Казацкий род Носенко из села Худолиевки Полтавской губернии

Григорій Михайлович народився і виріс в Лубнах і з дитинства дуже полюбляв грати на бандурі. Щоб опанувати гру на бандурі, він відвідував всі ярмарки, які відбувалися в окрузі.

За кілька років Григорій став неперевершеним майстром гри на бандурі і на ярмарках по всій Полтавщині здобув собі славу бандуриста-віртуоза. Його запрошували до знатних дворянських родів, де він задаровував своєю грою молоденьких панночок і навіть заміжніх дам.

Якось проїздом до Києва у Глухові зупинилася цариця Єлизавета. Місцеві можновладці влаштували великий знатний бал на честь імператриці і щоб якось відзначитись і здивувати дочку Петра І, з усієї губернії зібрали співаків, бандуристів та інших митців. Серед численного гурту талановитих полтавців був і бандурист з Лубен Григорій Михайлович Черкасин. Його віртуозна гра зачарувала царицю і вона вирішила забрати Григорія до придворної капели. Прізвище його цариці не сподобалося, бо було за її словами якесь «мужицьке». Враз із легкої руки якогось поважного гетьманського старшини, який виправляв на бандуриста папери він став Любистком Григорієм Михайловичем.

Та не довго тішилася Єлизавета Петрівна чудовою грою бандуриста з Полтавщини. У 1731 році Григорій Любисток утік з петербурга до свого Посульського краю і сховався на хуторі біля Сули. Мабуть людина, звикла до вільності, не змогла витримати всіх тон костей придворного життя.

Цариця розгнівалася і наказала знайти бандуриста і повернути в капелу.

Пройшли роки. Молодий хлопець з Посулля прижився у столиці. За його неповторну гру, чудовий спів і вроду пани, особливо пані, платили чималі гроші, і бандурист зумів накопичити собі відчутні заощадження.

Будучи у відпустці на Лубенщині купив собі у нащадків полковника Василя Савича Худоліївка зі степом Строкачі. В 1743 році придворний бандурист був «пожалован в дворяне». Тепер вже чиновний бандурист продовжував скуповувати різні маєтки на рідній Лубенщині. Менше ніж за 20 років Любисток-Черкасин перетворився на багатого поміщика. Тільки одна була біда – імператриця не дозволяла своєму улюбленцю одружуватися так він і залишався до старості парубком.

Великі землевласники у більшості не мешкали постійно у своїх сільських володіннях. Вони в столиці мали по кілька своїх будинків і в зимовий час проживали у Петербурзі. Багато з них обіймали в столиці високі державні посади. У свої рідні пенати вони приїздили влітку, коли наставав сезон відпочинку. Їх тягло до річки, садків і затишних, замріяних парків

Гюльнара, Вам известно, что мать была гречанка. Вы ещё не выяснили её фамилию?

Когда узнаете фамилию, обязательно обратитесь к базе данных сайта "Азовские греки" - www.azovgreeks.com

Если Ваша прапрабабушка из приазовских греков, сможете проследить историю рода до 1778 года и раньше (до переселения греков из Крыма в Приазовье).

Гюльнара, а Вы не запрашивали ГАПО по поводу наличия фондов волостных правлений?

ЛУКОМЛЬСЬКА (ЛУКІМСЬКА) СОТНЯ (1648-1782 )
1732 год


Село Худолиевка

Петро Носенко



Из Реестра Лубенского полка 1745
Село Худолиевка

-Козаки выборные-
Козак Нос Петро
Были у него: два сына Терешко и Василь и зять Иван

Выборные казаки (компанейцы)--- зажиточная часть казаков, имевшая казацкие привелегии, крепкие хозяйства и
составлявшая вооруженную силу полка.


Еще одно определение
Выборный Козак.
Имевшие собственную амуницию - мундир, ружье, пику, также лошадь, исполнявшие таким образом службу на родине и за границею, назывались выборными. Бедные, снаряжались от нескольких дворов, снабжали всем нужным одного козака, который по этой причине именовался подпомощником. Число тех и других в сотнях было неравное. В каждой сотне выборных насчитывалось от ста, двести и более козаков, подпомощников до тысячи и свыше. Первые считались поголовно, последние хатами или семьями. Часто крестьянин, женясь на козацкой дочери или на вдове козака, получив или купив землю казацкую, делался казаком, а козак, избегая службы, крестьянином.
В мирное время выборные козаки содержали цепь на границе Великой России и Турции: подпомощники несли пешую и конную внутреннюю службу, находясь при сотенных и полковых канцеляриях, для разных посылок

Сын Терешко, т.е. Терентий--так звали отца прадеда.
Возможно, этим именем называли старших сыновей в семьях НОС--НОСЕНКО

С 1648 Хорол — сотенный городок Миргородского полка и оставался в этом статусе вплоть до ликвидации гетманства в 1764. Хорольская сотня Миргородского полка участвовала в боях 1648 — 1654 в армии Богдана Хмельницкого под Корсунем, Зборовом, Львовом, Замостьем, Пилявцами, Берестечком. В 1709 Хорольская сотня Миргородского полка участвовала в Полтавской битве на стороне царя Петра I.

После ликвидации казацкого строя в Украине по указу Екатерины II от 16 сентября 1781 создано Киевское наместничество в составе 18 уездов. Хорол становится уездным городом Хорольского уезда.
. В 1802 Хорол вошёл в Полтавскую губернию и остался уездным городом


По данным ЭБЕ, в Хороле было церквей 6. Еврейский молитв. дом. Женская прогимназия (200 учащихся). Больница на 40 кров. (коечных больных в 1899 г. было 674, амбулаторных — 12691). 990 домовладений. Жит. 9199. Ярмарок 4.
При населении в 181219 д. (а за исключением города — 172020) на 1 жит. приходится по 1,6 дес., или по 63,7 жит. на 1 кв. вер. Землевладение в Х. у. (по данным 1898 г.): частным владельцам принадлежало 136020 дес., сел. обществам казаков и казакам — 100018, крестьянам — 45266, остальное — церквям, городу и др. учреждениям. Из частных владений 29 имели более 1000 дес. каждое (вместе — 68383), 35 — от 500 до 1000 (вместе — 24242 дес.). Средний размер частного владения привилегированных сословий — 163 дес. (при 111 дес. в среднем по губернии), а непривилегированных сословий — 14 дес. (22 дес. средн. по губ.).

По числу земских начальных школ Х. уезд занимает первое место в губернии: 1 школа приходится на 2220 д. населения и на 35 кв. в., тогда как, напр., в Переяславском у. — на 4215 жит. и 72 кв. вер. Учащих в 1899 г. было 57 законоучителей, 38 учителей и 71 учительница, учащихся — 5841 (4982 мальч. и 859 дев.); окончило курс 711, выбыло до окончания курса 1194. Расходов на начальные сельские, а также министерские, городские, приходские и других наименований низшие училища всего было 56846 руб.

На гербе, пожалованном в 1782 императрицей городу, на красном поле изображены перекрещенные стрела и сабля вниз острыми концами