Хмельницкие

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Хмельницкий Яков Фомич жил Кубанская обл. Тихорецкая станица (Краснодарский край).

У генеалогії Хмельницьких більше загадок, ніж відповідей. Залишається дискусійним питання походження батька гетьмана Михайла. Ще на початку століття кращий знавець архівів з цього питання І. Каманін довів, що Михайло Хмельницький з’явився на Чигиринщині десь у 70 – 80-х роках XVI ст. і вважав, що родом він був із київської міщанської общини (що ніяк не заперечує його шляхетного походження). У новітній фундаментальній монографії, присвяченій життю Богдана Хмельницького, це питання не розглядається, але автори стверджують, що він походив із західноукраїнського регіону1. Сучасники ж вважали його вихідцем із Молдавії. Без якихось нових документальних знахідок дуже важко дослідити це питання.
Українська історіографія майже ніколи не цікавилась матір’ю Богдана. Брак джерел, здавалось би, назавжди поставив крапку на інформації про цю жінку. Після загибелі першого чоловіка мати Богдана Хмельницького одружується вдруге з Василем Ставецьким. Цей шлюб однозначно свідчить про її шляхетне походження. Рід Шишок-Ставецьких був споріднений з такими відомими родинами, як Дідовичі-Трипільські, Проскури. У неї від цього шлюбу був син Григорій.
Григорій Васильович Ставецький з Чигирина вийшов у 1647 році з вдовою козачкою Якушковою Агаповою. Його дружина від першого шлюбу мала чотирьох дітей: Івана (бл. 1634 – 1649 – ?), Гафію (бл. 1639 – 1649 – ?), Оникія (бл. 1641 – 1649 – ?), Параску (бл. 1646 – 1649 – ?). Як бачимо, вдовою вона стала близько 1646 р. у віці щонайменше 28 років. Її ж другий чоловік повинен був мати приблизно такий же вік. Після переходу до Білгорода дружина Григорія Ставецького народжує уже спільну дитину – Федора (бл. 1647 – 1649 – ?).
Щоправда, відомий архівіст та історик І. Каманін поставив під сумнів інформацію про загибель батька Богдана у 1620 р. Опираючись на свідоцтво одного зі синодиків, він вважає, що мати гетьмана уже як схимонахиня Марфа (Михайлиха Хмель) померла у 1619 р.2. А це означає, що чоловіка вона втратила до цього часу. Проте більшість сучасних дослідників цієї версії не приймає. Суперечить цьому і її другий шлюб, в поминальнику вона була б названа Василиха Ставецька. Враховуючи, що вона народила у 1595 р. (Богдана) і близько 1620 р. (Григорія), то дату її народження слід віднести десь до 1575 – 1579 рр.
Подружжя Хмельницьких мало синів Богдана, N (був у 1648 р. полковником Сосницьким), можливо, Захарія, доньку N, другу доньку N - за Проскуренком.
N Михайловича Хмельницького слід шукати за реєстром 1649 р. у полковому товаристві Чернігівському, оскільки полк Сосницький став сотнею і пізніше увійшов до цього територіального формування. І, дійсно, у полковому товаристві фіксується Юсько Хмельницький. Це, в свою чергу, дає підстави вважати його братом Богдана3.
N Михайлівна була одружена з Бережецьким, мали сина Прокопа. З жовтня 1648 р. маємо звістку, що в "городе Нежине урядник козачей атаман, запороского гетмана Хмельницкого племянник, Прокоп Бережицкий"4. У подальшому Прокіп відомий як полковник Чигиринського полку.
N Михайлівна мала з Проскуренком сина Андрія – козака Баклиської сотні (? – 1649 – ?)5. Рід Проскуренків мав досить міцні позиції у сотнях Баклиській (Іван, Андрій, Фесько) і Боровицькій (сотник Іван, козак Юсько) Чигиринського полку, у значному військовому товаристві зустрічаємо Яцька Проскурненка. Очевидно, Андрій був сином або Яцька, або Івана.
...

1. Смолім В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. – К., 1993. С. 34.
2. Каманин И.М. Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницкого // Сыны Украины. Сборник статей по южно-русской археологии, истории и истории словесности, поднесенный заслуженному профессору Императорского Университета св. Владимира Владимиру Бонифатьевичу Антоновичу. – К., 1906. С. 31.
3. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Транслітерація тексту. – К.,, 1995. С. 478.
4. Воссоединение Украины с Россией. Сб. док. – М., 1954. – T. И. С. 78.
5. Реєстр Війська Запорозького... С. 44.

Джерело:
Кривошея В. До питання родоводу Хмельницьких // Сіверянський літопис. 1999 № 4 (28). Всеукраїнський науковий журнал. С. 36 – 37.

Кубанцы - участники Русско - Японской войны 1904 - 1905 гг.:
Хмельницкий Иван, ст. Копанская, казак, 1896 - год присяги.
Хмельницкий Мирон, сотенно - медицинсуий фельдшер.

Першою дружиною Богдана стала Гафія Сомко. Народилася вона щонайпізніше 1608 р., рік одруження десь близько 1623 р. Відомий український дослідник Я. Дашкевич вважає, що вона померла десь між 1645 – 1647 рр., “ближче до долішньої межі"6. –
Її рідний брат Яким потім стане сотником, полковником Переяславським, наказним гетьманом. Поминальний ряд одного з синодиків роду Якима Сомка Хмельницького такий: Яким, Семен, (Катерина закреслена), Семен, Тетяна, Тетяна, Яків, Прокіп, Самійло, Марія, Палажка, Параска, Тимофій, Данило, Федір, Іоан, Євдокія, Настасія, Василь, Ірина, Параска, Василь. Те, що розшифровка цього ряду дозволяє на місце батька Якима ставити Семена, наштовхує на думку, що Семен Сом – посол до Москви у 20-х роках XVII ст. – і був батьком Якима і Гафії Сомків. Племінниця Богдана Хмельницького і донька Якима Сомка Параска Якимівна вийшла заміж за майбутнього сотника Воронківської сотні (1676 – 1682) Переяславського полку Івана Дмитровича Берла. Син Василь Якимович згаданий у листі полковника переяславського Л. Полуботка ще у 1682 р.7.
Богдан і Гафія Хмельницькі мали синів Тимоша, Юрія, Григорія. Є свідчення про те, що Григорій помер немовлям, проте невідомо, коли. Якщо це сталося до жовтня 1651 р., то сім’я в такому разі мала чотирьох синів. Бо у Корсунь прибули три сини Богдана.
1) Тиміш Богданович. Історики наводять різні дати народження (1630, 1632, 1635). Я. Дашкевич вважає: "Шлюб Тимоша з Розандою (Роксандою), дочкою молдавського господаря Васілє Лупу, мабуть, албанця за національністю – шлюб, вимушений збройною рукою в Ясах 1652 р., – свідчить про династичні плани цілком переконливо. Далекоглядна політична комбінація цього шлюбу полягає не лише у претендуванні Тимоша на молдавський престіл, але й способі поєднання – шляхом посвоячення – з фактичним правителем Литви, литовським великим гетьманом Янушем Радвілою (Радивилом), що 1645 р. одружився зі старшою сестрою Розанди Оленою"6.
2) Юрій Богданович (бл. 1640 / 1642 – 1685). Вважається, що народився між 1640 і 1642 рр.
3) N Богданович. До твердження, що про третього "(за джерелом 1651 р.) сина абсолютно нічого не відомо. Треба думати, він помер малолітнім"7, додамо, що з синодиків Хмельницьких відомий лише один малолітній син Григорій.
4) Григорій Богданович – помер немовлям.
Доньок було багато.
1) N (бл. 1625 – ?) за Лук’яном Мовчаном. Подружжя мало сина Федора.
2) Степанида (ран. 1635 – 1658 – ?) була за полковником могилівським Іваном Нечаєм (з 1650 р.)
3) N (? – 1649 – ?) – дружина Павла (очевидно, Безштанька (? – 1649 – 1655 – ?).
4) N у 1654 р. вдова по корсунському сотникові Блиську. У силу того, що Блиська ми не зустрічаємо серед старшин і козаків у реєстрі 1649 р., то, можливо, він загинув до 1649 р.
Крім того, чотири доньки гетьмана у 1651 р. були ще незаміжні.
5) Олена (ран. 1641 – 1660 – ?). Це її у січні 1656 р. вінчав митрополит Сильвестр Косів з Данилом Виговським, рідним братом генерального писаря Івана. Вони мали синів Юрія і Василя. Після смерті Данила Олена (з 1660 р.) вийшла заміж за майбутнього гетьмана Павла Тетерю. їх сімейне життя не склалося і як результат – ув’язнення Олени Богданівни. Є дані про її подальший постриг та прийняття уніатства у Вільнюсі. Проте синодики поминають її світським, а не чернечим ім’ям, Олена.
6) N (ран. 1647 – ?).
7) Марія (ран. 1647 – 1651 – ?) одружена з канівським старшиною Іваном Андрійовичем Стороженком. Син старшого полковника Війська Запорозького Іван Стороженко перейшов на Лівобережжя і в Прилуцькому полку став сотником ічнянським (? – 1676.02. – 1687), полковник прилуцький (1687 – 1692.02. – ран. 1692.07).
8) Катерина (ран. 1647 – 1651 – 1657 – ?). Вона доглядала батька під час його хвороби.
Не виключено, що сотничиха корсунська мала коротке подружнє щастя (1651 – 1654 рр.), а шлюб з Лук’яном Мовчаном теж стався після 1651 р., у такому випадку кількість доньок зменшується до шести.
...

6. Дашкевич Я. Клан Хмельницького – легенда чи дійсність? // Україна в минулому. – К. – Львів, 1992. С. 82.
7. Мицик Ю. З матеріалів до "Українського дипломатарію XVI-XVIII ст." // Наукові записки. Національний університет “Києво-Могилянська академія”. T. 3. Історія. – К., 1998. С. 146.

Джерело:
Кривошея В. До питання родоводу Хмельницьких // Сіверянський літопис. 1999 № 4 (28). Всеукраїнський науковий журнал. С. 37 – 38.

Первоселенцы ст. Копанской 1873 г. (Кубанской области).

Станица Пластуновская:
Хмельницкая Ирина, 60 лет - мать Андрея.
Хмельницкий Андрей, 31 год.
Хмельницкая Епестиния, 30 лет.
Хмельницкий Леонтий Андреевич, 9 лет.
Хмельницкая Василиса Андреевна, 6 лет.
Хмельницкая Стефанида Андреевна, 4 года.
Хмельницкая Марфаа Андреевна, 2 года.
Хмельницкий Яков 1, 26 лет, брат Андрея.
Хмельницкая Марфаа, 26 лет.
Хмельницкий Андрей Яковлевич, 4 года.
Хмельницкая Наталья Яковлевна, 1 год.
Хмельницкий Кондрат, 30 лет, брат Андрея.
Хмельницкий Яков 2, 14 лет, брат Андрея.

В метрической книге станицы Старокорсунской за 1855 год встречаются следующие фамилии: Хмельницкий.

Хмельницький Василь
гонець гетьманський до Москви (1694),
військовий товариш Чернігівського полку.

Хмельницький Григорій
наказний полковник гадяцький (1648.05.).

Хмельницький Михайло Кіндратович
служив при золотоніському сотенному правлінні (1768 – 1773),
полковий канцелярист,
а з 1780 р. – значковим товаришем.
Неодружений (1780).

Хмельницький Павло Янович
(? – 1629 – 1679 – ран. 1687)
любецький шляхтич,
двоюрідний брат Юрія Хмельницького.
Б. Хмельницький надав йому маєтності покійного Грузевича-Нечая Бугаївку, Беркове та за Прип’яттю два села (Масани і Борщівку) з млинами (1655.25.06).
Полковник запорозький, надав підтверджуючий лист Микольському монастирю на с. Павловичі (1656.8.08.).
Гетьман Іван Мазепа затвердив універсалом за Печерським жіночим монастерем ігумені Марії-Магдалені сс.. Бугаївку і Берков, які раніше передала монастирю вдова Павла Яненка (1687.30.12).
Цей спадок "в Киевском полку на Киевской стороне Днепра над речкою Стугною лежачій, теперь в запустении будучий".
У значному товаристві Війська Запорозького у Чигирині.
Був у посольстві до Туреччини (1650),
у посольстві до Василя Лупула (1651).
Сотник київський (1650 – 1654).
У 1653 р. їздив за тілом Тимоша Хмельницького в Сучаву.
Ще у жовтні 1653 р. був наказним полковником київським.
Вбив колишнього полковника київського Пешка за невиконання розпоряджень гетьмана (1654.2.02.).
Після переяславської ради, у якій брав активну участь, змінив полковника київського (1654.02. – 1655.07. – ?), (? – 1657.07. – 1659.03. – ?).
У вересні 1658 р. очолював напад на київський воєводський гарнізон.
Прибічник Ю. Хмельницького, завдяки якому у 1661 р. був нобілітований.
Возив до Москви від Ю. Хмельницького 12 татар – "язиків" (1662.06.).
Служив у Тетері: полковник паволоцький (? – 1663.12. – ?),
полковник київський (? – 1664.11. – ?, правобережний).
Приймав участь у поході на Лівобережжя, зосерджуючись своїм полком у Монастирищі (1663.12.).
Полковник київський у Дорошенка (? – 1665.18.08. – ?, правобережний),
полковник уманський (? – 1667.06. – ?),
полковник київський (? – 1669.02. – ?).
Після падіння Дорошенка перейшов на Лівобережжя (до Сосниці, а пізніше до Нових Млинів).
Д.: (? – 1656 – 1680 – ?) N Філонівна (черниця Феодосія).

Хмельницький Петро Йосипович
(? – 1707 – 1736 – ? під Хотином)
син обозного полкового 1-го охочекомонного полку,
потім отамана с. Пристроми (? – 1726 – ?),
значковий товариш Переяславського полку,
отаман полкової артилерії (? – 1732 – 1739)

Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К.: "Стилос", 2010. С. 732 – 733.

Список верущих покровской церкви ст. Копанской 1929 г.

Хмельницкий Иван Яковлевич, 52 года.
Хмельницкая Зоя Михайловна, 31 год.
Хмельницкий Павел Иванович, 27 лет.
Хмельницкая Анастасия Николаевна, 20 лет.

Хмельницький Тиміш Богданович
(? – 1653)
старший син гетьмана Богдана Хмельницького.
У лютому – березні 1648 р. внаслідок переговорів Б. Хмельницького з кримським ханом Іслам-Гіреєм III і укладання угоди про спільну боротьбу проти Польщі його залишили заручником у Бахчисараї.
Сотник чигиринський (? – 1649.26.02. – ?),
полковник животівський (? – 1652).
Після здобуття українськими військами столиці Молдавії Ясс було укладено українсько-молдавський союз,
Тимофій одружився з донькою молдавського князя Василя Лупула Розандою.
Трансільванський князь Дьєрдя II Ракоці і волоський господар М. Бесараб, які, об’єднавшись із загонами претендента на молдовський престол логофета Стефана Георгіцу, розпочали війну проти В. Лупула.
В ході боїв у вересні 1653 р. під час захисту фортеці Тимоша було смертельно поранено, тіло перевезено і похованно в Суботові.

Хмельницький Яків
(? – 1706)
за легендою син, а скоріше, онук Богдана Хмельницького.
"Яков по умертвии отца своего был полковником Черкасским, а поженясь имел сына Федора, просителя деда и будучи в ... походе под Ляховичами убит".

Хмельницький-Яненко Іван Павлович
(? – 1650 – 1679)
син полковника,
двоюрідний племінник Ю. Хмельницького.
Полковник корсунський (? – 1678 – ?),
полковник чигиринський (1679),
наказний гетьман від Юрія Хмельницького.
З Корсуня втік таємном ходом з 50 козаками до Хмільника.
Пішов до поляків і у вересні 1679 р. знаходився при воєводі руському у Львові.
Написав кам’янецькому паші, що Львів захопити не важко. Лист був перехоплений і гетьман Яблоновський наказав його розстріляти.
Д.: N Петрівна Дорошенко, онука генерального обозного Семена Половця.

Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К.: "Стилос", 2010. С. 733.

Меня зовут Хмельницкий Андрей. Владимирович Я родился в г. Владивостоке Приморский Край, СССР в апреле 1961. Мой отец Владимир Корнильевич родился 23 марта 1935 в д.Галенки Пограничного р-на Приморского кр. Мой дед Хмельницкий Корнилий Алексеевич родился 19 мая 1903 г. в станице Кременной, ныне Луганской обл. Дед был младшим в семье урядника местной шахты Алексея Хмельницкого. Всего было 8 детей и мой дед был младшим. Бурные события начала 20 века. Мой дед не рассказывал что и как по разным причинам. От отца я позже узнал, что где-то в 1918-22 он полностью потерял всю связь с семьёй и оказался в Харькове, где закончил Лесотехнический Техникум. В начале 30х он женился на бабушке - Лидии Васильченко (фельдшер по образованию) с Таганрога. И сразу отправился служить в Красную Армию на Дальний Восток - Приморский край в инженерные войска. Закончил службу подполковником инженерной службы Тихоокеанского Флота в 1963. Участвовал во 2й мировой в войне с Японией, а также в событиях на Хасане. Умер в 1990 во Владивостоке. Где-то в 70х он вычитал в военных мемуарах историю о своём старшем брате, который был моряком и каким-то образом во время 2 Мировой оказался на Балканах у Партизан. Больше никаких сведений о семье деда нет

украинорусский казацкий род