Левковские

[q]

1388 р.: Документ князів Костянтина і Федора Коріатовичів для пана Немирі на Бакоту з селами Студениця, Привороття, Підтеремці, Ходорівці, Борсуківці, Молодове, Онисимівці, Бронниця, Лядава і Бучаї. Свідками цього документа є «... knjaz’ Semen Juriewič, knjaz’ Vasilij Vinnickij, pan Hrynko Sokoleckij, Pavel Slupič, Vyško Tolstyj, Chodko Čemerevič, Vyško Chudyj, Paško Vasnovič, Adamko Sverščkovskij, Bedryško, Hotart Peč, Francko kniažy počašyj, Bernart Meškovskij, Michajlo Procevič, Jakuš Cietko, Michal Popovič, Lutko Hnievomir, Chodor Verozub, Plomen Skerdo, Paško Buslovič, Jacko...»

[/q]

[q]

1392 р.: Князь Федір Коріатович надає панові Бедришку чотири села. Свідками документа є «pan Niemierza bakocki, p[an] Paweł Stupicza, p[an] Michaiło Proczowicz etc. ... A pisał ten list Hreor...»

[/q]

[q]

Василь Вінницький, князь – свідок надавчого документа на Бакоту з прилеглими селами, виданого князями Костянтином і Федором Коріатовичами пану Немирі (1388 р.) (Tęgowski J. Sprawa przyłączenia Podola. – S.171). На думку Я.Тенґовського, згадуваний у документі князь Василь є тотожним князеві Василеві Божському (Wasilio duce dicto Boszki // Zbior dokumentow znajdujących się w Bibiliotece hr. Przezdzieckich w Warszawie / Wyd. A.Chmiel. – Krakow, 1890. – №VI. – S.12) – свідкові документа князя Свидриґайла, виданого кам’янецьким домініканцям у 1401 р., а також, як припускає Я.Тенґовський, батькові князя Федька Несвизького (Tęgowski J. Jeszcze o pochodzeniu kniazia Fiodora Nieświckiego
// Genealogia. – 1996. – T.8. – S.87–90).

[/q]

[q]

Немиря з Бакоти – у 1388 р. від князів Костянтина і Федора Коріатовичів
отримав Бакоту і низку прилеглих сіл (Tęgowski J. Sprawa przyłączenia Podola. – S.171). У 1392 р. виступив свідком надання князем Федором Коріатовичем панові Бедришку низки сіл (Źrodła dziejowe. – T.V. – S.22). У 1415 р. якийсь Немиря значиться серед свідків надавчого документа князя Свидриґайла костелові у Жидачеві (Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie. – Lwow, 1870. – T.II. – №XXXIX. – S.65). Чи це той Немиря, що одержав надання 1388 р., сказати складно.

[/q]

[q]

Далі бачимо князя, можливо залежного або близького співпрацівника Коріатовичів – Василя Вінницького (або Божського). На думку сучасного польського історика Я.Тенґовського, він є протопластом цілої низки князівських родин українських земель, а саме Збаразьких, Порицьких, Вишневецьких та Воронецьких19. Цій проблемі дослідник присвятив кілька праць, де обґрунтовує думку, що князь Василь Вінницький із великою долею ймовірності може бути батьком Федька Несвизького20. Цю ж версію підтримав у своїй останній публікіції і Я.Куртика21. Аналіз документів, пов’язаних із князем Василем і Федьком Несвизьким, а також історичних подій з кінця XIV ст. по кінець 1430-х рр., провокує до висування як робочої гіпотези про локалізацію міста Божського22.

[/q]

[q]

Друга грамота кн(язя) Константина Коріятовича видана разом з братом Федором року 1388 – 19/ІХ. слузі (служилому чоловікові Немирі), за його вірну службу, на володіння містом БакотоюXXV з селами Наддністрянщини. Грамота ця написана русько-українською мовою й видана проф(есором) Філевичем у «Варшавських Університетских Известіях» 1893 р., ІІІ, 22–23. Самої грамоти не збереглося до наших часів. Текст грамоти такий4XXVI. З названих в грамоті поселень Наддністрянщини можна бачити, що Немирі було дано великі простори землі: починаючи від Студениці і кінчаючи Бронницею нище МогилеваXXVII. Про Бакоту ми вже говорили раніше. Інші села названі в грамоті 1388 р. такі: СтуденицяXXVIII над Дністром, вище Бакоти на 5 км. ПриворотьяXXIX – це с. Привороття, в 12 км. на північ від Бакоти. ПодтеремціXXX – це певне, теперішнє село Теремці, в 3 км. від Бакоти. Борсуківці, або БорсукиXXXI, село в 15 км. від Старої УшиціXXXII на північний схід. БучайXXXIII, село на лівому боці річки УшиціXXXIV, в 20 км. від Старої Ушиці, на північ. ЛядаваXXXV над Дністром, вище Могилева. БронницяXXXVI над Дністром, нище Могилева. Села Ходорковці, Онисимовці й Молдава тепер не існують в цій Наддністрянщині. Певне на тій площині, що займали названі в грамоті поселення, не було інших міст та сел, бо в грамоті сказано, що як з’являться які нові села, між тими дарованими селами, то ті нові села мають належати цьому же Немирі. В цій грамоті також згадуються такі обов’язки Немирі й його людей, як і в інших грамотах, кн(язів) Коріятовичів: брати участь в виплаті данини Татарам, в «тверджені» міста, до якого вони будуть належати. Немира, що йому дано Бакоту та інші поселення на Подністров’ю, згадується, як свідок в грамоті Федора Коріятовича 1392 р.: «пан Немира Бакотський». Пізніше він, під іменем «Петра Бакотського старости Подільського», виступає свідком в грамотах Ягайла 1407 р. Ісаку на Тисоловці і Ходьку на Ярмолинці. Бакотський маєток перейшов до Щуковських (коло 1443–1450 рр).1

[/q]