...Залог семейного счастья в доброте, ...

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

...Залог семейного счастья в доброте, откровенности, отзывчивости... Золя Э.

Путеводитель по теме:

продолжение следует...

Сирітська і вдовина доля

Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка!

Ні купити, ні заслужити.

За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.

Нема тих яток, що продають рідних маток.

На світі знайдеш усе, крім рідної матері.

Головонько наша бідна, що в нас матінка не рідна!

Сирота - як камінь на роздоріжжі.

Сироту і вдовицю - то й тріски б'ють.

За сиротою журба за журбою.

Сиротою жити - сльози лити.

Хто сиротою не бував, той не наплакувався.

Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче і горює.

На сирітський жаль ніхто не вважає.

Ніхто не баче, як сирота плаче; а як заскаче, то всяк баче.

В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, - так чують.

Сироту лають і б'ють, та плакать не дають.

Сироті хоч з мосту та в воду.

Без роду, без плем'я - без привіту, без совіту.

Росла - весни не бачила, зросла - літечка не знала, прийшла осінь - сирітського серця не нагріла.

З хати по нитці - сироті свитина.

Тоді сироті неділя, як сорочка біла.

Сироті докипить і в животі.

Без батька - півсироти, а без матері - вся сирота.

Як умре дитина - то мала щербина, а як батько або мама - то велика яма.

Чужа ласка - сироті великдень.

Сироті женитися - ніч маленька.

Сирітська сльоза не капає дарма.

І у сироти на подвір'ї сонце засвітить!

Мати голівку миє - приглажує, а мачуха миє - прискубує.

Мати рідна б'є - так гладить, а мачуха і гладить - так б'є.

Мати дітей пушить, а мачуха сушить.

Добра мачуха, а все не рідна мати.

Мачушине добро, як зимне тепло.

У мачухи прямі очі, а дивиться косо.

Лучче людям робить, ніж мачусі годить!

Мачуха пасинкові на волю давала: хочеш льолю купи, хочеш - голий ходи.

Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив!

Вдовіти - горе терпіти.

Вдівець - дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

Краще сім раз горіти, аніж один раз вдовіти!

Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає.

Плачте,очі, хоч довіку по доброму чоловіку!

Вышивка на рушнике

[ : 5e74c2707c5b.jpg ]

Кохання

Болить серденько, та плакать стидненько!

В неї брови до любові, а устоньки до розмови.

Волос сивіє, а голова шаліє.

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Гарна дівка, як маківка.

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

Дай серцю волю - заведе в неволю.

Дівчина, як берізонька, сережками завішана.

Дівчина, як квіточка, - з нею рай, а чужої молодиці не займай!

Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї - вона за тобою.

Дівчина - як у лузі калина.

До любої небоги нема далекої дороги.

Душа душу чує, а серце серцю вість подає.

З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.

Закохався, як чорт в суху вербу.

Їж з голоду, а люби змолоду.

Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" А сама тільки того й хоче!

Кого кохає, за тим і зітхає.

Коли любиш - люби дуже, а не любиш - не жартуй же!

Коли любиш - так женись, а не любиш - відступись!

Кому - як мара, йому - як зоря.

Кохання не запобіжиш зарання.

Краснеє личко - серцю непокій.

Кров не вода, а серце не камінь.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.

Любиш - люби, а не любиш - не води.

Люблю свою любку, як голуб голубку!

Любов - не пожежа, займеться - не потушиш.

Любов сильніше смерті.

Любов, як перстень, не має кінця.

На любов і смак товариш не всяк.

Не кожна ж Ганна й гарна!

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!

Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!

Нужда в вікно, а любов у двері.

Не вповала на худобу, а вповала на уроду.

Не втаїться кохання, як у мішку шило.

Полюби нас так, а з грішми - то в'язне й дяк.

Полюбиться сатана краще від ясного сокола.

Різні по вдачі - міцні на любов.

Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.

Серце ні на що не вважає - свою волю має.

Силою не буть милою.

Старого любить - тільки дні губить.

Старої любові й іржа не їсть.

Сухар з водою, аби, серце, з тобою.

Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.

Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.

Так любить, як порох у оці.

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.

Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу!

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.

Хороша, хоч води з лиця напийся.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

Хоч у курені, аби до серця мені.

Хоч борщ без сала, аби душа пристала.

Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!

Хто любить ревне, жаліє певне!

Хто любить, той того й голубить.

Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить.

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!

Як гляне - серце в'яне.

Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!

Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре.

Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!

[ : 83358d2bc596.jpg ]

Козацтво

Без гетьмана військо гине.

Береженого Бог береже, а козака – шабля.

Бог не без милості, козак не без долі (щастя).

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де два козаки, там три гетьмани.

Де козак, там і слава.

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки - нема ні хліба, ні габаки.

За наше жито та ще нас бито.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак з Дону – козак зроду.

Козак не боїться ні тучі, ні грому.

Козак оженився, наче упився.

Козак хороший, та нема грошей.

Козак у дорозі, а надія в Бозі.

Козаки, як діти: хоч багато - поїдять, хоч трохи - наїдяться.

Козакові воєвода – велика невгода.

Козацькому роду нема переводу.

[ : 283a6e1a5b03.jpg ]

Місяць - козаче сонце.

На козаку й рогожа пригожа.

Не так тії пани, як підпанки.

Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.

Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

«Пугу! Пугу!» - «Козак з Лугу»

Січ - мати, а Великий Луг - батько.

Скажи, враже, як пан каже.

Сніп з бородою, а козак з молодою.

Степ та воля - козацька доля.

Терпи козак, отаманом будеш.

Терпи, козаче, горе - будеш пити мед.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Хіба ж дуща моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хліб та вода – то козацька їда.

Хоч і спина гола, аби своя воля.

Хто любить піч, тому ворог Січ.

«Чим грішен?» - «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» - «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).

Чоловік без волі, як кінь на припоні.

Щирий козак ззаду не нападає.

Що нам холод, коли козак молод!

Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.

[ : 6e77fbf2cfda.jpg ]

Цар та царські слуги

Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв.

Дар не вогонь, а, ходячи біля нього, опечешся.

Близько до царя — близько до смерті.

Де папа, там і Рим.

Де цар, там і орда.

Який цар, така й орда.

Цар повелів, а бояри засудили.

Цар — як кабан, а цариця — як печериця.

Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять.

Мир обкладають, та волості обкрадають.

Панська пиха, бундючність, гонор

Пихи на три штихи.

Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.

Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі.

Нащо тії чини і хрести, коли кишені пусті.

Води збан, а сам пан.

В чоботях клише, а босої ноги слід пише.

Пани ж наші голоколінці, ми в шинок, а ви навздогінці.

Чоботи нові, а підошви голі.

Біда з такими панами: ми до корчми, а вони за нами.

Пани повзувані, сліди ваші босі.

Пани, багатії

Панщина, як гадюка, життя наше отруїла.

Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, повертається додому, як місяць заходить.

На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому— голі плечі латаєм.

Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять.

Панам косять, а собі хліба просять.

Хусти поперем, як три дні панщини відбудем ( хусти — білизна).

От тобі, бабо, й Юр’їв день ( В день Юрія (26 листопада ст. ст.) кріпаки мали право на на рік переходити від одного пана до іншого. В XVI ст. це праве було скасоване).

Скачи (роби), враже, як пан каже.

Не бог панів родить, а лихо їх робить.

Пан що хоче, те й робить.

Про рідний край, захист батьківщини

Рідний край — земний рай.

Де рідний край, там і під ялиною рай.

Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.

Дон Доном, а найкраще дома.

Всюди добре, а дома найліпше.

Кожному мила своя сторона.

Нема в світі, як своя країна!

За рідний край — хоч помирай!

За рідний край леско й помирати.

Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

Ремісники, робітники

Фабрикувати — не хліб жати.

У ремісника золота рука.

Діло майстра величає!

Усяке діло майстра боїться.

На всі руки майстер!

І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

Де густа рука, не треба й дрюка.

Приложи руку, бо рука не кума.

Того руки не болять, що уміють.

По роботі пізнати майстра в турботі.

Чумаки

Не хочеш козакувати, йди чумакувати.

Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче.

Погнало горе до моря пити.

Цупить та тягне — волики йдуть.

Кий у степу чумакам хазяїн.

Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс (в межах кол. Запорожжя).

На чумака й дерево похилилось.

Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).

Що за сон, як у головах шапка!

Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає.

Отак чумак дочумакувався.

Но! З долини в долину та на свою Україну (поганяйлівське)!

У наймах

Лата хлібом не нагодує.

Нестатки гонять з хатки.

Піду світ заочі.

Берись, синку, за свою свитинку.

Не з добра побігла з двора.

Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай.

Йти, неначе у ярмо.

Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.

На здобитки, підв’язавши литки.

Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки.

Старці

Доробився хліба, аж зійшов на діда.

Хоч торбу на плечі та під монастир!

Ломаку під руку, та й лиги!( Т а й лиги — та й хода).

Пустив бог Микиту на волокиту.

Захочеш папки (хліба), то простягнеш лапки.

Скачи діда за кавалок хліба.

Де храм, то й ми там.

Пішечком з мішечком.

Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.

Торба мені жінка, кий у мене братом!

Голодні

Голод не свій брат.

Голод і холод — то не милі гості.

Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.

Голод усього науче.

Навчить біда потіти, як нічого ся вхопити.

Навчить біда ворожити, як нічиїи вхинити.

Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.

Як часто не доїси, то й святих продаси.

Голод мучить, а нужда краде.

Голод і бреше, і краде.

Голі

Голь нещадима.

Сорочки на хребті нема.

Нічим грудини прикрити.

Не до стида, як сорочки нема.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.

Одна на мені, а друга в пранні.

Одна сорочка на спині, а друга на бантині.

Пізнають хлопці і в драній сорочці.

Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.

Біда

Наші діди зазнали біди.

Стережись біди, поки її нема.

Біду здибати легко, та трудно її збути.

Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками.

У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить.

Не так хутко згоїться, як біда скоїться.

Трудно вийти з біди, як каменю з води.

Біди ні продати, ні проміняти.

Біду і грім не розіб’є.

Біда біду тримає.

Горе

Горе з бідою близькі сусіди.

Як піде горе зрання, то аж до смеркання.

Тілько теє не минеться, як горенько йметься.

Казали — минеться, а воно тільки настає (горе).

Горе за горе зачепилося.

Нашого горя і сокирою нe врубаєш.

Горе не умовчить.

Мало слів, а горя річка.

Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім.

Живемо добре, горя в людей не позичаємо.

Нужда та злидні

Наївся лихої нужди.

Нужда навчить хліба їсти.

Боронь боже нужди, розум знайдеться.

Боронь боже нужди, то й розум загубиш.

Хто нужди не бачив, той щастя не знає.

[ : c231b03609ec.jpg ]

Нужда та праця в могилу кладе.

Нужда мовчати не вміє.

Нужда й камінь точить.

Нужда і честю торгує.

Нужда закон ломить.

Життя бідноти

Бідному в житті тільки робота та скорбота.

Бідність — не порок, а велике горе.

Бідність — не порок, а гірше нещастя.

Бідному всюди біда.

Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся.

Працюєш, працюєш — до кривавого поту.

Не кожен, хто дбає, той і має.

Бідному все вітер в очі віє.

Частіш: хто робить,— голий ходить.

На убогого всюди капле.