Эмиграция.

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

В уголовном деле моего деда, Пономаренко Ильи Степановича, уроженца и жителя села Забредки Новосанжарского района Полтавской области, есть справка от 1937 года, в которой указано:

"За кордоном в еміграції перебувають його двоюрідні брати, які в часи деникінської реакції приймали активну участь - один Пономаренко Павло Миколайович був деникінським старшиною, другий Федір Миколайович - деникінським офіцером".

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
(ЦДАВО УКРАЇНИ)
03110, м. Київ-110, вул. Солом’янська, 24
Що стосується відомостей про перебування Пономаренка Павла Миколайовича та Пономаренка Федора Миколайовича в еміграції, повідомляємо, що у фонді № 3795 "Українська Господарська Академія в Ч.С.Р.", який зберігається в ЦДАВО України, були виявлені їх особові справи.

Итак, что известно из личных дел?

Пономаренко Павел Николаевич, 30.05.1894 года рождения

1902 - 19хх - начальная Ново-Сенжарская школа
19хх (1908???) - 1910 - министерская двухклассная Ново-Сенжарская школа
1910 - 1914 - Кобеляцкая мужская гимназия
весна, лето 1915 - Полтавское сельско-хозяйственное опытное поле, практикант
август 1915 - Русская армия, Севастополь, крепостная артиллерия, вольноопределяющийся 1-го разряда
1917 - 19хх (окончил при Центральной Раде) - Киевская Константиновская военная школа
1918 - 1920 - Украинская армия
1924 - частная работа у ксенза в Польше
28.07.1924 - Украинская хозяйственная академия в Падебрадах (Чехословацкая республика), студент (матурант) экономического подотдела экономического отдела.

Пономаренко Федор Николаевич, 07.02.1898 года рождения

1910 - 1914 - начальная Ново-Сенжарская школа
1914 - 1916 - Кобеляцкая мужская гимназия
август 1916 - Русская армия
1917 - организация украинских частей в Саратове
1918 - 1920 - Украинская армия
1924 - частная работа у ксенза в Польше
28.07.1924 - 02.09.1924 Украинская хозяйственная академия в Падебрадах (Чехословацкая республика), отказано в зачислении из-за недостаточного образования.

Что дальше? Не знаю... В списках выпускников их нет.

А может Павел и не учился, раз Федор не поступил?

Ответ: (почтой, ответ через 10 дней)

ХАРКІВСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА

61002, Харків-2, а/с 10430, Україна

Окрім ГАРФу, інформація про службу в Російській Армії до 1918 року р. занходиться в РГВІА за адресою:
Российский Государственный Военно-исторический Архив, ул. 2-я Бауманская, 3, Москва, Россия, 107005.
Інформацію про участь в "Белом движении" володіють РГВА та ЦА ФСБ РФ.
Российский Государственный Военный Архив, ул. Адмирала Макарова, 29, Москва, Россия, 125212.
Ценральный Архив Федеральной службы безопасности России, ул. Б. Лубянка, 2, Москва, Россия, 101000.

Ответ: (через 1,5 месяца)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
(ЦДАВО УКРАЇНИ)

03110, м. Київ-110, вул. Солом’янська, 24

Що стосується відомостей про перебування Пономаренка Павла Миколайовича та Пономаренка Федора Миколайовича в еміграції, повідомляємо, що у фонді № 3795 "Українська Господарська Академія в Ч.С.Р.", який зберігається в ЦДАВО України, були виявлені їх особові справи.

Якщо ці відомості Вас зацікавили, то запрошуємо Вас ознайомитися з документами про Пономаренка Павла Миколайовича та Пономаренка Федора Миколайовича у читальному залі архіву, який працює щодня, крім суботи та неділі з 9-00 до 18-00. Останній день місяця - санітарний. Дозвіл для роботи з документами Національного архівного фонду України в читальному залі архіву надається на підставі особової заяви і документа, що посвідчує особу.
Архів також виконує замовлення на ксерокопіювання документів за попередньою їх оплатою та пред’явленням копії ідентифікаційного коду.

УРА!!!

Ответ: (через месяц)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ (ЦДАВО УКРАЇНИ)

03110, м. Київ-110, вул. Солом’янська, 24

На Ваш лист надсилаємо рахунок за виготовлення замовлених Вами ксерокопій особових справ Пономаренка Павла Миколайовича та Пономаренка Федора Миколайовича та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Будь ласка, на нашу адресу надішліть акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з Вашим підписом та копією Вашого ідентифікаційного коду.

Выкладываю для форумчан счет для ознакомления с расценками, может будет кому-либо полезен.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ (ЦДАВО УКРАЇНИ)

найменування = од. вим. = кіл-ть = ціна = сума

3.1.5.1.1 Виконання запитів громадян за документами архіву = док. = 1 = 101,12 = 101,12
3.1.5.2.1 Виконання запитів юридичних осіб за документами архіву = док. = 0 = 324,31 = 0,00
3.2.1 Надання архівних документів для копіювання технічними засобами державних архівних установ = док. = 2 = 41,43 = 82,86
3.2.2.1 Виконання одиничних копій з архівних документів = 1 копія = 8 = 0,14 = 1,12
1.1.36.2 Шифрування ксерокопій = 1 відб. = 8 = 0,12 = 0,96
3.3.5.2 Видавання справ із архівосховища у процесі виконання платних послуг = 1 одиниця зберігання = 2 = 0,26 = 0,52
ВСЬОГО без ПДВ = 186,58
ПДВ 20% = 37,32
ВСЬОГО 223,9 грн.

Ответ: (через 2,5 месяца)

Государственное учреждение
РОССИЙСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ВОЕННО - ИСТОРИЧЕСКИЙ АРХИВ (РГВИА)

105005, Москва, ул. 2-я Бауманская, 3

На Ваш запрос сообщаем, что по данным научно-справочного аппарата РГВИА сведений о прохождении военной службы Пономаренко Ф.Н. и Пономаренко П.Н. не выявлено.
В "Общем списке офицерским чинам Русской Императорской армии" (составлен по 01.01.1910 г.) вышеупомянутых лиц не значится.
Послужных списков Пономаренко Ф.Н. и Пономаренко П.Н. в РГВИА не имеется.
По вопросу проходжения Вашими родственниками службы в воинских формированиях Белой армии, рекомендуем обратиться в Российский государственный военный архив (125212, г. Москва, ул. адмирала Макарова, 29).

Этот ответ пришел позже, чем я узнала, где личные дела моих эмигрантов, всё равно решила здесь поместить, может кому-то будет полезно. В настоящее время ожидаю ксерокопии .

Ответ:

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ (ЦДАВО УКРАЇНИ)

03110, м. Київ-110, вул. Солом’янська, 24

На Ваш лист надсилаємо замовлені Вами ксерокопії особових справ Пономаренка Павла Миколайовича та Пономаренка Федора Миколайовича.
Додаток: ксерокопії архівних документів на 8 аркушах.

Документ 1.

До Вельми Поважного Пана Ректора Української Господарської Академії в Падебрадах Ч. С. Р.
Громад – емігранта Павла Пономаренко

Прохання

Ласково прошу прийняти мене в число студентів – (матурантів) стипендіатом Укр. Господ. Академії, - на економічний підвідділ економічного відділу.
При цьому прикладаю: 1) житепис, 2) підписку коритися всім правилам та розпорядженням Академії.
Три фотографічні картки й свідоцтво про скінчення 6 класів Кобеляцької чоловічої гімназії будуть представлені додатково.
Тепер я налагодив переписку з родичами й зараз чекаю з України свого свідоцтва про освіту. Разом з цим зобов’язуюся здати через рік іспит на одержання матури.

23 липня 1924 р. Павло Пономаренко.

Моя адреса:
Polska, m. Baranowiczi, dm. Daiewo Ksiadz Proboszer Wan’kowicz (dla Ponomarenko P.)

Документ 2.

Підписка

Я, Павло Пономаренко, даю свій підпис коритися всім правилам та розпорядженням Академії.

23 липня 1924 р. Павло Пономаренко.
Польща.

Документ 3.

Житепис

Народився я на х. Забрідки Ново-Сенжаровскої волості Кобелякского повіту на Полтавщині 1894 року 30 травня. Дитячі роки прожив у батьків на хуторі. На осьмім році вступив до початкової Ново-Сенжаровскої школи, по скінченню котрої перейшов до Двух класної Міністерскої школи теж в м. Нових Сенжарах. Скінчивши Міністерску школу в м. Нові Санжари в 1910 році, я в серпні того ж року поступив в чоловічу гімназію в Кобеляках в 4-й клас. Кобеляцьку гімназію скінчив я в 1914 році. Весну і літо 1915 року я провів в Полтаві при Сельско – Господарчім зразковім полі, яко практикант, маючи на меті осенію того ж года поступить в Сельско - Господарчій Инстітут в Харкові але в серпні місяці 1915 рока був забраний до войска Російскої армії. Службу війскову служив в Севастополі в крепостній артилерії, яко вольноопреділяющійся 1 розряду. В початку 1917 року поступив в Кіевску Констянтинівску війскову школу, яку кінчав уже при Центральній Раді. В роках 1918, 1919, 1920 брав активну участь в Українській армії в боротьбі с червоними й чорними ворогами Української Держави. Зараз перебуваю на приватній праці у ксенза на Білорусі до сегодняшного дня.

23 липня 1924 р. Павло Пономаренко.

Документ 4.

Народився я на х. Забрідки Ново-Сенжаровскої волости Кобелякского повіту на Полтавщині 1898 року 7 лютого.
В 1910 році вступив в Ново-Сенжарівську Вищу початкову школу й скінчив в році 1914. В вересні того ж 1914 р. вступив в 5-й клас Кобелякскої мужскої гімназії. В році 1916 був переведений в 7-й клас, але в серпні вступив до військової служби в Російській армії.
В році 1917 працював над організацією Українських частин на Саратовщині, з ними прибув на Україну і все дальший час перебував в Українських військових частинах. Роки 1918, 1919, 1920 брав активну участь в Українській армії в боротьбі з червоними й чорними ворогами Української Держави. Зараз перебуваю на приватній праці у ксьондза на Білорусії, до сього дня несу гірку долю змученого Українського війська, що інтерноване в Польщі.

23 липня 1924 року. Хведір Пономаренко.

Документ 5.

До Вельми Поважного Пана Ректора Української Господарської Академії в Падебрадах Ч. С. Р.
Громад – емігранта Хведора Пономаренко

Прохання

Ласково прошу прийняти мене в число студентів – (матурантів) стипендіатом Укр. Господ. Академії, - на економічний підвідділ економічного відділу.
При цьому прикладаю: 1) житепис, 2) підписку коритися всім правилам та розпорядженням Академії.
Три фотографічні картки й свідоцтво про скінчення 6 класів Кобеляцької чоловічої гімназії будуть представлені додатково.
Тепер я налагодив переписку з родичами й зараз чекаю з України свого свідоцтва про освіту. Разом з цим зобов’язуюся здати через рік іспит на одержання матури.

23 липня 1924 р. Хведір Пономаренко.

Моя адреса:
Polska, m. Baranowiczi, dm. Daiewo Ksiadz Wan’kowicz (dla Ponomarenko)

Документ 6.

Підписка

Я, Хведір Пономаренко, даю свій підпис коритися всім правилам та розпорядженням Академії.

23 липня 1924 р. Хведір Пономаренко.
Польща.

Документ 7.

Пан - Пономаренко Хведір.
Дата вступу прохання до канцелярії і ч. вход. журналу - 28 / VІІ 1924, 3721.
Рік, місяць, число, місце народження - 7 / ІІ 1898, хутор Забрідки Кобеляцького повіту на Полтавщині
Національність - укр.
Освіта – середня і рік скінчення школи - 6 класів Кобеляцької гімназії
Висока і рік скінчення чи виходу зі школи - -----.
Перелік документів - 1. Підписка, 2. життєпис, 3. до фін. госп. ком.
Сучасне місцеперебування та адреса - Polska, m. Baranowiczi, dm. Daiewo Ksiadz Wan’kowicz (dla Ponomarenko)
Чи подавав вже прохання до Академії і коли подано, то з якої причини не прийнятий - ----
Чи зараз є студентом якої будь високої школи - ----
У який відділ – економічний підвідділ економічного відділу

Вислід прохання:

У деканаті – відмовити /підпис/
У комісії – відмовити, брак освіти. 4 / VІІІ /підпис/.
У сенаті - ----
УВАГА:
Причина відмовлення – не вистачає освіти. /підпис/
Повідомлений дня 2.ІХ.1924.

http://necropolis.genealogia.ru/egpt.htm

Российский некрополь в Египте

В. В. Беляков

Опубликованно в серии "Российский некрополь" (Выпуск 11)
под редакцией А. А. Шумкова (М.: Гуманитарий, 2001. 55 с., илл.)
с исправлениями и дополнениями в "Генеалогическом вестнике" (Вып. 10. 2002. С. 11-19)

Русские люди начали селиться в Египте в конце Х1Х века. К этому времени относится значительное расширение политических, торгово-экономических и культурных связей между двумя странами. Если в 1881 году в Египте проживали лишь чуть больше ста русских подданных, то в 1897 году число их уже превысило три тысячи.

ПОГРЕБЕННЫЕ В ЕГИПТЕ
с дополнением лиц из поминального списка О. Д. Сериковой

ПОНОМАРЕНКО Павел, сконч. 22.10.1936 (греческое православное кладбище Шетби в Александрии, склеп под русской часовней (всего - 206)

А вдруг это мой Пономаренко Павел Николаевич?

КОБЕЛЯЦЬКЕ КОМЕРЦІЙНЕ УЧИЛИЩЕ.

Відкрите 18.07.1906 року у відповідності з положеннями про комерційні навчальні заклади 1896 і 1900. Мало свій статут, затверджений 1907 р. Підпорядковувалося Міністерству торгівлі і промисловості. Давало середню загальну і спеціальну освіту. Термін навчання - 7 років. Приймалися діти 10—12 років обох статей всіх станів і віросповідань з освітою, що дорівнювала знанням за перший клас реальних училищ. Викладалися: закон божий, російська мова і словесність, німецька і французька (за додаткову плату й англійська) мови, історія, географія, математика, фізика, природознавство, комерційна арифметика, теоретична і практична бухгалтерія, комерційне діловодство рос. та іноземними мовами, торгове і пром. законодавство, хімія і товарознавство, комерційна географія Росії, креслення, малювання, каліграфія, гімнастика, музика й танці. Діяли фундаментальна та учнівська бібліотеки, фізичний кабінет, кабінет навч. посібників, музей зразкових товарів, лабораторія для практичних занять з хімії і товарознавства. Утримувалася на кошти Товариства для влаштування Кобеляцького комерційного училища, плати за навчання та пожертв приватних осіб. У Кобеляцькому комерційному училищі навчалися письменники: Юрій Дольд-Михайлик (1903—66; Михайлик Юрій Петрович), І. В. Дубинський (1898— 1989), М. М. Лебідь (1889-1939).

Видимо, мои двоюродные дедушки учились именно в этом училище!

http://histpol.pl.ua/

Малі народні училища

Малі народні училища. Відкривалися у 80— 90-х роках 18 ст. у повітових містах для дітей обох статей згідно з "Статутом народних училищ в Російській імперії" 1786 р. Перші Малі народні училища були відкриті у Кобеляках (1787), Прилуках (1789), Ромнах, Полтаві (1799). Мали дворічний курс навчання, який відповідав першим класам Головних народних училищ. Посібником у навчальному процесі служило розроблене Ф. І. Янковичем "Керівництво учителям першого та другого класів народних училищ". Перебували у віданні місцевих приказів громадської опіки й утримувалися міськими коштами. Методичне керівництво здійснювали викладачі Харківського університету. З 1808 р. Малі народні училища перетворювалися на повітові училища у відповідності з "Попередніми правилами народної освіти" (1803) і статутом навчальних закладів (1804).

Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 511

Життєпис Пономаренка Павла Миколайовича:

Весну і літо 1915 року я провів в Полтаві при Сельско – Господарчім зразковім полі, яко практикант, маючи на меті осенію того ж года поступить в Сельско - Господарчій Инстітут в Харкові

http://histpol.pl.ua/

Полтавська нижча школа садівництва і городництва

Полтавська нижча школа садівництва і городництва. Була розташована у с. Павленках Полтавської волості на північ від м. Полтави. Заснована Полтавським губернським земством у 1895 р. на купленій ним садибі полтавського садівника І. Гуссона. У школі навчалися діти селян губернії. Вивчалися теоретичні і практичні питання овочівництва, городництва, садівництва, лісорозведення, хмелярства, а також шовківництва, бджільництва, плетіння кошиків, теслярсько-столярських ремесел та ін. Курс школи був трирічний з обов'язковим річним перебуванням на практиці в будь-якому садівничому закладі. Діяла школа до перших років Радянської влади, коли вона була реорганізована на технікум. У 1929 р. територія увійшла в межі м. Полтави. Тепер належить Полтавському сільськогосподарському технікуму.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 738-739

Школа садоводства и огородничества в предместье Павленках, для которой еще в 1891 г. губернским земством было приобретено за 11533 р. 40 к. садовое заведете Гуссона площадью 17 дес. 1800 кв. саж. Школа открыта 8 сентября 1895 г., на устройство которой и первоначальное ее оборудование израсходовано 47002 руб. 84 к. Устав школы утвержден министром земледелия и государственных имуществ 20 декабря 1894 г. В 1899 г. преобразована в школу 1-го разряда с четырехлетним курсом преподавания.

Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках.
2-е изд. Исправл. и дополн. Полтава. 1902 г. Стр. 319

http://www.kdu.edu.ua/conference/files/section3/krot.doc

Серед спеціалізованих шкіл особливе місце посідає Полтавська школа садівництва і городництва. Вона була заснована і утримувалась на кошти Полтавського губернського земства із щорічною допомогою в розмірі 3000крб. від Головного управління землеустрою та землеробства. Школа функціонувала з 8 вересня 1895 року. Її завданням було поширення серед населення основних знань із садівництва, городництва, хмелярства, шовківництва, вивчали столярне ремесло та лозоплетіння. До школи приймались хлопчики від усіх станів Полтавської губернії, фізично здорові, які склали іспит в обсязі курсу початкової школи. При школі існували великий садок, городні ділянки, виноградник, пасіка.

Історичні документи подають статистичні дані щодо кількості учнів Полтавської школи садівництва та городництва, їхнього соціального стану, попередньої освіти та розподілу учнів за повітами. На 1 жовтня 1914 року в училищі навчалось 84 учні.
З 1895 по 1914 рік школу закінчило 174 учні. З них 54 працювали інструкторами садівництва, 8 – викладачами в спеціальних школах, 4 – секретарями сільськогосподарських товариств, 3 – завідуючими земськими питомниками та городами, 7 – вчителями в народних школах, 43 – садівниками в приватних господарствах, 4 працювали в земських плодосушилках, 13 займались власним господарством, 4 – продовжували освіту, 3 працювало при училищі, 3 – займались іншими спеціальностями, 11 перебували на військовій служби, 8 – померло, 6 знаходилось на практиці за призначенням Департаменту землеробства і про трьох нічого невідомо. Таким чином, основна частина випускників школи садівництва і городництва працювали за спеціальністю.

http://poltavahistory.org.ua/history10_r.htm

Полтавская школа садоводства и огородничества и ее парк

Вопрос о развитии в Полтавской губернии профессионального образования и основания сельскохозяйственных школ затрагивался на заседаниях губернской земской управы еще в 1885 г. Устраивание таких заведений управа считала первым шагом по делу развития садоводства одной из важных вспомогательных отраслей сельского хозяйства.

Получив разрешение собрания на разработку устава школы, Полтавская губернская земская управа в 1887 г. подала план основания шести профессиональных школ в губернии: трех промышленных, одной сельскохозяйственной и двух школ садоводства - в Градижске и Вороньках. Но через финансовое затруднение были открыты лишь две из них - Лубненская сельскохозяйственная (в 1891 г.) и Миргородская художественно-промышленная им. Тоголя (в 1896 г.). Министерство госимущества вместо 99 десятин земли для Вороньковской школы садоводства в Лохвицком уезде выделило лишь 19 десятин, и вопрос о ее создании отпал. И тогда Полтавское сельскохозяйственное общество ходатайствовало перед губернским земством об основании школы садоводства в Полтаве. Начинается поиск участка для будущего учебного заведения. Предлагалось для этого сдать в аренду городской сад (сейчас парк "Победа"), где уже существовали, хоть и в запущенном состоянии английский парк, фруктовый сад, виноградники, цветники и даже пруд. Однако через определенные формальности городская дума не дала своего согласия.

К выбору места для будущего учебного заведения земство привлекает Полтавское сельскохозяйственное общество. На своем экстренном заседании 6 декабря в 1889 г. оно предлагает приобрести такой участок, который бы отвечал определенным требованиям: находился поблизости Опытного поля и имел бы старый фруктовый сад. Наличие последнего обеспечило бы учеников саженцами, дичками и дала бы возможность немедленно начать практические занятия, на его базе можно было бы также изучать недостатки старого садоводства. Таким условиям отвечал сад И. Гуссона. Сведения об этом полтавском садовнике второй половины XIX ст. достаточно скупые. По воспоминаниям старожилов Гуссон был чешской национальности, другие думают, что происходил из немцев-колонистов. На Павленках в предместье Полтавы он имел частный сад площадью свыше 17 десятин (в официальных документах названный "садовым заведением"), который хозяин продал в 1891 г. губернскому земству для школы садоводства и огородничества за 11533 рублей, строительство помещений заведения поручили купцу Николаю Сарикову; началось оно весной 1892р.

8 сентября в 1895 г. Полтавская школа садоводства и огородничества II разряда открыла свои двери для первых 30 учеников, ее учебным планом предусматривалась подготовка опытных садовников, изучение не только плодоводства, садоводства и огородничества и пчеловодства, хмелеводство, шелководство, ознакомление с лозоплетинием и столярным ремеслом. Курс был, не считая трехмесячного (с октября по декабрь) подготовительного класса, трехлетним с обязательным годовым пребыванием на практике в каком-то садовом хозяйстве. На устройство и первоначальное ее оборудование было израсходовано 47,002 руб. 84 коп. Устав школы утвержден министром земледелия и государственных имуществ 20 декабря 1894 года. На развитие учебного заведения губернское земство ежегодно выделяло 6868 рублей, а Министерство земледелия - субсидию в размере 1500 рублей. Кроме того, предусматривалось, что школа также будет получать прибыль с собственного хозяйства, сада и огорода.

Попечителем школы стал президент Полтавского сельскохозяйственного общества Дмитрий Константинович Квитка. Преподавательский штат в 1895 г. был небольшим. Кроме управляющего Бориса Павловича Налимова работали еще четыре сотрудника.

Известно, что на заказ новооткрытого учебного заведения профессор Харьковского университета А. М. Краснов написал специальный учебник с ботаники и дважды (в 1898 и 1899 гг.) приезжал в Полтаву, где принимал выпускные экзамены у учеников. Когда же ученый переехал на Кавказ и развернул деятельность по созданию Батумского ботанического сада, школа направляла к нему своих выпускников на практику.

В 1899 году была преобразована в школу 1-го разряда с четырехлетним курсом преподавания, а в 1912 году становится низшим училищем садоводства, поэтому увеличивается количество его преподавателей, растут прибыли и расширяется учебный план.

В школу засчитывали ребят 14-15 лет из Полтавской губернии на конкурсной основе. В подготовительном классе ученики изучали общеобразовательные предметы, а начиная с 1-го класса, вводились специальные дисциплины: огородничество, плодоводство, декоративное садоводство, пчеловодство, энтомология, землемерство, законоведение, чертеж и тому подобное.

Интересно, что школа сотрудничала с земским естественно-историческим музеем, который в 1898 г. подарил ей для занятий коллекцию типов ґрунтів Полтавской губернии, гербарий местной флоры и образцы полезных ископаемых.

Теоретические занятия ежедневно длились по 2-3 часа, а практическими работами ученики занимались по 3-4 часа в сутки зимой и 9-10,5 - летом.

Подготовительные работы в школе начались за несколько месяцев до ее открытия. Силами учеников территория приводилась в соответствующее состояние: был сформирован маточник, упорядоченная садовая школка и ягодники, прочищен старый сад, устроены посевные грядки и огород. Также расчистили пруд, сделали дамбы. По границе посадили 200 берестов и кленов, а в садике - 400 шелковиц, несколько тысяч кустов клубники посеяли около пуда разных семян: яблонь, груш, слив, абрикосов, черешен и декоративных деревьев; заготовили живцы винограда.

Практическими занятиями учеников с 1895 г. руководил Иван Адамович Крааг. Достаточно много сделал этот специалист для создания при школе прекрасного парка и образцового садового хозяйства. До Полтавы он работал в садовом заведении Вагнера в Риге и Петровичевской школе садоводства. 17 лет Иван Адамович был садовником, потом старшим садовником Полтавской школы садоводства. Огородом, теплицами и парниками с 1900 г. заведовал младший садовник Франц Федорович Уис, австрийский подданный. Его послужной список включал заграничные садовые заведения и должность садовника Полтавского городского сада. Известно, что усадьба жены Уиса на Павленках граничила на юго-западе с территорией школы. Именно эти мастера вместе со своими учениками заложили фундаменты научной базы школы с плодоводства, огородничества, хмелеводства, виноградарства, шелководства и декоративного садоводства с цветоводством.

Территория школы имела сложный рельеф. Условно ее можно было разделить на три части. Первая, северная, почти горизонтальная (на ней разместились рассадники, усадьба, декоративные участки и цветники) стремительным южным склоном переходила в низину. На второй части находились огород с парниками, два пруда, школка сеянцев, декоративные и ягодные рассадники, хмельник и посадки ив. На пологом склоне росли старый плодовый и молодой грушевый сады, а на крутом - виноградник и пасека. Третья часть - это пологий северный склон, узкой полосой вытянутый в юго-западном направлении. На нем рос молодой яблоневый сад.

Молодой плодовый сад, начиная с 1898 г., засаживался постепенно, небольшими участками на местах, которые освобождались после корчевания старых посадок. С 1906 г. школа выделяет место вблизи усадьбы для плодовых пестиковых коллекций, которые пополнялись ежегодными посадками новых сортов.

Главной проблемой учебного заведения стало водоснабжение, особенно в верхней, наиболее возвышенной части. Лишь в 1909 г. с приобретением насоса и проведением системы труб от колодца с нижней территории удалось в полной мере обеспечить водой крутые склоны усадьбы.

Практической базой для овладения курса "Декоративное садоводство и цветоводство" были сначала небольшие ученические клумбы, которые не только украшали территорию, но и служили учебе. Каждый ученик лично подбирал ассортимент растений для собственного цветника и создавал из них композиции. С построением теплиц началось изучение курса цветоводства закрытого грунта. Дендрологический сад, или арборетум заложили в 1904 г. перед главными домами хозяйства с южной стороны. Посадка деревьев и кустарников в нем проводилось не за один год, а медленно исходя с рассуждений учебного и хозяйственного характера. Возможно, в состав арборетума вошла и часть деревьев с запущенного парка, который школа получила в наследство от садового заведения Гуссона.

В 1907 г. декоративный участок, кроме места перед помещением школы, был расширен на 1124 квадратные сажени, которые освободились от расчистки старого пестикового сада. На этой площади осенью высадили древесные декоративные виды, биология которых изучалась в теоретическом курсе. Материал для посадок брался частично из собственных декоративных рассадников, а главным образом, его выписали из садового заведения Замойского в Подземче. В этот же период особенное внимание уделяется увеличению количества занятий с цветоводства открытого грунта. Ученические цветники переносятся на участок перед домом школы, где распланировали ковровые клумбы, а на рабатках и цветниках разместилась учебная коллекция травянистых декоративных растений.

Весной в 1913 г. училище расширяет собственную территорию с северо- востока на 2082 квадратные сажени, а дендрологический участок пополняется новыми поступлениями из садового заведения Шпета из Берлина - коллекцией родоначальных форм и диких родственников плодовых деревьев (около ста наименований). Благодаря содействию метеорологического бюро Полтавского губернского земства и его заведующего М. М. Самбикина при училище в 1913 г. организуется садовая сельскохозяйственная метеостанция, где вместе со сбором общего климатического материала начинаются фенологические наблюдения. Метеорологическое бюро предоставило напрокат флюгер, психрометр, термометры и дождемер. Количество оборудования метеостанции постепенно росло. Впоследствии приобрели гелиограф и прибор Каппеллера для предвидения заморозков, а после обноса станции ограждением, проложили термометры на поверхности почвы. Весной 1914 г. заложили специальный плодовый сад для фенологических наблюдений.

В канун 1917 г. под декоративными растениями использовалось 2 десятины 157 квадратных саженей земли. Эту площадь занимали: парк, рассадники, теплицы, парники, расплодный участок, цветники, коллекционные и ученические грядки.

Парк школы садоводства был распланирован в английском стиле и засажен, главным образом, лиственными породами, по 1-2 экземпляра каждого вида. При этом учитывали требования растений к теплу: теплолюбивые виды пытались разместить в более защищенных местах. Деревья и кустарники высаживали согласно с их ростом и декоративными особенностями. К негативным сторонам расположения растений нужно отнести загущенность посадок на отдельных участках парка. В первые годы этот недостаток был незаметным, позже пришлось частично разреживать наиболее густые части насаждений. Все растения парка имели ярлыки с указанием названия, в том числе на латинском языке. На относительно небольшом участке постепенно сформировалась богатая коллекция декоративных растений. Так, в 1908 г. она насчитывала 323 растения которые представляли 154 вида, а в 1913 г. - 685 растений и 272 вида соответственно. Присматривали за парком ученики, которые укрывали теплолюбивые формы на зиму, осуществляли подрез, прививку, упорядочивали газоны, палисады и цветники, окапывали деревья и тому подобное.

Для пополнения видового состава парка заложили декоративный рассадник. Он распределялся на несколько участков, в зависимости от особенностей биологии видов, потому, что определеные формы растений требовали выведения лишь окулировкой, другие - очень медленно росли, а некоторые виды уже через 1-2 года после посева семян можно было высаживать на постоянное место. В рассаднике росли виды 28 родов, это, в частности: клены, каштани, айланти, березы, ясени, липы, дубы, тополя, вязы, рябины, лещины, карагани, робинии, бундук. Класс хвойных был представлен лишь пятью родами: сосна, ель, лиственница, туя и яловец. Ассортимент кустарников насчитывал 9 родов: барбарис, магония, шиповник, сирень, тамарикс, бирючина, снежноягодник и садовый жасмин.

Интересную коллекцию комнатных растений собрали в теплице: плюмбаго, мирт, лавр, разнообразные пальмы, кактусы, агавы, представители семьи ароидних, орхидеи - всего 113 видов.

Подавляющее большинство выпускников учебного заведения стали садовниками и инструкторами садоводства, часть занималась виноградарством или преподавала в школах садоводство, кое-кто открыл собственный бизнес. А Трофим Лысенко, зачисленный в школу в 1913 г. стал впоследствии известным академиком. Лишь в 1905 г. школа осталась без выпускников, потому что их всех уволили за участие в политической забастовке. Всего же за период 1896 -1917 гг. были подготовлены 243 специалиста.

Дендрологическое собрание учебного заведения особенно пострадало в бурные годы гражданской войны (1919-1922). Известно, что в 1928 г. в парке осталось 217 видов и 77 декоративных форм деревьев и кустарников. С этого времени пополнение видового состава не проводилось, а лишь осуществлялся надлежащий уход за коллекцией.

Полтавское училище садоводства, как самостоятельное учебное заведение просуществовало до первых годов советской власти, а в 1923 г. его присоединили к Агрокооперативному техникуму, который, в свою очередь, образовался от слияния сельскохозяйственного и кооперативного техникумов. Новое заведение разместилось на Колонийской улице (теперь улица Сковороды, 18) и заняло весь дом прежнего духовного училища (архитектор И.И. Федоров, в 1876 г.).

Изменив за свою 110-летнюю историю несколько названий, прежняя школа садоводства и огородничества известна сейчас, как Аграрный колледж управление и права Полтавской государственной аграрной академии, ее территория в 1929 г. вошла в пределы г. Полтава и постепенно отошла под городскую застройку. В частном секторе на Павленках еще до 1990-х годов имелась часть зданий школы садоводства: квартира управляющего (улица Опытная, 100), главный учебный корпус (улица Опытная, 102), квартиры преподавателей (улица Опытная, 104) и домик садовника (улица Опытная, 98). Интересно, что в последнем долгие годы жил преподаватель Федор Иванович Берглезов (1882-1972). Он читал специальные дисциплины в училище садоводства и огородничества в 1918-1956 гг. (с перерывами), одновременно работал в Агрокооперативном техникуме в 1923-1940 гг. Но, в последнее время, этот район города был застроен частными "теремками". По-этому ни одно из этих зданий мы уже никогда не увидим.

До нашего времени сохранились лишь пруды, небольшая частица коллекции помологии в пределах усадеб частных владений и парк площадью 2,5 га, который в 1964 г. решением облисполкома получил статус парка - достопримечательности садово-паркового искусства местного значения. На его территории растет дуб - первый в мире живой памятник Т. Г. Шевченко, через это парк одно время носил имя поэта. Дерево посаженое 18 мая в 1861 г., в день перезахоронения Кобзаря на Монашеской горе в Каневе. Неподалеку растет дуб Свободы, посаженый в 1918 г. в честь провозглашение Независимости Украины. Некоторые из полтавских краеведов называют его дубом Революции, утверждая, что посадка дерева была приурочена к годовщине Октябрьской революции.

Современный видовой состав парка насчитывает 59 видов и форм древесных екзотов, среди них - самая старая в Полтаве лиственница европейская и старые деревья трех декоративных форм ели колючей, около 20 вековых деревьев дуба обычного. Из первичных посадок сохранились также дубы болотный, северный, бундук двудомный, липы американская и европейская, стифнолобиум японский каштан обычный и его форма Баумана - с махровыми цветами, сосна Веймутова, однолистая форма ясеня обычного. Только здесь в Полтаве можно увидеть рассеченолистую форму липы европейской и рассеченную форму клена остролистого. В настоящее время парк требует постоянного досмотра, санитарных рубок, а также сохранения и размножения екзотов, которые здесь сохранились.

http://histpol.pl.ua/

Міністерські початкові училища

Міністерські початкові училища. Відкривалися згідно з законом від 29 травня 1869 р. і діяли на основі особливої інструкції Міністерства народної освіти від 4 жовтня 1875 р. як зразкові навчальні заклади для отримання підвищеної елементарної освіти. Поділялися на одно- і двокласні. Перші з 3-річним курсом навчання, двокласні — з 5-річним. Більшість Міністерських початкових училищ відкривалося на базі парафіяльних шкіл Міністерства державних маєтностей (Ковалівське, Супрунівське, Решетилівське та ін.). Предмети викладання в однокласних: закон божий, російська мова, арифметика; двокласних — ці ж предмети та історія, географія, природознавство, основи планіметрії, креслення, церковні співи. На 1874 р. в Полтавській губерній діяло 6 міністерських училищ, у 1912 р. — 63, з них 4 — однокласних, 59 — двокласних, в яких навчалося 8005 хлопчиків і 1504 дівчинки. При міністерських училищах відкривалися класи для дорослих (Студениківське), столярно-ремісничі класи (Грунське), закладалися сади та городи для практичних занять (Комишанське, Велико-Сорочинське), організовувалися учнівські хори (Чорнухівське). Містилися в громадських та поміщицьких приміщеннях. Утримувалися коштами земства, держави та громад. Учителями працювали випускники учительських семінарій. Ново-Тагамлицьке міністерське училище закінчив Г. П. Шерстюк — діяч української культури, засновник видавництва "Рідний край".

Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 555

Деникинский офицер и деникинский старшина. "Українська сільськогосподарська академія» в Подебрадах.