На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Моя прабабушка по отцовской линии в девичестве была Пасишной
откуда родом - точно не знаю, предполагаю, что из Новосанжарской волости, недавно появилась версия, что может быть - из Куликовской волости Кобеляцкого уезда Полтавской губернии.
Моя ветвь Пасишных
1. Пасешный Гаврила
1.1. Пасешный Иван Гаврилович, *1843, из козаков Волчеречской волости Кобелякского уезда, жена Матрёна Макарова - прапрадед с женой 1.2. Пасешный Афанасий Гаврилович Волчеречской волости Волчеречского общества козак, дружина Федоска Пилипівна 1.3. Пасешный Антон Гаврилович Волчеречской волости Волчеречского общества козак
1.1.1.1. Пасечный Пивен Харитонович 1.1.1.2. Пасечная Ольга Харитоновна 1.1.1.3. Пасечная Елизавета Харитоновна 1.1.2.1. Пономаренко Пелагея Петровна, х. Забредки Новосенжарской волости 1.1.2.2. Пономаренко Мария Петровна, *1901,+1991, х. Забредки Новосенжарской волости, муж Пономаренко Илья Степанович, *1900,+1937 - бабушка с мужем 1.1.2.3. Пономаренко Андрей Петрович, х. Забредки Новосенжарской волости 1.1.2.4. Пономаренко Матрена Петровна, х. Забредки Новосенжарской волости 1.1.2.5. Пономаренко Евдокия Петровна, *1917,+2003, х. Забредки Новосенжарской волости, муж Лынник Федор Лукич 1.2.4.1. Пасичний Григорій Григорович, *23.01.1927, Стовбина Долина 1.3.1.1. Пасечный Иван Макарович, *1914,+1941, с. Пасечное Новосенжарской волости, 1.3.1.2. Пасечный Павел Макарович, *1917, дружина Ганна Іванівна, *1925, с. Супротивная Балка Новосенжарской волости 1.3.1.3.Пасішний Григорій Макарович , * 02.02.1921, Стовбина Долина 1.3.1.4. Пасішний Василь Макарович , дружина Ганна Петрівна, х. Пасішні 1.3.3.1. Пасишный Кирилл Андреевич, *1902, с. Супротивная Балка Новосенжарской волости
Фамилия Пасичный Имя Степан Отчество Викторович Дата рождения/Возраст __.__.1926 Дата и место призыва 30.10.1943 Ново-Сенжарский РВК, Украинская ССР, Полтавская обл., Ново-Сенжарский р-н Воинское звание красноармеец Причина выбытия умер от ран Дата выбытия __.10.1943 Название источника информации ЦАМО Номер фонда источника информации 58 Номер описи источника информации 977521 Номер дела источника информации 113
Карлушечка, дорогая, спасибо! Все, что ты прикрепила - я не видела. За Григория Пименовича - отдельное мерси!
--- Ищу Татьянкиных, Чесноковых, Болдыревых, Гавриловых, Рыковых из Тамбовской губ., Поповых, Пашковых из Воронежской губ., Останкиных (Астанкиных) из Курской губ. Мой дневник
Пасечный Иван Моисеевич 1921г.р. Звание: лейтенант в РККА с 1941 года Место призыва: Решетиловский РВК, Украинская ССР, Полтавская обл., Решетиловский р-н Место службы: ВС 3 Ударной Армии Дата подвига: 25.01.1943 № записи: 10894093 Орден Отечественной войны I степени
УКРАЇНА: АРХІТЕКТУРА, ІСТОРІЯ, МИСТЕЦТВО. Матеріали четвертої Всеукраїнської наукової конференції «Вайнгортівські читання», березень 2012 р. / За ред. В. Трегубова. Полтава, 2012. 262с.: іл. (Полтавське регіональне відділення Всеукраїнського Фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара)
Оксана БЄЛЯВСЬКА (Полтава)
Архітектор Віталій Пасєчний: етапи життя та творчості
Архітектурне обличчя сьогоденної Полтави складалось протягом кількох століть. Одним з останніх та найпотужніших періодів формування міського середовища був час відбудови після воєнних руйнувань 1941-1943 років. Тоді полтавські архітектори зосередили всі свої зусилля на роботі по максимально швидкій регенерації архітектурного оточення городян. Скеровував ці процеси головний архітектор Полтави А.-Л. С. Вайнгорт. Проте, незважаючи на масштабність мислення та професійну далекоглядність головного архітектора, неможливим було б вирішення усіх завдань відтворення полтавського середовища силами однієї людини, без відданої роботи колег-однодумців. Сьогодні все рідше згадуються імена відомих у свій час місцевих зодчих, які створювали у 1940-х – 1960-х роках неповторне обличчя міста, забуваються автори унікальних ансамблів та будинків центральної частини Полтави. Втім, нігілістське ставлення нового покоління архітекторів до радянської архітектури не може перекреслити значущість внеску попередників, стерти цей культурний пласт та знівелювати унікальну образність полтавської архітектурної спадщини.
Улюблена усіма полтавцями вулиця Жовтнева у повоєнні роки збагатилась кількома багатоповерховими будинками з репрезентативними фасадами у стилі радянського класицизму, котрі гармонійно вписались в історичну забудову ХІХ – початку ХХ сторіччя. Надзвичайно уважне ставлення до архітектурної деталі свідчить про досконалий професіоналізм автора цих будівель – полтавського архітектора Віталія Андрійовича Пасєчного.
Він народився 7 квітня 1921 року у Нових Санжарах Полтавської області в родині службовця. З 1938 до 1940 року навчався у Харківському інженерно-будівельному інституті за спеціальністю інженер-будівельник, завершив освіту 1942 року в евакуйованому до міста Уральська Полтавському інституті інженерів сільськогосподарського будівництва. Далі була участь у Великій Вітчизняній війні в якості розвідника-наводчика, бойові нагороди, важке поранення в 1943 році, довгі роки лікувань в госпіталях Челябінська, Улан-Уде, Москви. Після війни Віталій Андрійович повернувся до Полтави, певний час працював фотографом, а з 1946 року розпочав активну творчу діяльність у міських проектних установах, де очолював архітектурні майстерні та займав посаду головного архітектора проекту [3, 9, 10]. За роки відбудови автору доводилось виконувати роботи будь-якої складності – від проектування тимчасових малих архітектурних форм (колонада входу до центрального парку культури і відпочинку «Перемога» [1; 5, Спр. 21]) до відтворення у первісному вигляді пам’ятки архітектури початку ХІХ сторіччя (будинок генерал-губернатора на Круглій площі). Результатом старанної праці стало здобуття досконалих професійних навиків, котрі у творчому житті автора незмінно втілювались в архітектурні твори високого класу.
Одним із знакових об’єктів В.А. Пасєчного став будинок міського комітету комуністичної партії України (тепер – Апеляційний Суд Полтавської області у кримінальних справах) по вул. Жовтневій, №18 (1957) [6, Спр. 1800, 1802]. Архітектурна композиція триповерхової будівлі характеризується суворим та одночасно урочистим вирішенням головного фасаду. Його центральна частина акцентована пристінним восьмиколонним портиком модернізованого коринфського ордеру на висоту двох (другого та третього) поверхів, який спирається на карниз першого поверху, вирішений у вигляді високого цоколю. У центрі фасаду міститься парадна вхідна група, оформлена у вигляді порталу з рельєфним зображенням радянських державних символів (серп і молот в оточенні прапорів). Увінчується будівля розвинутим вінцевим карнизом з орнаментованими модульйонами, поясами іоніків та бус. Індивідуальне проектування вимагало від автора й відповідної уваги до вирішення інтер’єру адміністративної будівлі. Об’ємно-просторове вирішення, архітектурне оздоблення, освітлювальна арматура – все було підкорено єдиній ідеї та стилю радянського ампіру (рис. 1).
Рис. 1. Вул. Жовтнева, № 18. 1957 р. Автори: В.А. Пасєчний, А.Л.-С. Вайнгорт, П.І. Оверченко
Така ж досконалість пропорцій та скрупульозність деталізації вирізняє й житлові будинки по вул. Жовтневій, №32 (1954) [4, Спр. 169, 170; 6, Спр. 738, 739, 740, 741] та №44 (1959) [4, Спр. 362]. В архітектурі головних фасадів автором було досягнуто стильове та композиційне поєднання з прилеглими історичними класицистичними будинками. Створена підвищена пластичність форм надала урочистості парадній вулиці. Делікатне використання різноманітних ліпних керамічних орнаментальних елементів (кесонні розетки, рельєфні вставки, іоніки, буси, пальмети тощо) не переобтяжує фасади радянських класицистичних об’єктів, натомість об’єднує їх із забудовою історичного центру (рис. 2).
Про майстерність В.А. Пасєчного та його значущість як провідного архітектора Полтави того часу свідчить реалізація авторських проектів відтворення та реконструкції цінних будинків ХІХ сторіччя, котрі були визнані пам’ятками культурної спадщини міста. Не кожному архітектору можна було довірити відповідальну справу відбудови із збереженням первісного вигляду фасадів неоренесансних будинків колишніх готелю А.П. Воробйової (тепер – житловий будинок з громадською функцією, початок ХХ сторіччя) по
Рис. 2. Вул. Жовтнева, № 44. 1959 р. Автори: В.А. Пасєчний, О.А. Андрейко
вул. 1100-річчя Полтави, № 4 (1956) [4, Спр. 233; 6, Спр. 832, 839] та магазину С.Я. Токаревої (тепер – Кооперативний технікум, кінець ХІХ сторіччя) по вул. Леніна, №9/17 (1959) [4, Спр. 352]. Окрім відтворення характерних композиційних та стильових особливостей історичних будинків, В.А. Пасєчний виконав та реалізував проекти реконструкції та добудови цих об’єктів. Так, до Кооперативного технікуму був доданий двоповерховий кутовий корпус, котрим у формі каре замкнуто частину кварталу. При цьому, в образному вирішенні нового об’єму автор використав композиційні та стильові засоби, застосовані в історичній будівлі. Таким прийомом стильового цитування В.А. Пасєчний досяг цілісності образу, а новоутвореним фронтом забудови створив тло для урочистих фасадів будівлі театру на Театральній площі (рис. 3).
Не менш відповідальною роботою була реконструкція та добудова будівлі професійно-механічної школи (тепер – Будівельний технікум автотранспортного будівництва, 1925) на пл. Слави, №1 (1953) [6, Спр. 1083, 1084; 4, Спр. 98, 132]. Праворуч до головного фасаду з боку площі було додано двоповерховий об’єм, чим досягалась композиційна рівновага та сумірність усіх об’єктів ансамблю привокзальної площі. Оздоблення добудови базувалось на використанні класицистичних прийомів та архітектурних деталей, відповідно до стильового вирішення існуючих будівель комплексу. Провідною темою образу навчального закладу стало застосування ордерних композицій модернізованого іонічного ордеру.
Рис. 3. Вул. Леніна, № 9/17. 1959 р. Автор В.А. Пасєчний
Вершиною відбудовчої діяльності В.А. Пасєчного безсумнівно є відтворення та реконструкція колишніх будинку генерал-губернатора (тепер – обласна Рада профспілок, 1811) по вул. Жовтневій, №37 (1960) [6, Спр. 233] та просвітницького будинку ім. М.В. Гоголя (тепер – кінотеатр «Колос», 1901) по вул. Гоголя, №22 (1961) [7].
Роботи по відбудові будинку генерал-губернатора з пропілеями були розпочаті в 1947 році. Цей зразок класичної міської садибної забудови початку ХІХ сторіччя підлягав повній реставрації з видаленням нашарувань та прибудов більш пізніх часів. Відповідно до проекту відтворення триповерховий корпус з шестиколонним портиком іонічного ордеру на головному фасаді та цегляна огорожа з пропілеями тосканського ордеру набули первозданного вигляду. З травня 1948 року цей об’єкт перебуває під охороною держави як пам’ятка архітектури ампірної доби із суворою забороною будь-якого будівництва у межах охоронюваної зони (рис. 4).
Цінним для полтавського архітектурного середовища є відтворений В.А. Пасєчним просвітницький будинок ім. М.В. Гоголя. Досконалий взірець стилю неоренесанс був реставрований без найменших відхилень від первісного авторського задуму.
Окрім цікавого для архітектора індивідуального проектування неминучим у ті часи було й виконання місцевої прив’язки типових проектів. Проте В.А. Пасєчний не обмежувався лише планувальними
Рис. 4. Вул. Жовтнева, № 37. 1960 р. Автор В.А. Пасєчний
коригуваннями проектних рішень. Допоки заборона на використання «архітектурних надмірностей» не стала жорсткою, він адаптував для Полтави фасадні вирішення типових проектів, що нерідко призводило до повної зміни образу та його максимальної індивідуалізації. Таким є гуртожиток для студентів технікуму м’ясної промисловості (тепер – адміністративна будівля) по вул. Зигіна, №1 (1955) [6, Спр. 397, 404]. Будівля вирішувалась за курдонерною композиційної схемою в урочистих формах радянського класицизму. При адаптації була збільшена насиченість фасадів класицистичними деталями до оптимального рівня, характерного для забудови Полтави. Головний вхід акцентовано пристінним чотириколонним портиком модернізованого доричного ордеру, встановленим на виступ першого поверху та увінчаним трикутним фронтоном, зовнішні кути ризалітів зафіксовані спареними пілястрами висотою у три поверхи з базами та стилізованими доричними капітелями, віконні отвори першого поверху оздоблені лиштвою. Таке вирішення головного фасаду вказує на тонке відчуття автора підпорядкованості усієї нової архітектури центральної частини міста стильовому ядру Полтави – класицистичному ансамблю Круглої площі (рис. 5).
Перелічуючи знакові для Полтави об’єкти, автором яких є В.А. Пасєчний, слід вказати й на такі, що напевно не стануть пам’ятками архітектури, але ними була внесена визначена частка у загальний
Рис. 5. Вул. Зигіна, № 1. 1955 р. Автор типового проекту Шевцов, автор прив’язки В.А. Пасєчний
класицистичний образ міського архітектурного середовища. Це житлові будинки по вулицях: Комсомольській, №40/11 [4, Спр. 349], Котляревського, №15/25 [4, Спр. 350], Леніна, №7 [6, Спр. 104, 105, 832], Рєпіна, №13 [4, Спр. 348]. До цієї ж низки належать й крупні адміністративні будівлі – обласного комітету комуністичної партії України (тепер – обласної державної адміністрації) по вулиці Жовтневій, №45 (1980), Київського районного відділу Управління внутрішніх справ по вул. Маршала Бірюзова, 32 (сер. 1980-х).
Архітектор В.А. Пасєчний у співавторстві продемонстрував свою майстерність при увічненні пам’яті В.Г. Короленка (1962) [8, С. 382]. Після кількох незавершених спроб попередників (1936, 1946) у міському парку «Перемога» був споруджений надмогильний пам’ятник письменнику. На могилі встановлено гранітний камінь з відполірованою передньою площиною, на якій розміщене бронзове тондо з барельєфним портретом В.Г. Короленка.
В.А. Пасєчний разом зі скульпторами віддав свою пошану загиблим комсомольцям-підпільникам спорудивши пам’ятник нескореним полтавчанам на бульварі Котляревського (1967). Гранітний постамент монументу увінчаний погруддям керівника підпільної групи Лялі Убийвовк. Великий творчий доробок у Полтаві залишив по собі архітектор Віталій Андрійович Пасєчний. Окрім об’ємного проектування він створював інтер’єри громадських будівель Полтави. Тісний зв’язок та особиста дружба В.А. Пасєчного із полтавськими художниками (Т.Г. Шевченком, В.О. Трохимцем-Мілютіним, В.І. Шаховцовим) надихали архітектора до створення власних живописних полотен. Він був визнаним колегами професіоналом, що немало важить у невеликому провінційному місті. До останніх років його життя авторитет фахівця був беззаперечним як у колі ровесників так і серед молодшого покоління. Й коли В.А. Пасєчний пішов з життя 8 грудня 2003 року, обірвалась остання духовна нить, що зв’язувала плеяду полтавських повоєнних архітекторів та зодчих новітнього часу.
Пам'ятник нескореним полтавчанам — пам'ятник у Полтаві на честь членів комсомолсько-молодіжної групи «Нескорена полтавчанка». Пам'ятник відкрито 28 жовтня 1967 року на бульварі Івана Котляревського (на перехресті з вулицею Пушкіна).
На гранітному постаменті (висота 4,5 метрів) встановлено погруддя (висота 1,55 метрів) керівника групи, Героя Радянського Союзу Лялі Убийвовк (1918—1942). На постаменті — напис: «Нескореним полтавчанам жити у віках» та прізвища шести героїв-підпільників: Лялі Убийвовк, Сергія Сапіги, Сергія Іллєвського, Леоніда Пузанова, Бориса Серги та Валентина Сороки, що загинули у катівнях гестапо. Автори: скульптори Л.Г. Жуковська, Карній Посполитак, Д.Г. Сова, архітектор В.А. Пасічний.
Пасечный Виталий Андреевич 1921г.р. Звание: красноармеец в РККА с 03.1942 года Место призыва: Уральский ГВК, Казахская ССР, Западно-Казахстанская обл., г. Уральск № записи: 80315678 Медаль «За отвагу»
Пасечный Виталий Андреевич 1921г.р. Звание: красноармеец в РККА с 03.1942 года Место призыва: Уральский ГВК, Казахская ССР, Западно-Казахстанская обл., г. Уральск № записи: 80714507 Орден Отечественной войны II степени
Пасечный Виталий Андреевич Год рождения: __.__.1921 место рождения: Украинская ССР, Полтавская обл., Новосанжарский р-н, с. Н.-Санжары № наградного документа: 79 дата наградного документа: 06.04.1985 № записи: 1514293442 Орден Отечественной войны I степени
Пасечный Виталий Андреевич Звание: красноармеец Место службы: 475 ап 195 сд № записи: 1536493541 Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»
Пасичный Михаил Васильевич 1923г.р. Звание: ст. сержант в РККА с 01.10.1943 года Место призыва: Гребенковский РВК, Украинская ССР, Полтавская обл., Гребенковский р-н Место службы: 957 сп 309 сд 6 А 1 УкрФ № записи: 42885963 Орден Красной Звезды
Фамилия Пасечник Имя Андрей Отчество Иванович Дата рождения/Возраст __.__.1918 Место рождения Полтавская обл., Решетиловский р-н Дата и место призыва Решетиловский РВК, Украинская ССР, Полтавская обл., Решетиловский р-н Последнее место службы 16 Гв. сд Воинское звание гв. рядовой Причина выбытия убит Дата выбытия 24.06.1944 Первичное место захоронения Белорусская ССР, Витебская обл., Дубровненский р-н, д. Пущан, юго-западнее, 500 м Название источника информации ЦАМО Номер фонда источника информации 58 Номер описи источника информации 18002 Номер дела источника информации 519
жена - Елизавета Максимовна Полтавская обл., Решетиловский р-н, х. Калинина
Фамилия Пасечник Имя Андрей Отчество Иванович Дата рождения/Возраст __.__.1918 Воинское звание рядовой Дата смерти 24.06.1944 Страна захоронения Беларусь Регион захоронения Витебская обл. Место захоронения Дубровенский р-н, северо-восточная окраина д. Петрики Могила Братская могила Откуда перезахоронен 500 м юго-зап. д. Пущаи
Фамилия Пасечник Имя Андрей Отчество Иванович Дата рождения/Возраст __.__.1911 Место рождения Полтавская обл., Решетиловский р-н, с. Пасечники Дата и место призыва __.09.1943 Константиновский РВК, Украинская ССР, Сталинская обл., Константиновский р-н Воинское звание ефрейтор Причина выбытия пропал без вести Дата выбытия __.02.1944 Название источника информации ЦАМО Номер фонда источника информации 58 Номер описи источника информации 18004 Номер дела источника информации 647
отец - Иван Трофимович Сталинская обл., г. Дружковка
Номер записи 50065574 Фамилия Пасичный Имя Иван Отчество Матвеевич Дата рождения __.__.1919 Место рождения Полтавская обл., с. Супотевка Вилка (Супротивна Балка) Дата и место призыва Ново-Сенжарский РВК, Украинская ССР, Полтавская обл., Ново-Сенжарский р-н Последнее место службы 176 сд Воинское звание мл. сержант Причина выбытия убит Дата выбытия 02.07.1941 Название источника информации ЦАМО Номер фонда источника информации 58 Номер описи источника информации 818884 Номер дела источника информации 8 командир бронемашины отец - Пасичный Матвей Иванович Полтавская обл., Ново-Сенжарский р-н, с. Супротивна Балка
Пасечный Иван Матвеевич 1919г.р. Звание: мл. сержант командир бронемашины автобронероты 128 отдельного разведывательного батальона в РККА с 1940 года Место службы: 176 сд ЮжнФ № записи: 10181245 Орден Красного Знамени
Южный фронт Боевые действия в районе населённых пунктов Скулень и Герман.
22 июня 1941 года В районе с. Скулень и с. Герман ведутся пограничные бои
23 июня 1941 года Активных боевых действий в районе Скулень и Герман не наблюдается
24 июня 1941 года 14СК 95сд. Ведет бой на рубеже р. Прут на фронте (иск.) Скулени, Леово, имея перед собой 14, 15-ю пехотные дивизии румын и германские части неустановленной нумерации. 35СК 176сд Обороняет Перерита, Скулени. Противник в течение дня форсировал р. Прут, овладел Скулени и пытался развить наступление в направлении Бэлци. В районе Скулени идет все время бой, в котором принимают участие части 35-го стрелкового корпуса и 2-го механизированного корпуса. 35СК 30гсд С рубежа Реча, Марандени введена в бой в направлении Фалрешти, Скулени. В результате совместных действий частей 35-го стрелкового и 2-го механизированного корпусов противник, несмотря на упорное сопротивление, был отброшен от Скулени.
25 июня 1941 года 35СК 30гсд Ликвидация плацдарма у Скулении 2МК 11тд Ликвидация плацдарма у Скулени Атака 25 июня в районе Петрешты, на южном фасе плацдарма, успеха не имела, было потеряно 8 танков 2МК 15мд Ликвидация плацдарма у Скулении ОПЕРСВОДКА № 01/ОП К 10.00 25.6.41 ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА В течение дня и ночи 24.6.41 г. противник на всем фронте продолжал попытки форсирования р. Прут, особенно в направлении Скулени, Унгени, Фэлчиу, Рени, Картал. 9-я армия. На фронте армии германско-румынские войска в течение дня проявляли особую активность в направлении Скулени и Фэлчиу: 176-я стрелковая дивизия обороняет Перерита, Скулени. Противник в течение дня форсировал р. Прут, овладел Скулени и пытался развить наступление в направлении Бэлци. В районе Скулени идет все время бой, в котором принимают участие части 35-го стрелкового корпуса и 2-го механизированного корпуса. 30-я стрелковая дивизия с рубежа Реча, Марандени введена в бой в направлении Фалрешти, Скулени. В результате совместных действий частей 35-го стрелкового и 2-го механизированного корпусов противник, несмотря на упорное сопротивление, был отброшен от Скулени.
26 июня 1941 года 2МК 11тд Ликвидация плацдарма у Скулени 2МК 15мд Ликвидация плацдарма у Скулени ОПЕРСВОДКА № 06/ОП К 20.00 26.6.41 ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА В течение ночи и дня 26.6.41 г. на всем фронте противник активности не проявлял, за исключением района Скулени, где противник после полудня, получив подкрепление, вновь перешел в контратаку. Бой продолжается. 9-я армия – по всему фронту артиллерийская и пулеметная перестрелка. В районе Скулени идет бой с частями противника, перешедшими в атаку. Части армии совместно с пограничными частями форсировали р. Дунай в районе Килиа-Поуэ. На остальном фронте армии без изменений.
27 июня 1941 года Части 9-й армии с утра 27.6.41 г. вели бой у Скулени, а также с переправившимися частями противника силою до батальона у Леушени и Рени, противник отброшен на западный берег р. Прут. 2МК 11тд Ликвидация плацдарма у Скулени 2МК 15мд Ликвидация плацдарма у Скулении ОПЕРСВОДКА № 07/ОП К 7.00 27.6.41 ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА На всем фронте, за исключением района Скулени, без перемен. На фронте 9-й армии на участке Скулени в результате совместных действий 30, 170-й стрелковых дивизий и авиации попытки противника, усиленного двумя пехотными полками, подвезенными автотранспортом, развить наступление были отбиты. На участке Леушени до батальона противника форсировало р. Прут. Бой продолжается. На остальном фронте армии перестрелка
28 июня 1941 года 35СК 30гсд К исходу дня овладела Скулени 2МК 11тд К исходу дня овладела Скулении ОПЕРСВОДКА № 09/ОП К 7.00 28.6.41 ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА 9-я армия совместной атакой 30-й стрелковой дивизии и 11-й танковой дивизии 27.6.41 г. к исходу дня овладела Скулени. На остальном фронте армии без изменений. авиация в течение 27.6.41 г. дважды бомбила противника у Скулени, Яссы и Хуши.
29 июня 1941 года ОПЕРСВОДКА № 013/ОП К 20.00 29.6.41. ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА На всем фронте армий противник за истекший день не проявлял особой активности Армии фронта продолжают выполнять задачу по обороне рубежа р.р. Прут и Дунай, отбрасывая и уничтожая противника при попытке его вести разведку. На фронте 9-й армии в течение истекшего дня противник активности не проявлял. В районе Скулени без изменений. РАЗВЕДСВОДКА № 9 К 20.00 29.6.41 ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА На участке Корпачи, Скулени с утра 29.6.41 г. противник ведет разведку боем. Занимая Скулени, противник закрепляет за собой рубежи, подготавливаясь к атаке правым флангом В Скулени захвачены пленные 326-го пехотного полка и 235-го самокатного батальона 198-й пехотной дивизии.
30 июня 1941 года 35СК 30гсд На фронте Внишора, Герман, (иск.) Петрешти. 9-я армия – на всем фронте армии активных действий противника не отмечено. На отдельных участках ружейно-пулеметная перестрелка, разведывательные поиски и продолжение сосредоточения войск противника на участке Стефанешти, Яссы.
1 июля 1941 года 9 Армия Штаб - Тирасполь. Удерживая рубеж р. Прут, оказывает упорное сопротивление переправляющимся частям противника. В 8.00 1.7.41 г. противник начал переправу на восточный берег р. Прут в районах Стефанешти, Скулени, Валя Маре. В 9.00 1.7.41 г. противник начал переправу в районе Врынешти. К 10.00 1.7.41 г. противник силою до двух батальонов пехоты, поддержанных батальоном танков, овладел районом Кубани. После артиллерийской подготовки противник (198-я пехотная дивизии) из района Скулени начал развивать наступление в направлении Чоропкани, Бучиумени. Силы противника уточняются. К 17.00 1.7.41 г. противник силою до трех батальонов занимает Цуцора, Валя Маре.
2 июля 1941 года 35СК 30гсд - Положение без изменений до 12.00 2.7.41 г., после чего связь с ней прервана.
3 июля 1941 года 35СК 30гсд - Вздет упорные бои с превосходящими силами противника (в районе Скулени, Пырлица штабом 9-й армии определено до двух пехотных дивизий с моточастями и одной кавалерийской дивизии противника). К исходу дня отходила на промежуточный рубеж Марандени, (иск.) Пырлица.
4 июля 1941 года 9 Армия В течение дня 4.7.41 г., удерживая своим левым флангом рубеж рр. Прут и Дунай, продолжала вести бои с превосходящим противником на правом фланге армии.
5 июля 1941 года 35СК 30гсд – Несёт большие потери.
ОПЕРСВОДКА № 020/ОП К 7.00 3.7.41. ШТАБ ЮЖНОГО ФРОНТА
ВИННИЦА Карты 500 000 и 200 000 Первое. Армии фронта продолжают упорно оборонять рубеж р. Прут и р. Дунай. Противник, начав активные действия в центре фронта на участках Корпачи, Кубани и Скулени, Денуцени, до наступления темноты 2.7.41 г. вел бой на восточном берегу р. Прут. По неполным данным, противник занимает рубеж Нов. Бедраж, Дурушторы, Патрушени, Долняска и Токсобены, Столничены, высота 167 (3 км северо-восточнее Столничены), Тодирешти (14 км восточнее Скулени), Резина, Валя Маре. С направления Стефанешти действовала румынская пехотная дивизия в усиленном составе (четыре-пять пехотных полков). Продвижению пехоты содействовали танки. С направления Скулени действовала 198-я немецкая пехотная дивизия и 33-й пехотный полк 210-й немецкой пехотной дивизии. Действия противника переправах восточный берег р. Прут прикрывались его авиацией. Второе. 18-я армия ввиду отсутствия проводной связи Винница, Каменец-Подольск с 22.00 2.7.41 г. сведений о положении частей армии нет. Третье. 9-я армия в течение дня 2.7.41 г. продолжала упорно обороняться на восточном берегу р. Прут. К вечеру 2.7.41 г. противник значительными силами повел наступление в районе Унгени и к 20.00 2.7.41 г. овладел восточным берегом р. Прут на участке Петрешти, Вали Маре. 48-й стрелковый корпус. Штаб корпуса – Бэлци. а) 176-я стрелковая дивизия, успешно отражая попытки противника овладеть восточным берегом р. Прут к исходу дня оставила Нов. Бедраж и начала 404-м стрелковым полком отходить на рубеж Пыржота, Яблона. К тому же времени 591-й стрелковый полк (176-й стрелковой дивизии), совместно с частями 30-й стрелковой дивизии, вел бои в районе Бучиумени. б) 74-я стрелковая дивизия с двумя полками подготавливает оборонительный рубеж Яблона, Марандени. 35-й стрелковый корпус. Штаб корпуса – Кишинев. а) 30-я стрелковая дивизия – положение без изменений до 12.00 2.7.41 г., после чего связь с ней прервана. б) 95-я стрелковая дивизия к вечеру 2.7.41 г. отошла на рубеж Тодирешти, Нов. Берешти, Резина, Валя Корново, Валя Маре. На остальных участках 35-го стрелкового корпуса – без изменений. 14-й стрелковый корпус – без изменений. 2-й кавалерийский корпус: 9-я кавалерийская дивизия сосредоточилась к 24.00 1.7.41 г. в районе Карбуна, Митрополит. 5-я кавалерийская дивизия – положение уточняется. 2-й механизированный корпус к исходу дня 2.7 41 г. в районе Дрокия, Никорешти, Анфисовка ведет разведку участке 176-й стрелковой дивизии. 18-й механизированный корпус – сведений о погрузке и отправке в новый район не поступало. Четвертое. Артиллерия РГК сосредоточена в районах: 522-й гаубичный артиллерийский полк РГК – Овидиополь; 430-й гаубичный артиллерийский полк РГК – Гросулово, Михайловка; 320-й пушечный артиллерийский полк РГК – Суклея; 317-й отдельный артиллерийский дивизион – Словяно-Сербко; 137-й гаубичный артиллерийский полк РГК – сведений о сосредоточении на ст. Бар не поступало; 515-й гаубичный артиллерийский полк, 245-й отдельный артиллерийский дивизион РГК – Винница, производят формирование и доукомплектование; 526-й гаубичный артиллерийский полк РГК – Чертково, производит формирование; 527-й гаубичный артиллерийский полк РГК – Днепропетровск, производит формирование. Пятое. Военно-воздушные силы фронта в течение дня 2.7.41 г. уничтожали скопление танков, артиллерии и пехоты противника в районах Стефанешти, Трушешти, Бретени, прикрывая аэродромы базирования. По донесениям экипажей, бомбы сброшены по целям. Всего за 2.7.41 г. произведено 143 самолето-вылета. Один бомбардировщик противника сбит в районе Каменец-Подольск. Наши потери: сбит в воздушном бою один И-16, шесть самолетов не вернулись на свои аэродромы, предположительно сели вынужденно на своей территории. Шестое. Проводная связь Винница, Каменец-Подольск с 22.00 2.7.41 г. не работает и Винница, Тирасполь не работала с 23.30 2.7 до 5.05 3.7.41 г.
Заместитель начальника штаба Южного фронта генерал-майор Романов
Начальник Оперативного отдела генерал-майор Воробьев
Ф. 228, оп 2892сс, д. 16, лл. 27, 28. Машинописная копия.
http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=2952700 Дрегер Иван Иванович Последнее место службы 300 АП 176 СД 128 ОРБ Дата выбытия 02.07.1941 Первичное место захоронения Молдавская ССР, Бельцкий уезд, с. Кубань
404 СП
http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=4116607 Шевченко Андрей Яковлевич Последнее место службы 176 СД 404 СП Дата выбытия 02.07.1941 Первичное место захоронения Молдавская ССР, Бельцкий уезд, Рышканский р-н, Паскауцы
Пэскэуць (рум. Păscăuţi) — село в Рышканском районе Молдавии. Наряду с сёлами Домашканы, Дуруитоаря и Проскуряны входит в состав города Костешты
http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=50065441 Гревцов Василий Григорьевич Последнее место службы 176 сд 404 СП Дата выбытия 02.07.1941 Первичное место захоронения Молдавская ССР, Бельцкий уезд, Рышканский р-н, г. Рышканы
Рышка́ны (рум. Rîşcani, Рышкань) — город в Молдавии, центр Рышканского района.
http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=6158815 Кириниченков Иван Исаакович Последнее место службы 591 СП 176 СД Дата выбытия 02.07.1941 Первичное место захоронения Молдавская ССР, д. М. Фалешты, около
Фале́шты (молд. Făleşti, Фэлешть) — город в Молдавии, центр Фалештского района.
http://www.obd-memorial.ru/html/info.htm?id=50065748 Лущий Иван Петрович Последнее место службы 176 сд 591 СП Дата выбытия 02.07.1941 Первичное место захоронения Молдавская ССР, Бельцкий уезд, Скулянский р-н, с. Скулень
Скуле́нь (рум. Sculeni; также Скуля́ны) — приграничное село в Унгенском районе Молдавии с таможенно-пропускным пунктом. В настоящее время является административным центром коммуны Скулень, включающей также сёла Блиндешть, Флорень и Герман.
Карлушечка, дорогая, спасибо!
Все, что ты прикрепила - я не видела.
За Григория Пименовича - отдельное мерси!