...Залог семейного счастья в доброте, ...

Цар та царські слуги

Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв.

Дар не вогонь, а, ходячи біля нього, опечешся.

Близько до царя — близько до смерті.

Де папа, там і Рим.

Де цар, там і орда.

Який цар, така й орда.

Цар повелів, а бояри засудили.

Цар — як кабан, а цариця — як печериця.

Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять.

Мир обкладають, та волості обкрадають.


Панська пиха, бундючність, гонор

Пихи на три штихи.

Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.

Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі.

Нащо тії чини і хрести, коли кишені пусті.

Води збан, а сам пан.

В чоботях клише, а босої ноги слід пише.

Пани ж наші голоколінці, ми в шинок, а ви навздогінці.

Чоботи нові, а підошви голі.

Біда з такими панами: ми до корчми, а вони за нами.

Пани повзувані, сліди ваші босі.


Пани, багатії

Панщина, як гадюка, життя наше отруїла.

Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, повертається додому, як місяць заходить.

На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому— голі плечі латаєм.

Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять.

Панам косять, а собі хліба просять.

Хусти поперем, як три дні панщини відбудем ( хусти — білизна).

От тобі, бабо, й Юр’їв день ( В день Юрія (26 листопада ст. ст.) кріпаки мали право на на рік переходити від одного пана до іншого. В XVI ст. це праве було скасоване).

Скачи (роби), враже, як пан каже.

Не бог панів родить, а лихо їх робить.

Пан що хоче, те й робить.

Ремісники, робітники

Фабрикувати — не хліб жати.

У ремісника золота рука.

Діло майстра величає!

Усяке діло майстра боїться.

На всі руки майстер!

І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

Де густа рука, не треба й дрюка.

Приложи руку, бо рука не кума.

Того руки не болять, що уміють.

По роботі пізнати майстра в турботі.


Чумаки

Не хочеш козакувати, йди чумакувати.

Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче.

Погнало горе до моря пити.

Цупить та тягне — волики йдуть.

Кий у степу чумакам хазяїн.

Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс (в межах кол. Запорожжя).

На чумака й дерево похилилось.

Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).

Що за сон, як у головах шапка!

Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає.

Отак чумак дочумакувався.

Но! З долини в долину та на свою Україну (поганяйлівське)!


У наймах

Лата хлібом не нагодує.

Нестатки гонять з хатки.

Піду світ заочі.

Берись, синку, за свою свитинку.

Не з добра побігла з двора.

Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай.

Йти, неначе у ярмо.

Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.

На здобитки, підв’язавши литки.

Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки.


Старці

Доробився хліба, аж зійшов на діда.

Хоч торбу на плечі та під монастир!

Ломаку під руку, та й лиги!( Т а й лиги — та й хода).

Пустив бог Микиту на волокиту.

Захочеш папки (хліба), то простягнеш лапки.

Скачи діда за кавалок хліба.

Де храм, то й ми там.

Пішечком з мішечком.

Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.

Торба мені жінка, кий у мене братом!


Голодні

Голод не свій брат.

Голод і холод — то не милі гості.

Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.

Голод усього науче.

Навчить біда потіти, як нічого ся вхопити.

Навчить біда ворожити, як нічиїи вхинити.

Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.

Як часто не доїси, то й святих продаси.

Голод мучить, а нужда краде.

Голод і бреше, і краде.


Голі

Голь нещадима.

Сорочки на хребті нема.

Нічим грудини прикрити.

Не до стида, як сорочки нема.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.

Одна на мені, а друга в пранні.

Одна сорочка на спині, а друга на бантині.

Пізнають хлопці і в драній сорочці.

Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.


Біда

Наші діди зазнали біди.

Стережись біди, поки її нема.

Біду здибати легко, та трудно її збути.

Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками.

У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить.

Не так хутко згоїться, як біда скоїться.

Трудно вийти з біди, як каменю з води.

Біди ні продати, ні проміняти.

Біду і грім не розіб’є.

Біда біду тримає.


Горе

Горе з бідою близькі сусіди.

Як піде горе зрання, то аж до смеркання.

Тілько теє не минеться, як горенько йметься.

Казали — минеться, а воно тільки настає (горе).

Горе за горе зачепилося.

Нашого горя і сокирою нe врубаєш.

Горе не умовчить.

Мало слів, а горя річка.

Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім.

Живемо добре, горя в людей не позичаємо.


Нужда та злидні

Наївся лихої нужди.

Нужда навчить хліба їсти.

Боронь боже нужди, розум знайдеться.

Боронь боже нужди, то й розум загубиш.

Хто нужди не бачив, той щастя не знає.


[ Изображение на стороннем сайте: c231b03609ec.jpg ]


Нужда та праця в могилу кладе.

Нужда мовчати не вміє.

Нужда й камінь точить.

Нужда і честю торгує.

Нужда закон ломить.


Життя бідноти

Бідному в житті тільки робота та скорбота.

Бідність — не порок, а велике горе.

Бідність — не порок, а гірше нещастя.

Бідному всюди біда.

Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся.

Працюєш, працюєш — до кривавого поту.

Не кожен, хто дбає, той і має.

Бідному все вітер в очі віє.

Частіш: хто робить,— голий ходить.

На убогого всюди капле.

[ Изображение на стороннем сайте: ff185c694f0b.jpg ]

[ Изображение на стороннем сайте: c56151a7e9a9.jpg ]

[ Изображение на стороннем сайте: 7d936d07db2f.jpg ]