncie Litwinowskim 7 marca 1634
(AGAD, MK 180 k. 289 – 290 http://agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0180/):

В продолжение предыдущего сообщения

Тетяна ШЕВЧЕНКО
Київ

ДОМИ ТОВАРИСТВА ІСУСА,
ЇХ ФУНДАТОРИ І БЛАГОДІЙНИКИ
НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ:
1572 – 1647

Хороший материал, выходит, что Александр Игнатий Елец находился все же в Ксаверовском колегиуме среди дремучих лесов и писал свою генеалогию. Но согласно Вашей информации Ельцы работали и сохраняли ее на протяжении веков еще до ее написания.
Кроме того есть еще две территории на которой проживали римо-католики - возле села Возничи находились Бокиевская и Роговская ( Роговка) Рудни на которых проживали Зализинские( кто- то из них был ксендзом). Эти земли явно были куплены у Невмирицких и Левковских. Возможно они ранее относились к овручским иезуитам?

Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов, т. II, К., 1846; отд. 1, стр. 223-226 https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false

Жалованная грамота царя и великаго князя Алексѣя Михайловича игумену Кіево-братскаго монастыря и ректору Кіевскихъ школъ Іоанникію Голятовскому съ братіею отъ 1659 года 31 декабря:

Національно-визвольна війна в Україні. 1648—1657. Збірник за документами актових книг / Керівник проекту Музичук О. В.; Упор.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ.— К., 2008 http://history.org.ua/LiberUA/...5-25-3.pdf

Несколько фактов из жизни того же Александра Ельца:

Общая тема