Шишаки, местечко Миргородского уезда Полтавской губернии

1709, вересня 5(серпня 24). – Глухів. – Універсал Івана Скоропадського.
"Копия.
Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря его царского величества Войск Запорожских обох сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.
Всей старшині и черні Войска его ж царского пресвітлого величества Запорожского, а меновите пану полковникови миргородскому, пп. старшині полковой, сотникам, атаманам, войтам, бурмистрам и всім того полку обивателям и кождому кому о том відат надлежит ознаймуем, иж пан Григорий Лісницкий, сотник полковой миргородский, и брат его пан Роман Лісницкий же, знатний товариш войсковий, презентовали нам висоце поважную монаршую пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря нашого его царского величества еще небощику родичеві их, пану Данилу Лісницкому, на містечко Шишак в полку Миргородском зостаючие и всі до его належние добра и угодия и купленние кгрунта данную грамоту и просили нас, абисмо и своїм по той монаршой грамоті добра оние потвердили універсалом. Ми теди, гетман, прошение их, а иле слушному давши у себе містце, а особливе послідуючи гдарственной его царского пресвітлого величества в грамоті вираженной волі также и памятуючи на вірние в Войску его ж царского пресвітлого величества Запорожском родичем их ронение в рожних окказиях праци и услуги, яковие он, пан Григорий, Иван, Роман Лісницкие отчасти ронили и вперед подлуг сыли своей зносити способни будучи(?) и даби охотне оние зносили, яко тое містечко Шишак з всіми млинами, лісами, гаями, пасіками, пахотними полями, сіножатми, прилучаючи тут же и село Матяшовку, зо всіми до того села прыслушаючими приналежитостями, купленими кгрунтами, всякими угодями им, пп. Лісницким, в зуполное подданское владіние и заживане ствержаем и вручаем так, аби ни пан полковник миргородский, ни старшина тамошная полковая и всі старшие и меншие того полку обивателі и постороние люде, особливе пан Грыгорий Зарудний, судья полковий миргородский, не сміл и не важился пререченним пп. Грыгорию и Роману Лісницким в свободном владениї помянутого містечка Шишак и села Матяшовки и в отбираню з людей тамошних посполитих належитого подданского послушенства и повинносты, а з млинов и всіх обще купним правом набитих и до тих містечка и села належачих кгрунтов и угодий приходячих пожитков и користей, жадним способом кривди, долегливосты и утиску пилно міти хочем, варуем и приказуем, войти зас шишацкий и матяшовский з всіми посполитими людми (опроч козаков, якие при своїх волностях повынни заховани быти), жеби также пп. Лісницким, яко державцам своїм без жадного спреки и вимовки отдавала належитое и одданное послушенство, яковими повагою сего нашого універсала реиментарско упоминаем.

Дан в Глухове августа 24 д. року 1709.
Звишменованний гетман рукою власною.
С подленным сверял подпорутчик (Илья) Ермолин"

(НБУ. – ІР. – Ф. ХІV, № 4397. В кінці документа намальовано коло, в середині якого написано: "місто печати").


Джерело:
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.) // Сіверянський літопис. 2016 № 2 (128). С. 66 – 67.

... Народився Кирило Іванович Осьмак 27 квітня / 9 травня 1890 р. на Полтавщині в містечку Шишаки (сам Осьмак називав його Шишак) Миргородського повіту. Батько, Іван Юхимович Осьмаков, походив з міщан Курської губернії. Мати, Тетяна Андріївна Власенко, козацького роду. Родина Осьмаків була багатодітною: Кирило, наймолодший із синів, був п’ятим хлопчиком. Була ще й донька Анна. Перед ними народилися п’ятеро дітей (три дівчинки і два хлопчика), які померли від епідемії тифу.
Батько був письменним (передплачував газети), прагнув дати освіту дітям. Кирило після закінчення Шишацької народної школи вчився в Миргороді, в повітовій школі (1902 – 1906 рр.), а потім – у Полтавському Олександрівському реальному училищі (1908 – 1910 рр.).
Як згадувала сестра Анна, вона не завдавала матері клопотів, а от Кирило її непокоїв:
"Вона почала спостерігати: під впливом українського театру Саксаганського за участю великих корифеїв української сцени (Садовського, Заньковецької, Кропивницького, братів Тобілевичів), а також тих студентських демонстрацій, які відбувалися в Києві, Москві та інших містах, формувався світогляд брата. Уже його тягло до тюремних мурів, уже він, спостерігаючи, знав, у які години ночі перевозять в’язнів із тюрми до арештантської роти. Звук кайданів залишав болючий слід в його юному серці. Він тоді вже переживав трагедію життя великого українського поета Тараса Шевченка. Перебуваючи влітку в Шишаках, він був цілком під впливом «бурсака», вихованця духовного училища Віктора Бугаєвського, сина дяка місцевої церкви".
...

Джерело:
Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. – Кн. 5 / Упорядник О.А. Білоусько. – Київ-Полтава: Оріяна, 2007. С. 406.

>> Ответ на сообщение пользователя adelaidarada от 29 октября 2024 15:01
подскажите на каких листах смотреть Шишаки на Генеральному описі Лівобережної України 1765–1769 рр. Фонд 57. Опис 1. Справа 335. ?