Шишаки, местечко Миргородского уезда Полтавской губернии

Цареградський Василь Олексійович
(бл. 1857 – ?)
священик у м-ку Шишаках.
Закінчив Полтавську духовну семінарію.
Законовчитель школи грамоти при Преображенській церкві у м-ку Шишаках (1904).
1924 р. він, як і його дружина Анастасія, були позбавлені виборчих прав.


Циганчуки Яцько, Гарасько і Василь
цехові люди ткацького цеху в м-ку Шишаках (1732).


Чаленко М.
дописувач газети "Миргородські вісті" (літо 1943 р.),
жив у м-ку Шишаках.
Автор інформацій "Будинок В.Г. Короленка в Хатках", "Ансамбль бандуристів", "Шишацьке товариство "Громадська допомога".


Чарниш Іван Васильович
(4.12.1823, ін. дані 1825, м-ко Шишаки – 20.07.1907, м-ко Сорочинці)
син Василя Івановича, капітана.
Освіту здобув у Полтавській гімназії.
На службі з 1842 р. унтер-офіцером Драгунського полку.
Вийшов у відставку в званні поручика 1849 р.
грудня 1855 р. по 29 квітня 1860 р. був миргородським повітовим предводителем дворянства.
В 1861 – 1870 рр. – мировий посередник Миргородського повіту, почесний мировий суддя Миргородського округу (1869 – 1872).
Дідич м-ка Сорочинців, надвірний радник.
В 1864 – 1870 рр. мав 594 дес. землі в с. Товстому (на Шишаччині), 182 дес. – біля м-ка В.Сорочинців, 372 дес. – у х. Перевал та 41 дес. – в х. Макаріївському (в сорочинських дачах).
Восени 1905 р. селяни підпалили майно в його сорочинській економії.
Дружина – Марія Григорівна, з дому Ковалевська (? – 18.01.1808, Сорочинці).
Поховані обоє в Сорочинцях, біля Преображенської церкви; надгробок зберігся донині.
Діти: Володимир (1862 – ?), Ольга (1855 – ?), 1909 р. жила в Сорочинцях; Віра (1856 – ?), Людмила (1861 - 1923).


Черницький Мусій
священик Преображенської церкви в м-ку Шишаках Миргородського повіту (1821).



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 933, 937, 941, 945, 952.

Чумак Ничипір (Никифор) Васильович
(1892, м-ко Шишаки Миргородського повіту – 15.05.1938)
просвітянин,
бандурист,
художник,
поет.
Навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М.В.Гоголя, де став членом "Юнацької спілки", за що його виключено зі школи.
Згодом працював учителем цього закладу.
Художник, ілюстрував книжку оповідань для дітей, яку близько 1915 р. написав Дмитро Соловей.
Жив у м-ку Шишаках.
Один із ініціаторів створення "Просвіти" в Шишаках у квітні 1917 р.
Учасник античекістського повстання під проводом С. Дубчака в Миргороді в квітні 1919 р.
Виступав із бандурою, виконував думи й пісні.
Приятелював із миргородськими кобзарями братами Склярами і Я. Сітком.
Як бандуриста його високо цінував письменник Андрій Головко.
11 червня 1931 р. Н.Чумак був заарештований, звинувачений у контрреволюційній діяльності.
21 лютого 1932 р. його звільнено, але заборонено проживати в 12 містах країни.
Перебував під наглядом ДПУ-НКВС.
Жив у Шишаках, працював як художник-кустар.
У листопаді 1937 р. заарештований удруге.
Його змусили зізнатися, що брав участь у Дубчаківському повстанні.
Засуджений 1938 р. за вироком "трійки", розстріляний.
Реабілітований 1989 р.
Місце поховання невідоме.
Мав дружину Феклу Марківну.


Шарлай Яким Прокопович
козак Шишацької сотні (1718), з
аписаний серед перших козаків сотні.
Яким із синами Павлом і Василем – "можнійші" козаки Шишацької сотні Миргородського полку (1732).
Дружина Якима – Євдокія.
Мали також сина Івана.
Василь, Павло й Іван є у спискові козаків сотні 1732 р.
За даними Д. Вирського, родина Шарлаїв 15.03.1712 р. подарувала Спасо-Преображенській церкві в Шишаках напрестольне Євангеліє.


Шарлай (Шарлаєв) Нестір
військовий товариш Шишацької сотні Миргородського полку,
1786 р. підписав свідоцтво про шляхетне походження шишацького роду Горіздри.
1791 р. поручик,
жив у м-ку Шишаку або біля нього.


Шаруда Микита
на початку ХХ ст. був паламарем Преображенської церкви в м-ку Шишаках.
Дзвонар цієї церкви (1904), співав у півчій.


Шаруда Максим
на початку ХХ ст. співав у хорі Преображенської церкви в Шишаках.


Шаруда Андрій Григорович
(1866 – ?)
козак,
1913 р. жив у м-ку Шишаках,
мав 20 десятин землі.


Шаруда Катерина
родом із Шишаків,
дружина Дмитра Солов’я.


Шаруда Устим
(1885 – 1919)
лівий український есер (боротьбист),
родом із Шишаків.
Влітку – восени 1918 р. був одним із керівників антигетьманського підпілля в Шишаках.
Активіст місцевої "Просвіти".
Учасник протибільшовицького повстання Дубчака в Миргороді 1– 4 квітня 1919 р.
Колишній офіцер російської армії.
У час підготовки повстання, в середині березня 1919 р. приїхав до Миргорода разом із Г. Несеврою. Був посланий до Шишаків і Яресьок агітувати за підтримку повстання, разом із Г. Несеврою мобілізував там загін.
Після розгрому повстання був розстріляний 1919 р. за вироком ревтрибуналу.


Шаруда І.Ф.
родом із Шишаків.
У роки Української революції 1918 – 1921 рр. брав активну участь у діях на Миргородщині на боці більшовиків.



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 962, 969.

Ющенко Ярема
цехмистр шевського цеху в м-ку Шишаках (1732).


Яковенко Федір Якович
(за даними В. Кривошеї, Ількович)
на військовій службі в Миргородському полку з 1722 р.
Значковий товариш Миргородського полку (1735 – 1738).
Брав участь у дербентському, царицинському, коломацькому, кримському (1735), очаківському походах.
Шишацький сотник Миргородського полку (23.03.1738 – 1765).
Абшитований полковий осавул. 1741 р. володів шинком у м-ку Шишаках;
1764 р. мав хутір поблизу с. Перевозу.
1781 р. його спадкоємці володіли хутором (9 хат) у Шишацькій сотні.
Мав синів Івана і Павла.


Яковенко Петро
(1733 – 17.01.1791)
син полкового осавула Миргородського полку.
Ймовірно, молодший брат Івана Яковенка.
Житель м-ка Шишаку Миргородського полку.
На службі в полку з 1757 р., 1758 р. – значковий товариш.
В 1766 – 1783 рр. військовий товариш Миргородського полку.
В походах не був.
По скасуванні Миргородського полку пішов із військової служби.
Мав чин титулярного радника (1791).
Помер у м-ку Шишаку.


Яковенко Іван Іванович
губернський секретар (1830 – 1834),
поміщик м-ка Шишаку Миргородського повіту.
Сини Андронік, Киріяк, Іван.


Яковенко Киріяк Іванович
(1823, м-ко Шишак – ?)
син Івана Івановича.
Його хрещеним батьком був дідич, прапорщик Георгій Лапа-Данилевський.
1830 р. навчався в Миргородському повітовому училищі.


Яковенко Остап Миколайович
дворянин у м-ку Шишаках.
1864 р. разом із братом Феодосієм Миколайовичем мали 33 дес. землі в х. Яковенків (на Шишаччині, біля с. Андріївки).
Дружина – Варвара Журомська, яреськівська міщанка (шлюб 1827 р. в м-ку Яреськах).


Яковенко Іван Іванович
(? – 1875)
житель м-ка Шишаків.
Закінчив Полтавський кадетський корпус.
Учасник оборони Севастополя 1854 – 1855 рр. під час Кримської війни, герой і інвалід війни.
Мав звання майора.
По закінченні війни був військовим суддею в Херсоні.
З 1858 р. у відставці, жив у Шишаках.
Із 1868 р. служив у Брест-Литовській фортеці.
Помер у Варшаві в шпиталі після ампутації ноги.
Дружина Авдотія Іванівна виховала в Шишаках семеро дітей: Володимира, Валентина, Євгена, Анатолія, Марію, Ольгу, Лідію. Родина Яковенків дружила з Гоголями.


Яковенко Володимир Іванович
(18.04.1857, ін. дані 13.06. 1857, м. Херсон – 13.01.1923, м-ко Шишаки)
дворянин,
син Івана Івановича.
Його хрещеною матір’ю була Ольга Василівна Гоголь-Головня (див.: Яновська О.В.). Лікар, громадський діяч.
До 10-річного віку жив у м-ку Шишаках. 1867 р. вступив до першого класу Полтавської гімназії, згодом навчався в інших навчальних закладах у Бресті.
1875 р. вступив на математичний факультет Петербурзького університету, з другого курсу перейшов на медичний факультет, згодом вступив до медико-хірургічної академії, яку закінчив 1881 р.
На початку 80-х рр. був членом народницької організації "Чорний переділ" і співредактором однойменної газети.
З 7 листопада 1883 р. земський лікар у Шишаках.
В 1884 – 1888 рр. працював лікарем у психіатричній лікарні у Твері.
В січні 1889 р. виїхав за кордон, удосконалював своє професійне вміння в Парижі у клініці Пастера, в лабораторії професора Мунке. Працював у Рязані, Петербурзі. 1893 р. заснував і по 1906 р. очолював під Москвою, в с. Покровсько-Мещерському психіатричну лікарню принципово нового, гуманістичного спрямування (нині це Московська обласна психіатрична лікарня ім. В.І. Яковенка).
Професор, автор підручників із медицини.
З 1906 р., пішовши у відставку, знову жив у Шишаках (х. Бутова Гора).
Був обраний почесним членом Миргородського товариства земських лікарів.
Опікун Шишацького змішаного початкового народного училища (1914).
Голова Шишацького сільськогосподарського товариства (1914), власник 29 десятин землі (1913).
У власному господарстві 1912 р. займався виготовленням татарської черепиці за прогресивною технологією.
Організовував медичне обслуговування на фронті під час Першої світової війни.
1917 р. знову жив у Шишаках.
Навесні 1920 р. відкрив у своїй садибі першу в Україні оздоровницю для вчителів.
Помер, захворівши на тиф, коли допомагав хворим.
Похований на Бутовій горі в Шишаках.
Його некролог написав миргородський лікар І.А. Зубковський.
Приятелював із А.П. Чеховим, В.Г. Короленком. 1919 р. лікував у своєму будинку в Шишаках В. Короленка.
Мав синів Всеволода (автор спогадів про В. Короленка) і Мстислава (помер 1938 р. в Шишаках; мав доньку Міру Яковенко, авторку книжки "Володимир Іванович Яковенко" – М., 1994).



Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 1004, 1009, 1010.

Яновський Микола Васильович
(бл. 1873 – 14.02.1910, Шишаки)
закінчив Полтавську фельдшерську школу,
з 1892 р. по 1910 р. фельдшер Шишацької волості Миргородського повіту.
1904 р. Миргородська повітова земська управа порушувала питання про надання йому звання особистого почесного громадянина.
Учасник Шишацького драматичного гуртка, власник великої бібліотеки.
Помер від туберкульозу, похований у Шишаках.
Мав доньку Олену (1895 – 1961), яка 1907 р. була стипендіаткою Миргородського земства в Полтавській жіночій гімназії, згодом закінчила неповний курс Московського університету, вчителювала в Полтаві; у шлюбі з Ф.Г. Миронцем.
Їхні нащадки нині живуть у Києві.


Яресько Гнат
за народним переказом,
сотник у м-ку Яреськах, який брав участь у бою проти татарів 1658 року,
загинув між містечком Шишаками й Яреськами.


Яценко Василь
міщанин м-ка Шишаків (1732), либонь, заможний.


Джерело:
Миргородський родовідник: знадоби до генеалогії Миргородщини XVII – XX ст. / Л.О.Розсоха / Науково-довідкове видання. – Вінниця: ТВОРИ, 2022. С. 1018, 1021, 1028.

... З наведеного нижче універсалу Скоропадського довідуємося, що на той час внуки Григорія – Григорій і Роман Даниловичі Лісницькі – обіймали досить високі посади у Війську Запорозькому, будучи відповідно миргородським сотником (– 1707 – 1711 –) та значним військовим товаришем. На той час їхній батько Данило вже помер. Григорій і Роман пред’явили Скоропадському грамоту царя Петра І на містечко Шишаки і с. Матяшівку, яку гетьман підтвердив. В універсалі згадується й Іван Лісницький (очевидно, рідний чи двоюрідний брат Григорія й Романа).
...

Джерело:
о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.) // Сіверянський літопис. 2016 № 2 (128). С. 62.