Битве под Оршей 499 лет.

Послужив Василию III с1503 по 15___ узнал слабые места


Кондотьер...

severinn написал:

[q]

Послужив Василию III с1503 по 15___ узнал слабые места

Кондотьер...

[/q]

Strilbycki написал:

[q]

Скорее почётный пленник

[/q]

18 октября 1506 года принёс присягу Василию III, утверждённую поручительством митрополита Симона.
Пленники почетные не присягают! За него поручились, а он предал и Василия и Симона . Лицемер!
В сентябре 1508 г. Д. В. Щеня вернул захваченные Острожским города в подданство русскому государю.


Strilbycki написал:

[q]

8 сентября 1514 г. войско ВКЛ и короньі под предводительством потомка Даниила Галицкого, Володимира Крестителя и легендарного Руса - Константина Острожского разгромило армию Московского княжества.

[/q]

Осенью 1517 г. Острожский был послан против Московского государства, но после неудачного штурма Опочки был наголову разбит войском Фёдора Телепнева-Оболенского и Ивана Ляцкого и бежал назад в Литву, оставив под Опочкой артиллерию и обоз.

Ай-яй-яй!
Еле ноги унес

Разгром под Опочкой

Strilbycki написал:

[q]

Тут его надгробок в руськой святине

[/q]

А что его так перекосило??

В Беларуси до Лукашенко праздник отмечался официально, теперь только оппозицией как День белорусской военной славы.

В скульптурі князя втілено класично-ренесансний мотив, момент переходу до сну, коли його легко сплутати із пробудженням. У своєму мотиві «законсервованого руху» і скульптурній пластиці вона перегукується із сарматським портретом. Таким чином, надгробок князя Костянтина Острозького можна вважати яскравим втіленням сарматизму.

Джерела містять два варіанти епітафії, що була вміщена на надгробку. Найраніший текст поданий у «Тератургині» Атанасія Кальнофойського (1638):

«Костянтин Іванович князь Острозький воєвода Троцький, гетьман Великого Князівства Литовського, після багатьох перемог подоланий смертю, тут похований 1533 року від Р. Х., мав 70 років від народження. Перемог ним здобуто 63.
Здобувши над Москвою і татарами шістдесят три перемоги, кров'ю забарвлені - Рось, Дніпро, Ольшанка, прибрав і заснував багато замків, багато монастирів, багато святих церков, які в князівстві Острозькім і в столичному місті В. К. Литовського Вільні вимурував. Другу Гетсиманію - Дім Пречистої Діви Печерської щедро обдарував і у ньому після смерті був покладений. Для немічних притулки, для дітей школи, для людей рицарських в Академії Марсовій списи з шаблями залишив. Напиши з приємністю: Сціпіонові руському Костянтину Івановичу кн. Острозькому, гетьману В. К. Литовського - то все надгробок.[9]»


Відмінний і повніший варіант уміщено в одному з рукописних збірників Софійського собору в Києві:

«Епітафіон.
Бог наш Тройця Отець і Син і Святий Дух, в єдності поклоняємий, ним же ж живемо і рухаємося і є. Року від створення світу 7023, і від різдва Сина Божого 1526. Постав перед смертю благовірний і христолюбивий освічений і могутній князь Костянтин Іванович Острозький, славний в усій Русі, син роду князів руських, воєвода Троцький, гетьман Великого князівства Литовського цей відомий хоробрістю і подолав і переміг за допомоги всесильного Бога супостатів королівства польського. Він же з юних літ і до старості з вірою служив, і немало великих битв виграв, всі 60, а великих Три: на Білій Церкві, біля Орші, біля Дніпра, і Гольшаниці ріці. Ще й в ув'язненні 7 років довго сидів; потім від володаря вітцем був названий. Життя це скінчив в 70 років з великою жалобою і плачем людським. Тут же є поховано тіло його в лаврі преподобних отців наших Антонія і Теодосія Печерських. Гріб цей висічений є сином його благовірним князем Костянтином у св. хрещенні Василем Острозьким, воєводою київським маршалком землі Волинської, старостою Володимирським, й у пам'ять про нього встановлений року 1579, місяця серпня 7. Як постав перед смертю, до цього року 1693 - Мав років 167, а могилі років 114, по смерті років 50 і три поставлено.[10]»