Хмельницкие

Первоселенцы ст. Копанской 1873 г. (Кубанской области).

Станица Пластуновская:
Хмельницкая Ирина, 60 лет - мать Андрея.
Хмельницкий Андрей, 31 год.
Хмельницкая Епестиния, 30 лет.
Хмельницкий Леонтий Андреевич, 9 лет.
Хмельницкая Василиса Андреевна, 6 лет.
Хмельницкая Стефанида Андреевна, 4 года.
Хмельницкая Марфаа Андреевна, 2 года.
Хмельницкий Яков 1, 26 лет, брат Андрея.
Хмельницкая Марфаа, 26 лет.
Хмельницкий Андрей Яковлевич, 4 года.
Хмельницкая Наталья Яковлевна, 1 год.
Хмельницкий Кондрат, 30 лет, брат Андрея.
Хмельницкий Яков 2, 14 лет, брат Андрея.

Хмельницький Василь
гонець гетьманський до Москви (1694),
військовий товариш Чернігівського полку.


Хмельницький Григорій
наказний полковник гадяцький (1648.05.).


Хмельницький Михайло Кіндратович
служив при золотоніському сотенному правлінні (1768 – 1773),
полковий канцелярист,
а з 1780 р. – значковим товаришем.
Неодружений (1780).


Хмельницький Павло Янович
(? – 1629 – 1679 – ран. 1687)
любецький шляхтич,
двоюрідний брат Юрія Хмельницького.
Б. Хмельницький надав йому маєтності покійного Грузевича-Нечая Бугаївку, Беркове та за Прип’яттю два села (Масани і Борщівку) з млинами (1655.25.06).
Полковник запорозький, надав підтверджуючий лист Микольському монастирю на с. Павловичі (1656.8.08.).
Гетьман Іван Мазепа затвердив універсалом за Печерським жіночим монастерем ігумені Марії-Магдалені сс.. Бугаївку і Берков, які раніше передала монастирю вдова Павла Яненка (1687.30.12).
Цей спадок "в Киевском полку на Киевской стороне Днепра над речкою Стугною лежачій, теперь в запустении будучий".
У значному товаристві Війська Запорозького у Чигирині.
Був у посольстві до Туреччини (1650),
у посольстві до Василя Лупула (1651).
Сотник київський (1650 – 1654).
У 1653 р. їздив за тілом Тимоша Хмельницького в Сучаву.
Ще у жовтні 1653 р. був наказним полковником київським.
Вбив колишнього полковника київського Пешка за невиконання розпоряджень гетьмана (1654.2.02.).
Після переяславської ради, у якій брав активну участь, змінив полковника київського (1654.02. – 1655.07. – ?), (? – 1657.07. – 1659.03. – ?).
У вересні 1658 р. очолював напад на київський воєводський гарнізон.
Прибічник Ю. Хмельницького, завдяки якому у 1661 р. був нобілітований.
Возив до Москви від Ю. Хмельницького 12 татар – "язиків" (1662.06.).
Служив у Тетері: полковник паволоцький (? – 1663.12. – ?),
полковник київський (? – 1664.11. – ?, правобережний).
Приймав участь у поході на Лівобережжя, зосерджуючись своїм полком у Монастирищі (1663.12.).
Полковник київський у Дорошенка (? – 1665.18.08. – ?, правобережний),
полковник уманський (? – 1667.06. – ?),
полковник київський (? – 1669.02. – ?).
Після падіння Дорошенка перейшов на Лівобережжя (до Сосниці, а пізніше до Нових Млинів).
Д.: (? – 1656 – 1680 – ?) N Філонівна (черниця Феодосія).


Хмельницький Петро Йосипович
(? – 1707 – 1736 – ? під Хотином)
син обозного полкового 1-го охочекомонного полку,
потім отамана с. Пристроми (? – 1726 – ?),
значковий товариш Переяславського полку,
отаман полкової артилерії (? – 1732 – 1739)


Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К.: "Стилос", 2010. С. 732 – 733.

Хмельницький Тиміш Богданович
(? – 1653)
старший син гетьмана Богдана Хмельницького.
У лютому – березні 1648 р. внаслідок переговорів Б. Хмельницького з кримським ханом Іслам-Гіреєм III і укладання угоди про спільну боротьбу проти Польщі його залишили заручником у Бахчисараї.
Сотник чигиринський (? – 1649.26.02. – ?),
полковник животівський (? – 1652).
Після здобуття українськими військами столиці Молдавії Ясс було укладено українсько-молдавський союз,
Тимофій одружився з донькою молдавського князя Василя Лупула Розандою.
Трансільванський князь Дьєрдя II Ракоці і волоський господар М. Бесараб, які, об’єднавшись із загонами претендента на молдовський престол логофета Стефана Георгіцу, розпочали війну проти В. Лупула.
В ході боїв у вересні 1653 р. під час захисту фортеці Тимоша було смертельно поранено, тіло перевезено і похованно в Суботові.


Хмельницький Яків
(? – 1706)
за легендою син, а скоріше, онук Богдана Хмельницького.
"Яков по умертвии отца своего был полковником Черкасским, а поженясь имел сына Федора, просителя деда и будучи в ... походе под Ляховичами убит".


Хмельницький-Яненко Іван Павлович
(? – 1650 – 1679)
син полковника,
двоюрідний племінник Ю. Хмельницького.
Полковник корсунський (? – 1678 – ?),
полковник чигиринський (1679),
наказний гетьман від Юрія Хмельницького.
З Корсуня втік таємном ходом з 50 козаками до Хмільника.
Пішов до поляків і у вересні 1679 р. знаходився при воєводі руському у Львові.
Написав кам’янецькому паші, що Львів захопити не важко. Лист був перехоплений і гетьман Яблоновський наказав його розстріляти.
Д.: N Петрівна Дорошенко, онука генерального обозного Семена Половця.


Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. – К.: "Стилос", 2010. С. 733.