На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Секретная инструкция Президиума ЦИК СССР от 4 февраля 1930 года «О выселении и расселении кулацких хозяйств»
В дополнение и разъяснение к Постановлению Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров Союза ССР о мероприятиях по укреплению социалистического переустройства сельского хозяйства в районах сплошной коллективизации и по борьбе с кулачеством, опубликованному в «Известиях» 2 февраля с/года, предлагается в районах сплошной коллективизации провести немедленно, а в остальных районах — по мере действительного массового развёртывания коллективизации, нижеследующие мероприятия:
I. Выселение и расселение кулаков
1. В целях решительного подрыва влияния кулачества на отдельные прослойки бедняцко-середняцкого крестьянства и безусловного подавления всяких попыток контрреволюционного противодействия со стороны кулаков проводимым советской властью и колхозами мероприятиям:
а) выселить кулацкий актив, наиболее богатых кулаков и полупомещиков в отдалённые местности Союза ССР и в пределах данного края — в отдалённые его районы;
б) расселить остальных кулаков в пределах района, в котором они проживают на новых, отводимых им за пределами колхозных хозяйств, участках.
Примечание. Вся организация доставки и сама доставка кулаков в отдалённые местности Союза ССР возлагается на ОГПУ. Выселение кулаков в отдалённые районы данного края возлагается на краевые (областные) исполкомы. Расселение кулаков в пределах данного района возлагается на окружные и районные исполкомы.
2. Количество выселяемых и расселяемых кулацких хозяйств должно строго дифференцироваться по районам в зависимости от фактического числа кулацких хозяйств в районе с тем, чтобы общее число ликвидируемых хозяйств по всем районам составляло бы в среднем, примерно, 3 — 5 %. Настоящее указание (3 — 5 %) имеет целью сосредоточить удар по действительно кулацким хозяйствам и безусловно предупредить распространение этих мер на какую-либо часть середняцких хозяйств.
3. Списки выселяемых кулацких хозяйств (п. «а» ст. 1-й) устанавливаются районными исполнительными комитетами на основе решений собраний колхозников и батрацко-бедняцких собраний и утверждаются окружными исполнительными комитетами в соответствии с указаниями вышестоящих органов. Порядок расселения остальных кулацких хозяйств (пункт «б» ст. 1-й) устанавливается окружными исполнительными комитетами.
4. Члены семей выселяемых кулаков могут при своём желании и при согласии на это районных исполнительных комитетов оставаться временно или постоянно в прежнем районе (округе).
II. Конфискация имущества у кулаков
5. В районах сплошной коллективизации конфисковать у кулаков средства производства, скот, хозяйственные и жилые постройки, предприятия производственные и торговые, продовольственные, кормовые и семенные запасы, излишки домашнего имущества, а также и наличные деньги.
6. При конфискации у кулаков имущества им должны быть оставлены лишь самые необходимые предметы домашнего обихода, некоторые простейшие средства производства в соответствии с характером их работы на новом месте и необходимый на первое время минимум продовольственных запасов.
При конфискации наличных денег у кулаков им оставляется некоторая минимальная сумма (до 500 рублей на семью) необходимая для переезда и устройства на новом месте.
Расселяемым кулакам (п. «б» ст. 1-й) и тем семьям выселяемых кулаков (ст. 4-я), которые остаются в данном районе или округе, средства производства при конфискации оставляются в размерах минимально необходимых для ведения хозяйства на вновь отводимых им участках.
7. Сберегательные книжки и облигации государственных займов отбираются у всех кулаков и заносятся в опись с выдачей расписки о направлении их на хранение в соответствующие органы НКФина. Всякая выдача кулацким хозяйствам их вкладов в сберегательные кассы, а также выдача ссуд под залог облигаций в районах сплошной коллективизации, безусловно, прекращается.
8. Паи и вклады всех кулаков в кооперативные объединения передаются в фонд коллективизации бедноты и батрачества, а владельцы исключаются из всех видов кооперации.
9. Конфискация имущества у кулаков производится особо уполномоченными районных исполнительных комитетов с обязательным участием сельских советов, представителей колхозов, батрацко-бедняцких групп и батрачкомов.
При конфискации производится точная опись и оценка конфискуемого имущества с возложением на сельсоветы ответственности за полную сохранность конфискованного.
10. Колхозы, получающие земли и конфискуемое имущество, должны обеспечить полный засев передаваемой земли и сдачу государству товарной продукции.
11. Конфискуемые у кулаков жилые постройки используются на общественные нужды сельсоветов и колхозов или для общежития вступающих в колхозы и батраков, не имеющих собственного жилья.
12. Должно быть обращено сугубое внимание всех исполкомов на то, чтобы кулацкие элементы не успели до конфискации ликвидировать свое имущество (брать немедленно на учёт), а также на строгий учёт и правильное использование конфискуемого у кулаков имущества.
III. Порядок расселения кулацких хозяйств
13. В отношении расселяемых кулацких хозяйств (п. «б» ст. 1-й) и семей выселяемых кулаков, которые остаются в данном районе или округе (ст. 4-я), руководствоваться следующим:
а) окружными исполнительными комитетами должны быть указаны места расселения с тем, чтобы поселение в отведённых местностях допускалось лишь небольшими посёлками, управление которыми осуществляется специальными комитетами (тройками) или уполномоченными, назначаемыми районными исполнительными комитетами и утверждаемыми окружными исполнительными комитетами;
б) на расселяемых возлагаются определённые производственные задания и обязательства по сдаче товарной продукции государственным и кооперативным органам;
в) окружные исполнительные комитеты должны срочно проработать вопрос о способе использования расселяемых кулаков, как рабочей силы, в особых трудовых дружинах и колониях на лесоразработках, корчёвках, лесонасаждениях, строительных, дорожных, мелиоративных, лесоустроительных и других работах.
14. Выселение и конфискация имущества не применяется к семьям красноармейцев и командного состава РККА.
15. В отношении кулаков, члены семей которых длительное время работают на фабриках и заводах, должен быть проявлен особо осторожный подход и должны быть наведены все необходимые справки о соответствующих лицах не только в деревне, но и в заводских организациях.
Совнаркомы союзных республик и областные (краевые) исполнительные комитеты должны обратить внимание всех окружных и районных исполнительных комитетов и сельских советов на недопустимость подмены работы по массовой коллективизации голым раскулачиванием. Конфискацию кулацкого имущества и ликвидацию кулачества нужно проводить в неразрывной связи с процессом сплошной коллективизации, опираясь на бедняцко-середняцкую и батрацкую массу. Только одновременно с подлинной организацией бедняцко-середняцких и батрацких масс деревни на основе коллективизации, эти административные меры могут привести к успешному разрешению поставленных советской властью задач в отношении социалистического переустройства деревни и ликвидации кулачества, как класса.
Необходимо подчеркнуть, что все вышеуказанные меры должны проводиться строго организованно под постоянным и неослабным наблюдением и руководством СНК союзных республик и краевых (областных) исполнительных комитетов, под их ответственностью за правильность проведения этих мероприятий. При этом должны быть приняты все меры к тому, чтобы ликвидация кулачества была проведена с максимальной быстротой и ни в малейшей степени не помешала бы подготовке к весенней посевной кампании, а, наоборот, способствовала бы успешному ее проведению.
Председатель Центрального Исполнительного Комитета Союза ССР М. КАЛИНИН
Председатель Совета Народных Комиссаров Союза ССР А. И. РЫКОВ
Секретарь Центрального Исполнительного Комитета Союза ССР А. ЕНУКИДЗЕ
Постановление ЦИК и СНК СССР от 13 ноября 1930 года «О недопущении кулаков и лишенцев в кооперацию»
Центральный Исполнительный Комитет СССР N 48 Совет Народных Комиссаров СССР N 90
Центральный исполнительный комитет и Совет народных комиссаров Союза ССР постановляют:
1. Членами колхозов и других сельскохозяйственных кооперативов, а также промысловых кооперативных товариществ (артелей) и потребительских обществ не могут быть кулаки и другие лица, лишённые права выбирать в советы.
Примечание. Изъятие из этого правила допускается для членов тех семейств, в составе которых имеются преданные советской власти красные партизаны, красноармейцы и краснофлотцы (рядового и начальствующего состава), сельские учителя и учительницы и агрономы — при условии, если они поручатся за членов своей семьи.
Правительства союзных республик могут допускать членство в сельскохозяйственной и промысловой кооперации для отдельных категорий из бывших мелких торговцев, ремесленников и кустарей, которые по своим занятиям в прошлом не имеют права выбирать в советы.
Лица, принятые на этом основании в состав сельскохозяйственных и промысловых кооперативов, вместе с тем могут вступать и в потребительские общества. Однако, лица, указанные в настоящем примечании, не могут быть учредителями кооперативных организаций и не могут выбирать и быть выбранными в органы управления и ревизии.
2. Союзу союзов сельскохозяйственной кооперации, Всесоюзному совету промысловой кооперации и Центральному союзу потребительских обществ Союза ССР поручается в месячный срок внести на утверждение Совета народных комиссаров Союза ССР изменения действующего законодательства, вытекающие из настоящего Постановления.
3. Правительствам союзных республик предлагается внести в законодательство союзных республик изменения, вытекающие из настоящего Постановления.
Председатель ЦИК Союза ССР М. КАЛИНИН Заместитель Председателя СНК Союза ССР В. ШМИДТ Секретарь ЦИК Союза ССР А. ЕНУКИДЗЕ
Инструкция всем партийно-советским работникам и всем органам ОГПУ, суда и прокуратуры (8 мая 1933 года)
Секретно. Не для печати
Отчаянное сопротивление кулачества колхозному движению трудящихся крестьян, развернувшееся еще в конце 1929 года и принявшее форму поджогов и террористических актов против колхозных деятелей, создало необходимость применения советской властью массовых арестов и острых форм репрессий в виде массового выселения кулаков и подкулачников в северные дальние края.
Дальнейшее сопротивление кулацких элементов, вредительство в колхозах и совхозах, вскрытое в 1932 году, широко распространившиеся массовые хищения колхозного и совхозного имущества потребовали дальнейшего усиления репрессивных мер против кулацких элементов, воров и всякого рода саботажников.
Таким образом, три последних года нашей работы в деревне были годами борьбы за ликвидацию кулачества и победу колхозов.
Подводя итоги, мы можем теперь сказать, что позиции единоличного хозяйства уже преодолены во всех основных районах СССР, колхозы стали повсеместной и господствующей формой хозяйства в деревне, колхозное движение укрепилось прочно, полная победа колхозного строя в деревне обеспечена.
Теперь задача состоит уже не в том, чтобы отстоять колхозную форму хозяйства в её борьбе против частной формы хозяйства, ибо эта задача уже разрешена с успехом. Теперь задача состоит в том, чтобы пойти навстречу растущей тяге единоличных трудящихся крестьян в колхозы и помочь им войти в колхоз, где только и могут они уберечь себя от опасности обнищания и голода.
ЦК и СНК СССР считают, что все эти обстоятельства создают в деревне новую благоприятную обстановку, дающую возможность прекратить, как правило, применение массовых выселений и острых форм репрессий в деревне.
ЦК и СНК считают, что в результате наших успехов в деревне наступил момент, когда мы уже не нуждаемся в массовых репрессиях, задевающих, как известно, не только кулаков, но и единоличников и часть колхозников.
Правда, из ряда областей всё ещё продолжают поступать требования о массовом выселении из деревни и применении острых форм репрессий. В ЦК и СНК имеются заявки на немедленное выселение из областей и краёв около ста тысяч семей. В ЦК и СНК имеются сведения, из которых видно, что массовые беспорядочные аресты в деревне всё ещё продолжают существовать в практике наших работников. Арестовывают председатели колхозов и члены правлений колхозов. Арестовывают председатели сельсоветов и секретари ячеек. Арестовывают районные и краевые уполномоченные. Арестовывают все, кому только не лень и кто, собственно говоря, не имеет никакого права арестовывать. Не удивительно, что при таком разгуле практики арестов органы, имеющие право ареста, в том числе и органы ОГПУ, и особенно милиция, теряют чувство меры и зачастую производят аресты без всякого основания, действуя по правилу: «сначала арестовать, а потом разобраться».
Но о чём всё это говорит?
Всё это говорит о том, что в областях и краях имеется ещё не мало товарищей, которые не поняли новой обстановки и всё ещё продолжают жить в прошлом.
Всё это говорит о том, что, несмотря на наличие новой обстановки, требующей перенесения центра тяжести на массовую политическую и организаторскую работу, эти товарищи цепляются за отживающие формы работы, уже не соответствующие новой обстановке и создающие угрозу ослабления авторитета советской власти в деревне. Похоже на то, что эти товарищи готовы подменить и уже подменяют политическую работу в массах в целях изоляции кулацких и антиколхозных элементов административно-чекистскими «операциями» органов ГПУ и милиции, не понимая, что подобная подмена, если она примет сколько-нибудь массовый характер, может свести к нулю влияние нашей партии в деревне.
Эти товарищи, видимо, не понимают, что метод массового выселения крестьян за пределы края в условиях новой обстановки уже изжил себя, что выселение может применяться лишь в частичном и единичном порядке и лишь к главарям и организаторам борьбы против колхозов.
Эти товарищи не понимают, что метод массовых и беспорядочных арестов, если только можно считать его методом, в условиях новой обстановки даёт лишь минусы, роняющие авторитет советской власти, что производство арестов должно быть ограничено и строго контролируемо соответствующими органами, что аресты должны применяться лишь к активным врагам советской власти.
ЦК и СНК не сомневаются, что все эти и подобные им ошибки и отклонения от линии партии будут ликвидированы в кратчайший срок.
Было бы неправильно думать, что наличие новой обстановки и необходимость перехода к новым методам работы означают ликвидацию или хотя бы ослабление классовой борьбы в деревне. Наоборот, классовая борьба в деревне будет неизбежно обостряться. Она будет обостряться, так как классовый враг видит, что наступили последние дни его существования, и он не может не хвататься с отчаяния за самые острые формы борьбы с советской властью. Поэтому не может быть и речи об ослаблении нашей борьбы с классовым врагом. Наоборот, наша борьбы должна быть всемерно усилена, наша бдительность всемерно заострена. Речь идёт, стало быть, об усилении нашей борьбы с классовым врагом. Но дело в том, что усилить борьбу с классовым врагом и ликвидировать его при помощи старых методов работы невозможно в нынешней новой обстановке, ибо они, эти методы, изжили себя. Речь идёт, стало быть, о том, чтобы улучшить старые способы борьбы, рационализировать их и сделать наши удары более меткими и организованными. Речь идет, наконец, о том, чтобы каждый наш удар был заранее подготовлен политически, чтобы каждый наш удар подкреплялся действиями широких масс крестьянства. Ибо только при подобных способах улучшения методов нашей работы можем добиться того, чтобы окончательно ликвидировать классового врага в деревне.
ЦК и СНК не сомневаются, что все наши партийно-советские и чекистско-судебные организации учтут новую обстановку, созданную в результате наших побед, и соответственно перестроят свою работу применительно к новым условиям борьбы.
ЦК ВКП(б) и СНК СССР постановляют:
1. О прекращении массовых выселений крестьян
Немедленно прекратить всякие массовые выселения крестьян. Выселение допускать только в индивидуальном и частичном порядке и в отношении только тех хозяйств, главы которых ведут активную борьбу против колхозов и организуют отказ от сева и заготовок.
Выселение допустить только из следующих областей и в следующих предельных количествах:
Украина — 2000 хозяйств Сев. Кавказ — 1000 хозяйств Н. Волга — 1000 хозяйств Ср. Волга — 1000 хозяйств ЦЧО — 1000 хозяйств Урал — 1000 хозяйств Горьковс. край — 500 хозяйств Зап. Сибирь — 1000 хозяйств Вост. Сибирь — 1000 хозяйств Белоруссия — 500 хозяйств Зап. область — 500 хозяйств Башкирия — 500 хозяйств Закавказье — 500 хозяйств Средняя Азия — 500 хозяйств Всего: 12 000 хоз.
2. Об упорядочении производства арестов
1. Воспретить производство арестов лицами, на то не уполномоченными по закону, председателями РИК, районными и краевыми уполномоченными, председателями сельсоветов, председателями колхозов и колхозных объединений, секретарями ячеек и пр.
Аресты могут быть производимы только органами прокуратуры, ОГПУ или начальниками милиции.
Следователи могут производить аресты только с предварительной санкции прокурора.
Аресты, производимые нач. милиции, должны быть подтверждены или отменены районными уполномоченными ОГПУ или прокуратурой по принадлежности не позднее 48 часов после ареста.
2. Запретить органам прокуратуры, ОГПУ и милиции применять в качестве меры пресечения заключение под стражу до суда за маловажные преступления.
В качестве меры пресечения могут быть заключаемы под стражу до суда только лица, обвиняемые по делам: о контрреволюции, о терр. актах, о вредительстве, о бандитизме и грабеже, о шпионаже, переходе границы и контрабанде, об убийстве и тяжёлых ранениях, о крупных хищениях и растратах, о профессиональной спекуляции, о валютчиках, о фальшивомонетчиках, злостном хулиганстве и профессиональных рецидивистах.
3. Установить при производстве арестов органами ОГПУ предварительное согласие прокурорского надзора по всем делам, кроме дел о террористических актах, взрывах, поджогах, шпионаже и перебежчиках, политическом бандитизме и контрреволюционных антипартийных группировках.
Установленный в настоящем пункте порядок вводится в жизнь для ДВК, Средней Азии и Казахстана лишь через 6 месяцев.
4. Обязать прокурора СССР и ОГПУ обеспечить неуклонное исполнение инструкции 1922 г. о порядке прокурорского контроля за производством арестов и содержанием под стражей лиц, арестованных ОГПУ.
3. О разгрузке мест заключения
1. Установить, что максимальное количество лиц, могущих содержаться под стражей в местах заключения НКЮ, ОГПУ и Главного управления милиции, кроме лагерей и колоний, не должно превышать 400 тысяч человек на весь Союз ССР.
Обязать прокурора СССР и ОГПУ в двухдекадный срок определить предельное количество заключённых по отдельным республикам и областям (краям), исходя из указанной выше общей цифры.
Обязать ОГПУ, НКЮ союзных республик и прокуратуру СССР немедленно приступить к разгрузке мест заключения и довести в двухмесячный срок общее число лишённых свободы с 800 тысяч фактически заключённых ныне до 400 тысяч.
Ответственность за точное выполнение этого постановления возложить на прокуратуру СССР.
2. Установить для каждого места заключения максимальную цифру лиц, могущих содержаться в данном месте заключения, исходя из установленной выше цифры 400 тысяч.
Запретить начальникам мест заключения принимать арестованных сверх установленного предела.
3. Определить предельный срок для содержания арестованных в арестных помещениях при милициях не свыше трёх суток. Обязательно обеспечить арестованных хлебным пайком.
4. Предложить ОГПУ, НКЮ союзных республик и прокуратуре СССР немедленно организовать пересмотр личного состава следственных заключённых с тем, чтобы всем, кроме особо опасных элементов, заменить содержание под стражей другой мерой пресечения (поручительство, залог, подписка о невыезде).
5. В отношении осуждённых провести следующие мероприятия: а) Всем осуждённым по суду до 3 лет заменить лишение свободы принудительными работами до 1 года, а остальной срок считать условным.
б) Осуждённых на срок от 3 до 5 лет включительно направить в трудовые поселки ОГПУ.
в) Осуждённых на срок свыше 5 лет направить в лагеря ОГПУ.
6. Кулаки, осуждённые на срок от 3 до 5 лет включительно, подлежат направлению в трудовые посёлки вместе с находящимися на их иждивении лицами.
7. Для разгрузки мест заключения и проведения указанных в пп. 5 и 6 мероприятий организовать в каждой республике, области (крае) специальные областные комиссии в составе: краевого (областного) прокурора, председателя краевого (областного) суда, ПП ОГПУ и начальника краевого (областного) управления милиции под председательством краевого (областного) прокурора.
8. В республиках, краях, областях, где общее количество заключённых превышает в данный момент 30 тысяч человек, разрешить областным комиссиям образовывать межрайонные выездные подкомиссии как вспомогательные их органы с тем, чтобы решения межрайонных комиссий утверждались областными комиссиями.
9. Предоставить право областным комиссиям освобождать от направления в лагеря и посёлки, независимо от срока осуждения, нетрудоспособных, инвалидов, стариков, матерей с маленькими детьми, беременных женщин, заменяя им лишение свободы принудительными работами.
В отдельных случаях областные комиссии вправе направлять в лагеря особо опасные элементы, хотя бы и осуждённые на срок до 5 лет.
10. Для проведения разгрузки в Среднеазиатских республиках, Казахстане и Кара-Калпакии предложить прокуратуре СССР, ОГПУ и Верховному суду СССР направить специальные комиссии из Москвы для общего руководства работой республиканских комиссий этих республик.
Обязать НКЮ союзных республик и наркомздравы союзных республик в месячный срок ликвидировать полностью сыпнотифозные заболевания в местах заключения.
Председатель Совета народных комиссаров СССР В. МОЛОТОВ (СКРЯБИН) Секретарь ЦК ВКП(б) И. СТАЛИН
Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) от 2 июля 1937 года «Об антисоветских элементах»
Послать секретарям обкомов, крайкомов, ЦК нацкомпартий следующую телеграмму:
«Замечено, что большая часть бывших кулаков и уголовников, высланных одно время из разных областей в северные и сибирские районы, а потом по истечении срока высылки, вернувшихся в свои области, — являются главными зачинщиками всякого рода антисоветских и диверсионных преступлений, как в колхозах и совхозах, так и на транспорте и в некоторых областях промышленности.
ЦК ВКП(б) предлагает всем секретарям областных и краевых организаций и всем областным, краевым и республиканским представителям НКВД взять на учёт всех возвратившихся на родину кулаков и уголовников с тем, чтобы наиболее враждебные из них были немедленно арестованы и были расстреляны в порядке административного проведения их дел через тройки, а остальные менее активные, но всё же враждебные элементы были бы переписаны и высланы в районы по указанию НКВД.
ЦК ВКП(б) предлагает в пятидневный срок представить в ЦК состав троек, а также количество подлежащих расстрелу, равно как и количество подлежащих высылке».
Оперативный приказ Народного Комиссара Внутренних Дел СССР. № 00447 от 30 июля 1937 года «Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов»
г. Москва
Материалами следствия по делам антисоветских формирований устанавливается, что в деревне осело значительное количество бывших кулаков, ранее репрессированных, скрывшихся от репрессий, бежавших из лагерей, ссылки и трудпосёлков. Осело много, в прошлом репрессированных церковников и сектантов, бывших активных участников антисоветских вооружённых выступлений. Остались почти нетронутыми в деревне значительные кадры антисоветских политических партий (эсеров, грузмеков, дашнаков, муссаватистов, иттихадистов и др.), а также кадры бывших активных участников бандитских восстаний, белых, карателей, репатриантов и т.п.
Часть перечисленных выше элементов, уйдя из деревни в города, проникла на предприятия промышленности, транспорт и на строительства.
Кроме того, в деревне и городе до сих пор ещё гнездятся значительные кадры уголовных преступников — скотоконокрадов, воров-рецидивистов, грабителей и др., отбывавших наказание, бежавших из мест заключения и скрывающихся от репрессий. Недостаточность борьбы с этими уголовными контингентами создала для них условия безнаказанности, способствующие их преступной деятельности.
Как установлено, все эти антисоветские элементы являются главными зачинщиками всякого рода антисоветских и диверсионных преступлений, как в колхозах и совхозах, так и на транспорте и в некоторых областях промышленности.
Перед органами государственной безопасности стоит задача — самым беспощадным образом разгромить всю эту банду антисоветских элементов, защитить трудящийся советский народ от их контрреволюционных происков и, наконец, раз и навсегда покончить с их подлой подрывной работой против основ советского государства.
В соответствии с этим
ПРИКАЗЫВАЮ
с 5 августа 1937 года во всех республиках, краях и областях начать операцию по репрессированию бывших кулаков, активных антисоветских элементов и уголовников. В Узбекской, Туркменской, Таджикской и Киргизской ССР операцию начать с 10 августа с.г., а в Дальневосточном и Красноярском краях и Восточно-Сибирской области — с 15-го августа с.г.
При организации и проведении операций руководствоваться следующим:
I. Контингенты, подлежащие репрессии
1. Бывшие кулаки, вернувшиеся после отбытия наказания и продолжающие вести активную антисоветскую подрывную деятельность.
2. Бывшие кулаки, бежавшие из лагерей или трудпосёлков, а также кулаки, скрывшиеся от раскулачивания, которые ведут антисоветскую деятельность.
3. Бывшие кулаки и социально опасные элементы, состоявшие в повстанческих, фашистских, террористических и бандитских формированиях, отбывшие наказание, скрывшиеся от репрессий или бежавшие из мест заключения и возобновившие свою антисоветскую преступную деятельность.
4. Члены антисоветских партий (эсеры, грузмеки, муссаватисты, иттихадисты и дашнаки), бывшие белые, жандармы, чиновники, каратели, бандиты, бандпособники, переправщики, реэмигранты, скрывшиеся от репрессий, бежавшие из мест заключения и продолжающие вести активную антисоветскую деятельность.
5. Изобличённые следственными и проверенными агентурными материалами наиболее враждебные и активные участники ликвидируемых сейчас казачье-белогвардейских повстанческих организаций, фашистских, террористических и шпионско-диверсионных контрреволюционных формирований.
Репрессированию подлежат также элементы этой категории, содержащиеся в данное время под стражей, следствие по делам которых закончено, но дела ещё судебными органами не рассмотрены.
6. Наиболее активные антисоветские элементы из бывших кулаков, карателей, бандитов, белых, сектантских активистов, церковников и прочих, которые содержатся сейчас в тюрьмах, лагерях, трудовых посёлках и колониях и продолжают вести там активную антисоветскую подрывную работу.
7. Уголовники (бандиты, грабители, воры-рецидивисты, контрабандисты-профессионалы, аферисты-рецидивисты, скотоконокрады), ведущие преступную деятельность и связанные с преступной средой.
Репрессированию подлежат также элементы этой категории, которые содержатся в данное время под стражей, следствие по делам которых закончено, но дела ещё судебными органами не рассмотрены.
8. Уголовные элементы, находящиеся в лагерях и трудпосёлках и ведущие в них преступную деятельность.
9. Репрессии подлежат все перечисленные выше контингенты, находящиеся в данный момент в деревне — в колхозах, совхозах, сельскохозяйственных предприятиях и в городе — на промышленных и торговых предприятиях, транспорте, в советских учреждениях и на строительстве.
II. О мерах наказания репрессируемым и количестве подлежащих репрессии
1. Все репрессируемые кулаки, уголовники и др. антисоветские элементы разбиваются на две категории:
а) к первой категории относятся все наиболее враждебные из перечисленных выше элементов. Они подлежат немедленному аресту и, по рассмотрении их дел на тройках — РАССТРЕЛУ.
б) ко второй категории относятся все остальные менее активные, но всё же враждебные элементы. Они подлежат аресту и заключению в лагеря на срок от 8 до 10 лет, а наиболее злостные и социально опасные из них, заключению на те же сроки в тюрьмы по определению тройки.
2. Согласно представленным учётным данным Наркомами республиканских НКВД и начальниками краевых и областных управлений НКВД утверждается следующее количество подлежащих репрессии:
- Первая категория Вторая категория Всего
1. Азербайджанская ССР 1 500 3 750 5 250 2. Армянская ССР 500 Постановлением от 24.09.1937 добавлено 1500 1 000 1 500 + 1 500 3. Белорусская ССР 2 000 10 000 12 000 4. Грузинская ССР 2 000 3 000 5 000 5. Киргизская ССР 250 500 750 6. Таджикская ССР 500 1 300 1 800 7. Туркменская ССР 500 1 500 2 000 8. Узбекская ССР 750 4 000 4 750 9. Башкирская АССР 500 1 500 2 000 10. Бурято-Монгольская АССР 350 1 500 1 850 11. Дагестанская АССР 500 2 500 3 000 12. Карельская АССР 300 700 1 000 13. Кабардино-Балкарская АССР 300 700 1 000 14. Крымская АССР 300 1 200 1 500 15. Коми АССР 100 300 400 16. Калмыцкая АССР 100 300 400 17. Марийская АССР 300 1 500 1 800 18. Мордовская АССР 300 1 500 1 800 19. Немцев Поволжья АССР 200 700 900 20. Северо-Осетинская АССР 200 500 700 21. Татарская АССР 500 1 500 2 000 22. Удмуртская АССР 200 500 700 23. Чечено-Ингушская АССР 500 1 500 2 000 24. Чувашская АССР 300 1 500 1 800 25. Азово-Черноморский край 5 000 8 000 13 000 26. Дальне-Восточный край 2000 Постановлением от 31.07.1938 добавлено 13 000 4 000 Постановлением от 31.07.1938 добавлено 1 000 6 000 + 14 000 27. Западно-Сибирский край 5 000 12 000 17 000 28. Красноярский край 750 2 500 3 250 29. Орджоникидзевский край 1 000 4 000 5 000 30. Восточно-Сибирский край 1 000 4 000 5 000 31. Воронежская область 1 000 3 500 4 500 32. Горьковская область 1 000 3 500 4 500 33. Западная область 1 000 5 000 6 000 34. Ивановская область 750 2 000 2 750 35. Калининская область 1 000 3 000 4 000 36. Курская область 1 000 3 000 4 000 37. Куйбышевская область 1 000 4 000 5 000 38. Кировская область 500 1 500 2 000 39. Ленинградская область 4 000 Постановлением от 13.04.1938 добавлено 1 500 10 000 14 000 + 1 500 40. Московская область 5 000 30 000 35 000 41. Омская область 1 000 2 500 3 500 42. Оренбургская область 1 500 3 000 4 500 Ростовская область Постановлением от 13.05.1938 определено 3 500 Постановление от 13.05.1938 определено 1 500 + 5 000 43. Саратовская область 1 000 2 000 3 000 44. Сталинградская область 1 000 3 000 4 000 45. Свердловская область 4 000 6 000 10 000 46. Северная область 750 2 000 2 750 47. Челябинская область 1 500 4 500 6 000 Читинская область - - Постановлением от 29.08.1938 добавлено 3 000 48. Ярославская область 750 1 250 2 000
1. Харьковская область 1 500 4 000 5 500 2. Киевская область 2 000 3 500 5 500 3. Винницкая область 1 000 3 000 4 000 4. Донецкая область 1 000 3 000 4 000 5. Одесская область 1 000 3 500 4 500 6. Днепропетровская область 1 000 2 000 3 000 7. Черниговская область 300 1 300 1 600 8. Молдавская АССР 200 500 700
1. Северо-Казахст. область 650 300 950 2. Южно-Казахст.область 350 600 950 3. Западно-Казахст. область 100 200 300 4. Кустанайская область 150 450 600 5. Восточно-Казахст. область 300 1 050 1 350 6. Актюбинская область 350 1 000 1 350 7. Карагандинская область 400 600 1 000 8. Алма-Атинская область 200 800 1 000
Лагеря НКВД 10 000 — 10 000
3. Утверждённые цифры являются ориентировочными. Однако, наркомы республиканских НКВД и начальники краевых и областных управлений НКВД не имеют права самостоятельно их превышать. Какие бы то ни было самочинные увеличения цифр не допускаются.
В случаях, когда обстановка будет требовать увеличения утверждённых цифр, наркомы республиканских НКВД и начальники краевых и областных управлений НКВД обязаны представлять мне соответствующие мотивированные ходатайства.
Уменьшение цифр, а равно и перевод лиц, намеченных к репрессированию по первой категории — во вторую категорию и, наоборот — разрешается.
4. Семьи приговорённых по первой и второй категории как правило не репрессируются. Исключение составляют:
а) Семьи, члены которых способны к активным антисоветским действиям. Члены такой семьи, с особого решения тройки, подлежат водворению в лагеря или трудпосёлки.
б) Семьи лиц, репрессированных по первой категории, проживающие в пограничной полосе, подлежат переселению за пределы пограничной полосы внутри республик, краёв и областей.
в) Семьи репрессированных по первой категории, проживающие в Москве, Ленинграде, Киеве, Тбилиси, Баку, Ростове на Дону, Таганроге и в районах Сочи, Гагры и Сухуми, подлежат выселению из этих пунктов в другие области по их выбору, за исключением пограничных районов.
5. Все семьи лиц, репрессированных по первой и второй категориям, взять на учёт и установить за ними систематическое наблюдение.
III. Порядок проведения операции
1. Операцию начать 5 августа 1937 года и закончить в четырёхмесячный срок. В Туркменской, Таджикской, Узбекской и Киргизской ССР операцию начать 10 августа с. г., а в Восточно-Сибирской области, Красноярском и Дальневосточном краях — с 15-го августа с. г.
2. В первую очередь подвергаются репрессиям контингенты, отнесённые к первой категории.
Контингенты, отнесённые ко второй категории, до особого на то распоряжения репрессии не подвергаются.
В том случае, если нарком республиканского НКВД, начальник управления или областного отдела НКВД, закончив операцию по контингентам первой категории, сочтёт возможным приступить к операции по контингентам, отнесённым ко второй категории, он обязан, прежде чем к этой операции фактически приступить — запросить мою санкцию и только после получения её, начать операцию.
В отношении всех тех арестованных, которые будут осуждены к заключению в лагеря или тюрьмы на разные сроки, по мере вынесения приговоров доносить мне сколько человек, на какие сроки тюрьмы или лагеря осуждено. По получении этих сведений я дам указания о том, каким порядком и в какие лагеря осуждённых направить.
3. В соответствии с обстановкой и местными условиями территория республики, края и области делится на оперативные сектора.
Для организации и проведения операции по каждому сектору формируется оперативная группа, возглавляемая ответственным работником НКВД республики, краевого или областного Управления НКВД, могущим успешно справиться с возлагаемыми на него серьёзными оперативными задачами.
В некоторых случаях начальниками оперативных групп могут быть назначены наиболее опытные и способные начальники районных и городских отделений.
4. Оперативные группы укомплектовать необходимым количеством оперативных работников и придать им средства транспорта и связи.
В соответствии с требованиями оперативной обстановки группам придать войсковые или милицейские подразделения.
5. На начальников оперативных групп возложить руководство учётом и выявлением подлежащих репрессированию, руководство следствием, утверждение обвинительных заключений и приведение приговоров троек в исполнение.
Начальник оперативной группы несёт ответственность за организацию и проведение операции на территории своего сектора.
6. На каждого репрессированного собираются подробные установочные данные и компрометирующие материалы. На основании последних составляются списки на арест, которые подписываются начальником оперативной группы и в 2-х экземплярах отсылаются на рассмотрение и утверждение Наркому внутренних дел, начальнику управления или областного отдела НКВД.
Нарком внутренних дел, начальник управления или областного отдела НКВД рассматривает список и даёт санкцию на арест перечисленных в нем лиц.
7. На основании утверждённого списка начальник оперативной группы производит арест. Каждый арест оформляется ордером. При аресте производится тщательный обыск. Обязательно изымаются: оружие, боеприпасы, военное снаряжение, взрывчатые вещества, отравляющие и ядовитые вещества, контрреволюционная литература, драгоценные металлы в монете, слитках и изделиях, иностранная валюта, множительные приборы и переписка.
Всё изъятое заносится в протокол обыска.
8. Арестованные сосредотачиваются в пунктах по указаниям Наркомов внутренних дел, начальников управлений или областных отделов НКВД. В пунктах сосредоточения арестованных должны иметься помещения, пригодные для размещения арестованных.
9. Арестованные строго окарауливаются. Организуются все мероприятия, гарантирующие от побегов или каких-либо эксцессов.
IV. Порядок ведения следствия
1. На каждого арестованного или группу арестованных заводится следственное дело. Следствие проводится ускоренно и в упрощённом порядке. В процессе следствия должны быть выявлены все преступные связи арестованного.
2. По окончании следствия дело направляется на рассмотрение тройки.
К делу приобщаются: ордер на арест, протокол обыска, материалы, изъятые при обыске, личные документы, анкета арестованного, агентурно-учётный материал, протокол допроса и краткое обвинительное заключение.
V. Организация и работа троек
1. Утверждаю следующий персональный состав республиканских, краевых и областных троек: - Председатель Члены
Азербайджанская ССР Сумбатов Теймуркулиев, Джангир Ахунд Заде Армянская ССР Мугдуси Миквелян, Тернакалов Белорусская ССР Берман Селивёрстов, Потапенко Грузинская ССР Рапава Талахадзе, Церетели Киргизская ССР Четвертаков Джиенбаев, Гуцуев Таджикская ССР Тарасюк Ашуров, Байков Туркменская ССР Нодев Анна Мухамедов, Ташли Анна Мурадов Узбекская ССР Загвоздин Икрамов, Балтабаев Башкирская АССР Бак Исанчурин, Цыпнятов Бурято-Монгольская АССР Бабкевич Доржиев, Гросс Дагестанская АССР Ломоносов Самурский, Шиперов Карельская АССР Тенисон Михайлович, Никольский Кабардино-Балкарская АССР Антонов Калмыков, Хагуров Крымская АССР Павлов Трупчу, Монаков Коми АССР Ковалёв Семичев, Литин Калмыцкая АССР Озёркин Хонхошев, Килганов Марийская АССР Карачаров Врублевский, Быстряков Мордовская АССР Вейзагер Михайлов, Поляков Немцев Поволжья АССР Далингер Люфт, Анисимов Северо-Осетинская АССР Иванов Тогоев, Коков Татарская АССР Алимасов Лепа, Мухамедзянов Удмуртская АССР Шленов Барышников, Шевельков Чечено-Ингушская АССР Дементьев Егоров, Вахаев Чувашская АССР Розанов Петров, Елифанов Азово-Черноморский край Каган Евдокимов, Иванов Дальне-Восточн. край Люшков Птуха, Федин Западно-Сибирск. край Миронов Эйхе, Барков Красноярский край Леонюк Горчаев, Рабинович Орджоникидзевский край Булах Сергеев, Розит Восточно-Сибирская область Лупекин Юсуп Хасимов, Грязнов Воронежская область Коркин Анфимов, Ярыгин Горьковская область Лаврушин Огурцов, Устюжанинов Западная область Каруцкий Билинский, Коротченко Ивановская область Радзивиловский Носов, Карасик Калининская область Домбровский Рабов, Бобков Курская область Симановский Пискарёв, Никитин Куйбышевская область Попашенко Нельке, Клюев Кировская область Газов Мухин, Наумов Ленинградская область Заковский Смородин, Позерн Московская область 1) Реденс 2) с 3 сентября 1937 Якубович 1) Маслов, Волков 2) с 3 сентября 1937 Тарасов, Кобленц Омская область Горбач Булатов, Евстигнеев Оренбургская область Успенский Нарбут, Митрофанов Саратовская область Стромин Андреев, Калачёв Сталинградская область Раев Семёнов, Румянцев Свердловская область Дмитриев Абаляев, Грачёв Северная область Бак Коржин, Рябов Челябинская область Чистов Рындин, Малышев Ярославская область Ершов Полумордвинов, Юрчук
Харьковская область Шумский Гикало, Леонов Киевская область Шаров Кудрявцев, Гинзбург Винницкая область Гришин Чернявский, Ярошевский Донецкая область Соколинский Прамнэк, Руденко Одесская область Фёдоров Евтушенко Днепропетровская область Кривец Марголин, Цвик Черниговская область Корнев Маркитан, Склярский с 3 сентября 1937 года Михайлов, Донченко
Молдавская АССР Рогаль Тодрес, Колодий Северо-Казахст. обл. Панов Степанов, Сегизбаев Южно-Казахст. обл. Пинтель Досов, Случак Западно-Казахст. обл. Ромейко Сатарбеков, Спиров Кустанайская область Павлов Кузнецов, Байдаков Восточно-Казахст. обл. Чирков Свердлов, Юсупов Актюбинская обл. Демидов Мусин, Стецура Карагандинская область Адамович Духович, Пинхасик Алма-Атинская область Шабанбеков Садвакасов, Кужанов
2. На заседаниях троек может присутствовать (там где он не входит в состав тройки) республиканский краевой или областной прокурор.
3. Тройка ведёт свою работу или, находясь в пункте расположения соответствующих НКВД, УНКВД или областных отделов НКВД или выезжая к местам расположения оперативных секторов.
4. Тройки рассматривают представленные им материалы на каждого арестованного или группу арестованных, а также на каждую подлежащую выселению семью в отдельности.
Тройки, в зависимости от характера материалов и степени социальной опасности арестованного, могут относить лиц, намеченных к репрессированию по 2 категории — к первой категории и лиц, намеченных к репрессированию по первой категории — ко второй.
5. Тройки ведут протоколы своих заседаний, в которые и записывают вынесенные ими приговора в отношении каждого осуждённого.
Протокол заседания тройки направляется начальнику оперативной группы для приведения приговоров в исполнение. К следственным делам приобщаются выписки из протоколов в отношении каждого осуждённого.
VI. Порядок приведения приговоров в исполнение
1. Приговора приводятся в исполнение лицами по указаниям председателей троек, т. е. наркомов республиканских НКВД, начальников управлений или областных отделов НКВД.
Основанием для приведения приговора в исполнение являются — заверенная выписка из протокола заседания тройки с изложением приговора в отношении каждого осуждённого и специальное предписание за подписью председателя тройки, вручаемые лицу, приводящему приговор в исполнение.
2. Приговора по первой категории приводятся в исполнение в местах и порядком по указанию наркомов внутренних дел, начальников управления и областных отделов НКВД с обязательным полным сохранением в тайне времени и места приведения приговора в исполнение.
Документы об исполнении приговора приобщаются в отдельном конверте к следственному делу каждого осуждённого.
3. Направление в лагеря лиц, осуждённых по 2 категории, производится на основании нарядов, сообщаемых ГУЛАГом НКВД СССР.
VII. Организация руководства операций и отчётность
1. Общее руководство проведением операций возлагаю на моего заместителя — Начальника главного управления государственной безопасности — Комкора тов. Фриновского. Для проведения работы, связанной с руководством операций, сформировать при нём специальную группу.
2. Протоколы троек по исполнении приговоров немедленно направлять начальнику 8-го Отдела ГУГБ НКВД СССР с приложением учётных карточек по форме N 1.
На осуждённых по 1 категории одновременно с протоколом и учётными карточками направлять также и следственные дела.
3. О ходе и результатах операции доносить пятидневными сводками к 1, 5, 10, 15, 20 и 25 числу каждого месяца телеграфом и подробно почтой.
4. О всех вновь вскрытых в процессе проведения операции контрреволюционных формированиях, возникновении эксцессов, побегах за кордон, образовании бандитских и грабительских групп и других чрезвычайных происшествиях доносить по телеграфу — немедленно.
* * * При организации и проведении операции принять исчерпывающие меры к тому, чтобы не допустить: перехода репрессируемых на нелегальное положение; бегства с мест жительства и особенно за кордон; образования бандитских и грабительских групп, возникновения каких-либо эксцессов.
Своевременно выявлять и быстро пресекать попытки к совершению каких-либо активных контрреволюционных действий.
Народный комиссар внутренних дел Союза ССР Генеральный комиссар государственной безопасности (Н. Ежов)
№ 14. З ЗВІТУ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ОКРВИКОНКОМУ ВУЦВКу ПРО ХЛІБОЗАГОТІВЛІ, ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ Й ПОЛІТИЧНІ НАСТРОЇ СЕЛЯНСТВА ТА РОБОТУ РАДЯНСЬКОГО АПАРАТУ
20 лютого 1929 р. Таємно
Хлібозаготівля
В першому півріччі минулої хлібозаготовчої кампанії засобів утиску до здачі хліба державним та кооперативним хлібозаготувачам взагалі не вживалось і лише з січня 1928 p., коли розмір хлібозаготівлі занадто зменшився, виникла необхідність форсувати роботу, піднявши рішучу боротьбу та натиск проти злосних хлібодержавців, які затримували лишки хліба з метою спекуляції, взявши на увагу труднощі загального товарообігу та значну загибель озимини.
Вживані в цьому напрямку засоби примусу були подвійного характеру - як посереднього, так і прямого. До посередніх засобів натиску належить: а) мобілізація коштів по лінії всіх податків та страхвнесків; б) розповсюдження селянської позики та проведення самообкладання за попередніми постановами в межах даних йому контрольних цифр з тим, щоб основний тягар зазначених операцій поліг на кулацтво та заможне селянство взагалі; в) стягнення заборгованості по всіх видах кредитування, а також стягнення кооперативного пая, збільшеного з 5 до 10 крб.; г) маневрування хлібним фондом промкраму в напрямку посилення хлібозаготівлі; д) значна знижка заготовчих цін на всі продукти животництва для попередження. масового збуту їх замість хліба.
Засоби прямого примусу: а) постанови громадян всього села про обов'язкову здачу лишків хліба на державні та кооперативні зсипища як індивідуально, так і колективно; б) постанови села про самоперевірку, що давало фактичну змогу повного обшуку хліба в господарстві виключно до захованого в землі, або захованого в інший спосіб; в) широке використання засобів сурової боротьби адміністративним та судовим чином- з переховуванням та спекуляцією хлібом (арт. 127-й КК); г) зажим на млинах та олійницях (натурплатня за помол, заборона високообробного помолу, обмеження норм помолу - в одні руки 10 - 15 пуд.).
Внаслідок проведення в життя відмічених міроприємств хлібозаготівля значно піднялась в другому півріччі кампанії всупереч тому, що звичайно в цей період вона підупадає. Про це свідчать нижченаведені дані про заготівлю по місяцях (в т. ч.):
Добре організована в хлібозаготівлі участь радянського та партійного апарату, профорганізацій та всього суспільства забезпечила майже повне надходження хліба виключно на зсипища державного значення, минаючи приватні руки.
По колії земвідносин проведено відібрання зайвин [землі] куркульських господарств. Всього внаслідок перевірки великих землекористувань відібрано зайвин по окрузі - 961 га, які розподілені між червоно армійцями та бідняцькими дворами.
Головніші економічні чинники, за рахунок яких зростає міць куркульських господарств
Основною причиною до живучості кулацьких елементів на селі являється насамперед загальний характер села в цілому з його індивідуалізмом та дрібнобуржуазними тенденціями. Революція та аграрна реформа цілком знищили поміщицькі господарства, що ж торкається кулацьких господарств, то вони в тій чи іншій мірі знесилені, але залишились значно міцнішими в порівнянні з середнім господарством округи.
Розкулачування майже не торкалось господарчих та житлових будівель та сільськогосподарчого реманенту; по тим чи іншим причинам пощастило залишити норму землі за господарством більшою, чим пересічна норма; якість залишеної землі та кращий для організації господарства її розподіл - все це сприяло більш благоприємному розвитку та існуванню кулацького господарства.
Порівняння середнього господарства округи з кулацьким господарством (не менш як 12 дес. посіву) дає таку картину:
Як видно, забезпеченість головнішими засобами до виробництва дає змогу кулацьким господарствам краще обробляти свою ниву й одержувати значно вищий врожай, ніж в середняцьких та бідняцьких господарствах, вирощувати скот поліпшеної якості, особливо товарове свинарство, як найбільш рентабельне в господарстві, експлуатувати ті чи інші підприємства та складні машини, припиняти найману працю, орендувати землю на більш вигідніших умовах (за гроші 28,5 %, за частину врожаю 68,1 та інших умовах 3,4 %). Все це вкупі взяте підводить кулацьким господарствам міцну економічну базу.
Для того, щоб якнайвірніше висвітлити питання щодо економічних джерел, за рахунок яких зростає міць кулацьких господарств, треба вивчити шляхом спеціального поглибленого дослідження, якого до цього часу не проводилось. Одначе, коли розглянути прибутковість кулацьких господарств хоча б за такими матеріалами, як динамічний перепис, селянські бюджети, додаткові списки тощо, в розрізі головніших прибуткових його частин, то будемо мати таке уявлення.
Отже, як показує таблиця, досить велику прибутковість в кулацьких господарствах складають нехліборобські прибутки, як от експлуатації підприємств та складних машин 13,9 %, експлуатації найманої праці 5,1 % та від оренди землі 6,5, а разом 25,5 % в той час, як більша частина середняцьких господарств не одержує цих прибутків, а навпаки досить помітні суми грошей витрачає на найм машин, плату за переробку своєї продукції тощо.
Поруч з цим можливо відзначити, що кулацькі господарства мають певні прибутки від дачі в позику грошей на тих чи інших кабальних умовах, але ж виразити це в конкертній формі немає змоги.
Оцінка стану та діяльності радянського апарату
...Аналізуючи соціальний стан робітників радапарату необхідно зробити висновок, що за своїм соціально-класовим положенням низовий радапарат в загальному, особливо на 1928/29 p., забезпечений класовою витриманістю та впливом комуністичної частини складу Рад, і безперечно здатний до керівництва роботою на селі в справі організації навколо себе бідняцько-середняцьких мас щодо наступу на куркуля.
Проведення політично-економічних кампаній на протязі 1927/28 р. та в першій половиш 1928/29 р. (хлібозаготівлі, реалізація державних позик, самооподаткування й єдиний с/г податок) являється основним покажчиком оцінки радапарату щодо опреділення класової витриманості, готовності та вміння наступати на куркуля.
Під час проведення цих кампаній було ще більш загострено класову боротьбу на селі, й в цій роботі радапарат в загальному не розгубився, а зумів якнайшвидше згуртувати навколо себе бідняцько-середняцькі маси, тісніше з'єднати бідноту зі середняцтвом, викликавши їх активність в справі участі в проведенні зазначених вище кампаній. Безперечно, що з боку куркульської частини проводився опір, який виявлявся у різних формах, тому деяка незначна кількість робітників як сільрад, так і райвиконкомів розгубилася й здавала свої класові позиції, не доводячи боротьби до кінця.
Таких робітників приходилось негайно усувати з посад, а частину - притягати до суду. На їх місце висувались кращі робітники, класово витримані та віддані робітникам і селянам.
Разом з цим деяка частина робітників радапарату в проведенні практичної роботи підпадає під вплив куркульства, розкладається й, замість боротьби з ним, захищає його інтереси в скритній формі, а саме: а) не вживає примусових заходів в справі стягнення податків: б) не виявляє всіх об'єктів прибутковості його господарства, чому понижується й оподаткування; в) сприяє в одержанні с/г кредиту; г) не виявляє орендованої землі, що орендується куркулем у бідноті; д) не позбавляє виборчих прав та ін.
Необхідно зазначити, що це не загальне явище, а поодинокі випадки, з якими ведеться жорстока боротьба.
Форми та якість керівництва з боку радорганів проведенням міроприємств партії й радвлади щодо наступу на куркуля вживаються в щоденній роботі такі: а) позбавлення куркулів та їх сімей виборчих прав, не допускаючи їх до участі в роботі Рад, громадських організацій, кооперативних організацій та загальних зборах виборців. Це позбавляє куркулів можливості брати участь в громадському житті Й паралізує його вплив на несвідому частину населення. Якщо деякому із них пощастить залишитись непозбавленим виборчих прав, то біднота його виявляє й ставить до відому радорганів, після чого врешті-решт його позбавляють прав; б) виявлення всіх об'єктів прибутковості, що їх мають куркульські господарства та оподаткування їх в експертному порядкові, жорстока класова лінія в справі вирішення скарг про зниження їм податку, що подають куркульські господарства; своєчасне стягання податку та вживання примусово-репресивних заходів до неплатників податку; в) виявлення утайки земельних лишків у куркулів та передача таких до земельного фонду; г) виявлення орендної землі, яку орендують кулацькі господарства та оподаткування її за рахунок господарств куркулів і боротьба з кабальною орендою; д) складання трудових умов на батраків, що працюють в куркульських господарствах, боротьба з кабальними умовами та з порушенням трудумов; є) позбавлення прав куркульських господарств на одержання ними с/г кредиту та допомоги під час посівних кампаній; ж) позбавлення прав на одержання кредиту за землеустрійні роботи, вживання примусових заходів до стягнення коштів за землеустрій та недопускання їх до утворення хуторської й одрубних форм господарювання; з) під час вирішення справ по земельних суперечках, як сільради, так і судземкомісії додержуються жорстоко класової лінії, внаслідок чого справи в переважній своїй кількості вирішуються позитивно для бідноти; і) проведення самооподаткування населення за класовим принципом. Весь тягар самооподаткування лягає на заможні кола населення в той час, коли біднота зовсім звільняється. До неплатників-куркулів вживається з боку радапарату [ряд] примусових заходів; к) позбавлення куркульських господарств [права] вступати до кооперативних організацій, сільськогосподарчих об'єднань (колективи, артілі тощо) та одержання ними в кредит складних с/г машин; л) накладання адміністративним порядком штрафів на куркульські господарства в максимальному розмірі за порушення ними обов'язкових постанов; м) позбавлення куркульських господарств лісоматеріалу на пільгових умовах та випасу скота в державних лісах; н) оподаткування всіх об'єктів прибутковості заможніх господарств, особливо нетрудових та негосподарчих прибутків; о) під час реалізації держпозики така розповсюджується, головним чином, серед заможної групи господарств.
Всі перелічені чинники являються реальними заходами радапарату в щоденній його роботі в справі виконання міроприємств партії та радвлади щодо наступу на куркуля.
Безперечно, що заходами лише одного радапарату в цій справі досягти максимального ефекту неможливо, тому необхідно організувати всю бідноту й середняцтво навколо місцевих органів влади, й за їх активною допомогою можна лише здійснити в життя ті міроприємства партії й радвлади, що вони їх намітили в боротьбі з куркулем *.
Совершенно секретно
О политсостоянии Кременчугского округа в связи с наступлением на кулака
Анализируя политическое состояние села под углом зрения растущей кулацкой активности, нужно констатировать, что проявление кулацкой враждебности начинает за последнее время принимать все более открытые формы сопротивления мероприятиям соввласти. Этому в основном способствовали прошедшие кампании (налоговая, займа, самообложения), а в особенности проводящаяся кампания по хлебозаготовке. Лозунг наступления и нажим на экономику кулацкого хозяйства в его капиталистических проявлениях толкают кулака, а с ним вместе зачастую и зажиточного середняка изыскивать методы противодействия нажиму.
Отмена чрезвычайных мер в области хлебозаготовок в ряде случаев вызвала толки кулачества, что это его победа. Это самое привело к мнению, что сопротивление может вносить те или иные коррективы в проводящиеся мероприятия. Так, во время применения экспертного обложения кулачество среди других прослоек усиленно вело агитацию, что власть своей налоговой политикой стремится загнать крестьян в коммуны, и предлагало крестьянам, платящим налог, сокращать посевную площадь с целью подрыва благосостояния государства. Учитывая что экспертное обложение, благодаря головотяпству на местах, кое-где легло на плечи середнячества, нужно признать, что антиналоговая кулацкая агитация в таких местах пользовалась известным со стороны середняка сочувствием. Здесь необходимо отметить, что налог на кулацкие хозяйства в этом 1928/29 г. был не так ощутим, поскольку хлеб этими хозяйствами реализовался на частном рынке по вольным ценам.
Кампания займа индустриализации вызвала сопротивление кулачества в виде агитации против займа среди других прослоек. С целью не попасть под бойкот или в ряды злостно уклоняющихся от покупки, кулаки покупали заем до смешного на минимальную сумму (50 коп. в ряде районов).
Кампания самообложения была принята селом по сравнению с прошлым годом спокойнее. В ряде случаев отмечались факты организованного сопротивления и поддержки кулака другими прослойками, но такие случаи в общем масштабе сел, где было проведено самообложение, незначительны.
Основное внимание мы останавливаем на кампании хлебозаготовок. На этом вопросе в настоящий момент сосредоточено все внимание села, даже нужно признать в отдельных случаях в ущерб кампании перевыборов сельсоветов. Слабое и недостаточное внимание к этой кампании сразу же после снятия урожая со стороны заготовителей привело к тому, что значительная часть излишков уплыла в руки спекулянта из других, преимущественно недородных округов.
Раскачивание заготовителей и всевозрастающий нажим на хозяйства, имеющие излишки, вызвали усиленное сопротивление этих хозяйств. Кулачество, опасаясь чрезвычайных мер, с одной стороны прячет хлеб, а с другой, стремится конспиративно реализовать его на частном рынке. Наряду с этим, с его стороны идет бешеная агитация за невывоз хлеба в кооперацию ("пусть едят гвозди... отвозят кацапам"), призывы к сокращению посевной площади (засев для себя) и т. д. Тенденции к задержке хлеба у себя в селе в некоторой степени поддерживаются работниками местных заготовительных организаций, поскольку правления кооперативных товариществ имеют в своем составе значительный контингент середнячества, а в отдельных случаях и кулаков. В таких случаях эти заготовители свою бездеятельность и слабость заготовки объясняют отсутствием в селах хлеба. Частично антизаготовительные настроения поддерживают и бедняки, опасающиеся голода и неудовлетворения их нужд (по примеру прошлой весны) в посевматериале: "Вы настраиваете нас, чтобы мы шли на штыки с кулаками в то время, как государство, забирая хлеб, не оставляет неимущим". Эти настроения, естественно будут нарастать, поскольку в ряде районов помощь нуждающимся в хлебе поставлена неудовлетворительно (что использует кулак).
Заострение общественного внимания на селе на хлебозаготовках, посылка работников дали известный результат в виде % выполнения заготовки. Особенно в положительном смысле на выполнении плана отразились репрессии по линии ГПУ, применение [их] к хлебоспекулянту и злостному агитатору против мероприятий соввласти - кулаку. Отношение к этим репрессиям бедноты и части середнячества отмечается как положительное: "Теперь мы видим, что наступление на кулака идет не только в газетах, но и проводится в жизнь" (Жовнинский и другие районы). В связи с этим в ряде районов беднота на общих собраниях, говоря, что ей в нужную минуту соввласть поможет, заявляла: "Отрываю от своего рта 2 пуда, подтяну живот, заставлю это сделать свою семью, но государству помогу" (Великокрынковский р-н); "Мы, беднота и середняки хлеб государству сдаем, а вас, кулаков, объявляем врагами сов-власти" (с. Зыбкое Онуфриевского р-на).
С такими настроениями беднота начала создавать "бедняцкие штабы" ("горбы") и начала проявлять настроения перейти к хлебозаготовке по методам чрезвычайных мер. Эти настроения в последние дни переломились в прямое избиение кулаков, имеющих излишки, беднотой и бывшими партизанами (2 случая, Великокрынковский р-н). Здесь также необходимо указать на проявление угроз кулачества хлебозаготовителям, секретарю партячейки в Онуфриевском р-не бывшими уголовниками, кулаком Чирвой (арестован ГПУ). Остановясь на терроре, нужно отметить, что вообще наш округ до сих пор в этом отношении был спокоен. 3 февраля в с. Сонино был произведен неудавшийся террористический акт в отношении активиста кооперации, комсомольца (из обреза через окно), арестовано 7 человек сыновей кулаков.
Останавливаясь непосредственно на методах кулацкого сопротивления наступлению, нужно признать, что оно идет по линии роста:
1) открытых антисоветских выступлений по вопросам политики и экономических мероприятий на селе; 2) большего внимания к антисоветской обработке других прослоек селянства, в частности, женщин ("им ничего не будет"); 3) попыток захвата звеньев советского, кооперативного и общественного аппаратов и использования их через своих приспешников для извращения нашей классовой политики. Проникновение же в ряды советского аппарата лиц нам враждебных и слабое наблюдение за ними со стороны руководителей этих аппаратов имели отражение на политической линии. Так, [было] неклассовое распределение налога в Жовнинском р-не, где зав. финчастью был бывший служащий полиции Козыдуб (кулак).
Из ошибок в наступлении на кулака нужно отметить допускаемые отдельными хлебозаготовителями методы военного коммунизма. Так, в Бригадировском р-не заготовители собрали кулаков, заставили их раздеться и заставляли женщин крутить половые органы мужчинам. Здесь уже допущена была явная дискредитация наступления, поскольку этим делом руководил председатель кооперации, бывший бандит (арестован). В Онуфриевском р-не предрай КНС, член партии, посчитав середняков за кулаков, начал ломать у них амбары и забирать хлеб за недоимки по самообложению (сообщено в Контрольную Комиссию). В Глобино нач. раймилиции с целью заготовки хлеба начал штрафовать крестьян за каждый пустяк. Штраф брал принудительно хлебом (арестован).
Таким образом, вместо наступления на кулака, наступления выдержаного, получается извращение классовой политики и обострение [борьбы] в отдельных селах середнячества и беднячества.
ЦДАЖР України, ф. 1, оп. 5, спр. 385, арк. 192-195, 205, 206, 208-210, 228 зв.- 233. Оригінал *
* Так у тексті. За підрахунками упорядників підсумок становить відповідно 1877 та 97,3 %.
* Наступна частина документа викладена російською мовою.
* Супровідний лист до звіту підписаний секретарем окрвиконкому Лянним та зав. відділом таємного листування Орленком.
В послідніх числах травня місяця 1929 р. Остапівська сільрада наклала на моє господарство 40 пудів хліба, вивезти які я не мала змоги, позаяк в мене такої кількості хліба не було. 6 червня б. р. голова Остапівської сільради тов. Дударевський продав все наше господарство, рухоме й нерухоме. Також продав всю будівлю й хату, в якій я мешкала із сім'єю, пропонував мені і моїй сім'ї протягом 24 годин залишити хату. Продаж всього майна проводився нібито з прилюдних торгів. Але на прикладеному до цього списку Вам самим буде видно, як все продано17.
Моє господарство згідно з записом в окладному листі має: ріллі 7,25 дес, сіножаті - 0,80 дес, коней 1, корів 1, свиней 1, бджіл - 38 колод, їдців 8. Платила, державі податку в 1928/29 р. 246 крб. 15 коп., здане лишків хліба в кооперацію 50 пудів. З свого боку, вчинок голови Остапівської сільради тов. Дударевського лічу незаконним і прохаю Вас зробити належне розпорядження, аби все те, що незаконно взято і продане, було мені повернуто, позаяк я, знаходжусь у такому скрутному стані, що із сім'єю ніде ночувати, бо в нас продано все аж до хати, на що не було постанови суду.
Також звертаю Вашу увагу на те, що в мене взято весь реманент і робочу худобу, то надалі я не маю змоги існувати, обробляти землю, на підставі чого я і прохаю од Вас лише закону, одного закону.
7.VI.1929 р.
Прохачі: Полтавець Тетяна Василівна, неписьменна, а за неї розписавсь Полтавець Олександр
№ 33 ПОСТАНОВА РАДНАРКОМУ УСРР ПРО ОЗНАКИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЛИ СЕЛЯНСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЯК КУРКУЛЬСЬКЕ
13 серпня 1929 р.
[I]
Підтвердити нижчезазначену постанову, ухвалену Головою РНК УСРР тов. Чубарем: (умовно)
"Постанова РНК УСРР "Про ознаки куркульських господарств, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР".
Рада Народних Комісарів УСРР постановила:
1. Встановлюючи ознаки куркульських господарств, що на них шириться Кодекс законів про працю УСРР зі змінами та додатками, що їх передбачено постановою ЦВК і РНК СРСР з 20 лютого 1929 р. "Про порядок прикладання Кодексу законів про працю в куркульських господарствах" (36. зак. СРСР 1929 р. № 16, арт. 117), визнати, що до куркульських господарств відносяться всі селянські господарства при наявності в господарстві одної з нижчеперелічених ознак:
а) якщо в господарстві систематично вживається наймана праця для сільськогосподарських робіт, або в кустарних промислах та підприємствах в такому розмірі, що тягне за собою позбавлення виборчих прав за арт. 4-м постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 3 жовтня 1928 р. "Про вибори до Рад" (3б. Уз. УСРР за 1928 р. № 27, арт. 238);
б) якщо в господарстві є млин, олійниця, круподерня, просорушка, вовночухральня, шаповальня, терковий заклад, сушарня, шкіряний завод, цегельня або інше промислове підприємство - під умовою вживання в перелічених підприємствах живої тяглової сили та механічних двигунів, а так само, якщо в господарстві є вітряк, або водяний млин з двома й більш поставами;
в) коли господарство систематично здає в найм сільськогосподарські машини з механічними двигунами;
г) коли господарство здає в найм постійно або на сезон окремі устатковані помешкання під житло або підприємство;
д) коли члени господарства займаються торгівлею, лихварством, комерційним посередництвом або мають інші нетрудові прибутки (в тому числі служники релігійних культів), а також, коли будь-хто з членів господарства вибирає реєстраційне посвідчення на ведення промислового підприємства.
2. Господарства, що їх перелічено у п. "в" і "г" арт. 1-го, вважаються за куркульські в тому разі, коли при вирахуванні прибутку, що його оподатковується сільськогосподарським податком, до них застосовано відсоткові надвишки і якщо прибуток від здачі в найм складних сільськогосподарських машин та помешкань перевищує 250 крб. на місяць, ураховуючи сезонність роботи.
3. Селянські господарства, в яких немає ознак, перелічених у арт. 1-му відносяться до куркульських, коли до них застосовано індивідуальний порядок визначення прибутку, що його оподатковується єдиним с/г податком.
4. Кодекс законів про працю повністю прикладається на ці господарства, що підпадають під одну з ознак, зазначених в арт. 1-му цієї постанови і в яких розмір прибутку, що його вираховано для оподаткування єдиним с/г податком, становить більш як 300 крб. на їдця, але неменш як 1500 крб. на господарство.
5. Облік та складання списків господарств, що їх зазначено в арт. 1-4-му цієї постанови, покладається на сільські Ради. Списки складаються окремо як для господарств куркульського, так і підприємницького типу.
6. Доручити РНК АМСРР і округовим виконавчим комітетам вжити заходів до негайного запровадження цієї постанови до життя.
7. Доручити НКПраці УСРР, за погодженням з ВУРПС та НКЗемсправ УСРР видати інструкцію на підставі цієї постанови.
II
8. Ця постанова видається на підставі постанови РНК СРСР з 21 травня 1929 р. "Про ознаки куркульських господарств, на яких повинно прикладати Кодекс законів про працю" (3б. Зак. СРСР 1929 р. № 34, арт. 301) і на скасування своєї постанови з 19 червня 1928 р. "Про селянські господарства, що вживають найману працю, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР" (3б. Уз. УСРР 1928 р. № 15, арт. 138).
Голова Ради Народних Комісарів УСРР Чубар В. Я. Секретар Ради Народних Комісарів УСРР Яворсъкий Ю. Є.
ЦДАЖР України, ф. 539, оп. 7, спр, 71, apк. 139. Друк. прим.
№ 38 ПРОХАННЯ СЕРЕДНЯКА П. Я. ПЕТЕЛЬКИ 3 ХУТ. ВОСКОБІЙНИКИ ГРАДИЗЬКОГО Р-НУ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ОКРУГУ ДО ВУЦВКу ПРО СКАСУВАННЯ ДОДАТКОВОГО ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ І САНКЦІЙ ЗА ЙОГО НЕВИКОНАННЯ
16 серпня 1929 р.
Голові ВУЦВК Г. І. Петровському Селянина Павла Яковлевича Петельки, який мешкає на хуторі Воскобійники Пухальської сільради Градизького р-ну Кременчуцької округи
Прохання
Я, селянин Павло Яковлевич Петелько, інвалід імперіалістичної війни, прав виборчих не позбавлений, наділу маю 9 дес. землі, сімейства маю 8 душ, із яких я єдиний робітник. Ні в яких злочинствах замішаний не був, крім хліборобства ніяких прибутків не маю, весь час вважався за середняка.
До травня місяця цього року виконав хлібозаготівлю і здав 27 пуд. зерна. У травні з мене знову затребували ЗО пуд. зерна з доставкою в 48 год. З приводу того, що моє озиме пропало, і мені на пересів самому довелося купувати, я не зміг дати нічого. За невиконання цього наказу весь мій живий та мертвий інвентар запродано, та ще передали до суду, а суд присудив мені оштрафувати на 400 крб.
Не дивлячись на те, що у мене конфіскований живий і мертвий інвентар, на мене налічили продналогу 186 крб. 75 коп. і, крім того, зазначили за куркуля, бо батько покійний мав 40 дес. землі. Прошу звернути на мене увагу й повернути мені виборчі права *, конфісковане утримання і зняти з мене штраф 400 крб., зменшити продналог, бо я інвалід і єдиний робітник у своєму господарстві27.
16.VIII.1929 р.
Селянин Петелька
ЦДАЖР України, ф. 1, оп. 5, спр. 357, арк. 15. Оригінал. Рукопис.
Олег Бажан (Київ) «Великий терор» на Полтавщині (за матеріалами Галузевого державного архіву Служби безпеки України)
Для характеристики масштабності й жорстокості політичних репресій у СРСР в серпні 1937 – листопаді 1938 рр. світова історіографія використовує термін «Великий терор» (за назвою книги Роберта Конверта, якій увів цю дефініцію до наукового ужитку). Попри велику кількість літератури, присвяченої дослідженню політичних репресій доби радянського тоталітарного режиму, серед вчених тривають дискусії щодо справжніх мотивів Й. Сталіна у розгортанні масових каральних акцій. Осмислюючи природу «Великого терору», частина дослідників шукає причини чекістських операцій по «вичищенню» населення Радянського Союзу від «ворожого елементу» у підготовці сталінського керівництва до Другої світової війни. Інші — прагнуть пояснити здійснення терористичних акцій бажанням радянських лідерів остаточно позбутися класових ворогів в умовах нової Конституції (5 грудня 1936 р.), яка проголошувала побудову соціалізму в СРСР. На думку С. Кульчицького, загроза вільних виборів, викликана радикальними змінами процедури формування радянських органів влади на основі прийнятої Конституції, дозволила Сталіну отримати від партійно-радянського апарату «карт-бланш» на застосування державного терору.
Серед фахівців, які вивчають специфіку радянської епохи довоєнного періоду, побутує думка, що каталізатором політичних репресій в СРСР, і в Україні зокрема, у 1937 р. могло стати не завжди виправдане поширення стаханівського руху у різних галузях народного господарства. Аварії, вимушені простої, дезорганізація виробництва, спричинені гонитвою за рекордами, партійне керівництво перекладало на «саботажників стаханівського руху», «шкідників», яких заповзято стали виявляти органи державної безпеки серед інженерно-технічних працівників шахт, фабрик та заводів. Таким чином, аналіз сучасних наукових досліджень проблем сталінських репресій, дає можливість стверджувати, що в другій половині 1930-х рр. масовий терор у Радянському Союзі мав не тільки попереджувальний характер, але й до нього спричиняли глибинні економічні й політичні чинники. Архіви центральних органів влади СРСР переконливо свідчать, що в добу «Великого терору» в епіцентрі репресій перебувала Україна. На її території за період «Великого терору» арештували 198918 осіб, з них до розстрілу — 123421 особу.
Зловісний смерч «Тридцять сьомого» не оминув Полтавщини. Уявлення чекістів про «засміченість» класовими ворогами утвореної у вересні 1937 р. Полтавської області демонструє віднайдений автором документ «Паспорт Полтавської області» (він мав гриф «Для службового користування» — О. Б.). В ньому зазначалося: «Місто Полтава до 1937 року було місцем вислання білогвардійських, контрабандистських та інших антирадянських елементів… В роки існування «української директорії» на чолі з авантюристом Петлюрою (уродженець міста Полтави — О. Б.) у всіх повітах Полтавської губернії були створені націоналістичні організації: «Просвіта», «Українська партія боротьбистів» і «Українська партія соціалістів революціонерів», які організували і очолили українськонаціоналістичні банди для боротьби з молодою Радянською республікою… Після розгрому цих банд їх ватажки та натхненники Петлюра, Левицький, Шелухін та інші втекли за кордон. На території Полтавської області, в теперішній час проживає значна кількість їх родичів та організаційних зв’язків…»
Наголос на те, що «Полтавщина є батьківщиною ватажків українських націоналістів, якто Петлюра, Левицький, Карась» позначиться на ході масових операцій, проведених обласним управлінням НКВС (УНКВС). Як посилення «оперативного натиску на куркульський прошарок», з якого в минулому формувалися петлюрівські «політкримінальні банди», було сприйнято працівниками УНКВС на чолі з А. Петерс-Здебським оперативний наказ наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова за № 00447 від 30 липня 1937 р. «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Прикметно, що масштаби операції планувалися згори, за рішенням політбюро ЦКВКП(б), вказівкою союзного НКВС. Відповідно до партійної настанови та оперативного наказу, 17 жовтня 1937 р. НКВС УРСР встановив для Полтавської області ліміти «ворожих елементів», які підлягали арешту і розстрілу у порядку адміністративного проведення справ через «трійку»: за 1-ю категорією (розстріл) — 300 осіб, за 2-ю (тюремне ув’язнення) — 500 осіб. Упродовж трьох наступних днів рішення змінили. 21 жовтня 1937 р. надійшла нова вказівка від наркома внутрішніх справ УРСР І. Леплевського щодо встановлення розмірів нових лімітів: перша категорія — 500 осіб, друга — 1500 осіб.
З листування щодо ходу операції дізнаємося, що 1 грудня 1937 р. начальник 8-го відділу НКВС УРСР Л. Мунвез здійснив «розкладку» додаткового ліміту для «трійки»: 300 осіб — 1 категорія, 700 осіб — 2 категорія. 17 грудня до УНКВС надійшла чергова телеграма, в якій наводилась «розкладка» додаткових лімітів стосовно 1-ї категорії для обласної трійки — 400 осіб. Бажання вислужитися перед республіканським керівництвом спонукала Петерса-Здебського 3 лютого 1938 р. звернутися Мунвеза з проханням збільшити ліміт у 1-й категорії на 300 осіб, у 2-й — на 700.
З матеріалів фонду 42 «Оперативно-статистична звітність» Галузевого архіву Служби безпеки України довідуємось, що в ході виконання наказу № 00447 на Полтавщині було репресовано 3377 осіб. Синхронно з «наступом на куркулів» в області упродовж 20 серпня – 20 листопада 1937 р. здійснювалися заходи, пов’язані з реалізацією оперативного наказу НКВС СРСР за № 00485 від 11 серпня 1937 р. та «Закритого листа про фашистсько-повстанську, шпигунську, диверсійну, пораженську й терористичну діяльність польської розвідки в СРСР». З 1432 осіб, заарештованих на Полтавщині по «польській лінії», лише 808 були поляками за національністю. Згідно з наказом НКВС СРСР за № 00439 від 25 липня 1937 р., місцеві чекісти взялися за реалізацію «німецької операції», в ході якої за гратами опинилось 89 жителів області (70 німців, 11 українців, 8 росіян). З підписанням 20 вересня 1937 р. оперативного наказу НКВС СРСР № 00593 щодо репресування так званих «харбінців» органи держбезпеки зосередили свої зусилля на виявленні колишніх службовців Китайсько-Східної залізниці та реемігрантів Манчжоу-Го, які можливо працювали на стратегічних об’єктах Полтавської області. Результати операції по «харбінській лінії» на 4 січня 1938 р. виглядали так: засуджено по 1-й категорії 10 осіб; по 2-й категорії — 1 особа, за НКВС СРСР рахується 6 осіб.
Комплекс оперативних заходів застосували працівники УНКВС у проведенні восени та взимку 1937 р. операцій по ліквідації міфічних шпигунсько-диверсійних організацій, агентів латиської (30 осіб), румунської (3 особи) та інших розвідок10. В останній декаді листопада 1937 р. Петерс-Здебський повідомив Леплевського про ліквідацію на території Полтавської, Харківської та Дніпропетровської областей української повстанської контрреволюційної організації, до якої входили викладачі середніх шкіл Полтави, працівники МТС, ветлікарі, бригадири колгоспів, а також «відомий націоналіст» — професор Щепотьєв (всього 203 особи, з них на 20 листопада 1937 р. заарештовано 79 чол.11).
Ретельно поставився апарат УНКВС до виконання завдань, порушених у телеграмі НКВС УРСР за № 83921 від 28 грудня 1937 р., в якій зокрема зазначалось: «Негайно переглянути всі обліки і розробки по сіоністах, заарештувавши антирадянський сіоністський актив.» У згаданому вище «Паспорті Полтавської області» зверталась увага, що у Полтаві та Кременчуцькому, Лубенському, Кобеляцькому, Лохвицькому, Миргородському та Пирятинському районах активно діяли антирадянські сіоністські організації («Поалей-Ціон», «Гашомер-Гацоір», «Маккабі». «ЄВОСМ» та ін.), учасники яких «проводили ворожу націоналістичну діяльність та займались збором шпигунських даних на користь англійської розвідки».
Уявити масштабність різноманітних операцій, проведених за вказівками НКВС УРСР на території Полтавщини у другій половині 1937 р., дозволяють цифрові дані про оперативно-слідчу роботу УНКВС: «1. Всього заарештовано з 1 червня 1937 р. по 10 січня 1938 р. — 6932 чол. Число заарештованих розбивається по лініям: Троцькістів та правих ...................................151 чол. Учасників військово-фашистської змови ..............42 чол. Українських націоналістів..................................1046 чол. По польській к-р та ш/п13..................................1312 чол. Німецькій к-р. та ш/п ....................................140 чол. Японській к-р. та ш/п ......................................28 чол. Грецькій к-р ..............................................37 чол. Латиській к-р .............................................53 чол. Церковно-сектантській к-р .............................443 чол. Куркульській операції ...................................3377 чол. Дружин зрадників Батьківщини .....................256 чол. Сіоністів .......................................................27 чол. Інші злочини ..............................................20 чол.
2. Всього засуджено з 1 червня 1937 р. по 10 січня 1938 р. — 4566 чол. по 1-й категорії ..........................................1987 чол. по 2-й категорії ............................................2579 чол. а) засуджено Військовою колегією ......................30 чол. по 1-й категорії ......................................23 чол. по 2-й категорії ......................................7 чол. 12 ГДА СБ України. Колекція документів. 13 «Контрреволюції та шпигунству». З них: Троцькістів, правих та українських націоналістів ......13 чол. По 1-й категорії .......................................9 чол. По 2-й категорії ..............................................4 чол. Учасників військово-фашистської змови ................17 чол. По 1-й категорії ............................................14 чол. По 2-й категорії ..............................................3 чол. б) Засуджено Військовими трибуналами, спецколегією та Особливою нарадою: Всього ...............................................................278 чол. По 1-й категорії ............................................29 чол. По 2-й категорії ...........................................249 чол. З них: Троцькістів, правих та українських націоналістів ..95 чол. По 1-й категорії ..............................................21 чол. По 2-й категорії ............................................74 чол. в) Засуджено НКВС СРСР по довідках: Всього 1-а кат. 2-а кат. Поляків 797 678 119 Німців 50 47 3 Харбінців 11 10 1 Разом: 858 735 123 Крім того, засуджено Трійками: Поляків ............................................2 чол. Рахується за НКВС СРСР нерозглянутих довідок: По поляках .............................. 452 чол. По німцях .............................. 94 чол. По латишах .............................. 30 чол. По греках .............................. 10 чол. По румунах .............................. 3 чол. По харбинцях .............................. 6 чол. Разом : .............................. 595 чол.
Результати по куркульській операції: Засуджено по наданих лімітах .................. 3400 чол. З них: По 1-й категорії .................. 1200 чол. По 2-й категорії .................. 2200 чол. «Великий терор» на Полтавщині ... 115 Репресовані по куркульській операції вилучені: По місту .................. 475 чол. По селу .................. 2925 чол. Всього проведено 8 відкритих процесів: По ним засуджено ......................... 34 чол. По 1-й категорії ......................... 14 чол. По 2-й категорії ......................... 20 чол. З них: а) по шкідництву у сільському господарстві ......... 5 чол. Засуджено: по 1-й категорії ..........………...……… 2 чол. по 2-й категорії ...............…………. 3 чол. б) по шкідництву в тваринництві ..........………….. 11 чол. Засуджено: по 1-й категорії ..........………...…..… 8 чол. по 2-й категорії ....................……… 3 чол. в) по шкідництву в системі Заготзерно та Комітеті заготівель ...................................... 18 чол. Засуджено: по 1-й категорії ....................…….. 4 чол. по 2-й категорії ...................………. 14 чол. 4. Засуджено жінок зрадників Батьківщини …………. 2 чол.»14
Соціальний стан більшості заарештованих виглядав таким чином: № Соціальний стан репресованих Заарештовано осіб 1. Куркулі 2638 2. Колишні люди (дворяни, торговці, жандарми) 1761 3. Декласований елемент 467 4. Служителі релігійних культів 361 5. Кустарі 69 6. Домогосподарки, пенсіонери, утриманці 58 7. Службовці 47 8. Одноосібники 66 9. Колгоспники 31 10. Робітники 14 11. Військовослужбовці 61 12. Колишні члени ВКП(б) 81 13. Члени ВЛКСМ 21 ЗАГАЛОМ 5573
Проте результати діяльності УНКВС не влаштовували центральний апарат. На початку 1938 р. спеціально утворена комісія виявила серйозні порушення у роботі обласного управління. Оргвисновки не забарилися. 26 лютого 1938 р. М. Єжов призначив начальника 4-го відділу УДБ УНКВС по Київській області О. Волкова на посаду начальника Полтавського УНКВС, а наступного дня, 27 лютого 1938 р. Петерс-Здебського було заарештовано, як учасника контрреволюційної змовницької військово-повстанської організації. Прибувши до Полтави, новопризначений начальник відразу отримав оперативне завдання від наркома внутрішніх справ УРСР О. Успенського, викладене у шифрограмі № 40076 від 1 березня 1938 р.: «завдати цілеспрямованого удару… по організуючих кадрах контрреволюційного підпілля». Через 5 днів Волков інформував Київ: «на 5 березня по білогвардійській операції заарештовано — 114, з них вищий, середній комсклад білої армії 77, нижчий склад — 26… Викрито 5 ровсівських17 організацій, заарештовано — 22. Шпигунсько-повстанських резидентур — 1, заарештовано —2».
У донесенні від 8 березня 1938 р. Волков доповідав Успенському про результати проведеної «петлюрівської операції». За грати потрапила 101 особа: «членів центральної ради — 1, середнього комскладу — 77, молодшого комскладу — 3»19. На 14 березня 1938 р. кількість заарештованих на Полтавщині в ході «петлюрівської операції» зросла до 284 осіб, які нібито входили до 8 повстанських організацій. За короткий проміжок часу слідчі обласного УНКВС просунулися у фабрикації справи «РОВС». За першу половину березня 1938 р. було розкрито 6 осередків «білогвардійського підпілля», 308 осіб заарештовано, у справі проходило більш як півтисячі чоловік. Березневі арешти 1938 р. послужили підґрунтям Волкову та його підлеглим для створення міфічного «Українського націоналістичного центру на Полтавщині», за участь у якому заарештовано понад 1000 осіб.
На пристрасть Волкова до створення міфічних масштабних контрреволюційних організацій звертав увагу у серпні 1939 р. заступник наркома внутрішніх справ УРСР А. Кобулов: «Після створення оперативно-слідчих груп (в перших числах березня 1938 р. сформовано 5 міжрайонних оперативних слідчих груп в Полтаві, Кременчуці, Лубнах, Миргороді та Золотоноші. Волков провів оперативну нараду, на якій заявив, що Україна має вже кілька сформованих повстанських армій, вказавши при цьому, що ці формування необхідно ліквідувати та заарештувати до 30 тисяч учасників. Він попередив оперпрацівників, що антирадянських одинаків та дрібних груп не існує, та ознайомив присутніх зі схемою — діаграмою контрреволюційних повстанських формувань з нібито існуючим центром. Після чого начальниками оперативних груп стали створюватися стрункі організації за військовим принципом, які складалися з загонів, рот, батальйонів і навіть полків, і в такому вигляді справи надавались для розгляду Особливій трійці УНКВС, яка заслуховувала в день більш ніж 100 справ».
Під час фабрикації в червні 1938 р. справи «Священний союз партизанів» Волкову навіть довелось стримувати своїх заповзятих підлеглих, які вигадали надмірну кількість фіктивних контрреволюційних організацій. Він аргументував свою позицію: «фальсифікація буде надто наочною». Прикметно, що до початку арештів у справі «Священний союз партизанів», УНКВС не мало ні агентурних, ні слідчих даних про діяльність контрреволюційної організації серед колишніх червоних партизан. Проте Волков дав розпорядження ще раз допитати раніше заарештованих «троцькіста» Федорченка (колишнього керівника партизанського загону) та боротьбиста Мачинського, а також командира 75 стрілецької дивізії Тищенка з метою отримати «розгорнуті» свідчення про наявність повстанських штабів в області. Підписані Кобуловим матеріали розслідування мали назву «Про викривлення в оперативно-слідчій роботі в УНКВС по Полтавській області». Вигадуючи «керівні» протоколи допитів, Волков припустився відвертих помилок. Так, в показах Мачинського і Федорченка вказувалося, що Полтавський обласний штаб сформований в 1930 р., в той час, як Полтавська область була створена тільки 1937 р. У протоколах допитів Тищенка були вказані як учасники антирадянської повстанської організації колишні червоні партизани, яких він не знав. Крім того, для розгортання справи чекістами був заарештований агент «Грязнов», який дав свідчення про вербовку ним в підпільну організацію більше 40 чоловік. Згодом провокатора «Грязнова» було виставлено як учасника антирадянського угруповання та рішенням «трійки» засуджено до вищої міри покарання. За вказівкою Волкова арешту підлягали особи, які в минулому брали участь в партизанському русі. Тому заарештували 311 осіб, з яких 123, після перевірки в 1939 р., були звільнені з-під варти.
За допомогою провокаційних методів ведення слідства, фальсифікації слідчих документів було сконструйовано справу терористичної молодіжної організації «Молода генерація». Під прес репресивної машини потрапили працівники ЦК КП(б)У, ЦК ЛКСМУ, комсомольський актив області. В 1939 р. з 32-х заарештованих 23 особи були визнані невинними. Незаконні арешти проводились серед співробітників Полтавського обласного управління НКВС. За період 1938 р. їх було заарештовано 79 чоловік. Чистка торкнулась як співробітників держбезпеки та міліції, так і працівників тюремних закладів області. На 2 липня 1939 р. з обласного управління НКВС звільнено 59 осіб. На початку 1938 р. для ведення слідства у справах заарештованих співробітників НКВС була створена «особлива слідча група» під керівництвом молодшого лейтенанта держбезпеки Алексєєва. В результаті застосування протиправних та провокаційних методів слідства з арештованих співробітників створили міфічну контрреволюційну право-троцькістську терористичну організацію.
Правова вакханалія спостерігалась в ході розгрому «шпигунських гнізд» національних меншин. Згідно статистичним даним про діяльність УНКВС у січні–липні 1938 р., на Полтавщині за звинуваченнями в «польській контрреволюції та шпигунстві» було заарештовано 1152 особа, «німецькій контрреволюції та шпигунстві» —234. В області виявлено 4 особи, нібито «причетних» до антирадянської діяльності на користь Румунії, 15 осіб, запідозрених у «чеському шпигунстві», 6 чол., які розгорнули протиправну діяльність на користь Болгарії. Упродовж зими–літа 1938 р. співробітниками УНКВС була сформована «доказова база» на 58 громадян, звинувачених у «латвійській контрреволюції та шпигунстві». З 1 січня до 1 серпня 1938 р. на Полтавщині заарештовано 6791 особу, з них 6713 за національністю були: 5891 українців, 367 росіян, 206 євреїв, 183 поляки, 37 німців, 19 латишів, 6 болгар, 4 греки. Одночасно репресії торкнулися служителів релігійних культів. На фронті боротьби з «церковно-сектантською контрреволюцією» полтавські чекісти упродовж зими–літа 1938 р. зуміли «виявити» 74 представника різних конфесій, вороже налаштованих проти радянської влади. Сигнал про припинення великої соціальної чистки, розпочатої 1937 р., сталінське керівництво подало у своєрідний спосіб — шляхом прийняття спільної постанови ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства» від 17 листопада 1938 р., яка мала на меті покласти край нехтуванню законів юриспруденції у чекістській діяльності. Обговорення постанови вищого партійно-державного керівництва країни серед оперативного складу Полтавського УНКВС відбувалось у руслі викриття жахливих порушень законності, грубих викривлень при веденні слідства. В доповідній записці від 11 січня 1939 р. на ім’я наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берія новий заступник начальника Полтавського УНКВС С. Поляков зізнавався: «Якщо я в минулій доповідній записці вказував про наочне на практиці застосування незаконних методів слідства (побиття заарештованих, тривалі безперервні нічні та денні допити, довгочасне стояння на ногах і т.п.) і про перекручення під час допитів свідків, при організації очних ставок — то минула декада роботи над заарештованими не тільки підтвердила це, але і показала, що всі питання постали дуже гостро, і що викривлення під час слідства і застосування незаконних методів допитів мали місце в набагато більших розмірах, ніж я це підозрював… Партійні збори виявили додатково і ряд інших викривлень, що мали місце в роботі УНКВС, до них в першу чергу відносяться: а) складання фальсифікованих, так званих «провідних» протоколів допитів по ряду справ: «РОВС», по к.-р. повстанським партизанським формуванням, по справі контрреволюційної терористичної організації «Молода Генерація», по справі диверсійношкідницької організації з лікарів у м. Кременчуці; б) залучення, за показами заарештованих, зайвих осіб, непричетних до к.-р. діяльності допитуваних, — це особливо стосується членів партії, керівного складу районів, співробітників УНКВС та заарештованих по справі «Молода Генерація». Прийняті постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 17 листопада 1938 р. рішення про запровадження персональної відповідальності працівників НКВС за кожний незаконний арешт викликали паніку серед оперативного складу Полтавського УНКВС. Більшість начальників райвідділів, за свідченнями начальника 3-го відділу УНКВС по Полтавській області Платонова, «міцно розгубилися і не знали, що їм робити зі слідчими справами». Так, наприклад, начальник Нехворощанського районного відділу НКВС Варич спробував звільняти заарештованих, які відмовились від своїх показів, на основі 20-ти хвилинного допиту. В Гельмязівському та Шишацькому районах співробітники УНКВС зі слідчих справ заходилися викидати старі протоколи допитів. Начальник Лубенської тюрми Дамрін особисто ознайомлював заарештованих жінок з постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР, переконував в тому, що «незабаром багатьох заарештованих звільнять, так як слідство за справами проводилось неправильно».
Виправляти ситуацію, яка склалась під час перегляду раніше заведених слідчих справ, випало на долю нового начальника Полтавського УНКВС М. Бухтіярова (Волкова арештували 14 січня 1939 р.). 23 січня 1939 р. на оперативній нараді, присвяченій виконанню рішень РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р., Бухтіяров закликав присутніх не забувати, що «удар по ворогу в Полтавській області нанесений великий, але як видно з переглянутих агентурних справ, ще багато прийдеться попрацювати над розкриттям прихованих ворогів, які проводять свою ворожу діяльність». Таким чином, призупинений механізм політичних репресій мав знову запрацювати. Зупинити остаточно його вдалося лише в часи «горбачовської перебудови».
