Маленькие истории большой семьи.

Компути Полтавского полка.

Компути - или иначе поименные реестры казачьего войска является весьма важным источником для изучения истории украинского казачества. Появились они очевидно после того, как отряды были официально приняты на государственную службу в Речи Посполитой. К сожалению, их значение как исторического источника до сих пор не поціноване должной мере. Не имеем мы также и их полного реестра.

Древнейший из компутов, что дошел до нашего времени, датируется 1581 годом [1]. Однако он не касается истории Полтавского полка, поскольку последний в то время еще не существовал.

Первым таким полковым документом со времени образования Полтавского полка стал Реестр 1649 p., заключен после подписания Зборовского договора. Находится он в составе «Реестра всего Войска Запорожского» заключенного правительством Богдана Хмельницкого после подписания Зборовского договора с королем Яном Казимиром. Первоначально, как отмечали древние его исследователи, существовало несколько экземпляров Реестра 1649. До нашего времени дошел тот из них, который предназначался для передачи на хранение в Варшаву [2] Сегодня он находится в Государственном архиве древних актов Российской Федерации (г. Москва) в составе собрания Ф. Ф. Мазурина [3]. Этот документ достаточно известный в научных кругах, и благодаря тому, что был опубликован полный его текст, доступный для изучения. Первое издание источники подготовленное В. М. Бодянским увидело свет в Москве сначала в «Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете» [4], а на следующий появилось отдельной книгой [5]. Это издание на сегодня является большой библиографической редкостью, поэтому в конце XX века. назрела насущная потребность в его переиздании. Первая попытка перепубликации этого документа (по изданию А. М. Бодянского была сделана в 1994 г. издательством «Казаки». Издание планировалось осуществить в нескольких частях, но мир побалила только первая, что вместила компути Чигиринского полков, Черкасского, Каневского и Корсунского. Издание было осуществлено на украинском языке, но о том, кто его готовил к печати, как и автор перевода документа неизвестны [6].

В 1995 p., спустя более чем сто лет, в издательстве "Наукова думка" благодаря усилиям Института украинской археографии НАН Украины «Реестр» увидел свет. Институтом, в рамках программы издания источников по истории Украины, было подготовлено новое академическое издание документа. «Реестр» начал серию документальных изданий «Источники по истории украинского казачества» [7]. Через десять лет после этого события, в Санкт-Петербурге вышла в свет книга Ю. Бы. Лукашевича «Рыцари Украины» [8] «замечательная идея» которой, по выражению автора предисловия почетного академика МАНЭБ М. Жигло заключалась в «восстановлении истории 16 полков запорожских казаков» [9]. Но к сожалению это «восстановление» остановилось лишь на перепубликации издание О. М. Бодянского [10], правда автор полностью нарушил структуру оригинала, прежде всего, расположив полки в алфавитном порядке и внеся определенные изменения в структуру описаний самих полков - как-то выделив в отдельные разделы старшину.

Названный нами «Реестр 1649» содержит в своем составе поименный список казаков всех существующих на то время полков - Чигиринский, Черкасский, Каневский, Корсунского, Белоцерковского, Уманского, Брацлавского, Кальницкого, Киевского, Переяславского, Кропивнянского, Миргородского, Полтавского, Прилуцкого, Нежинского и Черниговского. Внутри каждый полковой реестр построен согласно структуре полка. Список казаков подано посотенно. В начале подаются так называемые полковые сотни - то есть те, что расположены в полковом городе. Для Полтавского полка это городова сотня, сотня Петрашовата сотня Оксютина. Далее идут списки казаков других сотен - Зиньковской, Кобеляцкой, Опошнянской (сотня с Опушлое), Богацької, Борківської, Кузименської, Борківської (не путать с предыдущей, это совсем другая сотня), Ковалевской, Балаклийської, Лукомської, Веприцкой, Гадячской, Книшовської ед Гадячого, Подолскої Гадячского уезда, Рашавської и Лютенской. В начале каждого сотенного списка в первую очередь записано старшину. Список городовой сотни, которой судя по документу ведал сам полковник, открывается именем полковника Мартына Пушкаря, или как записано в «Реестре» «Мартын Пушкаренко полковник». Далее идут фамилии Ивана Іскренка, Ивана Федоренко, Миска Степаненко, Гришка Ивановича и Кирика Пушкаренко. Не смотря на то, что здесь не указано ранг, который занимали в полковой иерархии эти лица, мы можем со значительной долей уверенности сказать, что они принадлежат к полковой старшины. Из этих пяти фамилий двое довольно известных в истории Украины и полка. Иван Іскренко это не кто иной, как сын гетмана Якова Остряницы - известного руководителя казацкого восстания 1637 г. Из источников известно, что и сам Иван Искра пользовался достаточно большим авторитетом среди полчан и у гетмана. Именно он возглавлял полк за отсутствия Мартына Пушкаря, а по некоторым материалам вероятное предположение о том, что именно он был первым полтавским полковником во время создания полка в 1648. В списке полтавских полковников, составленном известным современным исследователем истории казачества В. В. Кривошеєю именно имя Ивана Искры (Іскренка) стоит первым [11]. Известен он и как человек, которому гетман Б. Хмельницкий доверил переговоры с Москвой. Другое не менее известное фамилия - Кирик Пушкаренко, брат Мартына Пушкаря, а после его смерти полтавский полковник. Вероятно, именно названные нами выше лица занимали правительства полковых обозного, судьи, есаула, писаря и хорунжего. Таким образом, с большой долей вероятности Иван Іскренко (Искра) мог быть полковым обозным, Иван Федоренко - полковым судьей, Миско Степаненко - полковым есаулом, Гришко Иванович - полковым писарем, а Кирик Пушкаренко согласно полковым хорунжим. В отношении сотен то тут дело проще. В начале каждого сотенного списка названо ее руководство - сотник, хорунжий и есаул. На время составления «Реестра» сотни возглавляли: Петрашову - Петраш Яковенко, Оксютину - Оксюта, Зінковську - Жадан Татаринченко, Кобелякскую - Прокоп Борковский, Опішненську (сотню с Опушлое) - Сергей Тепличенко, Богацьку - Иван Гузий, Борківську - Миско Телюченко, Кузименську - Трофим Хурсенко, Борківську - Миса, Ковалевскую - Радке, Балаклийську - Терешко Исаевич, Лукомскую - Андрей Елецкий, Веприцьку - Захар Остапенко, Гадяцьку - Иван Богодун, 'Книшовську - Иван Донец, Подолску Галицкого уезда - Павел Макаренко, Рашавську - Феско Жижка, Лютенську - Иван Місченко.

Власне «Реєстр» 1649 р. на сьогодні є єдиним широко відомим списком козаків Полтавського полку незважаючи на те, що це не єдина публікація полкового компуту.

Переглядаючи Полтавські губернські відомості автор, у рубриці історичні матеріали, натрапив на публікацію «Компуту всего полку Полтавского» 1718 p. [12], щоправда це не повна публікація «Компуту». З документу виключено перелік козаків і наводиться лише загальна частина, в якій подаються лише статистичні відомості. Ким підготовлено цю публікацію на жаль сьогодні ми сказати не можемо, можна лише з певною долею вірогідності приписати її тодішньому редактору, відомому досліднику полтавської старовини і знавцеві українських старожитностей, колекціонерові Павлу Іллічу Бодянському, який у більшості випадків не підписував свої матеріали опубліковані у редагованому ним часописі. Звичайно, що цікаво було б глянути на повний «Компут», але публікатор не дав до опублікованого ним документу жодних коментарів чи передмови, не вказав на його походження. Однак беручи до уваги чисто полтавський характер видання вірогідно було б висловити припущення про походження "Компуту" з одного з полтавських архівів того часу. При подальшому вивченні цього джерела наведене припущення підтвердилося.



Переглядаючи роботу іншого відомого полтавського історика І. Ф. Павловського «Описание архивов Полтавской губернии» [13] були виявлені відомості про те, що «Компут» 1718 р. наприкінці XIX ст. ще зберігався у складі архіву Полтавських присутствених місць. На сьогодні цей масив документів втрачений під час пожежі Полтавського Державного архіву у вересні 1943 р. Тому цілковитою несподіванкою виявилось віднайдення саме цього списку в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Знаходиться від у складі зібрання О. М. Лазаревського [14]. Як він потрапив до останнього сьогодні невідомо. Найвірогідніше це трапилося під час обстеження О. Лазаревським губернських архівів. Очевидно, що документ був вилучений істориком для власної колекції, що сприяло його збереженню до наших днів. Насьогодні це книга оправлена в тверду палітурку вкриту зеленим папером. Оправа, судячи з її вигляду, зроблена на замовлення вченого. Компут написано на білому цупкому папері різними почерками, але очевидно, що писався він у полковій канцелярії. Рукопис налічує 189 аркушів та має єдине оформлення. Перша сторінка написана червоним чорнилом. Далі заголовки розділів виділені окремими шрифтами та червоним, зеленим і чорним кольорами. Аркуші в основному збереглися добре, частково пошкоджено перший та останній, усі інші носять на собі сліди використання - потертості. Помітні сліди згасання тексту. Найвірогідніше, що це саме той список, що знаходився у Полтавській полковій канцелярії, а пізніше, після ліквідації останньої, разом з її архівом, потрапив до складу іншого зібрання. Інші списки цього «Компуту» невідомі. Слід зауважити, що аркуші 49-56 зв. які містять опис частини Великобудиської сотні не мають відношення до Компуту 1718 p., а є частиною компуту чи ревізії більш пізнього часу складеного за полковникування В. В. Кочубея між 1727 та 1743 роками.

Структура Компуту 1718 р. значно відрізняється від Компуту 1649 р. Єдиним у них є принцип подачі на початку списку переліку полкової старшини та подачі списків окремо по кожній сотні. У 1718 р. полкова старшина складалася з полковника, полкових обозного, писаря, осавула, двох хорунжих та двох осавулів гарматних. Але якщо загальний принцип подачі матеріалу такий же як і в 1649 р. то основна мета поставлена під час укладення Компуту 1718р. була дещо інша. Це не просто складання реєстру, чи переліку козаків полку, а й збір певної соціальної інформації. До нього уже вносяться відомості не лише про козаків, а й про посполите населення, міщан та цехову організацію на полковій території. Щоправда тут зроблено лише перший крок до внесення соціального чинника у козацькі реєстри. Для прикладу наведемо структуру списку городової сотні. Розпочинає реєстр список кінних козаків, далі перелічені козаки «що волів мають, а коней нема», продовжують реєстр козаки піші і вдови. Це перша група населення полку яка увійшла до реєстру. За козаками перелічується міське населення - «купецькі і торгові міщани Полтавські», далі «посполиті тяглі люди» та посполиті «піші» люди. Завершує реєстр перелік населення приписаного до різних цехів, як то кравецького, різницького, шевського, ковальського, гончарського та ткацького. Ідентична побудова списків і інших сотень. Щоправда подані вони не під назвою сотні а під назвою сотенного містечка. Слід додати також, що в кінці кожної рубрики списку поміщено цифрові відомості, що її підсумовують.

Наступний, по часу, Компут 1721 р. Зберігається він як і попередній у Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. у складі зібрання О. М. Лазаревського [15]. Шлях надходження його до колекції останнього невідомий. Рукопис написаний різними почерками і оправлений в картонну, обтягнуту шкірою коричневого кольору палітурку. В оригіналі він має назву «Компут всего товарства комонного служащего козаков воловую упряж меючих, и пеших, також людей посполитых тяглих, пеших, нищетних, и подсуседков». Складений він за наказом полтавського полковника Івана Черняка, про що вказується на титульній сторінці. Це досить цікавий документ. Цікавий хоча б тим, що це не є список укладений у полковій канцелярії. Ми маємо оригінали тих списків, що їх було надіслано до полкової канцелярії сотенними урядами. Кожен сотенний список підписаний сотником та городовим отаманом сотенного містечка. Під підписами стоять городові печатки. Структура Компуту 1721 р. дещо відмінна від попереднього. Соціальний чинник у ньому відіграє значно більшу роль. До того при подачі списків козаків сотні значну увагу приділено географічному чиннику, та приналежності козаків тій чи іншій особі. Особливо це стосується полкових сотень. Для прикладу візьмемо сотню «пана Дмитра Самарського». Розпочинають список «Куренніє єго милості пана полковника полтавского козаки конние». Тут слід зауважити, що під час складання списку ті козаки які знаходилися у підданстві певних старшин заносилися до компуту за місцем свого походження, тобто вписувалися у список сотні до якої були фактично приписані. Далі реєстр козаків кінних у селах Гуджули, Шостаки, Івашки, Пушкарівка, Мильці, Мачухи, та Нижні Млини. Список продовжують козаки тяглі і піші. За ними перераховуються люди посполиті тяглі і «нищетні». Усі вони записані окремо по кожному селу. Інші сотні мають дещо іншу структуру. Вони не мають такого детального географічного ділення. Сотенні списки ідуть кожен єдиним блоком без вказівки на приналежність до того чи іншого населеного пункту, але у список вносить не просто ім'я козака, посполитого чи міщанина, а його двір. Основним тут є економічний чинник. Візьмемо Великобудиську сотню. Розпочинають реєстр козаки кінні і грунтові, продовжують козаки, що мають волову упряж і грунти, далі, козаки що мають лише волову упряж без грунтів, козаки піші і грунту не маючі, окремо в кожній групі виділені вдови. До Компуту крім козаків внесено також і інше населення

полку. У тій же Великобудиській сотні список дворів козаків продовжують двори міщанські, посполиті, тяглі, цехові, піші та підсусідки. Під кожною рубрикою, як і в попередньому списку подано цифрові відомості. Завершує Компут підсумкова частина: наводиться загальна цифра скільки в полку козаків кінних, козаків, що мають воли, козаків піших та всього козаків. Після козаків такі ж цифри подано про посполитих - посполитих людей тяглих, піших, нищетних з підсусідками, всього посполитих з підсусідками. І нарешті загальна цифра населення полку. До речі необхідно зауважити що до компуту вносилося лише чоловіче населення, жіноча його частина вносилася лише тоді коли чоловіка, господаря двору не було живого в таких випадках писався двір удови такої то.

Коротко згадаємо фрагмент згаданого уже нами вище недатованого компуту, що знаходиться у складі Компуту 1718 р. [16]. За деякими певними ознаками - згадка як діючих полковників полтавського В. В. Кочубея - полковникував у 1727 - 1743 pp. та миргородського Павла Апостола - полковникував у 1727 - 1736 pp. ми можемо його умовно датувати роками полковникування останнього тобто між 1727 та 1736 роками. Фрагмент є частиною сотенного реєстру Великобудиської сотні. Початок і кінець документу втрачені. Ми маємо частину списку посполитого населення полку. Принцип складання відрізняється від попереднього компуту. Головний тут економічний чинник, однак у цей список уже вноситься і розподіл населення по населених пунктах. Значна увага приділяється залежності посполитих від тієї чи іншої особи. У кінці кожної рубрики, як і в попередніх компутах цифровий підсумок. Необхідно відзначити досить цікавий момент, який зустрівся саме в цьому компуті і ніде більше не повторився. У компуті згадано також про існування шкіл та окремо виділені хутори в яких ніхто не живе на час складання документу.

Компут 1732 p., як і згаданий раніше Компут 1718 р. зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського в складі згаданої вже збірки О. М. Лазаревського [17] і має назву «В'Ьденіе полкового города Полтави сколко в оном имеется полковой старшины, бунчуковых товарищей и знатных вдовъ полковых жителей значковых товарищей Атаманов козаковъ можнихъ промисломъ великимъ и малимъ занимаючихся, кгрунтових, малокгрунтових убогих и крайне убогих Козаков и вдов, Козаков коней отпалихъ, кои и служить войсковой службы немогут дворов владелческихъ придныхъ дворовъ пустых и футоров значить нижей сего 1732 году июля 16.»

Це рукопис, що налічує 568 аркушів рукописного тексту оправлених в картонну обтягнуту в шкіру палітурку та облікованих як ревізька книга. Документ зараз вивчається автором тому тут не наводиться його детальний опис.

Дійшли до нашого часу також компути 1733, 1734 та 1735 pp.

Знаходяться вони у складі архіву Полтавського полку, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м.Київ).

Компут 1733 р. [18] - рукопис складений у полковій канцелярії. Нараховує 201 аркуш. Офіційцна його назва «Ведение полку Полтавского о козаках конних и пеших».

На відміну від попередніх компутів на його початку відсутній перелік полкової старшини. Розпочинається він безпосередньо реєстром козаків городових сотень. Продовжують його списки козаків інших сотень. Стосовно городових сотень необхідно відмітити використання географічного чинника під час їх складання. Тобто списки козаків подано по населених пунктах, які входили до сотень. Так у другій полковій це Рибці, Мильці, Мачухи, Пушкарівка та Нижні Млини. Стосовно загальної структури списків то покажемо її на прикладі Решетилівської сотні. Власне список можна розділити на дві частини. Козаки, що на час складання реєстру знаходяться в полку та козаки, які з тих чи інших причин відсутні. У першій частині перелік зроблено таким чином: козаки кінні оружні, козаки кінні безоружні, козаки піші оружні, козаки піші безоружні. З другої частини довідуємося де, хто і з яких причин відсутній у полку. Так частина козаків знаходиться в Стародубівськім поході, частина на Українській лінії, на форпостах біля Дніпра, на драгунській пошті чи при ратуші. Під кожною рубрикою вказана загальна кількість козаків. Завершують список підсумкові цифри окремо по кожному розділу і рубриці та загальні цифри, що винесені в окремий табель. Підписаний сотенний реєстр сотником та городовим отаманом. Список козаків продовжує список посполитих. Побудований він також за сотенним принципом з показом дворового числа та суми податку, що її вніс кожен господар двору окремо «на заплату полковим чиновникам та полковим і сотенним служителям» та на канцелярські витрати. Завершує документ підсумкова цифра зібраних грошей. Підписаний він сотником, городовим отаманом війтом та писарем.

Наступний Компут 1734 р. [19] - «Ведомости полку полтавского сколко во всех того полку сотнях казаков и коликим числом по заплату полковим и сотенним чиновником и канцелярским служителям с оных козаков собрано денег». Тобто у даному випадку компут є не чим іншим як податковою відомостю про збір коштів на утримання полкових, сотенних та канцелярських служителів. Як і в попередньому, на його початку відсутній перелік полкової старшини. Списки складені з урахуванням заможності козаків - козаки можні, середні, підсусідки, у деяких випадках окремо виділені вдови. У списках полтавських городових сотень, як і в попередніх випадках враховано географічний чинник. Списки подані по селах, що входили до сотні. Кожна рубрика його має цифровий показник. Рахунок ведеться на двори. Подано також загальні суми зібраного податку. У кінці підписи сотника, городового отамана та війта.

Останній компут, який вдалося насьогодні віднайти датується 1735 роком [20] - «Список іменний полтавского полку значковых товарышей, и казаков рядовых конных и пеших, оружейных и безоружейных, которие налицо при полку и кто в яких отлучках». Складений він у полковій канцелярії, нараховує 108 аркушів. Розпочинається зі списку значкових товаришів полку поданих посотенно. Окремо виділені значкові товариші, що знаходяться у відлучці - в даному випадку в польському поході. Загалом компут складено з урахуванням спроможності козаків нести військову службу. Під час складання списків козаків городових сотень враховано географічний чинник. Козаки записані по селах. Внутрішня структура списку наступна: козаки, що знаходяться в полку та козаки відсутні на момент складання компуту з різних причин. Послідовність запису козаків така: козаки кінні оружні, піші оружні, піші безоружні. У другій частині обов'язково вказується з якої причини відсутній козак, як то знаходиться в польському поході, знаходиться при ратуші чи тюрмі на караулі, на форпостах при р. Дніпрі чи р. Орелі. Вірогідно, що компут не повний. Після списку козаків повинні бути посотенні списки дворового числа відсутніх козаків у якому вказано навпроти прізвища власника двору скільки осіб двору знаходиться у відлучці і через яку причину. Про неповність компуту свідчить і розбіжність первісної і нинішньої нумерації сторінок. Насьогодні нараховується 108 аркушів, згідно первісної їх було 182. Завершує компут звідна статистична таблиця. Підписаний документ полковими писарем та осавулом.

У деяких джерелах існує згадка про існування у складі згаданої вище збірки О. М. Лазаревського Компуту 1740 р. але на жаль поки що в колекції вченого його виявити не вдалося.

Из разных источников также известно о существовании компутов датированных второй половиной XVII и шестидесятими годами XVIII века, но пока их не удалось найти. Предлагаемое вниманию читателя издание является попыткой собрать и издать все имеющиеся компути Полтавского полка. Первая книга содержит Компут 1649 и 1718 pp. Первый из них печатается по изданию 1995 г. [21]. В нашей публикации опущено только разночтения с текстом издания О. М. Бодянского. Компут 1718 г. подано за оригиналом рукописи.

Источники и литература:

Украина козацька держава: Иллюстрированная история украинского казачества в 5175 фотографии. - К.: Издательство «ЭММА», 2004. - С.40-43.
Реестр Войска Запорожского 1649 года: Транслитерация текста. - К.: Наук, думка, 1995. -С. 15.
Российский государственный архив древних актов (Москва). - Ф. 196 (Рукописное собрание Ф.Ф.Мазурина. - on. 1. - спр. 1691. - арк. 1-449.
Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1874. - Кн. 2, 3.
Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем польским Яном Казимиром, составленное 1649 года, октября 16 дня и изданные по подлиннику В.М.Бодянским / Издание Императорского Общества Истории и Древностей Российских при Московском университете. - М.: В университетской типографии, 1875.
- XXXIV+337 сек.

Реестр всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Яном Казимиром составлен 1649 года 16 дня и выдан достоверно по изданию А. М. Бодянским. - К.: МСП «Казаки», 1994.
- 198 с.

Реестр Войска Запорожского 1649 года: Транслитерация текста. - К.: Наук, думка, 1995. - 592 с.
Лукашевич Ю. Бы. Рыцари Украины. - СПб., 2005. - 344 с.
Там же. - С. 3.
Там же.-С. 39-332.
Кривошея В. В. Украинская казацкая старшина: 4.1: Чиновники гетманской администрации. - Изд. 2-е, доповн., уточн. и испр. - К.: «Стилос», 2005.-С. 182.
Компут всего полку Полтавского товариства и посполетства, конных и пешим, также и воловую упряжь меючих" // Полтавские губернские ведомости: Часть неоффициальная.-1861.-№ 3.-С.11-15.
Павловский Ы.Ф. Описание архивов Полтавской губернии / Издание Полтавской Ученой Архивной Комиссии. - Полтава: Электрич. Типогр. Г.Ы.Маркевича, 1915.-XVI+59 сек.
IP НБУкраїни им. В.И.Вернадского. - од. зб. 1-54480.
Там само - од. зб. 1-54481.
Там само - од. - од. зб. 1-54480.
Там само - од. - од. зб. 1-54335/23.
ЦДІА України (м.Київ). - Ф. 94. - on. 2. - од. зб. 56.
Там же - од. - Ф. 94. - оп. 2. - од. зб. 58.
Там же - од. - Ф. 94. - оп. 2. - од. зб. 60.
Реестр Войска Запорожского 1649 года: Транслитерация текста. - К.: Наук, думка, 1995. - 592 с.

>> Ответ на сообщение пользователя verbezr от 4 сентября 2021 13:11

Как здорово, что есть отзывчивые люди! Мне тоже много здесь помогают и направляют, с некоторыми уже на телефоне! Удачи Вам и новых открытий

В продолжении этой темы ...

Несколько дней внимательно перечитываю все темы, все свои сообщения и ответы на них ... и убеждаюсь в том что делаю всё правильно...

... Правильно, что пишу подробно о своих родственниках ...;
правильна и полезна для других "прихваченная по пути" информация, которая мне встретилась во время поиска на разных сайтах и из разных архивных документов...;
...правильно, что помогаю всем кто ко мне обращается за помощью по мере моих сил и возможностей - "привожу" новичков на Форум ВГД и помогаю быстрее освоиться, найти нужные темы и сайты, реквизиты архивных дел, ссылки на нужные группы и военные сайты ...

Очень радуюсь успехам и удачным находкам новых друзей по переписке...

Благодаря этому теперь не только я ищу родственников, но и меня находят, пишут мне и подключаются к совместным поискам не только когда - то посторонние для меня люди, но и близкие и дальние родственники по разным фамилиям нашего Г/Древа ( и не факт, что я бы смогла их сама быстро найти...).