Левоненко - Леоненко - Генеалогический форум ВГД. Тема №47343

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Леонович, Пригара,, Решетка-Пригара, Левоненко подробнее тут

Фонд 679 Опись 1 Дело 403. Исповедная книга церквей Черниговского полка за 1778 г. – 182 л.
Внутрення опись.
Борисоглебовка Св. Николая 105-128
Иваньков Покровы 157-181
Карховка Успенская 19-35
Киенка Св. Николая 55-64
Козел Петропавловская 37-54
Мнев Петропавловская 95-104
Навозы Св. Николая 78-94
Пакуль Троицкая 1-18
Радичев Св. Николая 129-156
Шибириновка Сошеств. Св. Духа 66-77

Выписка.
Исп. роспись села Шибириновки…
…л.71
Деревне Левонек
крестьяне деревне Левонек
л.72
41 двор
163 Гавриил Семенов Левоненко 45
141 жена его Евгения Алексиева 38
Дети их
164 Михаил 17
165 Иоанн 7
Вышеписанного Гавриила родный брат
166 Самойл Семенов 38
142 жена его Улияна Маркова 34
Дети их
143 Елена 13
144 Ксения 12
145 Матрона 8
146 Анна 8
42 двор…

ГАЧО.Фонд 133 Опись 4 Дело 4. Постановления Черниговской комиссии «о разборе дворянства» об утверждении разных лиц в дворянстве и записи в дворянскую сословную книгу. – 10.06.1786 – 488 л.
Выписки.
л.357 об.
1786 года Июня 28 дня Поуказу Ея Императорского Величества Черниговского Наместничества въкомиссии оразборе дворянства Губернский предводитель дворянства иуездные губернские депутаты разсматривали доказателство одворянском достоинстве Коллежского канцеляриста Исидора Левона, и родного брата его Алексея Левона, вкотором показали, что род их происходит из благородного Полского шляхетства скоторого прадед их Иосиф Значковым Товарищем адед Степан Полковым Гадяцким писарем Равножъ иотец Гаврило Левоны служили военно всероссийскому Престолу въполку Гадяцком изъ собственного своего шляхетского имения наряду съпротчими Дворянами бывая притом въразных походах и командированиях апоних и самиони владея разными дворянскими имениями отправляют таковуюжъ службу иведут жизнь благородную, вдоказательство чего представили в подленниках 1е Выпись отъдел бывшей Полковой Гадяцкой Канцелярии 1784 году июня выданную свидетельствующую
л.358
что точно показываемые отъ ных Левонов прапрадед их Иосиф Степанов Значковым Товарищем коего Дед был Породою из Полши иСтепан Юрьевич Полковым писарем были и служили военно во многих походах 2е свидетельство дванадцати человек благородных 785 года генваря 1го числа данные уверяющее что предки их по восходящей линии бывши встаршинах службу въросии продолжали Даисами онж Левони продолжает съходственных зъдворянским названием икак означенные Левоны благородство свое утверждают повышеписанному въописях ослужбах предков их и сведетельство двенадцати благородных уверяющем о таковой же Предков их службе съходственной с дворянским названием, съходственно высочайшей Грамоты въ 21го дня апреля 785 года направа волности и преимущества благородному Российскому дворянству жалованной статьей 92 в которой неопровергаемыми доказательствами благородства установлено въотделениях
л.360
11 доказателство одворянской службе предков 11-12 доказателство что отец и дед вели благородную жизнь или состояние или службу сходственную зъдворянским названием, исведетельство отом двенадцати человек благородных одворянстве коих сумнения нет; следовательно инадлежит надлежит их Левонов сообразуюся 78 статьи высочайшей Грамоте изображенной родословной дворянской Книги вовторую часть вънесть;
ДЛЯ ТОГО ПРИГОВОРИЛИ: Показанных Коллежского Канцеляриста Исидора ибрата его Алексея Левонов по предствавленному отных облагородсвте их достойным и сходственным Прописанному узаконение доказателствами внести зъдетьми их посписку Предводителя Дворянства уезда Гадяцкого написанными родословной Дворянской Книги сей губернии вовторую часть идать им отом поосновании 85 статьи той же высочайшей Грамоты Заподписанием Губернского Предводителя Дворянства
л.360 об.
иуездних Дворянских депутатов сприложением печати Дворянского собрания Грамоту.
Губернский предводитель Андрей Полятока (неразб.)
Черниговского уезда (подпись отсутствует)
Городницкого уезда депутат Иван Лизогуб
Березинского уезда депутат Яков Тризна
Борзенского уезда депутат Петр Романович
Нежинского уезда депутат Василий Ракушка
Прилуцкаго уезда депутат Семен Горленко
Глинского уезда депутат Иван Брежинский (неразб.)
Роменского уезда депутат Григорий Покуровский
Лохвицкого уезда депутат Андрей Шостак
Гадяцкого уезда депутат Лука Штишевский
Зенковского уезда депутат Андрей Гороненко (неразб.)
Далее следует...

Продолжение
л.423
1786 года Июня 28 дня Поуказу Ея Императорского Величества Черниговского Наместничества въкомиссии оразборе дворянства Губернский предводитель дворянства иуездные губернские депутаты разсматривали доказателство одворянском достоинстве, жителствующих в городе Чернигове Степана и Владимера Леоновичевъ, в котором они показали, что род их Левоновичев происходит из полскаго шляхетства от благоурожденного действителнаго Полскаго шляхтича умершаго Димитрия Леоновича, который и жизнь свою в полши скончал, посмерти коего и поблагоприсоединению Малой россии ко Всероссийскому престолу, оставшийся же понем сын его адоказателей отец Степан Леонович вишедъ Сполской области в Малую россию подвсероссийскую державу, и принял оседлость свою в городе Чернигове, на шляхетских имениях отправлял службу всероссийскому Престолу военную и гражданскую посмерть свою, Последуя коим Предкам своим и сами они Степан и Владимер жительствуя в Городе Чернигове напредковском шляхетском имении продолжают гражданскую службу. Повыбору общества, ведя притом благородную жизнь; чтожъ точно род их Леоновичов происходит из действителного полского шляхетства то отом предъявили взасвидетелствованиях копиях 1е Свидетелство от двенадцаты человекполских шляхтичей 1785 октября 4го а 2е випись скниг гродских Замку житомирского 1786 годов генваря 3 числе, сних Стефану данние;
И КАК таковое их Леоновичов доказателство оиностранной их породе Коммисия оразборе дворянства находит достаточним исходственним высочайшей Грамоте в 21й день апреля 785го года направа волности ипреимущества благородному российскому дворянству жалованной статье 80й вкоторой узаконено въчетвертую часть родословной книги вносить роди иностранние; вследствие чего них Леоновичов поиностранной их породе въсию часть внесть надлежит; ДЛЯ ТОГО ПРИГОВОРИЛИ: показанных Степана иВладимера Леоновичов повышеписанним представлениям отних оиностранной их Породе сходственним прописанному Законоположению доказательствам внесть зъдетьми их родословной дворянской книги сей губернии вчетвертую часть из списка уезда Черниговского дворянского Предводителя и дать им отом Посодержанию 85й статьи заподписанием Губернского Предводителя Дворянства и
л.430
уездных дворянских депутатов сприложением печати дворянского собрания Грамоту.
Губернский предводитель Андрей Полетика (неразб.)
Черниговского уезда (подпись отсутствует)
Городницкого уезда депутат Иван Лизогуб
Березинского уезда депутат Яков Тризна
Борзенского уезда депутат Петр Романович
Нежинского уезда депутат Василий Ракушка
Прилуцкаго уезда депутат Семен Горленко
Глинского уезда депутат Иван Брежинский (неразб.)
Роменского уезда депутат Григорий Покуровский
Лохвицкого уезда депутат (подпись отсутствует)
Гадяцкого уезда депутат Лука Штишевский
Зенковского уезда депутат Андрей Гороненко (неразб.)
Продолжение следует...

л.425
1786 года Июня 17 Поуказу Ея Императорского Величества Черниговского Наместничества въкомиссии оразборе дворянства Губернский предводитель дворянства иуездные губернские депутаты разсматривали доказателство одворянском достоинстве, сотенного атамана Семена Левоненка Левоновича, в котором он показал, что предки его Левоновича будучи изъдревле Полской шляхетской породы, жительствуя в Полше въ воеводстве Полоцком скоих прапрадед его Иван Левонович, вишедъ сполши в Малую россию, подвсероссийскую державу иоседлость свою принял в селе Петрушине на шляхетских недвижимых имениях, отправляя службу военную, а понем прадед Мелетий дед Петро отец Леонтий равно исам он, жительствуя напредковском шляхетском имении отправляли службу военную въразние заграничние походы верно и безпорочно, и тожъ точно род его происходит из Полского шляхетства о том в доказателство предъявил възасвидетелствованние копии 1е Свидетелство
л.425 об.
от двенадцати человек полских шляхтичей 1786 февраля 28го а 2е випись зъкниг гродских повета Мазырского 1786 марта 14го дауказ зъ полковой Черниговской канцелярии о произведении его в чин сотенного атамана 1782 годов марта 14 числе ему данние
И КАК таковое его Левоненка Левоновича доказательство оиностранной его Породе; Комиссия оразборе дворянства находит достаточним, исходственним высочайшей Грамоте въ 21 день апреля 785го года направа вольности и преимущества благородному российскому дворянству жалованной, статьей 80й в которой законено; в четвертую часть родословной книги, вносить роди иностранние, апосему законоположению и его Левоненка Левоновича по его иностранной породе в сию часть внесть следует;
ДЛЯ ТОГО ПРИГОВОРИЛИ поимянованного Левоненка Левоновича по представленному отнего
л.427
оиностранной его породе, вышепрописанному доказательству внесть зъдетьми его из списка уезда Черниговского дворянского предводителя, дворянской родословной книги сей губернии, в четвертую часть, и отом дать ему посиле 85й статьи заподписанием Губернского Предводителя Дворянства, иуездних дворянских депутатов сприложением печати дворянского собрания Грамоту.
Губернский предводитель Андрей Полетика (неразб.)
Черниговского уезда Николай Енька
Городницкого уезда депутат (подпись отсутствует)
Березинского уезда депутат Яков Тризна
Борзенского уезда депутат Петр Романович
Нежинского уезда депутат Василий Ракушка Романовский
Прилуцкаго уезда депутат Семен Горленко
Глинского уезда депутат Иван Брежинский (неразб.)
Роменского уезда депутат Григорий Посяровский (неразб.)
Лохвицкого уезда депутат Андрей Шостак
Гадяцкого уезда депутат Лука Штишевский
Зенковского уезда депутат Андрей Гороненко (неразб.)

Там еще Ляшко есть, выложу в их фамильной теме.

ГАЧО.Фонд 133 Опись 4 Дело 5. Постановления Черниговской комиссии «о разборе дворянства» об утверждении разных лиц в дворянстве и записи в дворянскую сословную книгу. – 30.01.1787-30.12.1787 – 348 л.
На л.304 упоминаются Коллежский канцелярист Демян и Авксентий Леонтьевы, хотя подписаны вверху листа «Леоновичи».

Село Петрушин расположено на правом берегу болота Южный Замглай, являющегося южным участком системы Замглайских болот. В древности оно представляло собой водную протоку, соединяющую р. Сож с р. Десной. В окресностях с. Петрушин, на болоте Южный Замглай расположено большое количество древних поселений.

Первые поселенцы в здешней местности появились в эпоху раннего бронзового века. Это носители так называемой культуры «боевых топоров». Ярким атрибутом материальной культуры которого являются каменные шлифованные топоры. На нашей территории это памятники среднеднепровской культуры ХХІІ-XVI вв. до нашей эры. В эпоху среднего бронзового века здесь обитали племена Сосницкого варианта Восточнотишнецкой культуры (XVI-ХІІ вв. до нашей эры). Наиболее многочисленны поселения эпохи позднего бронзового века (Лебединская культура ХІ – первая половина VIIІ вв. до нашей эры) и эпохи раннего железного века (Милоградская культура VII-ІІІ вв. до нашей эры).

К северу от с. Петрушин расположено поселение в урочище «Селище», где найдены материалы раннеславянского времени (ІІІ- VII вв.), древнерусского времени (ХІ-ХІІ вв.) и послемонгольского времени (ХІІІ- XV вв.).

"Положение имеет от Чернигова на восточной стороне, по проселочной дороге, от пахотного поля на искатистых местах, в середине коего небольшой яр, которым от снегу и дождей протекает вода". Належало Чернігівському магістрату. З часів Київської Русі дещо північніше Петрушина існувало поселення ("Селище"), яке, очевидно, знаходилося на правому березі притоки Замглаю Оскривки (нині – ледь жевріючий канал, який місцеві жителі називають "Джерело"). Поселення пережило монгольську навалу, оскільки археологічні розвідки чітко фіксують матеріал ХІІІ–XVI століть. Імовірно, запустіло в період Смути на початку XVII ст. В 1625 р. за універсалом Сигізмунда ІІІ петрушинська земля увійшла до володінь Чернігівського магістрату. Внаслідок колонізаційної активності чернігівських міщан, село відродилось наприкінці 1620-х рр., але вже під сучасною назвою (родина засновників Петруш (Петрушиних), як здається, мала корені в Любечі) і як власність магістрату.

За П. Кулаковським, під час Смоленської війни (1632-1634 рр.) незначні загони московського війська (воронезькі, трубчевські і новгород-сіверські частини) влітку 1633 р. вирушили у напрямку Чернігова. Біля річки Снов назустріч їм вийшло польсько-козацьке військо на чолі з Шафраном, Гацеєвичем, Олександром Розсудовським, Почеповським та Волком, а битва між супротивниками відбулася "в селі Петрушкіно, за сім верст від Чернігова". Ідентифікація "Петрушкіна" з Петрушином не видається беззаперечною: викликають сумніви і версти (в ті часи село знаходилось за 20 км від Чернігова), і важкопрохідне болото Замглай, яке мало здолати московське військо на шляху до Петрушина. З іншого боку, головні події явно розгорталися десь у цьому регіоні, оскільки пізніше основні сили Московщини рухались на Чернігів через переправу в районі Клочкова, від якого до Петрушина по прямій кілометрів 15. А прохід серед боліт могли вказати місцеві жителі. Підтвердні універсали і грамоти Чернігівському магістрату на село Петрушин: гетьманів Івана Самойловича (13.07.1672), Івана Мазепи (17.09.1687), царів Івана та Петра Олексійовичів (26.03.1690), гетьманів Івана Мазепи (не пізніше вересня 1703 р.), Івана Скоропадського (7.02.1709), Данила Апостола (22.06.1732). Ратушним селом Петрушин залишався до початку ХІХ ст. Опісля місцеві селяни були передані у державне відомство.

Основні козацькі родини: Шихуцькі, Герасименки, Левоненки, Лобаси, Карпенки, Миненки. Отамани: Шихуцький Семен (1697, 1707), Шихуцький Микола (1708, 1711), Шихуцький Семен (1717, 1718, 1724), Пархоменко Данило (1727), Шихуцький Микола (1729), Жемер Федір (1730), Шихуцький Микола (1730), Пархоменко Данило (1732), Левоненко Семен (1734), Пархоменко Мойсей (1736, 1737), Лобас Михайло (1738), Левоненко Терех (1740), Левоненко Семен (1741), Шихуцький Пархом (1741, 1742, 1744), Левоненко Терех (1744), Шихуцький Пархом (1745, 1746, 1747), Левоненко Семен (1749), Шихуцький Яким (1750, 1751, 1753, 1754, 1755, 1757, 1758), Шихуцький Яків (між 1748–1762), Шихуцький Яким (1760, 1761), Левоненко Семен (1763, 1764), Шихуцький Яким (1765, 1767), Биченок Ісак (1774, 1777), Лобас Наум (1780–1782). Двори козацької старшини: хорунжого сотенного Стефана Шихуцького (1747, 1750, 1755, 1767), хорунжого артилерійського Якова Шихуцького (1741, 1747, 1750, 1755, 1767).

Церква Різдва Богородиці (XVIІ ст.). У 1767 р. – "деревянная, новая…, зъ еднимъ престоломъ, без огради. При оной колоколня деревянная, новая". Школа (1732, 1740 – "въ оной дячокъ", 1741, 1747, 1750, 1755, 1767 – "школная изба, въ оной живетъ дякъ", 1772 – "дячокъ и пономаръ живутъ въ школе, состоящей на церковной земле"). Шпиталь (1732, 1740 – "въ ономъ старецъ слепій", 1741, 1747, 1750, 1755). Шинки: полковника чернігівського (1736, 1740), хорунжого сотенного Стефана Шихуцького (1741), хорунжого артилерійського Якова Шихуцького (1741), магістрата чернігівського (1750).

Власники посполитих у 1781 р.: магістрат чернігівський (79 дворів), полковник чернігівський Петро Милорадович (6 дворів). За ревізією 1782 р. у Петрушині мешкало козаків: виборних – 98 осіб чоловічої статі і 108 жіночої, підпомічників – відповідно 102 і 108, старшинських дітей – 13 і 9, а також артилерійських служителів – 10 і 8, артилерійських служителів понад розклад – 13 і 9, рангових підданих – 22 і 21.

В 1785 році чернігівський магістрат реорганізований міську думу. Ще декілька десятиліть Петрушин належав місту, після чого посполиті отримали статус державних селян. В селі і надалі зберігався відносний кількісний паритет між селянами та козаками. XIX століття — епоха тяжкої праці селян на панській землі, панування кріпосних відносин. Були свої пани і в Петрушині, хоча відгукуються про них досить тепло. Першими серед них були представники козацько-старшинської родини Шихуцьких. Засновником роду вважають Степана Шихуцького, ройського сотника (1681 р., в Петрушині оселився, вірогідно, в 1670-х рр.), лінія якого отримала дворянське звання після ліквідації козаччини.
В ХІХ ст. родина Шихуцьких роздрібнилася. Вони, як і інші дворяни, мали незначні земельні володіння і лише декілька кріпосних, яких, як правило, привозили в село зі сторони. Наприклад, Кисловці раніше були ранговими селянами чернігівських полковників, а Юди потрапили в Петрушин із Сибережі, як спадок одної з дочок Марковича, що вийшла заміж за Шихуцького. Питинські та Бентеги, за легендами, куплені Шихуцькими в Польщі. В середині позаминулого століття хтось із їх роду заснував край села невеликий хутір (частина сучасної вулиці Чернігівської, що веде до ферми), оселивши там кілька селянських сімей. З часом поселення злилося з селом, але цей куток і нині прозивають хутором.

Загалом село було досить великим (близько 400 дворів), і тому не дивно, що в середині XIX століття, наряду з Шихуцькими, зустрічаємо прізвища також інших власників: Савичі, Сенюти-Радичі, Блохіни, Будашевські, Вакуловські, Скугар-Скварські, Рашки, Герасимови, Карпинські та інші. З-поміж останніх найбільш відомий Олександр Павлович (1835-початок 1880-х), стараннями якого відкрито 2-класне зразкове міністерське училище (27 квітня 1875 р.) та „Петрушинско-Черторейское ссудо-сберегательное товарищество” (1873 р., проіснувало до 1890 р.). На початку ХХ ст. село переживало демографічну революцію. На той час у Петрушині налічувалося до 2300 жителів, і щороку народжувалося 80—100 дітей (щоправда, і смертність коливалася в межах 40—60, з яких половину становили малюки першого року життя). Ось як виглядало співвідношення народжених та померлих в окремі роки: 1885 р. — 100 і 65, 1897 р. — 81 і 122 (лютувала епідемія скарлатини), 1898 р. — 89 і 75, 1899 р. — 96 і 54, 1912 р. — 82 і 39, 1913 р. — 80 і 47. В 1909 році збудували нове приміщення школи, а 14 листопада 1910 освячено нове приміщення церкви з високою дзвіницею.
Революційні роки запам'ятаються петрушинцям епідеміями сибірської виразки (1917 рік), дифтерії (1918 рік), страшною пожежею 1918 року, що виникла через дитячі пустощі з вогнем, і в якій згоріло 61 селянське господарство. На весь повіт лунали імена петрушинців Олександра і Дмитра Сергійовичів Сериченків, Степана Мазура, Федоса Почепні, Василя Мазура. Хоча вони незаслужено опинилися в тіні більш успішних революціонерів із сусіднього Роїща (так звана „Роїщенська республіка”).

В роки війни лінія фронту через село практично не проходила, бої точилися дещо осторонь. Німці ув’язнили і розстріляли 15 комуністів, але самі базувалися в Роїщі. Майже 150 юнаків і дівчат були змушені працювати в Німеччині. А безпосередньо на фронтах війни загинуло більше 180 петрушинців (всього мобілізовано до діючої армії більше 400).
Нині в Петрушині, як сто років тому, все ті ж 400 дворів. Тільки з кожним роком більшає кількість порожніх хат. Населення скоротилося втричі, смертність відчутно переважає народжуваність. Від колгоспу залишилися хіба що руїни, селяни масово стають фермерами. Щоправда, в останні роки успішно працює товариство „Агро-Інтер”. Місцеву 9-річну школу (введена в дію в 1983 р.) відвідують 60 учнів.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Петрушин
(ЖАРОВ Геннадий Викторович, заведующий отделом археологии Черниговской областной инспекции по охране памятников истории и культуры. 2000 г.)

Двухтомник В.В.Кривошеи "Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк". Том 1. Стр.194. Білоуська сотня.
"Левоненки-Левоновичі
Любецький боярський рід Мишуків.
І
Нечай Мишук - любецький земянин. Тримав с. Рогощу (Мишуківський грунт). Скаржився на воєводу М.Калиновського.
Левон - любецький землянин.
Стефан Мишук-Бровенський - любецький земянин [1469, арк.402].
Карпо Мишук-Бровенський - любецький землянин, у 1646 р. разом з Стефаном позивав Героніма Гроховського, Адама Висоцького, підданих сиберезьких за наїзд на їх дім в с.Бровенщизні [1469, арк.402].
ІІ
Марко Мишук Левонович з Мишуків - боярин і землянин староства Любецького (1660 [1510, арк. 6]). Брат Івана.
Іван - 23 липня 1660 р. універсал отримав любецький сотник Сава Унучко, разом з Артемом Красковським та Іваном Мишуком "зо всеею тамошнею шляхтою".
Григорій Левонович. Д.Уляна NN, 29 березня 1671 р. вдова продала с.Левонки [1731, с.672].
Лесько Левонович Мишук [1731, с.672].
У XVIII ст. родина перестала існувати - "одных татаре в полон побрали, а другие старики змерли" [1731, с.1-2].
ІІІ
Семен Левоненко (1712-?) - козак Роїської сотні. Учасник походу 1737 р. [809, арк.3].
Кирило Левоненко.
Тиміш Левоненко.
Іван Левоненко - козак Білоуської сотні. З 1734 р. був у польському поході в команді роїського сотника Якова Бакуринського.
Олекса Левоненко - козак грунтовий (?-1732-1733-?), виборний с.Товстоліс (1740). З 1733 р. був у польському поході в команді Я.Лизогуба.
Роман Левоненко - козак грунтовий с.Товстоліс (?-1732-1735-?). Брат Олекси з яким служили з одного двору.
Леон Левоненко - 1 вересня 1735 р. повернувся з польського походу в команді полкового сотника Федора Посудевського.
Максим Левоненко - козак с.Красковське (1742 [1698, арк.91]).
Семен Левоненко (1746-?) - службу розпочав 15 березня 1762 р. козаком, хорунжий сотенний білоуський (1781.1.07. [1325, арк.113] - 1782.2.02. [1325, арак.113]), осавул сотенний білоусівський (1782.2.02.[1325, арк.113] - ?). Мав 6 підданих (1782).
Юхим - козак Білоуської сотні. У 1777 р. сперечався з козаком с.Товстоліси Андрієм Товстолісом за 1/3 Абакумівських грунтів під с.Холявин [55, арк.1].
Тимофій Левоненко - козак Білоуської сотні (1776)."

1469.Інститут рукописей Нац. библиотеки Украины им. В.И.Вернадского. Ф.І. Литературные материалы. №4104.
1510. То же. №56235-56434.
1731. Генеральное следствие о маетностях Киевского полка 1729-1730 гг. /Василенко Н.П. - К., Типография Завадовского, 1892 г. - 40 с.

В продолжение нашего разговора сегодня в собрании рукописей Лазаревского изучил дело
"Родословная книга дворянским родам Черниговского наместничества сочиненная и подписанная губернским дворянским дворянства предводителем и уездными дворянскими депутатами. 1788 года Генваря 10 дня".
(Таблица)Имя и прозвание дворянина в том уезде имением недвижимым владеящего и его лета/ Холост или женат и на ком или вдов/ Много ли детей мужескаго или женскаго пола и их имена и лета/ Сколько за ним попоследней ревизии наследственных или купленных или в приданное полученных обоего пола душ ныне состоит и во скольких селах или деревнях/ В уезде ли живет тот дворянини или в отлучке/ Какого он чина/ В какой именно службе или в отставке
...Четвертая часть...
л.41 об.-42
Левоненко Левонович
Семен 73 лет/ женат на дочере канцеляриста Семена Езаровича Анне/ одна дочь Мария 3 лет/ 17 Заним наследственных обоего пола душ ныне состоит в одном селе/ В уезде Черниговском/ Атаман сотенный/ в отставке

Леоновичи
Демян 25 лет/ женат на дочере вахмистерской Татьяне/ один сын Михаил 1 года/ 5 за ним обоего пола душ ныне состоит в одном городе/ В уезде Черниговском/ коллежский канцелярист/ в статской службе
Авксентий 14 лет/ холост/ -/ (пусто)/ в уезде Черниговском/ чина не имеет/ (пусто)
Степан 39 лет/ женат на дочере Василя Митаревского Евдокии/ один сын Федор 14 и одна дочь Настасия 6 лет/ не имеет/ в уезде Черниговском/ чина не имеет/ в статской службе
Владимер 25 лет/ женат на дочере войскового товарища Лукьяна Красиловца Параскевии/ один сын Иван 1 и одна дочь Ефросиния 3 лет/ не имеет/ в уезде Черниговском/ чина не имеет/ (пусто)

Будашевские Левоненко - в фамильной теме.

Budash
Ага!

[q]
Левоненко Левонович
[/q]

Левоненко Семен Левонович, 73... Правильно поняла?

[q]
Будашевские Левоненко - в фамильной теме.
[/q]

Тогда я иду к Вам!

Левоненко - Леоненко

ПЕТРУШИН с. - Черниговский уезд Черниговской губ. (Черниговский полк Ройская сотня)(▶ Дневник Tasha56)

ПЕТРУШИН с. - Черниговский уезд Черниговской губ. (Черниговский полк Ройская сотня)
(▶ Дневник Tasha56)