Ивано-Франковская область - общие вопросы

Vladimir Stadnichuk написал:

[q]

Маю цікаву ситуацію. Iwan Stadniczuk з 46-го будинку (Йосифінська метрика) нащадків - носіїв прізвища, схоже, не залишив. Його землею за Францисканською метрикою опікується вже Hryc Wintoniak.
Інша справа з Миколою з 17-го. Схоже на те, що він мав, щонайменш, трьох синів, двох з яких звали Іванами. Один Іван успадкував батькову землю. Інший – землю Iwana Petrasza, а Tymko (разом з Василем Стецюком) отримав трохи землі Івана Бойко (або, разом з Іваном Бойко, поділили землю Василя з 29-го (Йосифінська метрика).
Буду вдячний за припущення та роздуми шановного панства.

[/q]

Тут багато про що я міркую трохи по іншому:
1. Те, що у Стадничука з № 46 не було синів, не можна робити висновок тільки на основі того, що його наслідником був зять. Я думаю, що тут треба дуже уважно вивчати місцеве звичаєве право. У мене наприклад, як правило спадкоємцем був не СИН, а дочка ( а відповідно зять). І до цього часу існує традиція, що на батьківському подвірї залишається дочка а не син.
2. Звідки така впевненість, що у Миколи з № 17 було ДВА сини ІВАНИ? До цього часу мені не зустрічалися двоє ЖИВИХ дітей з одинаковим іменем, тобто вдруге одним і тим же іменем називали дитину тільки ПІСЛЯ СМЕРТІ першої. Тому в цьому випадку більш правдоподібним є те, що Івани Стадничуки (молодші) є дітьми різних батьків. Другий хоча би Стадничука із № 46 (більш вірогідно це той що успадкував землю Івана Петраша). Хоча і тут можливі виключення: а) Якщо Стадничуки з Йосифінської біли між собою наскільки далекими родичами, що їхні діти могли одружуватися, то сином Івана з № 46 може бути Іван Стадничук-молодший із № 17 - як зять Миколи Стадничука. б) Іван Петраш із Йосифінської, може виявитися Іваном Стадничуком із Францисканської ( у мене таких два випадки, на трохи більш ніж 50 господарств - це про щось-таки та говорить).

Balymba написал:

[q]

Це теж може служити підтвердженням, що спадкоємцями виступали не сини, а дочки-зяті

[/q]

Дякую за думки/припущення. Думаю, маєте рацію.
Мій дідусь у 1930-му одружився на бабусі. Кажуть, через те, що в неї була земля.
Але в родині бабусі синів взагалі не було. Була бабуся та її старша сестра. Їх мати поділила землю порівну. Та старша померла (в шлюбі, але бездітною). Її чоловік спробував переписати на себе, та мати померлої змогла повернути землю і віддала її молодшій дочці (моїй бабусі).

Колега рекомендував «Звичаєве цивільне право українців XIX - початку XX століття»: http://193.193.194.172/shop/1006/2034/469/ub36935.html. Ніхто не читав?

Я оце собі думаю, що мапи села з номерами будинків може і не бути. Я пригадав, що на одній старій хаті в П’ядиках бачив дуже-дуже зафарбовану табличку. Я тоді ще подумав, що то табличка з іменем майстра :-).
Скоріш за все, то була табличка зі старим номером (новий, теперішній також був – на фронтоні).
Якщо так, то нумерація хат полягала у прибиванні до лутки таблички з номером. А перенумерація – у здиранні та прибиванні по новому.

Цікаво було б знайти книгу Юрія Гошка „Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття ХІV-ХІХ ст.”