Левковские

О "бедном" Александре замолвите слово
или об авторе генеалогии Вороничей.
Основание местечка Ксаверов.

Сын Федора Ельца (уп. 1514—1565) — Дмитрий с Марией Олизаровной Волчкевичевной оставил четырех сыновей: Яна, Филона (Филлипа), Константина (жена Константина Ельца - Кристина Теодоровна с Логойска Тышкевичевна (первая полов. XVII века), см. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст. С. 187-191http://history.org.ua/LiberUA/...d_1981.pdf), Федора и 3-х дочерей. (См. ЛНБ: 173. Materiały rodzinno-majątkowe Jelców. XVIII w.https://dbs.ossolineum.pl/kzc/...ps_173.pdf
https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1023719&key=1731005335
https://forum.vgd.ru/file.php?fid=1023720&key=1184465856)
Сын Филона - Александр (иезуитское имя Игнатий) Елец и был тем самым автором генеалогии Вороничей. В 1628 году он купил в Лавинии Радзивиловой с Корецких имение Базар (240 дымов), которое объединил со своими Литвиновичами в большую волость, в границах которой и осадил местечко Ксаверов, которое стало центром этой волости. Став езуитом, под монашеским именем Игнатий он в 1632 году выдал акт фундации и до 1647 года в Ксаверове был построен коллегиум. Имение Игнатия перешло иезуитам, хотя до конца жизни (умер в 1651 году) он получил право управления им и часть прибыли, см. у Г. Литвина https://forum.vgd.ru/file.php?fid=286664&key=902399629 По Несецкому был еще официалом Киевским и фундатором не только Ксаверовского колегиума, а и Фастовского и жил до 1664 года:

[q]

Alexandra Ignacego Jelca, officyała Kijowskiego, fundatora kollegium Xawierowskiego, i Faustowskiego, zył jeszcze r. 1664.https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false

[/q]

Как бы там ни было, но с началом Хмельниччины (1648 год) иезуиты ушли, а коллегия была разрушена. Само местечко Ксаверов в 1656 году Богдан Хмельницкий отдал Киево-Братскому Богоявленскому монастырю. Есть жалованная грамота царя Алексея Михайловича от 1659 года игумену этого монастыря в том числе и на местечко Саверов (Ксаверов):

[q]

«Божіею милостію Мы, Великій Государь Царь и Великій князь Алексѣй Михайловичъ всея Великия і Малыя і Бѣлыя Россіи Самодержецъ Московскій, Киевскій, Владимирскій, Новгородскій, Царь Казанскій, Царь Астраханскій, Царь Сибирскій, Государь Псковскій і Великій князь Литовскій, Смоленскій, Тверскій, Волынскій, Подольскій, Югорскій, Пермскій, Вятцкій, Болгарскій и иныхъ; Государь и Великій князь Нова-города Низовскія земли, Черниговскій, Рязанскій, Полотцкій, Ростовскій, Ярославскій, Бѣлоозерскій, Удорскій, Обдорскій, Кондійскій, Вятебскій, Мстиславскій, и всея сѣверныя страны повелитель и Государь Иверские земли Карталинскихъ и Грузинских Царей и Кабардинские земли Черкаскихъ и Горских князей, и инымъ многимъ Государствамъ и землямъ восточнымъ и западнымъ и сѣвернымъ отчичь и дѣдичь и наслѣдникъ и Государь и обладатель. Пожаловали есмя Киевского братцкого Богоявленскаго монастыря Игумена Иоаникея Голитовского ректора школъ Кіевскихъ съ братьею, что въ нынешнемъ во 16 (?) году били челомъ намъ Великому Государю Богоявленского монастыря Игуменъ Иоаникей з братьею: владѣютъ – де они по привилиемъ Гетмана Богдана Хмельницкого на строение Церквей и школъ маетностями езуицкими, мѣстомъ Саверовымъ со всѣми принадлежностями, да селомъ Мухоѣдами, что было имъ далъ Митрополитъ Могила, а послѣ ево дачи в нынешнее воинское время отнявъ у нихъ братъ Могилинъ продалъ было Санѣге. И Намъ бы, Великому Государю, пожаловать ихъ велѣть имъ тѣ маетности подтвердить Нашею Государскою жаловалною Грамотою, ... И Мы, Великій Государь Царь Великій князь Алексѣй Михайловичъ всея Великия и Малыя и Бѣлыя Россіи Самодержецъ братцкого Богоявленскаго монастыря Игумена Иоаникея съ братьею пожаловали мѣстомъ Саворовымъ со всѣми принадлежностями на строение церквей и школъ, да селомъ Мухоѣдами, буде у нихъ на тѣ маетности есть привилия Гетмана Богдана Хмельницкого і впредь буде спору и челобитья отъ козаковъ не будетъ и в роздачу на отдано, владѣть велѣли. … И о томъ велѣли имъ дать Нашу Царского Величества жалованную Грамоту за Нашею Государскою печатью. И по Нашей Государской милости Братцкого Богоявленскаго монастыря Игумену Иоаникею з братью и кто по немъ в томъ монастырѣ иныі Игуменъ и братья будутъ тѣми маетностями, мѣстомъ Саворовымъ и селомъ Мухоѣдами по привилиемъ Гетмана Богдана Хмельницкого, … , буде о томъ о всемъ впредь спору и челобитья не будетъ, владѣть и доходы всякие имать по чему съ тѣхъ селъ имывано наперед сего. Дана ся Наша Царского Величества жалованная Грамота въ нынешнемъ царствующемъ Градѣ Москѣ в лѣта отъ создания миру 7168 (1659 отъ Р. Хр.) мѣсяца декабря 31 дня.

[/q]

Лишь в 1678 году по постановлению Гродненского сейма в Овруч из местечка Ксаверова переведён иезуитский Коллегиум, основанный в свое время (1632-1647) Игнатием Александром Ельцем. «Коллегиум получил в замку Овруцком полгоры, где городни свои шляхта овруцкая имела, на плацу видзилоним собе в замку Овруцком.» Иезуитами были воздвигнуты громадные здания и римо-католический костёл. Коллегия стала именоваться «Collegium Xawer-Owrucence»:

[q]

Przeniesienio jezuitów z Ksawerowa do Owruczа wyprosiła szlachta wwdztwa kijowskiego na sejmie 1678 r., który przychylając się do tego żądania, wydał w tej mierze następującą uchwałę: „Ponieważ ur. obywatele wwdztwa kijów., bez kapłanów i kościołów teraz zostający, sami ultro a patribus Soc. Jesu tego żądają, aby Collegium z Xawierowa z między lasów wojną funditus zniesione do Owrucza in meditulium Polesia przenieśli, a to dla większego pomnożenia chwały Bożej, i na to im pół góry, gdzie horodnie swoje szlachta miewali, w bezpiecznem miejscu dla kościoła konferują, a erekeya tej fundacyi tego nie zabrania, tedy My za rzecz potrzebną wszystkiemu wwdztwu to uznawszy, Collegium Pairum Soc. Jesu w Owruczu, i place im należyte legę praesenti approbujemy i przy tychże prawach, którerai też Horodnie antę boc gaude-bant, zachowujemy*' (Vol. leg., t. V, str. 291). Kolegium to jezuitów otrzymało też nazwę: Xawer-Ovrucensi. Dla niepokojów jednakże kozackich, które jeszcze długu tą okolicą wstrząsały, pobudowanie się jezuitów w O. i zaprowadzenie przez nich szkół niższych, szło oporem: jakoż widzimy, że szlachta kijowska w 1684 r. d, 12 sept, na sejmiku we Włodzimierzu (na Wołyniu) odbytym, w laudum. 8wojem pisała: „Ad supplicem libellum Ichm. Jezuitów Collegium Owr., którzy ab inopiam et desolationem dóbr swoich fundaciey Xawerowskiej i podległych im na placu wydzielonym sobie w zamku owruckim per constitutionem et Laude pozwólonym, nie mogąc pobudować wczesnego ad officium, w którymby nietylko Religios et Professionis suas, jakoż-kolwiek mieć mogli commoditatem, ale też i młodzi szlacheckiej dawać insstitutionem Incli-nando pro animos, zł. 400, lub z podymnego pięciorga cxacticy Imci P. Trypolskiego, lub też z szclążnego, naznaczamy" (Laudum województwa kijów.). W 1680 r. superyorem zgromadzenia był ks. Marcin Tyrawski; w 1683 Jan Fogler.http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VII/777

https://forum.vgd.ru/post/1231...#pp1157251

[/q]

Еще интересный факт по Г. Литвину:

[q]

В 30-40-і роки XVII століття значні земельні володіння у нашому краї мали Єльці – представники знатного панського роду Київського воєводства. Зокрема, їм належали Малин, Городище, Любовичі, Ялцівка, Ксаверів. Один з найвідоміших серед них – Дмитро Єлець був православного віросповідання й належав до тісного кола найповажніших захисників предківської віри на Київщині. Це не заважало йому мати підтримку з боку польського короля Генріха Валуа, який надав Дмитру уряд київського земського писаря. Наступний польський король Зигмунт III включив його до складу комісії з розмежування приватних маєтків у Київському воєводстві. Нагромадженого багатства вистачило, аби забезпечити трьом синам високий майновий і соціальний статус. Філон, Костянтин і Федір належали до еліти воєводства. Всі вони були православними. Позиції Єльців на Київщині були надзвичайно сильними. Мережа їх родинних й приятельських контактів охоплювала майже всі знатні родини Києва та Житомира.
У третьому поколінні після унії чоловічу лінію представляли дві особи. Вони відійшли від православ’я і стали католиками. Олександр, син Філона, навіть вступив до Товариства Ісуса (найбільш впливовий католицький чернечий орден) і прийняв чернече ім’я Ігнатій, під яким і виступав у джерелах тієї доби. Успадковане й набуте майно він призначив у 1635 році на створення у Ксаверові єзуїтського колегіуму (середньоосвітня школа, в якій навчалися діти з різних станів і верств. Для незаможних студентів при колегіумах існували інтернати). Колегіум з’явився в містечку у 1647 році. Ініціатором цих починань був Ігнатій, але його проектам усіляко сприяв, зокрема і фінансово, його двоюрідний брат Реміан.
Реміан (також згадується як Ремігіан), був сином київського хорунжого Федора, захисника православ’я, довіреної людини Петра Могили. На жаль, Реміан не підтримав православної віри, як його батько, а був покатоличений. Певне на це вплинуло його навчання в Замойській академії, а також вплив матері Дороти Барановської. Вже в молоді літа Реміан став послом до польського сейму. У наступні роки він присвятив себе військовій службі, не полишивши громадської діяльності.
У 1647 році Реміан Єльць звернувся до генерала Товариства єзуїтів з листом про створення в Ксаверові «вищої школи», яка мала прислужитися навчанню «нашої руської молоді». Єлець зазначав у листі користь проекту для всієї Речі Посполитої, але помітно, що він зосереджується на власній руській ідентичності. Тобто на польську державу він дивиться як на спільне добро русинів, литовців і поляків, зближуючись у такій оцінці зі своїми православними співгромадянами. Бачачи, які труднощі у здійсненні цього наміру створює польська провінція Товариства Ісуса, він прямо погрожує віддати проект іншому католицькому орденові, який захоче взятися за заснування університету.
Заміри Реміана демонструють, що за тих часів існував феномен русина-католика, що руська шляхта незалежно від конфесії бачила себе спільнотою, яка разом із іншими творить Річ Посполиту та є окремим і рівноправним суб’єктом поряд з поляками та литовцями.
Проект руського єзуїтського університету в Ксаверові не був реалізований. У 1648 році розпочалася визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького. Повсталі знищили єзуїтську колегію у Ксаверові, вбачаючи в ній одне з джерел поширення католицизму на наших землях.

Пропонуємо Вашій увазі уривки з листа Реміана Єльця з його намірами створити єзуїтський університет.

Реміан Єлець, київський хорунжий, до генерала Товариства єзуїтів Вінченцо Карафи з Городища1, 1647 року
Із вислуги наших предків та зі свого дідичного володіння мій брат Ігнатій Єлець2 зафундував колегіум у Ксаверові, залучивши до участі в цій молитовній пожертві його милість мого батька3, тож і я приєднався до цієї фундації як корисної моїй душі та похвальної для всього нашого роду, і нині вже так вважаю, що ця фундація є спільною для мене й мого брата ксьондза, а коли щось би її порушувало, то мені слід про це дбати й боронити її, як частину нашого власного родового майна…
Від свого імені та від нашого роду насмілюся просити, аби ваші милості панове зволили прийняти від нас фундацію генеральних студій. Ми вже твердо надумали це фундувати заради святішої слави нашого роду, що розцінюємо також і як послугу Господу Богові та Речі Посполитої, а якби в цьому сталася зміна волі наших милостивих панів, то ми би мусили, оскільки фундацію університету вже вчинено, подумати про якийсь інший монаший орден, який би згідно з нашим наміром провадив ті вищі студії для нашої руської молоді в наших руських краях, узявши на себе зобов’язання навчати у вищих школах. Я гадаю, що наша любов до вашого святого ордену не буде знехтувана, і що нам, які вже не раз добре прислужилися Товариству, ви не дозволите перенести цю нашу прихильність на інші ордени, а коли ми зараз отримаємо це, то Господь Бог зможе показати спосіб, як від нашого роду зафундувати й новіціат, якого ваші милості собі бажаєте. Тож і повторно прошу, аби ви не заперечували свого дозволу на фундування університету та не поспішали з остаточним складанням обітниці моїм ксьондзом братом (адже ми спільно розпоряджаємося різними маєтками, що належать нашому родові, які можна оцінити приблизно на кількасот тисяч, і ми з Божою ласки маємо надію на добре завершення своїх справ, бо вони вже знаходяться в арешті на Люблінському трибуналі). Допоможіть йому в його задумах своєю звичною ласкою та доброю прихильністю, бо розумію, що це мусило би їх суттєво порушити, і він би завагався пристати на те, аби дідична спадщина нашого роду мала обернутися на щось інше.

1. Мова йде про Городище Малинського району, нині – в складі Малина.
2. Олександр, у документі Ігнатій Єлець (син Філона Єльця) єзуїт, фундатор Ксаверівської колегії, двоюрідний брат автора листа.
3. Федір Єлець, київський підвоєвода у 1620-1628 рр., від 1621 р. київський хорунжий.

Джерело:
Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648). – К., 2016. – С. 239-242.

[/q]

Сохранился также документ об основании самого местечка Ксаверов:

[q]

Nr 408
w obozie za Smoleńskiem, nad Dnieprem, na
Bogdanowej Okolicy, 7 marca 1634
k. 289 – 290

Król, za przedłożeniem księdza Ignacego Jelca, pozwala ojcom jezuitom z kolegium owruckiego na osadzenie miasta Ksawerów na uroczyszczu Borysowskiego Cierkwiszcza nad rzeką Kamionką, na gruncie Litwinowskim, na prawie magdeburskim. Dokument podpisany przez Władysława IV i Piotra Gembickiego, sekretarza wielkiego koronnego. jęz. pol.

Metryka Koronna Władysława IV Wazy Sumariusz księgi MK 180 z Archiwum Głównego Akt Dawnych w
Warszawie, z lat 1633-1635, kanclerstwa Jakuba Zadzika. Opracował Wojciech Krawczuk. Kraków, 2015.http://www.agad.gov.pl/inwentarze/MK180r.pdf

см. документ внизу сообщения:

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=515121&key=1394385014

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=515122&key=724848044

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=515123&key=48234805

[/q]

См. Духовное завещание Александра Игнатия Ельца от 17 января 1665 года. (Киевская гродская записовая и поточная книга 1724 и 1725 годов / сост. Е. П. Диаковский. — Киев : Тип. Т. Г. Мейнандера, 1909. —(Описи актовых книг Киевского центрального архива; № 38). С. 4) https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866937#?page=4

См. архивные документы с Archiwum Zamku Leskiego Krasickich:

Transakcje początkowe do dziedzictwa dóbr księdza Ignacego Jelca jezuity i inne do fundacji: Sandok, Dołhobora, Bałtów, Kalinówka i in. do fundacji kollegium Ksawerowskiego należących; o skasowanie testamentu księdza Jelca. Testament księdza Jelca https://szukajwarchiwach.pl/56...5#tabSkany

Proces sukcesorów Jelcowskich po zniesionym zakonie jezuitów dóbr fundacji kolegium Owruckiego Jelcowskiej jako własności swojej dochodzących, klucza Ksawerowskiego, Bazarskiego i innych przyległości w Komisji Warszawskiej Edukacji Narodowej prowadzonyhttps://szukajwarchiwach.pl/56.../#tabSkany

Transakcje Antoniego Krasickiego z Onufrym Bierzyńskim, kasztelanem żytomierskim o sumę 35000 złotych polskich z dóbr Ksawerowahttps://szukajwarchiwach.pl/56...bJednostka

Papiery do dóbr klucza ksawerowskiego Ignacego Aleksandra Jelca zakonu jezuickiego dziedzicznych, do fundacji kollegium owruckiego zapisanychhttps://szukajwarchiwach.pl/56...1#tabSkany

О принадлежности города Полтавы с 12-ю селами ксендзу Ельцу, см. док. №23https://dlib.rsl.ru/viewer/01003866965#?page=7

См. также:
31 декабря 1717 года.
Облята бланкету на признанье запису от ксендза Ельца законника святого Иезуса их милостям панам Недашковским на присыпанье гребли на речке Звиздалю даного ( Zespół: 11 / Księgi grodzkie żytomierskie
Jednostka: 21 / Księgi grodzkie żytomierskie
Lata: 1717-1719 №141 Л. 220-220 об.https://skanoteka.genealodzy.p...amp;zoom=1)

А.Арестович: «Духовные упражнения» Лойолыhttps://www.youtube.com/watch?v=CdSKmRKXfgw

Pozwalenie ojcom jezuitom z kolegium owruckiego na osadzenie miasta Ksawerów na gruncie Litwinowskim 7 marca 1634
(AGAD, MK 180 k. 289 – 290http://agadd2.home.net.pl/metrykalia/MK/0180/):

Хороший материал, выходит, что Александр Игнатий Елец находился все же в Ксаверовском колегиуме среди дремучих лесов и писал свою генеалогию. Но согласно Вашей информации Ельцы работали и сохраняли ее на протяжении веков еще до ее написания.
Кроме того есть еще две территории на которой проживали римо-католики - возле села Возничи находились Бокиевская и Роговская ( Роговка) Рудни на которых проживали Зализинские( кто- то из них был ксендзом). Эти земли явно были куплены у Невмирицких и Левковских. Возможно они ранее относились к овручским иезуитам?

Національно-визвольна війна в Україні. 1648—1657. Збірник за документами актових книг / Керівник проекту Музичук О. В.; Упор.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ.— К., 2008http://history.org.ua/LiberUA/...5-25-3.pdf

Несколько фактов из жизни того же Александра Ельца:

Почему Народичи оказались в руках Потоцких?


Nevmer написал:

[q]

Почему Народичи оказались в руках Потоцких?

[/q]

Потому что после смерти в 1634 году бездетного Константина Дмитриевича Ельца (родного дяди ксендза Александра Ельца) его вдова Катерина (Кристина) Тышкевичевна вышла во второй раз замуж за Флориана Андреевича Потоцкого - родного брата Северина Потоцкого герба Любич, который и прибрал к рукам имения Ельцов. Правда, по словам Г. Литвина, Флориан Потоцкий еще при жизни Константина Ельца откупил в него часть Народич.https://forum.vgd.ru/file.php?fid=286664&key=902399629, см. также
Наталія Білоус
Приватні міста Київського воєводства в першій половині XVII ст.: кількість, особливості розвитку та функціонуванняhttp://history.org.ua/LiberUA/...015_15.pdf:

[q]

Народичі, місто,
замочок, волость Овруцька
власники: Флоріан Потоцький; Катерина Тишкевичівна Костянтинова Єльцова, підстолина київська
ЦДІАКУ, Ф. 11, спр. 9, арк. 328, 930 зв.; НБУВ. ІР, І, 4104, 740, П-478, 1106

[/q]

Кстати, в документе 1651 годаhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=296547&key=1168312523 сыновья Катерины Тышкевичевной и Флориана Потоцкого указаны скорее всего неправильно: Ян, Кароль и Константин; правильно: Ян-Кароль и Константин, см. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.14. S. 280-282. Кроме того, в некоторых польских источниках, Константин Елец ошибочно назван Ян Елец и муж Кристины (Катерины) - дочери Теодора Фридерика Тышкевича.http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/tyszkiewiczowie03.html
См. также: Тестамент Кароля Тишкевича от 1694 года (ЦГИАК 15-1-9 №38https://www.familysearch.org/a...mp;lang=ru)


Есть данные от 13 августа 1636 года, что тот же Флориан Потоцкий, на границе с метрополичьими владениямиhttps://books.google.com.ua/bo...mp;f=false селом Клещи: "1602. fol . 360. W ziemstwie kijowskiem od JP . Jerlicza , JX . Ihumenowi michajłowskiemu , kijowskiemu , na dobra Kleszcze dany i służący w wojew . kijowsk . Zapis "https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false (бывшее владение Дмитрия Ельца, купленное у Даниэля Змиевского в 1578 году: "1578. 6. Aug. Dóbr części Kleszczów , od Ur . Daniela Zmijowskiego , ur . Dymitrowi Jelcowi , za 60 kop groszy litews . Przedaża". Клещевичи - бывшая выслуга Сенька Романовича Волчкевича, см. здесь:https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o= и на карте https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false(ныне выселенные села Большие и Малые Клещи https://uk.wikipedia.org/wiki/...1%89%D1%96), слободу осадил, названую Христиновка (ныне Христиновка Народицкой громадыhttps://www.google.com/maps/di...,12z/data=!3m1!4b1!4m9!4m8!1m5!1m1!1s0x472a39eddd494d3f:0xa341b40f2f69bdf4!2m2!1d29.2002511!2d51.2436357!1m0!3e2?hl=uk):

[q]

Floryana Potockiego , dla metropolity kijowsk . za to , že Potocki nabywszy Narodycze od Jelca , na granicy wsi Kleszczów metropolitalnych , osadził Słobodę , nazwaną Chrystynówką . Zysk .
Pamiątki polskie z różnych czasów, Том 1https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false

[/q]

По поводу истории Народич, то повсеместно растиражирована ошибка, якобы

[q]

У 1639 р. польський король Владислав IV подарував Народичі з усіма людьми та землями брацлавському полковнику С. Потоцькому.http://naroduchi-rayrada.zt.gov.ua/index.php/pro-raion

[/q]

Эта ошибка клонирована еще со славноизвестного издания Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С.439 (см. файл), где даются ссылки на источники абсолютно неадекватно: в одном из них в 1684 году указан предыдущий владелец Народич подкоморий брацлавский - пан Потоцкий (без имени, стр. 83-86, документ скачать можно здесьhttp://www.runivers.ru/upload/iblock/aad/arhiv.pdf), а во втором - привилей короля Владислава IV от 1639 года полковнику Станиславу Потоцкому
(а это вообще другая ветка герба Пилява!https://ru.wikipedia.org/wiki/...1%80%D0%B0), но не на местечко Народичи, а на левобережное село Максимовкуhttps://books.google.com.ua/bo...mp;f=false Но, в первом документе подразумевался подкоморий брацлавский не Станислав Потоцкий, который был этим подкоморием (но подольским!) еще аж в 1621 году, а на самом деле - это Ян-Кароль Потоцкий (подкоморий брацлавский, уп. 1648, 1669 гг.) - сын Флориана Потоцкого и Катерины Тышкевич (см. файл с Гербовника Урусскогоhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=296835&key=1940224851). Вот и верь теперь академическим изданиям!

28 мая 1618 года Народичи указаны также под другим названием "Шарков":

[q]

M. Hiacyntem i Oleną ze Staweckich Andruskimi pow . , a Konstantynem Jelcem pozw . , o wydanie podd . pow . z dóbr Wielawsko do dóbr pozw . Szarkow czyli Narodycze zbiegłych – dekret . (Żródła Dziejowe, Том 21, s. 262https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false)

[/q]

Кстати, случайно попалась фамилия ректора Ксаверовской коллегии - Валентий Радзиминскийhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=296837&key=1834907225, из этой книги Описи...https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false

В гербовнике Адама Бонецкого есть Ян Валевский Левковский, наместник и вицерегент гродский киевский 1721 года.

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=103021&key=2109241552

https://forum.vgd.ru/file.php?fid=103022&key=971331084

Я нашел документ от 1722 года, где он упоминается.http://www.runivers.ru/bookrea...6/mode/1up

В одном научном издании есть полный перевод этого документа, см. файлы, где сказано, что этот Ян Левковский одновременно с наместником подвоеводства гродским, занимал также должность генерального (генерала) возного Киевского воеводства:

[q]

Переклад

Тисяча сімсот двадцять другого року, місяця лютого, чотирнадцятого дня.

У гродському уряді в місті його королівської милості Овручі переді мною, у цей час гродським намісником підвоєводства, генеральним возним Київського воєводства Іваном Валевським Левковським, та цими київськими гродськими книгами особисто став його милість шляхетний пан Малівщини, київський земський та брацлавський пограничний коморник, закрочимський гродський бургграф Вавринець Степан Камінський з Лядзьких Кам'янок. Він, дбаючи про своє життя і цілість маєтку, а також своїх підданих, так урочисто свідчив і заявив у зв'язку з нижчезгаданим проти славетного війта міста Радомишля, усієї його громади та всіх тамтешніх міщан. Згаданий радомишльський війт і вся ця громада (імена яких будемо вважати, що наводяться, тому що жоден з них, всупереч будь-якій слушності, ...

Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. Збірник документів / Упоряд. І Л. Бутич, М. І. Бутич, О. А. Купчинський, Л. А. Проценко, В. Д. Чунтулова. – К., 1970. С. 36.http://chtyvo.org.ua/authors/B...okumentiv/

[/q]

Коллеги, правильно ли сделан перевод?
Если да, то согласно Ваших данных Сергей (Левковский), он был сыном Романа Михайловича (Табл. №6) и правнуком Максима Томиловича - родного брата Яцка Томиловича, также генерала возного, как мы выяснили ранее. Возможно Михаил Максимович был тем возным Михалом, одним из свидетелей фундации Левковского монастыря в 1628 году?https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=