Для всех Осмоловских

Книга Коновалець Є. Причинки до історії української революції

Стр. 15:

[q]
Було це в часі подорожі делеґації від республіканських військ, що їхала на переговори до головного німецького командування. У делеґації брав участь між іншими полковник Осмоловський, др. Назарук, сотник Чорний і я. Не звертаючи уваги на німецького старшину, який товаришив нам, добровольчий «отряд» Святополк-Мірського арештував нас у Святошоні й одставив на Пост-Волинський до штабу ґенерала Кірпічова, де ми провели цілу ніч до слідуючого пополудня.
[/q]

Книга Гражданская война на Украине. 1918–1920

Осмоловский 465, 475, 588

Стр.: 464 (507):

[q]
№ 532
УСЛОВИЯ ПЕРЕМИРИЯ ДИРЕКТОРИИ С НЕМЕЦКИМ КОМАНДОВАНИЕМ
29 ноября 1918 г.
....
Договор подписали:
Полковник Осмоловский, доктор Назарук, Лепницкий
Со стороны германцев: Ярош, Бронзард, фон Шеллендорф и Бемэ
Уполномоченный главного германского солдатского Совета Ризенфельд
[/q]

Стр. 475 (518)

[q]
2) Полковник сечевых стрельцов Коновалец, полковник Осмоловский, доктор Н а з а р у к и железнодорожный комиссар В и р к о
[/q]

Стр. 588 (631)

[q]
ТЕЛЕГРАММА АТАМАНА ГРИГОРЬЕВА ПЕТЛЮРЕ О РАЗЛОЖЕНИИ ПЯТИТЫСЯЧНОГО ПОЛКА АТАМАНА САМОКИША
27 января 1919 г.
Киев, главная ставка, атаману Петлюре Генеральный штаб, Раздельная, комкору Осмоловскому Апостолово, только генеральный штаб
[/q]

Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР

[q]
У штабі, крім полковника [Юрія] Осмоловського, були присутні командири Мазепинського і Наливайківського полків. Я прохав командира дивізії дати дозвіл з полком іти на Чорний Острів, в якому містився уряд. Осмоловський тільки розводив руками та виправдувався, що він недавно в Запорозькому корпусі, й запропонував [Павлові] Зельніцькому та [Іванові] Дубовому взяти всю відповідальність на себе, але ті теж умили руки. Не допомогли мої благання про наказ, що мені треба тільки моральної підтримки, а вже з полком на Чорному Острові я сам дам собі раду.
[/q]

Книга Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ-Одесу в 1919 році Ч. 2

Стр.: 149 (148):

[q]
Лишалася ще не досить витривала Волинська група, що перебувала в цей час в районі Війтівців.
Волинці не брали участи в боях уже біля 3-х тижнів. Новий командувач Волинської групи полк. Осмоловський працював над упорядкуванням її. Щоб реорганізувати цю групу і зміцнити її, за Начальника Штабу групи призначено Генштабу полковника Мішківського. Цей видатний старшина значно спричинився до відновлення її боєздатности. *).
Командармом Наддніпрянської призначено отамана В. Тютюнника, Начальником Штабу — от. Сінклера, 1-м генквартом — полк. Капустянського, другим — от. Янушевського.
Фактично персональний склад ШДА увійшов цілком до Штабу Наддніпрянської армії.
Командармові Наддніпрянської підлягали також усі повстанські відділи на терені України, і від нього одержували зарядження.
Як бачимо, лише одна дивізія була на бойовому фронті Наддніпрянської армії, решта частин допіру скупчувалися.
[/q]

Книга Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма

Стр. 215 (218)

[q]

Організаційно - Запоріжці року 1919-го ділилися на три дивізії: 6-ту- отамана (з урядовців) Ліневського, обов’язки начштабу виконував Генштабу полковник Стефанів у складі полків: Дорошенківців полк. Литвиненка, Гайдамаків - Волоха й Немирівців - сотника Лисогора2"; 7-му дивізію Осмоловського в складі: Мазепинців - полк. Дубового, Наливайківців - полк. Пирогова та Республіканців; нарешті 8-му дивізію полк. Базильського - обов’язки начштабу виконував сотник Силін - у складі: Кармелюків полк. Троцького, Сагайдаків полк. Жупінаса й Богданівців - найстаршої української частини (прізвища командира не пам’ятаю). При дивізії була й невелика гарматна група.
[/q]

Стр 579 (582):

[q]
212 Осмоловський Віктор (???) (рр. життя невід.) - український військовий діяч, підполковник
Армії УНР. У 1919 р. - командир 7-ї Запорізької дивізії Армії УНР. У 1920 р. - командир 1-ї
запасної бригади Армії УНР.
[/q]

Книга Удовиченко О. Третя Залізна Дивізія: Матеріяли до історії Війська Української Нарподньої Республіки. Рік 1919

Стр. 97 (111)

[q]
У червні того ж року, великий український патріот і лицар по своїй натурі, полк. Болбочан став жертвою свого довір'я до кількох партій правого ухилу і групи командирів полків свого 97 корпусу. К-ир 2-ої Запорізької дивізії, полк. Осмоловський (мол.) і полковники його дивізії Дяченко, Дубовий, Малець, Троцький, Цирюльник і Пирогів склали заяву державному інспекторові Запорізької групи, Гавришкові, з вимогою, щоб уряд УНР призначив полк. Болбочана командиром повищої групи, а праві партії обіцяли підтримати його.
[/q]

Книга Омелянович-Павленко М. На Україні 1919: Війні й переговори з російською добровольчою армією

[q]
О р г а н і з а ц і й н о — Запоріжці року 1919. ділилися на три дивізії: 6-ту — отамана (з урядовців) Ліневського, обовязки начштабу виконував генштабу полковник Стефанів, у складі полків: Дорошенківців полк. Литвиненка, Гайдамаків — Волоха й Немирівців — сотника Лисогорського; 7-му дивізію Осмоловського в складі: Мазелинців — полк. Дубового, Наливайківців — полк. Пирогова та Республіканців; нарешті 8-му дивізію полк. Базильського — обов'язки нач. штабу виконував сотник Сплін — у складі: Кармелюків полк. Троцького, Сагайдаків полковн. Жупінаса й Богданівців — найстаршої української частини (прізвища командира не пам'ятаю). При дивізії була й невелика гарматна група.
[/q]

Книга Стахів М. Україна в добі Директорії УНР т.5

Стр. 194

[q]
Десять полковникїв цього фронту разом з отаманом Волохом утворили у Вапнярці «Революційний Комітет» під проводом
отамана Волоха. До цього комітету входили між іншими такі командири: Данич-Данченко, Загродеький, Колодій і Осм’яловський.
[/q]

Книга Стахів М. Україна в добі Директорії УНР т.6

Стр. 177

[q]
До ревкому входили отамани Донич-Донченко, Загродський і Осм’ядовський. У Вапнярці цей ревком видав свій «універсал» з плятформою і рішенням, що він входить у мирові переговори з Совнаркомом України.
[/q]

Книга Христюк П. Замітки і матеріяли до історії української революції 1917-1920 рр. Т.4

Стр. 116

[q]
Шукаючи виходу з утвореної дпректоріянською політикою і поразками на фронті ситуації, весь південно-західний республіканський фронт став на ґрунт радянської влади, утворив Революційний Комітет, який звернувся до большевиків з пропозицією миру (в склад Комітету входили в числі инших — В о л о х , Д о н и ч - Д о н ч е н к о , З а г о р о д с ь к п й , К о л о д і й і О с м я л о в с ь к и й ; Комітет оголосив на ст. Вапнярка, 21. березня 1919 р., У н і в е р с а л , в якому заявляв, що українське військо стає на ґрунт радянської влади і стремить до миру з радянським правительством). Одначе, з ріжних причин, і Революційний Комітет не перетворився в серйозний політичний осередок. Зі спроб його договоритись до чогось з російським совітським військом нічого не вийшло. У відповідь на пропозицію миру російське військо повело ще більш енерґійний наступ; окремі українські військові відділи, що перейшли на бік большевиків, було обеззброєно, багацько козаків з них перебито. Військо мусіло після цього шукати порятунку в Румунії*).
[/q]

Книга Тинченко Я. Перша Українсько-Більшовицька війна (грудень 1917 березень 1918)

[q]
Звичайно, цi факти вплинули на те, що настрiй гайдамакiв значно пiдупав (206,с.145). Пiсля цих змiн 1-й Гайдамацький курiнь очолив капiтан Осмоловський, 2-й курiнь ротмiстр Янчевський.
...
Рештки гайдамакiв на чолi з капiтаном Осмоловським та пiдполковником Продьмом вирушили в напрямку Балти, де сподiвались об'єднатись з 31-ю з українiзованою дивiзiєю, що демобiлiзовувалась там. Однак цим планам не судилося збутись. Дiзнавшись, що гайдамаки облишили Одесу, бiльшовики послали навздогiн їм червоногвардiйськi загони з метою остаточно розправитись з ними. Крiм того, бiльшовики 8-ї армiї на зустрiч гайдамакам послали зведений загiн. У результатi 1 лютого (19 сiчня) 1918 року радянськi вiйська наздогнали гайдамакiв. На станцiї Роздiльна їх остаточно роззброїли (275,с.577).
Так закiнчилася збройна боротьба в Одесi, завдяки перемозi в якiй бiльшовики захопили владу над усiм Пiвднем України. Вже через кiлька днiв був створений Одеський радянський уряд на чолi з Юдовським, який перебрав на себе функцiї влади в Херсонськiй, Бессарабськiй i Таврiйськiй губернiях.
...
2.Рештки Одеської гайдамацької дивiзiї. Пiсля боїв в Одесi, пiд Роздiльною та iншими станцiями, невеличкий загiн одеських гайдамакiв на чолi з усiма трьома курiнними командирами (М.Янчевським, Ю.Осмоловським та Продьмом) пробився до 1-ї Української дивiзiї. Разом з нею вiн брав участь у боротьбi з 2-м Гвардiйським корпусом i таким чином потрапив до Житомира. Загiн мав 150200 гайдамакiв, до останку вiдданих українськiй справi та готових продовжувати боротьбу.
[/q]

Книга Гунчак Т. Україна і Польща в документах 1918-1922 т. 1

[q]
1) Generalny komisarz Osmołowski1 zwrócił baczną uwagę na sprawy tych kresów.
...
1 Osmołowski, Jerzy, chief of the Civil Administration of the Eastern Territories (i.e. Lithuanian, Belorussian, and Ukrainian provinces under the Polish m ilitary occupation).
[/q]

Книга Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою не залежність//3а Державність. — Варшава. — 1939. — М № 9.

Стр. 43

[q]
Приїхав до дивізії новопризначений командуючий Волинською групою отаман Бонч-Осмоловський. Познайомилися, поговорили. Це була старша людина, але від військової справи був дуже далекий. Поміркував я собі, що напевне це особа полістична, ставлений якоїсь політичної партії
[/q]

Книга Дяченко П. Чорні запорожці

Стр. 45:

[q]
Десь по півночі до штабу Чорного полку прибув ад’ютант полковника Болбочана поручник Корж із вісткою, що полковник Болбочан арештований Дорошенківцями, а варта з піхоти обеззброєна. Засурмили “сполох”, і по хвилині з цілим полком галопував до штабу 7-ї дивізії, щоб там отримати накази.
У штабі, крім полковника [Юрія] Осмоловського, були присутні командири Мазепинського і Наливайківського полків. Я прохав командира дивізії дати дозвіл з полком іти на Чорний Острів, в якому містився уряд. Осмоловський тільки розводив руками та виправдувався, що він недавно в Запорозькому корпусі, й запропонував [Павлові] Зельніцькому та [Іванові] Дубовому взяти всю відповідальність на себе, але ті теж умили руки. Не допомогли мої благання про наказ, що мені треба тільки моральної підтримки, а вже з полком на Чорному Острові я сам дам собі раду.
[/q]

Стр.142:

[q]
Державному Інспектору Запорожської групи Зібрання полковників Запорожської групи Військ Української Народньої Республіки
Ми, полковники полків Запоріжської Групи...

1 липня 1921 р. часопис ‘Українське слово” (Берлін) вперше опублікував це звернення. У примітці зазначалось: “Це звернення підписали: Отаман 2-ї (7-і) [Юрійі Осмоловськии, т. в. о. помічника отамана 2-ї Запорізької дивізії полковник [Павло] Зельницький, полковник 1-го Окремого Кінно-Республіканського полку [Петро] Дяченко, полковник 1-го пішого Республіканського полюг [Віктор] Мальцев, полковник 2-го пішого Мазепинського полку [Іван] Дубовий, полковник 3-го пішого Наливайківського полку [Микола] Пирогів, полковник 2-го пішого огунівського полку [Дем’ян] Цирулик”.
[/q]

Стр. 144:

[q]
Лист полковників Запорізької групи військ Дієвої армії УНР до Уряду УНР
Від 15 червня 1919 р.
Д[ієва] армія
...

Підписи поставили отаман 2-ї (7-ї) Запорозької дивізії Юрій Осмоловський, т. в. о. помічника отамана 2-ї (7-ї) Запорозької дивізії полковник Павло Зельницький, командир 1-го Окремого Кінно-Республіканського полку Петро Дяченко, командир 1-го пішого Республіканського полку Віктор Мальцев, командир 2-го пішого Мазепинського полку Іван Дубовий, командир 3-го пішого Наливайківського полку Микола Пирогів, командир 2-го пішого Богунівського полку Дем’ян Цирулик.
[/q]

Стр. 168:

[q]
Збираємося до урочистого входу до Київа, чекаємо тільки підходу дивізії [Юрія] Осмоловського, яка о год. 4 пополудні почала втягувалися в Київ. Одержавши відомости, що дивізія вже входить, командир Групи наказав сідати на коней і їхати до пам’ятника князю (графу. -Р ед .) Бобринському. Біля пам’ятника всі ми позлазили з коней і чекали на підхід дивізії, яка незабаром і підійшла.
Ми рушили. Спереду їхав командир Групи отаман [Володимир] Сальський зі штабом і державним інспектором [Петром] Дерещуком, за ними - кінна сотня Чорношличників, далі йшла дивізія отамана Осмоловського. Йдемо Бібіковським бульваром. По дорозі котиться товпа народу, все висипало на вулицю: жінки, діти, мужчини, і майже всі з квітами. Стільки квітів я ніколи не бачив! Квіти давали в руки старшинам і козакам, квіти кидали під ноги коням. Шлях був усипаний квітами!..
[/q]

А вот и статья в Википедии:
Осмоловський Юрій

Дай Бог, вы ее скоро дополните

Друзья, оставьте, пожалуйста, в этой теме сообщение о себе - будем объединяться и искать свои корни.