СТАВИЩЕНСКИЙ сельсовет
http://www.stav.org.ua/forum/7-10-4Памятники: братская могила красноармейцев по улице Политаева, братская могила красноармейцев во дворе 32-й школы (построен 9 мая 1959, достроен в 1985 году).
( В связи с тем, что не все имеют возможность узнать о погибших во время ВОВ и захороненных в центральном парке в Ставище, я решил опубликовать фотографии с Монумента Славы с фамилиями. Надеюсь, это кому-то пригодится. Viktor
http://www.stav.org.ua/forum/7-10-4 )
nkp78 Не всіх загинувших наших земляків на полі бою 24 січня 1944 р під Баштечками занесли на плити Меморіалу Слави в парку.
Адміністрації района потрібно на це звернути увагу і виправити цю ситуацію. Можливо і рідні не знають про своїх невернушихся братів, батьків, синів. ВОНИ НЕ ПРОПАЛИ БЕЗВІСТИ, А СКЛАЛИ СВОЇ ГОЛОВИ В ТОМУЖ МІСЯЦІ СІЧНІ 1944-го, КОЛИ ЇХ ПРИЗВАЛИ ПОЛЬОВІ ВІЙСЬККОМАТИ ...
Мій батько Панченко Іван Герасимович (1915-1990) після тяжкого поранення з 2 серпня 1941 року до осені 1943 року перебував на лікуванні в ставищанській районній лікарні у д. Сахарова. Тоді поряд з ним було багато поранених, які помирали від ран. Їх хоронили на кладовищі в різні могили. А восени 1943 року всіх поранених, хто не зміг втекти напередодні, німці з поліцаями розстріляли в кутку цвинтаря по сьогоднішній вулиці Кравченка і вулиці яка веде до цегельного заводу. Там до війни був основний вход на православний цвинтар. Багатьох поранених, які швидко помирали в прийомному відділенні, яке заходилося в сьогоднішньому дитячому санаторію, хоронили там же при в"їзді в санаторії зліва на территорії парку.
Перевод.
Не всех погибших наших земляков на поле боя 24 января 1944 года под Баштечками занесли на плиты Мемориала Славы в Парке.
Адмиристрации р-на нужно на это обратить внимание и исправить эту ситуацию. Возможно и родные не знают про своих не вернувшихся братьев, отцов, сыновей.ОНИ НЕ ПРОПАЛИ БЕЗ ВЕСТИ, А СЛОЖИЛИ СВОИ ГОЛОВЫ В ТОМ ЖЕ ЯНВАРЯ 1944, ЕСЛИ ИХ ПРИЗВАЛИ ПОЛЕВЫЕ ВОЕНКОМАТЫ...
Мой отец, Панченко Иван Герасимович, после тяжелого ранения 2 августа 1941 года до осени 1943 года
находился на лечении в Ставищанской районной б-це в д. Сахарова.
Вместе с ним было
много раненых, которые умирали от ран. Их хоронили на кладбище в разные могилы.
А осенью 1943 года всех
раненых, которые не могли убежать, немцы расстреляли в углу кладбища на сегодняшней улице Кравченко и улице которая ведет к "цегельному" заводу. Там до войны был основной вход на провославное кладбище.
Многих раненых, которые умирали в приемном отделении, которое находилось в сегодняшнем детском санатории,хоронили там же при въезде в санаторий, слева на территории парка.