Шишаки, местечко Миргородского уезда Полтавской губернии

Яковенко Валентин Іванович
[6.10 (11.11) 1859, Бутів хутір біля м-ка Шишаків – 7.03 (20.03) 1915 (інші дані – 1910)]
син Івана Івановича.
Культурно-освітній діяч, літератор, журналіст, книговидавець, публіцист, перекладач, земський статистик.
Закінчив гімназію в м. Більському Седлецької губернії, вступив до Московської технічної школи, потім до Московського університету.
Через два роки перейшов до Петербурзької медико-хірургічної академії, яку не закінчив.
У кінці 70-х рр. брав активну участь у нелегальних народницьких гуртках. За це 1879 р. був ув’язнений, засланий до Архангельської губернії.
Повернувся до Москви 1890 р.
Протягом життя заарештовувався 14 разів.
Займався літературною і видавничою діяльністю, відстоював права української мови.
В прогресивній періодичній пресі ("Отечественные записки", "Северный вестник") виступав з аналізом соціально-економічного розвитку країни.
Працював завідувачем статистичного відділу в Петербурзькому губернському земстві (1894 – 1901).
Був висланий в Україну під гласний нагляд.
Протягом деякого часу (в проміжку 1891 – 1913 рр.) жив у Шишаках.
Кілька разів В. Яковенка судили за видання творів прогресивних письменників.
Яковенко – автор кількох біографій (Т. Шевченка, М. Гоголя, Б. Хмельницького та ін.) у виданнях Ф. Павленкова. Написав кілька статей в Енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза й І. Єфрона на тему російської географії.
Член Петербурзького Добродійного Товариства з видання корисних і дешевих книжок для українського населення.
У Миргородському повіті володів 20 десятинами землі (1913).
Помер від запалення легенів.
Похований у Шишаках.
Дружина – Олександра Олександрівна.
Мав двох дітей, один із них Борис.


Яковенко Євген Іванович
[1865 (інші дані – 1863), м-ко Шишаки – 26.08.1943, м-ко Шишаки]
дворянин, син Івана Івановича.
Лікар.
Указ Герольдії про затвердження в дворянстві 1898 р.
Учасник молодіжної організації "Студентської Спілки". За деякими даними, був у групі Олександра Ульянова, яка готувала замах на царя Олександра ІІІ.
Був заарештований за підпільну діяльність.
Відбував покарання в тюрмі, потім у Східному Сибіру.
Навчався в Швейцарії, згодом у В’юрцбурзькому університеті, склав екзамени в Казанському університеті. Одержавши диплом лікаря, близько 1905 – 1917 рр. працював лікарем у Херсоні.
1913 р. жив у Полтаві.
В Миргородському повіті мав 18 десятин землі (1913).
Протягом 1923 – 1943 рр. займався науковою й викладацькою роботою.
Професор кафедри гігієни Московського медичного інституту.
Автор монографії "Медична статистика".
Редагував журнал "Гигиена и эпидемиология".
Похований у Шишаках на Фурманівському цвинтарі.
Дружина – Віра Семенівна (? – 1923), лікар, померла, рятуючи хворих на тиф.
Діти: Муза, Павло, Іван.


Яковенко Анатолій Іванович
найменший син Івана Івановича.
Народився в Шишаках.
Навчався в Петербурзькій медико-хірургічній академії, яку не закінчив. За студентських років брав участь у заборонених гуртках, через що перебував під наглядом поліції.
1898 р. організував у Шишаках споживче селянське товариство.
Помер у Шишаках у молодому віці.


Яковенко Марія Іванівна
(1851 – ?)
донька Івана Івановича.
Одружена з майором у відставці Леонардом Подфіліпським.
Дітей не мали.
Похована в Шишаках.


Яковенко Лідія Іванівна
донька Івана Івановича.
Народилася в м. Бресті, жила в Шишаках.
Була в шлюбі з В.Григорьєвим (одружилися на початку ХХ ст.) – сільським учителем із Шишаків. Померла в Шишаках у другій половині 40-х років.


Яковенко Ольга Іванівна
найменша донька Івана Івановича.
Народилася в м. Бресті.
Одружена з Олександром Йосиповичем Піснячевським, лікарем-психіатром.
Жили в м. Новгороді, літо проводили в Шишаках.
Мали дітей: Івана (одружився з Оленою Миколаївною Биковою, мали сина Олександра), Олександра, Ірину, Ольгу.



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 1010, 1011.

Смаль Иван Феодорович
Анкетные данные
Проходил академический курс с 31 августа 1899 г. по 4 июня 1903 г.; окончил курс со степенью кандидата богословия, с правом получения степени магистра без новых устных испытаний.
Родился 1878 г., июня 21 дня, Полтавской губернии, Миргородского уезда, м. Шишаки. Отец — казак, занимался хлебопашеством. Первоначальное образование получил в Полтавском духовном училище, в Полтавской духовной семинарии.
По окончании академического курса с 16 августа 1903 г. состоит учителем математики и естествознания в Киевской церковно-учительской школе и делопроизводителем Совета той же школы.
Курсовое сочинение писал на тему: "Родство как препятствие к браку".
Иван Смаль. 20 декабря 1911 года.
ИР НБУВ. Ф. 175. Д. 2074. Л. 1–2 об., ответы на типовую анкету, автограф.

Фото:
Иван Смаль
Выпускной альбом 1903 г.




Послужной список
Коллежский советник Иван Феодорович Смаль, учитель математики и естествознания в Киевской церковно-учительской школе, родился 21 июня 1878 г.; вероисповедания православного; содержания по должности получает 1200 руб. в год при казенной квартире. Сын казака.
По выслушании полного курса наук в Киевской духовной академии Советом академии, на основании параграфов 818. 10, 135 и 139 Устава, удостоен ученой степени кандидата богословия 4 июня 1903 г.
Журнальным определением училищного Совета при Св. Синоде за № 877 и 889 назначен на должность учителя математики и естествознания в Киевскую церковно-учительную школу 16 августа 1903 г.
Высочайшим приказом по гражданскому ведомству от 12 мая 1908 г. за № 29 произведен в чин надворного советника со старшинством с 16 августа 1907 г.
Удостоен серебряной медали в память 25-летия церковных школ 13 июня 1909 г.
Высочайше пожалован орденом Св. Станислава 3 степени 6 мая 1911 г.
Высочайшим приказом по гражданскому ведомству от 24 октября 1911 г. за № 77 произведен в чин коллежского советника со старшинством с 16 августа 1911 г.
Холост.
ИР НБУВ. Ф. 175. Д. 2074. Л. 3–4, формулярный список о службе, составленный администрацией Киевской церковно-учительской школы, официальный бланк, писарская рукопись, подпись-автограф.



Источник:
Биографический словарь выпускников Киевской духовной академии: 1819 – 1920-е гг.: Материалы
из собрания проф. протоиерея Ф.И. Титова и архива КДА: в 4 т. / [сост. В. И. Ульяновский] – К.: Издательский отдел Украинской Православной Церкви, 2014. С. 157.

1709, вересня 5(серпня 24). – Глухів. – Універсал Івана Скоропадського.
"Копия.
Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря его царского величества Войск Запорожских обох сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.
Всей старшині и черні Войска его ж царского пресвітлого величества Запорожского, а меновите пану полковникови миргородскому, пп. старшині полковой, сотникам, атаманам, войтам, бурмистрам и всім того полку обивателям и кождому кому о том відат надлежит ознаймуем, иж пан Григорий Лісницкий, сотник полковой миргородский, и брат его пан Роман Лісницкий же, знатний товариш войсковий, презентовали нам висоце поважную монаршую пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря нашого его царского величества еще небощику родичеві их, пану Данилу Лісницкому, на містечко Шишак в полку Миргородском зостаючие и всі до его належние добра и угодия и купленние кгрунта данную грамоту и просили нас, абисмо и своїм по той монаршой грамоті добра оние потвердили універсалом. Ми теди, гетман, прошение их, а иле слушному давши у себе містце, а особливе послідуючи гдарственной его царского пресвітлого величества в грамоті вираженной волі также и памятуючи на вірние в Войску его ж царского пресвітлого величества Запорожском родичем их ронение в рожних окказиях праци и услуги, яковие он, пан Григорий, Иван, Роман Лісницкие отчасти ронили и вперед подлуг сыли своей зносити способни будучи(?) и даби охотне оние зносили, яко тое містечко Шишак з всіми млинами, лісами, гаями, пасіками, пахотними полями, сіножатми, прилучаючи тут же и село Матяшовку, зо всіми до того села прыслушаючими приналежитостями, купленими кгрунтами, всякими угодями им, пп. Лісницким, в зуполное подданское владіние и заживане ствержаем и вручаем так, аби ни пан полковник миргородский, ни старшина тамошная полковая и всі старшие и меншие того полку обивателі и постороние люде, особливе пан Грыгорий Зарудний, судья полковий миргородский, не сміл и не важился пререченним пп. Грыгорию и Роману Лісницким в свободном владениї помянутого містечка Шишак и села Матяшовки и в отбираню з людей тамошних посполитих належитого подданского послушенства и повинносты, а з млинов и всіх обще купним правом набитих и до тих містечка и села належачих кгрунтов и угодий приходячих пожитков и користей, жадним способом кривди, долегливосты и утиску пилно міти хочем, варуем и приказуем, войти зас шишацкий и матяшовский з всіми посполитими людми (опроч козаков, якие при своїх волностях повынни заховани быти), жеби также пп. Лісницким, яко державцам своїм без жадного спреки и вимовки отдавала належитое и одданное послушенство, яковими повагою сего нашого універсала реиментарско упоминаем.

Дан в Глухове августа 24 д. року 1709.
Звишменованний гетман рукою власною.
С подленным сверял подпорутчик (Илья) Ермолин"

(НБУ. – ІР. – Ф. ХІV, № 4397. В кінці документа намальовано коло, в середині якого написано: "місто печати").


Джерело:
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.) // Сіверянський літопис. 2016 № 2 (128). С. 66 – 67.

... Народився Кирило Іванович Осьмак 27 квітня / 9 травня 1890 р. на Полтавщині в містечку Шишаки (сам Осьмак називав його Шишак) Миргородського повіту. Батько, Іван Юхимович Осьмаков, походив з міщан Курської губернії. Мати, Тетяна Андріївна Власенко, козацького роду. Родина Осьмаків була багатодітною: Кирило, наймолодший із синів, був п’ятим хлопчиком. Була ще й донька Анна. Перед ними народилися п’ятеро дітей (три дівчинки і два хлопчика), які померли від епідемії тифу.
Батько був письменним (передплачував газети), прагнув дати освіту дітям. Кирило після закінчення Шишацької народної школи вчився в Миргороді, в повітовій школі (1902 – 1906 рр.), а потім – у Полтавському Олександрівському реальному училищі (1908 – 1910 рр.).
Як згадувала сестра Анна, вона не завдавала матері клопотів, а от Кирило її непокоїв:
"Вона почала спостерігати: під впливом українського театру Саксаганського за участю великих корифеїв української сцени (Садовського, Заньковецької, Кропивницького, братів Тобілевичів), а також тих студентських демонстрацій, які відбувалися в Києві, Москві та інших містах, формувався світогляд брата. Уже його тягло до тюремних мурів, уже він, спостерігаючи, знав, у які години ночі перевозять в’язнів із тюрми до арештантської роти. Звук кайданів залишав болючий слід в його юному серці. Він тоді вже переживав трагедію життя великого українського поета Тараса Шевченка. Перебуваючи влітку в Шишаках, він був цілком під впливом «бурсака», вихованця духовного училища Віктора Бугаєвського, сина дяка місцевої церкви".
...

Джерело:
Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. – Кн. 5 / Упорядник О.А. Білоусько. – Київ-Полтава: Оріяна, 2007. С. 406.

>> Ответ на сообщение пользователя adelaidarada от 29 октября 2024 15:01
подскажите на каких листах смотреть Шишаки на Генеральному описі Лівобережної України 1765–1769 рр. Фонд 57. Опис 1. Справа 335. ?