Голод в моей семье

http://win.mail.ru/cgi-bin/msglist?folder=0&51701608

№ 45
ПОСТАНОВА УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАРАДИ НА ДОПОВІДЬ УРЯДОВОЇ КОМІСІЇ ПРО ДОПОМОГУ СЕЛЯНСТВУ В РАЙОНАХ, ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НЕДОРОДУ

27 грудня 1929 р.

І. Доповідь урядової комісії по недороду взяти до відому.

II. Констатувати, що допомога, надана населенню недорідних районів і використана для бідняцько-середняцьких шарів селянства, сприяла збереженню темпу розвитку сільського господарства недорідних округ і, зокрема, мала позитивні наслідки як в змісті надання потрібної допомоги селянству під час лиха, так і з політичного боку, як яскравий зразок допомоги нужденному населенню з боку держави.

III. Відмітити що:

1. Допомогою охоплено дорослого населення близько 250 тис. чоловік, що складає понад 12 % всієї кількості дорослого населення в недорідних районах.

2. Охоплено допомогою дітей понад 250 тис. душ, що складає біля 20 % всієї кількості дітей в недорідних районах.

3. Що план постачання продуктів як для дорослого населення, так і для дітей виконано задовольняюче (близько 90 % до плану).

4. Збільшення і поліпшення допомоги дітям було здійснено за рахунок додаткових асигнувань з місцевих джерел, шляхом участі громадськості в допомозі, організацією громадського хлібовипікання тощо; зокрема [слід] відмітати значні досягнення в справі допомоги дітям на Одещині.

5. Надану допомогу завдяки активній участі КНС та бідноти одержала дійсно найнужденніша частина бідняцько-середняцьких шарів селянства.

6. Постачання кормів худобі проводилося зі значним запізненням, що негативно відбилося на стані худоби і що зазначене пояснюється, з одного боку, об'єктивними причинами, як-то неможливістю своєчасного завозу фуражу з поза меж України, відсутністю достатньої кількості концкормів і, з другого боку, слабою роботою постачальницьких організацій.

ІV. Констатувати, що ціла низка об'єктивних умов, пізнє затвердження плану робіт, а в зв'язку з цим і неможливість проведення робіт восени, пізня весна, проведення посівної та хлібозаготовчої кампаній - не дали можливості своєчасно і повно виконати план громадських робіт.

Але разом з цим відмітити, що внаслідок проведених громадських робіт виконано значну кількість цінних для сільського господарства робіт - висушено 5100 га, зрошено 1185 га, закріплено пісків 1360 га, влаштовано лісових захисних смуг на площі 1455 га, закладено 170 га лісових питомників, влаштовано до 230 ставків, поліпшено шляхів протягом 285 км. V. Зауважити Миколаївському і Першотравенському ОВК на слабе виконання плану робіт (до 30 % плану).

VI. Констатувати, що в Херсонській і, почасти, в Одеській округах не вжито всіх заходів до забезпечення технічного боку проведення робіт, внаслідок чого якість робіт не завжди задовольняюча. VII. Констатувати, що майже по всіх бувших недорідних округах недостатньо притягалося безкоштовно до виконання робіт заможне селянство. VIII. Запропонувати ОВК бувших недорідних округ подати до HKЗС остаточні звіти по громадських роботах не пізніше 1.11. 1930 р. IX. Запропонувати ОВК всі закінчені і незакінчені роботи передати зацікавленому населенню і вжити заходів до забезпечення всіх робіт від руйнування і пошкодження весною.

X. Вважати, що весь план громадських робіт мусить бути обов'язково виконаний. Зобов'язати ОВК бувших недорідних округ виконати весною всі роботи за планом, притягаючи для проведення їх населення, що одержало аванси і не відробило їх, а також і заможне та зацікавлене селянство безкоштовно.

XI. Прийняти до відому, що за не остаточними розрахунками за відпущені продукти, у розпорядженні урядової комісії по недороду залишилося 2430 тис. крб., з них готівкою 976 тис. крб.

XII. 97 тис. крб., що внесені були ЦКДД для збільшення вартості пайку поверх асигнованих 1 млн крб., повернути ЦКДД.

XIII. Решту суми, а також і можливі надходження невикористаних сум від округ та постачальницьких організацій, зарахувати до держскарбниці для мети фінансування народного господарства, доручивши НКФ подати конкретний план використання цієї суми.

XIV. Перевірку відчитності в справі розрахунків за відпущені та використані продукти доручити НКФінові.

XV. Урядову комісію по недороду з цього часу вважати за ліквідовану34.

ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 10, спр. 49, арк. 21-22. Копія.

33 Див. док. № 27.-Док. № 45.

34 Допомога районам, що постраждали від недороду, була тривалою. Остаточний план допомоги Раднарком УСРР затвердив ще 6 листопада 1928 р. і 16 листопада він був розісланий на місця. Потерпілими від недороду визнано 76 адміністративних районів в 11 округах. Найбільш потерпілими вважалися всі райони Одеського, Миколаївського, Херсонського округів та Молдавської АСРР, в яких потребували допомоги 16 % населення. Порівняно менших втрат зазнали інші 7 округів: Мелітопольський, Криворізький, Первомайський, Зінов'євський, Дніпропетровський, Запорізький та Кременчуцький, в межах яких недорідними визнано від 10 до 55 % районів (11 % населення). Але деякі райони Запорізького, Первомайського та Тульчинського округів не були визнані потерпілими, хоч становище населення там було тяжке. їм була надана фінансова допомога, виключно для дітей. Урядовим планом встановлений термін допомоги -10 місяців, практична з 1 жовтня 1928 р. до 1 серпня 1929 р. Планом передбачалися: організація харчування дорослого населення і дітей, постачання фуражу для тваринництва, відстрочка для селян платежів по позиках та надання пільг по с/г податку, забезпечення потреб під час весняної (1929 р.) сівби, посилення медичної та ветеринарної служб, проведення громадських робіт та ін. Для харчування дорослих було виділено 255,2 тис. борошна (84,7 % до плану), картоплі - 114,7 тис. ц (53,2 % до запланованого), для дітей - 239,6 тис. ц борошна (88,2 % до плану). Крім цих продуктів видавалися також крупа, цукор, олія, цибуля та ін. Загалом план постачання був виконаний на 83,2 %. На харчування дорослих і дітей виділено 11338 тис. крб., з них більш як 10 млн крб. асигнував уряд СРСР, решту - Центральна комісія допомоги дітям (ЦКДД) та Український Червоний Хрест (УЧХ). Доповідь урядової комісії по недороду див.: ЦДАЖР України, ф. 27, оп. 10, спр. 49, арк. 3-20.- Док. № 45.

http://www.golodomor.kharkov.u...tory_id=24

Свідчення. Очевидці

Я народилася вже після голодомору, а тому про його страхіття розповім за спогадами своєї мами, Литвиненко Олександри Павлівни, якої вже немає серед нас.

Мама розказувала, що в селян було відібрано минулий урожай, а все, що виросло на полі влітку, не дозволяли збирати. Якщо хто порушував заборону, його заарештовували. Скрізь нишпорили вивідачі з НКВС. Діти від голоду вмирали прямо за партами. Вимирали цілі села.

Трупи так і залишалися лежати по хатах, а тому весною, з потеплінням, почався сморід. Щоб вивезти трупи були організовані спеціальні загони. Мій батько, Литвиненко Юрій Іванович, що був учителем історії, очолював ці загони. Батько загинув на війні, його я майже не пам’ятаю.

Чоловіків, які ще були працездатними, підсилено годували, щоб вони могли впрягатися у сани, вози, рити ями - братські могили

Рябко Лариса Юріївна (дівоче прізвище Литвиненко), 1938 р.н., уродж. села Драбинівка Новосанжарського району Полтавської (колишньої Харківської) області, Новосанжарський район

http://www.golodomor.kharkov.u...tory_id=10

Свідчення. Очевидці

Навесні 1930 р. після багаторазових викликів у комісію сільради батька змусили записатися до СОЗу. До спільного господарства він передав коня, корову, дрібний сільгоспінвентар.

Старший мій брат, спостерігаючи за безладдям у господарстві, невдовзі відмовився там працювати і поїхав на заробітки в один із радгоспів Запорізької області. Старша сестра теж поспішила покинути село - на початку 1932 р. З чоловіком і маленькою дитиною вона поїхала на постійне проживання до Росії (в Ростовську область, де жила сестра чоловіка).

Навесні 1931 р. (після опублікування статті «Запаморочення від успіхів») батько вийшов із колгоспу і знову став одноосібником. За тодішніми мірками він вважався середняком: мав 3,5 га землі, хату під залізом, коня, корову. У вільний від польових робіт час батько займався гончарством.

Невдовзі посипалися податки: грошові, хлібом, натуроплатою (яйця, картопля тощо). Восени 1932 р. вони стали просто непосильними. Податки множилися, а сплачувати їх було вже нічим. Батька постійно викликали до правління, погрожували арештом, навіть лякали зброєю.

У листопаді чи грудні до нас прийшла спеціальна хлібозаготівельна комісія. Обшукали усі приміщення і двір (з допомогою металевих загострених прутів шукали прихований хліб). Все зерно, призначене для харчування сім’ї взимку і для сівби, було забране під мітлу. Побоюючись арешту, батько поспішив покинути дім, поїхавши до старшого сина в Запорізьку область, а ми - троє малолітніх дітей з матір’ю - залишилися вдома.

До березня якось протрималися - виручила картопля і деякі овочі. Далі мама винайшла свій спосіб виживання. Постійно, разів 2-3 на тиждень, купувала на ринку (за дуже високою ціною) кілька кілограмів зерна, яке ми з нею до світанку перемелювали у сусідів на ручних жорнах. З муки мама пекла невеликі буханці хліба для продажу на тому ж ринку. Завдяки маминій кмітливості кілька хлібин залишалося для сім’ї, адже у тісто для випікання домашнього хліба йшло все, що потрапляло під руку: висівки, лушпиння проса, макуха, розмолоті жолуді, подрібнені очистки картоплі. На жаль, до кінця квітня наш горе-бізнес остаточно занепав. Спасибі батькові, який, повернувшись додому, привіз трохи продуктів і тим дав протриматися ще якийсь час.

Пригадую, з якою великою надією чекали ми всі весняної зелені для приготування супів: листя лободи і буряків, кропиви, молочаю. Від постійного недоїдання у всіх опухли ноги, всі дуже схудли - самі кістки та шкіра.

У цей час наша Котельва втратила багатьох жителів, що померли від голоду. Лише із сім’ї мого дядька, батькового молодшого брата, померло 5 чи 6 чоловік (двоє дітей врятувались завдяки тому, що потрапили до дитбудинку). Старший батьків брат діждався хліба нового врожаю, але у перші ж дні жнив у нього стався заворот кишок і він теж помер. У сім’ї наших далеких родичів по матері вимерли всі, а після смерті останнього члена цієї родини (вітчима, що був її главою) у погребі була виявлена жахлива знахідка - діжка із засоленими частинами людського тіла.

Влітку 1933 р. після збирання врожаю ми, малеча, ходили збирати колоски. Іноді вдавалося щось зібрати, але частіше нас наздоганяв об’їждчик на коні і, висипавши на землю вміст наших торбинок та погрожуючи батогом, гнав з поля.

1934 р. батько повернувся до колгоспу. Під час літніх шкільних канікул 1936-1938 рр. я також допомагав на жнивах (скидав вилами снопи з косарки чи солому з комбайна). Однак заробляли тоді колгоспники дуже мало: за кожен трудодень отримували кількасот грамів зерна (не дарма ж його називали «дурнодень»).

В основному виручав город та ще продаж гончарного посуду, виготовленням якого батько продовжував займатися. Прізвищ осіб, що проводили примусову колективізацію, не пам’ятаю. Знаю, що деякі були із числа «двадцятип’ятитисячників», а більшість - місцеві підлабузники

Хлус Олексій Олександрович, 1920 р.н., уродж. селища Котельва Полтавської (колишньої Харківської) області

[ Изображение на стороннем сайте: 745424cdf594.jpg ]

[ Изображение на стороннем сайте: d67a1c275836.jpg ]