Пасечные / Пасишные

Одним із знакових об’єктів В.А. Пасєчного став будинок міського комітету комуністичної партії України (тепер – Апеляційний Суд Полтавської області у кримінальних справах) по вул. Жовтневій, №18 (1957) [6, Спр. 1800, 1802]. Архітектурна композиція триповерхової будівлі характеризується суворим та одночасно урочистим вирішенням головного фасаду. Його центральна частина акцентована пристінним восьмиколонним портиком модернізованого коринфського ордеру на висоту двох (другого та третього) поверхів, який спирається на карниз першого поверху, вирішений у вигляді високого цоколю. У центрі фасаду міститься парадна вхідна група, оформлена у вигляді порталу з рельєфним зображенням радянських державних символів (серп і молот в оточенні прапорів). Увінчується будівля розвинутим вінцевим карнизом з орнаментованими модульйонами, поясами іоніків та бус. Індивідуальне проектування вимагало від автора й відповідної уваги до вирішення інтер’єру адміністративної будівлі. Об’ємно-просторове вирішення, архітектурне оздоблення, освітлювальна арматура – все було підкорено єдиній ідеї та стилю радянського ампіру (рис. 1).


[ Изображение на стороннем сайте: 12ffc885da8f.jpg ]


Рис. 1. Вул. Жовтнева, № 18. 1957 р. Автори: В.А. Пасєчний, А.Л.-С. Вайнгорт, П.І. Оверченко

Така ж досконалість пропорцій та скрупульозність деталізації вирізняє й житлові будинки по вул. Жовтневій, №32 (1954) [4, Спр. 169, 170; 6, Спр. 738, 739, 740, 741] та №44 (1959) [4, Спр. 362]. В архітектурі головних фасадів автором було досягнуто стильове та композиційне поєднання з прилеглими історичними класицистичними будинками. Створена підвищена пластичність форм надала урочистості парадній вулиці. Делікатне використання різноманітних ліпних керамічних орнаментальних елементів (кесонні розетки, рельєфні вставки, іоніки, буси, пальмети тощо) не переобтяжує фасади радянських класицистичних об’єктів, натомість об’єднує їх із забудовою історичного центру (рис. 2).

Про майстерність В.А. Пасєчного та його значущість як провідного архітектора Полтави того часу свідчить реалізація авторських проектів відтворення та реконструкції цінних будинків ХІХ сторіччя, котрі були визнані пам’ятками культурної спадщини міста. Не кожному архітектору можна було довірити відповідальну справу відбудови із збереженням первісного вигляду фасадів неоренесансних будинків колишніх готелю А.П. Воробйової (тепер – житловий будинок з громадською функцією, початок ХХ сторіччя) по


[ Изображение на стороннем сайте: ba8ecedf93d3.jpg ]


Рис. 2. Вул. Жовтнева, № 44. 1959 р. Автори: В.А. Пасєчний, О.А. Андрейко

вул. 1100-річчя Полтави, № 4 (1956) [4, Спр. 233; 6, Спр. 832, 839] та магазину С.Я. Токаревої (тепер – Кооперативний технікум, кінець ХІХ сторіччя) по вул. Леніна, №9/17 (1959) [4, Спр. 352]. Окрім відтворення характерних композиційних та стильових особливостей історичних будинків, В.А. Пасєчний виконав та реалізував проекти реконструкції та добудови цих об’єктів. Так, до Кооперативного технікуму був доданий двоповерховий кутовий корпус, котрим у формі каре замкнуто частину кварталу. При цьому, в образному вирішенні нового об’єму автор використав композиційні та стильові засоби, застосовані в історичній будівлі. Таким прийомом стильового цитування В.А. Пасєчний досяг цілісності образу, а новоутвореним фронтом забудови створив тло для урочистих фасадів будівлі театру на Театральній площі (рис. 3).

Не менш відповідальною роботою була реконструкція та добудова будівлі професійно-механічної школи (тепер – Будівельний технікум автотранспортного будівництва, 1925) на пл. Слави, №1 (1953) [6, Спр. 1083, 1084; 4, Спр. 98, 132]. Праворуч до головного фасаду з боку площі було додано двоповерховий об’єм, чим досягалась композиційна рівновага та сумірність усіх об’єктів ансамблю привокзальної площі. Оздоблення добудови базувалось на використанні класицистичних прийомів та архітектурних деталей, відповідно до стильового вирішення існуючих будівель комплексу. Провідною темою образу навчального закладу стало застосування ордерних композицій модернізованого іонічного ордеру.


[ Изображение на стороннем сайте: 43d0cbc79eed.jpg ]


Рис. 3. Вул. Леніна, № 9/17. 1959 р. Автор В.А. Пасєчний

Вершиною відбудовчої діяльності В.А. Пасєчного безсумнівно є відтворення та реконструкція колишніх будинку генерал-губернатора (тепер – обласна Рада профспілок, 1811) по вул. Жовтневій, №37 (1960) [6, Спр. 233] та просвітницького будинку ім. М.В. Гоголя (тепер – кінотеатр «Колос», 1901) по вул. Гоголя, №22 (1961) [7].

Роботи по відбудові будинку генерал-губернатора з пропілеями були розпочаті в 1947 році. Цей зразок класичної міської садибної забудови початку ХІХ сторіччя підлягав повній реставрації з видаленням нашарувань та прибудов більш пізніх часів. Відповідно до проекту відтворення триповерховий корпус з шестиколонним портиком іонічного ордеру на головному фасаді та цегляна огорожа з пропілеями тосканського ордеру набули первозданного вигляду. З травня 1948 року цей об’єкт перебуває під охороною держави як пам’ятка архітектури ампірної доби із суворою забороною будь-якого будівництва у межах охоронюваної зони (рис. 4).

Цінним для полтавського архітектурного середовища є відтворений В.А. Пасєчним просвітницький будинок ім. М.В. Гоголя. Досконалий взірець стилю неоренесанс був реставрований без найменших відхилень від первісного авторського задуму.

Окрім цікавого для архітектора індивідуального проектування неминучим у ті часи було й виконання місцевої прив’язки типових проектів. Проте В.А. Пасєчний не обмежувався лише планувальними


[ Изображение на стороннем сайте: 82467f66e44f.jpg ]


Рис. 4. Вул. Жовтнева, № 37. 1960 р. Автор В.А. Пасєчний

коригуваннями проектних рішень. Допоки заборона на використання «архітектурних надмірностей» не стала жорсткою, він адаптував для Полтави фасадні вирішення типових проектів, що нерідко призводило до повної зміни образу та його максимальної індивідуалізації. Таким є гуртожиток для студентів технікуму м’ясної промисловості (тепер – адміністративна будівля) по вул. Зигіна, №1 (1955) [6, Спр. 397, 404]. Будівля вирішувалась за курдонерною композиційної схемою в урочистих формах радянського класицизму. При адаптації була збільшена насиченість фасадів класицистичними деталями до оптимального рівня, характерного для забудови Полтави. Головний вхід акцентовано пристінним чотириколонним портиком модернізованого доричного ордеру, встановленим на виступ першого поверху та увінчаним трикутним фронтоном, зовнішні кути ризалітів зафіксовані спареними пілястрами висотою у три поверхи з базами та стилізованими доричними капітелями, віконні отвори першого поверху оздоблені лиштвою. Таке вирішення головного фасаду вказує на тонке відчуття автора підпорядкованості усієї нової архітектури центральної частини міста стильовому ядру Полтави – класицистичному ансамблю Круглої площі (рис. 5).

Перелічуючи знакові для Полтави об’єкти, автором яких є В.А. Пасєчний, слід вказати й на такі, що напевно не стануть пам’ятками архітектури, але ними була внесена визначена частка у загальний


[ Изображение на стороннем сайте: 81975868f550.jpg ]


Рис. 5. Вул. Зигіна, № 1. 1955 р. Автор типового проекту Шевцов, автор прив’язки В.А. Пасєчний

класицистичний образ міського архітектурного середовища. Це житлові будинки по вулицях: Комсомольській, №40/11 [4, Спр. 349], Котляревського, №15/25 [4, Спр. 350], Леніна, №7 [6, Спр. 104, 105, 832], Рєпіна, №13 [4, Спр. 348]. До цієї ж низки належать й крупні адміністративні будівлі – обласного комітету комуністичної партії України (тепер – обласної державної адміністрації) по вулиці Жовтневій, №45 (1980), Київського районного відділу Управління внутрішніх справ по вул. Маршала Бірюзова, 32 (сер. 1980-х).

Архітектор В.А. Пасєчний у співавторстві продемонстрував свою майстерність при увічненні пам’яті В.Г. Короленка (1962) [8, С. 382]. Після кількох незавершених спроб попередників (1936, 1946) у міському парку «Перемога» був споруджений надмогильний пам’ятник письменнику. На могилі встановлено гранітний камінь з відполірованою передньою площиною, на якій розміщене бронзове тондо з барельєфним портретом В.Г. Короленка.

В.А. Пасєчний разом зі скульпторами віддав свою пошану загиблим комсомольцям-підпільникам спорудивши пам’ятник нескореним полтавчанам на бульварі Котляревського (1967). Гранітний постамент монументу увінчаний погруддям керівника підпільної групи Лялі Убийвовк.
Великий творчий доробок у Полтаві залишив по собі архітектор Віталій Андрійович Пасєчний. Окрім об’ємного проектування він створював інтер’єри громадських будівель Полтави. Тісний зв’язок та особиста дружба В.А. Пасєчного із полтавськими художниками (Т.Г. Шевченком, В.О. Трохимцем-Мілютіним, В.І. Шаховцовим) надихали архітектора до створення власних живописних полотен. Він був визнаним колегами професіоналом, що немало важить у невеликому провінційному місті. До останніх років його життя авторитет фахівця був беззаперечним як у колі ровесників так і серед молодшого покоління. Й коли В.А. Пасєчний пішов з життя 8 грудня 2003 року, обірвалась остання духовна нить, що зв’язувала плеяду полтавських повоєнних архітекторів та зодчих новітнього часу.