Хмельницкие

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Всем доброго времени суток!!!

У меня есть вопрос, были ли дети у дочери Богдана Хмельницкого~Степаниды и её мужа Ивана Нечай?

Премного благодарна буду за отклики!!!

*********

Всім доброго часу доби!

У мене є питання, чи були діти у дочки Богдана Хмельницького ~ Степаніди та її чоловіка Івана Нечай?

Дуже вдячна буду за відгуки!

Здравствйте Хмельницкие!

Мои родственники проживали в Пластуновском куренном селении, основанное в 1794 году — одно из первых сорока, основанных на Кубани черноморскими казаками. Название куреня, перенесённое с Запорожской Сечи происходит от пластунов — пеших казаков-разведчиков.
Черноморское казачье войско, сформированное в 1787 г. из пынших запорожцев и названное Черноморским за успехи в русско - турецкой войне, по «жалованной грамоте» Екатерины II от 30 июня 1792 г. получило «в вечное владение состоящий в области Таврической остров Фанагорию со всей землею, лежащею на правой стороне реки Кубани от устья ее к Усть-Лабинскому редуту, так, чтобы с одной стороны река
Кубань, с другой же — Дювское море до Ейского городка служ или границею вой-
киной-земли». На эту территорию черноморские казаки переселись в течение 1792— 1794 гг.
Екатеринодарский округ — центр г. Екатеринодар (г. Краснодар)
С т а н и ц ы:
Батуринская, Новоджерелиевская, Березанская, Пашковская, Брюховецкая, Переяславская, Васюрынская, Пластуновская, Динская, Платпировская,
Дядьковская, Роговская, Екатеринодарская, Сергиевская, Каневская, Старокорсуиская, Кореновская, Старомышастовская, Новокорсунская, Тимашевская.
В метрической книге Вознесенской церкви станицы Пластуновской за 1870 год встречаются следующие фамилии: Хмельницкий.

Мои родственники:
Прадедушка - Хмельницкий Яков.
Прабабушка -
Дедушка - Хмельницкий Иван Яковлевич 1901 г.р., служил в царской армии, в ВОВ пропал без вести в апреле 1943 г.
Бабушка - Хмельницкая Мария Кондратьевна (в девичестве Каробка), ждала своего мужа Ивана до конца жизни.
Дети Ивана и Марии: Леонид, Раиса (втрой муж Иван Чирва), Константин (жена Вера), Лидия (муж Дмитрий Григорьевич Василенко), Ольга (муж Никита), Зоя 1938 г.р. (муж Леонид Геля и Владимир Горячев), Виктор 1940 г.р. (жена Нелли Волошина) - мои родители.
Брат дедушки - Хмельницкий Григорий Яковлевич, служил в царской армии, имел наргады. За хорошую службу в жены ему была отдана фрейлина, казаки звали ее Кибинка, (настоящее имя Юзефа, полька). Воевал в ВОВ, вернулся с войны и жил в станице Пластуновской. Помогал растить детей брата, они так договорились когда уходили на войну, если кто-то не вернётся из них с войны, будет помогать семье брата. По линии Григория и его жены Юзефы род остановился.

Потомки рода Хмельницких из станицы Пластуновской ныне живут в г. Краснодаре, г. Батайске и г. Волгодонске Ростовской области, ст. Динской и ст. Пластуновской Краснодарского края.

Государственный архив Краснодарского края (ГАКК)
Фонд 249. Канцелярия наказного (войскового) атамана Кубанского казачьего войска, г. Екатеринодар Кубанской области, 1787 – 1917 гг.

ГАКК. Ф. 249. Оп. 1. Д. 146
О присвоении званий прапорщика Лозовичу и поручика Хмельницкому за 1791 г.
Крайние даты: –
Количество листов в деле: 9

ГАКК. Ф. 249. Оп. 1. Д. 465
О войсковом старшине Бугазкого войска Хмельницком за 1804 год
Крайние даты: –
Количество листов в деле: 2

ГАКК. Ф. 249. Оп. 1. Д. 2841
Дело об ограблении черкесами сотника Хмельницкого с нанесением ран ему, его брату и работнику
Крайние даты: 19 октября 1842 г. – 24 октября 1842 г.
Количество листов в деле: 49

Хмельницкий Корней Никитич
1888 г. р.
Житель Крестинского с/с Калачинского р-на Омского окр. Западно-Сибирского края.
Состав семьи:
жена Любовь Григорьевна, 40 л.,
сын Иван, 19 л.,
дочь Анна, 17 л.,
сын Василий, 14 л.,
дочь Анастасия, 11 л.,
сын Павел, 5 л.,
сын Виктор,
отец Никита Афанасьевич, 1856 г. р.,
мать Анна Ивановна, 71 г.
Выслан вместе с семьей в 1931 г.
(ГАОО. Ф. 1005. Оп. 2. Д. 41)

Хмельницкий Петр Афанасьевич
69 л.
Житель Мариновского с/с Калачинского р-на Омского окр. Западно-Сибирского края.
Состав семьи:
жена Мария А., 64 г.,
сын Иван, 24 г.,
дочь Федора, 20 л.,
сын Никодим, 17 л.,
сын Василий, 14 л.
Выслан вместе с семьей в 1931 г.
(ГАОО. Ф. 1005. Оп. 2. Д. 39)

Источник:
Крестьянская Голгофа. Книга памяти репрессированного крестьянства Омской области. Т. 5. – Омск: ООО "Омскбланкиздат", 2015. С. 101.

Хмельницкий Яков Фомич жил Кубанская обл. Тихорецкая станица (Краснодарский край).

У генеалогії Хмельницьких більше загадок, ніж відповідей. Залишається дискусійним питання походження батька гетьмана Михайла. Ще на початку століття кращий знавець архівів з цього питання І. Каманін довів, що Михайло Хмельницький з’явився на Чигиринщині десь у 70 – 80-х роках XVI ст. і вважав, що родом він був із київської міщанської общини (що ніяк не заперечує його шляхетного походження). У новітній фундаментальній монографії, присвяченій життю Богдана Хмельницького, це питання не розглядається, але автори стверджують, що він походив із західноукраїнського регіону1. Сучасники ж вважали його вихідцем із Молдавії. Без якихось нових документальних знахідок дуже важко дослідити це питання.
Українська історіографія майже ніколи не цікавилась матір’ю Богдана. Брак джерел, здавалось би, назавжди поставив крапку на інформації про цю жінку. Після загибелі першого чоловіка мати Богдана Хмельницького одружується вдруге з Василем Ставецьким. Цей шлюб однозначно свідчить про її шляхетне походження. Рід Шишок-Ставецьких був споріднений з такими відомими родинами, як Дідовичі-Трипільські, Проскури. У неї від цього шлюбу був син Григорій.
Григорій Васильович Ставецький з Чигирина вийшов у 1647 році з вдовою козачкою Якушковою Агаповою. Його дружина від першого шлюбу мала чотирьох дітей: Івана (бл. 1634 – 1649 – ?), Гафію (бл. 1639 – 1649 – ?), Оникія (бл. 1641 – 1649 – ?), Параску (бл. 1646 – 1649 – ?). Як бачимо, вдовою вона стала близько 1646 р. у віці щонайменше 28 років. Її ж другий чоловік повинен був мати приблизно такий же вік. Після переходу до Білгорода дружина Григорія Ставецького народжує уже спільну дитину – Федора (бл. 1647 – 1649 – ?).
Щоправда, відомий архівіст та історик І. Каманін поставив під сумнів інформацію про загибель батька Богдана у 1620 р. Опираючись на свідоцтво одного зі синодиків, він вважає, що мати гетьмана уже як схимонахиня Марфа (Михайлиха Хмель) померла у 1619 р.2. А це означає, що чоловіка вона втратила до цього часу. Проте більшість сучасних дослідників цієї версії не приймає. Суперечить цьому і її другий шлюб, в поминальнику вона була б названа Василиха Ставецька. Враховуючи, що вона народила у 1595 р. (Богдана) і близько 1620 р. (Григорія), то дату її народження слід віднести десь до 1575 – 1579 рр.
Подружжя Хмельницьких мало синів Богдана, N (був у 1648 р. полковником Сосницьким), можливо, Захарія, доньку N, другу доньку N - за Проскуренком.
N Михайловича Хмельницького слід шукати за реєстром 1649 р. у полковому товаристві Чернігівському, оскільки полк Сосницький став сотнею і пізніше увійшов до цього територіального формування. І, дійсно, у полковому товаристві фіксується Юсько Хмельницький. Це, в свою чергу, дає підстави вважати його братом Богдана3.
N Михайлівна була одружена з Бережецьким, мали сина Прокопа. З жовтня 1648 р. маємо звістку, що в "городе Нежине урядник козачей атаман, запороского гетмана Хмельницкого племянник, Прокоп Бережицкий"4. У подальшому Прокіп відомий як полковник Чигиринського полку.
N Михайлівна мала з Проскуренком сина Андрія – козака Баклиської сотні (? – 1649 – ?)5. Рід Проскуренків мав досить міцні позиції у сотнях Баклиській (Іван, Андрій, Фесько) і Боровицькій (сотник Іван, козак Юсько) Чигиринського полку, у значному військовому товаристві зустрічаємо Яцька Проскурненка. Очевидно, Андрій був сином або Яцька, або Івана.
...

1. Смолім В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. – К., 1993. С. 34.
2. Каманин И.М. Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницкого // Сыны Украины. Сборник статей по южно-русской археологии, истории и истории словесности, поднесенный заслуженному профессору Императорского Университета св. Владимира Владимиру Бонифатьевичу Антоновичу. – К., 1906. С. 31.
3. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Транслітерація тексту. – К.,, 1995. С. 478.
4. Воссоединение Украины с Россией. Сб. док. – М., 1954. – T. И. С. 78.
5. Реєстр Війська Запорозького... С. 44.

Джерело:
Кривошея В. До питання родоводу Хмельницьких // Сіверянський літопис. 1999 № 4 (28). Всеукраїнський науковий журнал. С. 36 – 37.

Кубанцы - участники Русско - Японской войны 1904 - 1905 гг.:
Хмельницкий Иван, ст. Копанская, казак, 1896 - год присяги.
Хмельницкий Мирон, сотенно - медицинсуий фельдшер.

Першою дружиною Богдана стала Гафія Сомко. Народилася вона щонайпізніше 1608 р., рік одруження десь близько 1623 р. Відомий український дослідник Я. Дашкевич вважає, що вона померла десь між 1645 – 1647 рр., “ближче до долішньої межі"6. –
Її рідний брат Яким потім стане сотником, полковником Переяславським, наказним гетьманом. Поминальний ряд одного з синодиків роду Якима Сомка Хмельницького такий: Яким, Семен, (Катерина закреслена), Семен, Тетяна, Тетяна, Яків, Прокіп, Самійло, Марія, Палажка, Параска, Тимофій, Данило, Федір, Іоан, Євдокія, Настасія, Василь, Ірина, Параска, Василь. Те, що розшифровка цього ряду дозволяє на місце батька Якима ставити Семена, наштовхує на думку, що Семен Сом – посол до Москви у 20-х роках XVII ст. – і був батьком Якима і Гафії Сомків. Племінниця Богдана Хмельницького і донька Якима Сомка Параска Якимівна вийшла заміж за майбутнього сотника Воронківської сотні (1676 – 1682) Переяславського полку Івана Дмитровича Берла. Син Василь Якимович згаданий у листі полковника переяславського Л. Полуботка ще у 1682 р.7.
Богдан і Гафія Хмельницькі мали синів Тимоша, Юрія, Григорія. Є свідчення про те, що Григорій помер немовлям, проте невідомо, коли. Якщо це сталося до жовтня 1651 р., то сім’я в такому разі мала чотирьох синів. Бо у Корсунь прибули три сини Богдана.
1) Тиміш Богданович. Історики наводять різні дати народження (1630, 1632, 1635). Я. Дашкевич вважає: "Шлюб Тимоша з Розандою (Роксандою), дочкою молдавського господаря Васілє Лупу, мабуть, албанця за національністю – шлюб, вимушений збройною рукою в Ясах 1652 р., – свідчить про династичні плани цілком переконливо. Далекоглядна політична комбінація цього шлюбу полягає не лише у претендуванні Тимоша на молдавський престіл, але й способі поєднання – шляхом посвоячення – з фактичним правителем Литви, литовським великим гетьманом Янушем Радвілою (Радивилом), що 1645 р. одружився зі старшою сестрою Розанди Оленою"6.
2) Юрій Богданович (бл. 1640 / 1642 – 1685). Вважається, що народився між 1640 і 1642 рр.
3) N Богданович. До твердження, що про третього "(за джерелом 1651 р.) сина абсолютно нічого не відомо. Треба думати, він помер малолітнім"7, додамо, що з синодиків Хмельницьких відомий лише один малолітній син Григорій.
4) Григорій Богданович – помер немовлям.
Доньок було багато.
1) N (бл. 1625 – ?) за Лук’яном Мовчаном. Подружжя мало сина Федора.
2) Степанида (ран. 1635 – 1658 – ?) була за полковником могилівським Іваном Нечаєм (з 1650 р.)
3) N (? – 1649 – ?) – дружина Павла (очевидно, Безштанька (? – 1649 – 1655 – ?).
4) N у 1654 р. вдова по корсунському сотникові Блиську. У силу того, що Блиська ми не зустрічаємо серед старшин і козаків у реєстрі 1649 р., то, можливо, він загинув до 1649 р.
Крім того, чотири доньки гетьмана у 1651 р. були ще незаміжні.
5) Олена (ран. 1641 – 1660 – ?). Це її у січні 1656 р. вінчав митрополит Сильвестр Косів з Данилом Виговським, рідним братом генерального писаря Івана. Вони мали синів Юрія і Василя. Після смерті Данила Олена (з 1660 р.) вийшла заміж за майбутнього гетьмана Павла Тетерю. їх сімейне життя не склалося і як результат – ув’язнення Олени Богданівни. Є дані про її подальший постриг та прийняття уніатства у Вільнюсі. Проте синодики поминають її світським, а не чернечим ім’ям, Олена.
6) N (ран. 1647 – ?).
7) Марія (ран. 1647 – 1651 – ?) одружена з канівським старшиною Іваном Андрійовичем Стороженком. Син старшого полковника Війська Запорозького Іван Стороженко перейшов на Лівобережжя і в Прилуцькому полку став сотником ічнянським (? – 1676.02. – 1687), полковник прилуцький (1687 – 1692.02. – ран. 1692.07).
8) Катерина (ран. 1647 – 1651 – 1657 – ?). Вона доглядала батька під час його хвороби.
Не виключено, що сотничиха корсунська мала коротке подружнє щастя (1651 – 1654 рр.), а шлюб з Лук’яном Мовчаном теж стався після 1651 р., у такому випадку кількість доньок зменшується до шести.
...

6. Дашкевич Я. Клан Хмельницького – легенда чи дійсність? // Україна в минулому. – К. – Львів, 1992. С. 82.
7. Мицик Ю. З матеріалів до "Українського дипломатарію XVI-XVIII ст." // Наукові записки. Національний університет “Києво-Могилянська академія”. T. 3. Історія. – К., 1998. С. 146.

Джерело:
Кривошея В. До питання родоводу Хмельницьких // Сіверянський літопис. 1999 № 4 (28). Всеукраїнський науковий журнал. С. 37 – 38.

Первоселенцы ст. Копанской 1873 г. (Кубанской области).

Станица Пластуновская:
Хмельницкая Ирина, 60 лет - мать Андрея.
Хмельницкий Андрей, 31 год.
Хмельницкая Епестиния, 30 лет.
Хмельницкий Леонтий Андреевич, 9 лет.
Хмельницкая Василиса Андреевна, 6 лет.
Хмельницкая Стефанида Андреевна, 4 года.
Хмельницкая Марфаа Андреевна, 2 года.
Хмельницкий Яков 1, 26 лет, брат Андрея.
Хмельницкая Марфаа, 26 лет.
Хмельницкий Андрей Яковлевич, 4 года.
Хмельницкая Наталья Яковлевна, 1 год.
Хмельницкий Кондрат, 30 лет, брат Андрея.
Хмельницкий Яков 2, 14 лет, брат Андрея.

В метрической книге станицы Старокорсунской за 1855 год встречаются следующие фамилии: Хмельницкий.

украинорусский казацкий род