Для всех Осмоловских

[q]

Було це в часі подорожі делеґації від республіканських військ, що їхала на переговори до головного німецького командування. У делеґації брав участь між іншими полковник Осмоловський, др. Назарук, сотник Чорний і я. Не звертаючи уваги на німецького старшину, який товаришив нам, добровольчий «отряд» Святополк-Мірського арештував нас у Святошоні й одставив на Пост-Волинський до штабу ґенерала Кірпічова, де ми провели цілу ніч до слідуючого пополудня.

[/q]

[q]

№ 532
УСЛОВИЯ ПЕРЕМИРИЯ ДИРЕКТОРИИ С НЕМЕЦКИМ КОМАНДОВАНИЕМ
29 ноября 1918 г.
....
Договор подписали:
Полковник Осмоловский, доктор Назарук, Лепницкий
Со стороны германцев: Ярош, Бронзард, фон Шеллендорф и Бемэ
Уполномоченный главного германского солдатского Совета Ризенфельд

[/q]

[q]

2) Полковник сечевых стрельцов Коновалец, полковник Осмоловский, доктор Н а з а р у к и железнодорожный комиссар В и р к о

[/q]

[q]

ТЕЛЕГРАММА АТАМАНА ГРИГОРЬЕВА ПЕТЛЮРЕ О РАЗЛОЖЕНИИ ПЯТИТЫСЯЧНОГО ПОЛКА АТАМАНА САМОКИША
27 января 1919 г.
Киев, главная ставка, атаману Петлюре Генеральный штаб, Раздельная, комкору Осмоловскому Апостолово, только генеральный штаб

[/q]

[q]

У штабі, крім полковника [Юрія] Осмоловського, були присутні командири Мазепинського і Наливайківського полків. Я прохав командира дивізії дати дозвіл з полком іти на Чорний Острів, в якому містився уряд. Осмоловський тільки розводив руками та виправдувався, що він недавно в Запорозькому корпусі, й запропонував [Павлові] Зельніцькому та [Іванові] Дубовому взяти всю відповідальність на себе, але ті теж умили руки. Не допомогли мої благання про наказ, що мені треба тільки моральної підтримки, а вже з полком на Чорному Острові я сам дам собі раду.

[/q]

[q]

Лишалася ще не досить витривала Волинська група, що перебувала в цей час в районі Війтівців.
Волинці не брали участи в боях уже біля 3-х тижнів. Новий командувач Волинської групи полк. Осмоловський працював над упорядкуванням її. Щоб реорганізувати цю групу і зміцнити її, за Начальника Штабу групи призначено Генштабу полковника Мішківського. Цей видатний старшина значно спричинився до відновлення її боєздатности. *).
Командармом Наддніпрянської призначено отамана В. Тютюнника, Начальником Штабу — от. Сінклера, 1-м генквартом — полк. Капустянського, другим — от. Янушевського.
Фактично персональний склад ШДА увійшов цілком до Штабу Наддніпрянської армії.
Командармові Наддніпрянської підлягали також усі повстанські відділи на терені України, і від нього одержували зарядження.
Як бачимо, лише одна дивізія була на бойовому фронті Наддніпрянської армії, решта частин допіру скупчувалися.

[/q]

[q]

Організаційно - Запоріжці року 1919-го ділилися на три дивізії: 6-ту- отамана (з урядовців) Ліневського, обов’язки начштабу виконував Генштабу полковник Стефанів у складі полків: Дорошенківців полк. Литвиненка, Гайдамаків - Волоха й Немирівців - сотника Лисогора2"; 7-му дивізію Осмоловського в складі: Мазепинців - полк. Дубового, Наливайківців - полк. Пирогова та Республіканців; нарешті 8-му дивізію полк. Базильського - обов’язки начштабу виконував сотник Силін - у складі: Кармелюків полк. Троцького, Сагайдаків полк. Жупінаса й Богданівців - найстаршої української частини (прізвища командира не пам’ятаю). При дивізії була й невелика гарматна група.

[/q]

[q]

212 Осмоловський Віктор (???) (рр. життя невід.) - український військовий діяч, підполковник
Армії УНР. У 1919 р. - командир 7-ї Запорізької дивізії Армії УНР. У 1920 р. - командир 1-ї
запасної бригади Армії УНР.

[/q]

[q]

У червні того ж року, великий український патріот і лицар по своїй натурі, полк. Болбочан став жертвою свого довір'я до кількох партій правого ухилу і групи командирів полків свого 97 корпусу. К-ир 2-ої Запорізької дивізії, полк. Осмоловський (мол.) і полковники його дивізії Дяченко, Дубовий, Малець, Троцький, Цирюльник і Пирогів склали заяву державному інспекторові Запорізької групи, Гавришкові, з вимогою, щоб уряд УНР призначив полк. Болбочана командиром повищої групи, а праві партії обіцяли підтримати його.

[/q]

[q]

О р г а н і з а ц і й н о — Запоріжці року 1919. ділилися на три дивізії: 6-ту — отамана (з урядовців) Ліневського, обовязки начштабу виконував генштабу полковник Стефанів, у складі полків: Дорошенківців полк. Литвиненка, Гайдамаків — Волоха й Немирівців — сотника Лисогорського; 7-му дивізію Осмоловського в складі: Мазелинців — полк. Дубового, Наливайківців — полк. Пирогова та Республіканців; нарешті 8-му дивізію полк. Базильського — обов'язки нач. штабу виконував сотник Сплін — у складі: Кармелюків полк. Троцького, Сагайдаків полковн. Жупінаса й Богданівців — найстаршої української частини (прізвища командира не пам'ятаю). При дивізії була й невелика гарматна група.

[/q]

[q]

Десять полковникїв цього фронту разом з отаманом Волохом утворили у Вапнярці «Революційний Комітет» під проводом
отамана Волоха. До цього комітету входили між іншими такі командири: Данич-Данченко, Загродеький, Колодій і Осм’яловський.

[/q]

[q]

До ревкому входили отамани Донич-Донченко, Загродський і Осм’ядовський. У Вапнярці цей ревком видав свій «універсал» з плятформою і рішенням, що він входить у мирові переговори з Совнаркомом України.

[/q]

[q]

Шукаючи виходу з утвореної дпректоріянською політикою і поразками на фронті ситуації, весь південно-західний республіканський фронт став на ґрунт радянської влади, утворив Революційний Комітет, який звернувся до большевиків з пропозицією миру (в склад Комітету входили в числі инших — В о л о х , Д о н и ч - Д о н ч е н к о , З а г о р о д с ь к п й , К о л о д і й і О с м я л о в с ь к и й ; Комітет оголосив на ст. Вапнярка, 21. березня 1919 р., У н і в е р с а л , в якому заявляв, що українське військо стає на ґрунт радянської влади і стремить до миру з радянським правительством). Одначе, з ріжних причин, і Революційний Комітет не перетворився в серйозний політичний осередок. Зі спроб його договоритись до чогось з російським совітським військом нічого не вийшло. У відповідь на пропозицію миру російське військо повело ще більш енерґійний наступ; окремі українські військові відділи, що перейшли на бік большевиків, було обеззброєно, багацько козаків з них перебито. Військо мусіло після цього шукати порятунку в Румунії*).

[/q]

[q]

Звичайно, цi факти вплинули на те, що настрiй гайдамакiв значно пiдупав (206,с.145). Пiсля цих змiн 1-й Гайдамацький курiнь очолив капiтан Осмоловський, 2-й курiнь ротмiстр Янчевський.
...
Рештки гайдамакiв на чолi з капiтаном Осмоловським та пiдполковником Продьмом вирушили в напрямку Балти, де сподiвались об'єднатись з 31-ю з українiзованою дивiзiєю, що демобiлiзовувалась там. Однак цим планам не судилося збутись. Дiзнавшись, що гайдамаки облишили Одесу, бiльшовики послали навздогiн їм червоногвардiйськi загони з метою остаточно розправитись з ними. Крiм того, бiльшовики 8-ї армiї на зустрiч гайдамакам послали зведений загiн. У результатi 1 лютого (19 сiчня) 1918 року радянськi вiйська наздогнали гайдамакiв. На станцiї Роздiльна їх остаточно роззброїли (275,с.577).
Так закiнчилася збройна боротьба в Одесi, завдяки перемозi в якiй бiльшовики захопили владу над усiм Пiвднем України. Вже через кiлька днiв був створений Одеський радянський уряд на чолi з Юдовським, який перебрав на себе функцiї влади в Херсонськiй, Бессарабськiй i Таврiйськiй губернiях.
...
2.Рештки Одеської гайдамацької дивiзiї. Пiсля боїв в Одесi, пiд Роздiльною та iншими станцiями, невеличкий загiн одеських гайдамакiв на чолi з усiма трьома курiнними командирами (М.Янчевським, Ю.Осмоловським та Продьмом) пробився до 1-ї Української дивiзiї. Разом з нею вiн брав участь у боротьбi з 2-м Гвардiйським корпусом i таким чином потрапив до Житомира. Загiн мав 150200 гайдамакiв, до останку вiдданих українськiй справi та готових продовжувати боротьбу.

[/q]

[q]

1) Generalny komisarz Osmołowski1 zwrócił baczną uwagę na sprawy tych kresów.
...
1 Osmołowski, Jerzy, chief of the Civil Administration of the Eastern Territories (i.e. Lithuanian, Belorussian, and Ukrainian provinces under the Polish m ilitary occupation).

[/q]

[q]

Приїхав до дивізії новопризначений командуючий Волинською групою отаман Бонч-Осмоловський. Познайомилися, поговорили. Це була старша людина, але від військової справи був дуже далекий. Поміркував я собі, що напевне це особа полістична, ставлений якоїсь політичної партії

[/q]

[q]

Десь по півночі до штабу Чорного полку прибув ад’ютант полковника Болбочана поручник Корж із вісткою, що полковник Болбочан арештований Дорошенківцями, а варта з піхоти обеззброєна. Засурмили “сполох”, і по хвилині з цілим полком галопував до штабу 7-ї дивізії, щоб там отримати накази.
У штабі, крім полковника [Юрія] Осмоловського, були присутні командири Мазепинського і Наливайківського полків. Я прохав командира дивізії дати дозвіл з полком іти на Чорний Острів, в якому містився уряд. Осмоловський тільки розводив руками та виправдувався, що він недавно в Запорозькому корпусі, й запропонував [Павлові] Зельніцькому та [Іванові] Дубовому взяти всю відповідальність на себе, але ті теж умили руки. Не допомогли мої благання про наказ, що мені треба тільки моральної підтримки, а вже з полком на Чорному Острові я сам дам собі раду.

[/q]

[q]

Державному Інспектору Запорожської групи Зібрання полковників Запорожської групи Військ Української Народньої Республіки
Ми, полковники полків Запоріжської Групи...

1 липня 1921 р. часопис ‘Українське слово” (Берлін) вперше опублікував це звернення. У примітці зазначалось: “Це звернення підписали: Отаман 2-ї (7-і) [Юрійі Осмоловськии, т. в. о. помічника отамана 2-ї Запорізької дивізії полковник [Павло] Зельницький, полковник 1-го Окремого Кінно-Республіканського полку [Петро] Дяченко, полковник 1-го пішого Республіканського полюг [Віктор] Мальцев, полковник 2-го пішого Мазепинського полку [Іван] Дубовий, полковник 3-го пішого Наливайківського полку [Микола] Пирогів, полковник 2-го пішого огунівського полку [Дем’ян] Цирулик”.

[/q]

[q]

Лист полковників Запорізької групи військ Дієвої армії УНР до Уряду УНР
Від 15 червня 1919 р.
Д[ієва] армія
...

Підписи поставили отаман 2-ї (7-ї) Запорозької дивізії Юрій Осмоловський, т. в. о. помічника отамана 2-ї (7-ї) Запорозької дивізії полковник Павло Зельницький, командир 1-го Окремого Кінно-Республіканського полку Петро Дяченко, командир 1-го пішого Республіканського полку Віктор Мальцев, командир 2-го пішого Мазепинського полку Іван Дубовий, командир 3-го пішого Наливайківського полку Микола Пирогів, командир 2-го пішого Богунівського полку Дем’ян Цирулик.

[/q]

[q]

Збираємося до урочистого входу до Київа, чекаємо тільки підходу дивізії [Юрія] Осмоловського, яка о год. 4 пополудні почала втягувалися в Київ. Одержавши відомости, що дивізія вже входить, командир Групи наказав сідати на коней і їхати до пам’ятника князю (графу. -Р ед .) Бобринському. Біля пам’ятника всі ми позлазили з коней і чекали на підхід дивізії, яка незабаром і підійшла.
Ми рушили. Спереду їхав командир Групи отаман [Володимир] Сальський зі штабом і державним інспектором [Петром] Дерещуком, за ними - кінна сотня Чорношличників, далі йшла дивізія отамана Осмоловського. Йдемо Бібіковським бульваром. По дорозі котиться товпа народу, все висипало на вулицю: жінки, діти, мужчини, і майже всі з квітами. Стільки квітів я ніколи не бачив! Квіти давали в руки старшинам і козакам, квіти кидали під ноги коням. Шлях був усипаний квітами!..

[/q]

[q]

Прикрепляю фотографию Бориса Федоровича

[/q]

[q]

[/q]

[q]

№ 532

[q]

УСЛОВИЯ ПЕРЕМИРИЯ ДИРЕКТОРИИ С НЕМЕЦКИМ КОМАНДОВАНИЕМ29 ноября 1918 г.....Договор подписали:Полковник Осмоловский, доктор Назарук, ЛепницкийСо стороны германцев: Ярош, Бронзард, фон Шеллендорф и БемэУполномоченный главного германского солдатского Совета Ризенфельд

[/q]

[/q]

[q]

2) Полковник сечевых стрельцов Коновалец, полковник Осмоловский, доктор Н а з а р у к и железнодорожный комиссар В и р к о

[/q]

[q]

ТЕЛЕГРАММА АТАМАНА ГРИГОРЬЕВА ПЕТЛЮРЕ О РАЗЛОЖЕНИИ ПЯТИТЫСЯЧНОГО ПОЛКА АТАМАНА САМОКИША 27 января 1919 г.Киев, главная ставка, атаману Петлюре Генеральный штаб, Раздельная, комкору Осмоловскому, Апостолово, только генеральный штаб

[/q]

[q]

Хорошо, что я случайно на моргающем экране (при распознавании текста книги) Вашу фамилию заметил

[/q]

[q]

Достойные были люди!

[/q]