...Залог семейного счастья в доброте, ...

Кохання

Болить серденько, та плакать стидненько!

В неї брови до любові, а устоньки до розмови.

Волос сивіє, а голова шаліє.

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Гарна дівка, як маківка.

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

Дай серцю волю - заведе в неволю.

Дівчина, як берізонька, сережками завішана.

Дівчина, як квіточка, - з нею рай, а чужої молодиці не займай!

Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї - вона за тобою.

Дівчина - як у лузі калина.

До любої небоги нема далекої дороги.

Душа душу чує, а серце серцю вість подає.

З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.

Закохався, як чорт в суху вербу.

Їж з голоду, а люби змолоду.

Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" А сама тільки того й хоче!

Кого кохає, за тим і зітхає.

Коли любиш - люби дуже, а не любиш - не жартуй же!

Коли любиш - так женись, а не любиш - відступись!

Кому - як мара, йому - як зоря.

Кохання не запобіжиш зарання.

Краснеє личко - серцю непокій.

Кров не вода, а серце не камінь.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.

Любиш - люби, а не любиш - не води.

Люблю свою любку, як голуб голубку!

Любов - не пожежа, займеться - не потушиш.

Любов сильніше смерті.

Любов, як перстень, не має кінця.

На любов і смак товариш не всяк.

Не кожна ж Ганна й гарна!

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!

Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!

Нужда в вікно, а любов у двері.

Не вповала на худобу, а вповала на уроду.

Не втаїться кохання, як у мішку шило.

Полюби нас так, а з грішми - то в'язне й дяк.

Полюбиться сатана краще від ясного сокола.

Різні по вдачі - міцні на любов.

Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.

Серце ні на що не вважає - свою волю має.

Силою не буть милою.

Старого любить - тільки дні губить.

Старої любові й іржа не їсть.

Сухар з водою, аби, серце, з тобою.

Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.

Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.

Так любить, як порох у оці.

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.

Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу!

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.

Хороша, хоч води з лиця напийся.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

Хоч у курені, аби до серця мені.

Хоч борщ без сала, аби душа пристала.

Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!

Хто любить ревне, жаліє певне!

Хто любить, той того й голубить.

Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить.

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!

Як гляне - серце в'яне.

Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!

Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре.

Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!


[ Изображение на стороннем сайте: 83358d2bc596.jpg ]

Цар та царські слуги

Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв.

Дар не вогонь, а, ходячи біля нього, опечешся.

Близько до царя — близько до смерті.

Де папа, там і Рим.

Де цар, там і орда.

Який цар, така й орда.

Цар повелів, а бояри засудили.

Цар — як кабан, а цариця — як печериця.

Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять.

Мир обкладають, та волості обкрадають.


Панська пиха, бундючність, гонор

Пихи на три штихи.

Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.

Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі.

Нащо тії чини і хрести, коли кишені пусті.

Води збан, а сам пан.

В чоботях клише, а босої ноги слід пише.

Пани ж наші голоколінці, ми в шинок, а ви навздогінці.

Чоботи нові, а підошви голі.

Біда з такими панами: ми до корчми, а вони за нами.

Пани повзувані, сліди ваші босі.


Пани, багатії

Панщина, як гадюка, життя наше отруїла.

Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, повертається додому, як місяць заходить.

На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому— голі плечі латаєм.

Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять.

Панам косять, а собі хліба просять.

Хусти поперем, як три дні панщини відбудем ( хусти — білизна).

От тобі, бабо, й Юр’їв день ( В день Юрія (26 листопада ст. ст.) кріпаки мали право на на рік переходити від одного пана до іншого. В XVI ст. це праве було скасоване).

Скачи (роби), враже, як пан каже.

Не бог панів родить, а лихо їх робить.

Пан що хоче, те й робить.

Ремісники, робітники

Фабрикувати — не хліб жати.

У ремісника золота рука.

Діло майстра величає!

Усяке діло майстра боїться.

На всі руки майстер!

І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

Де густа рука, не треба й дрюка.

Приложи руку, бо рука не кума.

Того руки не болять, що уміють.

По роботі пізнати майстра в турботі.


Чумаки

Не хочеш козакувати, йди чумакувати.

Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче.

Погнало горе до моря пити.

Цупить та тягне — волики йдуть.

Кий у степу чумакам хазяїн.

Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс (в межах кол. Запорожжя).

На чумака й дерево похилилось.

Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).

Що за сон, як у головах шапка!

Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає.

Отак чумак дочумакувався.

Но! З долини в долину та на свою Україну (поганяйлівське)!


У наймах

Лата хлібом не нагодує.

Нестатки гонять з хатки.

Піду світ заочі.

Берись, синку, за свою свитинку.

Не з добра побігла з двора.

Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай.

Йти, неначе у ярмо.

Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.

На здобитки, підв’язавши литки.

Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки.


Старці

Доробився хліба, аж зійшов на діда.

Хоч торбу на плечі та під монастир!

Ломаку під руку, та й лиги!( Т а й лиги — та й хода).

Пустив бог Микиту на волокиту.

Захочеш папки (хліба), то простягнеш лапки.

Скачи діда за кавалок хліба.

Де храм, то й ми там.

Пішечком з мішечком.

Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.

Торба мені жінка, кий у мене братом!


Голодні

Голод не свій брат.

Голод і холод — то не милі гості.

Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.

Голод усього науче.

Навчить біда потіти, як нічого ся вхопити.

Навчить біда ворожити, як нічиїи вхинити.

Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.

Як часто не доїси, то й святих продаси.

Голод мучить, а нужда краде.

Голод і бреше, і краде.


Голі

Голь нещадима.

Сорочки на хребті нема.

Нічим грудини прикрити.

Не до стида, як сорочки нема.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.

Одна на мені, а друга в пранні.

Одна сорочка на спині, а друга на бантині.

Пізнають хлопці і в драній сорочці.

Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.


Біда

Наші діди зазнали біди.

Стережись біди, поки її нема.

Біду здибати легко, та трудно її збути.

Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками.

У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить.

Не так хутко згоїться, як біда скоїться.

Трудно вийти з біди, як каменю з води.

Біди ні продати, ні проміняти.

Біду і грім не розіб’є.

Біда біду тримає.


Горе

Горе з бідою близькі сусіди.

Як піде горе зрання, то аж до смеркання.

Тілько теє не минеться, як горенько йметься.

Казали — минеться, а воно тільки настає (горе).

Горе за горе зачепилося.

Нашого горя і сокирою нe врубаєш.

Горе не умовчить.

Мало слів, а горя річка.

Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім.

Живемо добре, горя в людей не позичаємо.


Нужда та злидні

Наївся лихої нужди.

Нужда навчить хліба їсти.

Боронь боже нужди, розум знайдеться.

Боронь боже нужди, то й розум загубиш.

Хто нужди не бачив, той щастя не знає.


[ Изображение на стороннем сайте: c231b03609ec.jpg ]


Нужда та праця в могилу кладе.

Нужда мовчати не вміє.

Нужда й камінь точить.

Нужда і честю торгує.

Нужда закон ломить.


Життя бідноти

Бідному в житті тільки робота та скорбота.

Бідність — не порок, а велике горе.

Бідність — не порок, а гірше нещастя.

Бідному всюди біда.

Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся.

Працюєш, працюєш — до кривавого поту.

Не кожен, хто дбає, той і має.

Бідному все вітер в очі віє.

Частіш: хто робить,— голий ходить.

На убогого всюди капле.

[ Изображение на стороннем сайте: ff185c694f0b.jpg ]

[ Изображение на стороннем сайте: c56151a7e9a9.jpg ]