Боевой учебник генеалогии для тех, кому от 13 до 18 : ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Спасибо автору за книгу.
Прочитал от начала до конца. Если бы этот "учебник" встретился мне в мои "13-18", успел бы все спросить у дедушек и бабушек сам.

Semionoff Vitaly написал:

[q]
Ну не зна-а-аю, думаю, очень многие российские женщины с Вами не согласятся))
Мужик, который по долгам не платит, на мой взгляд и не мужик вовсе, получается, не отвечает за свои действия.
Так что не, тут не соглашусь.
[/q]

Оренбург общество Однодворец написал:

[q]
ставил, например, себя, если бы мой отец разошёлся с моей матерью и не платил бы алименты. И что же, я бы согласился, чтобы он гомосексуалистом стал, при условии, что тогда будет платить алименты??? Да ни за что и никогда. Не в деньгах счастье. А такой позор на весь род и всю семью никакими деньгами не измерить бы было.
[/q]

"вы знаете, мой папа настоящий мужик, он живёт со своей новой женой дядей Васей с 12 этажа".

Женщины к гомосексуалистам относятся лучше , чем мужчины.
У меня много голубых друзей. а вот к розовым меня не тянет.

Ещё одно наблюдение - у подавляющего большинства гомосексуалистов авторитарная мама (в 60-70% родившая ребёнка уже не в юном возрасте)

Кстати, ваши фото они свидетельствуют о гомоэротизме и истерических проявлениях.

Истероиды стремятся к показушности. Они из тех для кого хороший понт дороже денег.

Semionoff Vitaly, думаю, Вы в курсе, что Константин Пчелинцев, с которым Вы ранее неоднократно общались посредством этого форума, забанен пожизненно за правду и справедливость, и вот уже несколько лет может выходить на форум только с моего ника. Вот и сегодня он попросил меня опубликовать сообщение для Вас, что я и выполняю. Написал Константин Пчелинцев

"Честно говоря, до этого тему читал, видел, что писал в ней мой друг и соратник, Николай Иванович Маленков, сам Ваш учебник я не читал. И вот сегодня решил это сделать. Так как в конце него Вы просите поделиться своими впечатлениями о ней, позвольте моё субъективное:
В любом случае учебник привлекателен. Стиль изложения прост, читается легко и быстро. Это несомненные плюсы. Но есть и много минусов.
Я скажу и о положительных, и об отрицательных моментах и прошу не обижаться на критику.
1. Невооружённым глазом видно, что Вы очень спешили, Вас подгоняли какие-то сроки, иначе бы Вы не сделали столько грамматических и стилистических ошибок, которыми изобилует Ваш учебник. Любой, прочитавший его, поймёт, что никакая серьёзная редакция не будет его печатать именно и прежде всего по этой причине. У Вас не было времени откорректировать его? Зачем сдавать наспех написанное, понимая, что труд требует серьёзной доработки?
2. Назвать учебником текст, который я прочитал всего лишь за 2 часа полностью, мягко говоря, нельзя. Вы попробуйте прочитать за 2 часа учебник по любому другому предмету для возрастной категории от 13 лет. Сколько времени это займёт. Считаю, что называться он должен как-то по-иному, например, "учебное пособие для факультатива по генеалогии"
3. В некоторых местах неприятно веет рекламой. Считаю неуместным в учебнике или учебном пособии писать о собственных достижениях, таких, как о количествах (более 500) различных семей, исследованиями которых Вы занимались. Как правило, об этом уже пишут другие люди в предисловии или комментариях. Я не припоминаю, чтобы где-то в учебниках заслуженные авторы перечисляли именно свои личные успехи. Более того, сырость текста во многих местах умаляет Ваши заслуги. Напрашивается мысль: "Если Вы не знаете элементарных вещей в том-то и том-то, то каково же качество Ваших 500 исследований?" Поэтому, думаю, что лучше бы личные заслуги убрать из книги.
4. Вы можете задать вопрос: "А в чём Вы увидели незнание мною элементарных вещей и каких?". Попытаюсь хотя бы частично написать замеченное мною при прочтении:

а) О программах. Ни слова не сказано о программе «Древо Жизни», которая используется большинством генеалогов. Это что, личное неприятие? Считаю, что уж об этой программе стоило хотя бы упомянуть. Многие, например, и я, вообще, считают её лучшей генеалогической программой в мире.

б) Вывод о том, что у евреев фамилии начали записываться гораздо раньше, чем у русских крестьян неверна. Крестьян много, губерний тоже, уездов ещё больше и бывало очень и очень по-разному. У многих уже с XVII века везде писались фамилии, а у кого-то и в начале XX не записывалась.
в) Выражение "Метрические книги появились условно в 1750 году" некорректно. Чётко известно, что метрические книги были введены Петром I незадолго до своей смерти. Тогда же были введены и исповедные росписи. Другое дело, что, как правило, за период до 1750 года они редко где сохранились. Но велись повсеместно согласно закона, а не условно, и на с 1750 года.
г) В одном месте Вы написали "исповедные переписи", а это также некорректно, так как они имеют чёткое название - не переписи, а росписи
д) Перепись 1897 года почти нигде не сохранилась не по причине неудобности хранения больших листов, как это написали Вы, а по указу императора об уничтожении. ПЕРВИЧНЫЕ ОПРОСНЫЕ ЛИСТЫ ПО ПЕРЕПИСИ 1897 ГОДА ПО ВЫСОЧАЙШЕМУ УКАЗУ УНИЧТОЖЕНЫ.
е) Говорится о том, что в вопросах оцифровки есть архивы, которые идут впереди остальных, и указан в числе таковых и Саратовский архив. Это Вы так язвите в отношении Саратовского архива? Там ведь всё наоборот. Вашу шутку вполне пойму я, но не школьники.
ж) О дворянах и однодворцах очень сумбурно, нет информации о служилых категориях до Петра, ни слова о детях боярских, солдатах выборных полков, гусарах, драгунах, рейтарах, городовых казаках и др.
з) Насчёт срока службы после военной реформы 2-ой половины 19 века – 16 лет, может ввести в заблуждение. Это не так. Более того, читая дальше Вы сами противоречите себе, написав о той же самой реформе, но уже «срок службы сокращен с 16 до 6 лет»
и) Насчёт крестьян фраза «экономическими» или «государственными», типа это одно и то же. Вообще о крестьянах тоже достаточно сумбурно. Нет ничего о таких крестьянах, как «дворцовые» (или коронные), ясашные и др. Что у них не было фамилий, также неверно. Это касается лишь части крестьян.
к) "Иван сын Петров" – неверно в форме написания. Нужно «Иван Петров сын»
л) Дача денег под процент грех не только для христианского, но и для мусульманского населения, у Вас сказано только о христианах.
м) «В дореволюционной России хоронили всегда на кладбищах рядом с церквями» считаю неверным. Далеко не всегда. И церкви очень часто были в центре сёл, а кладбища – на окраине.
н) В конце «Даю тебе на решение этого вопроса 50 лет». Почему 50? А не 20 или не 100? Зачем ограничивать деятельность человека какими-то временными рамками? У нас есть исследователи, которым далеко за 80. Их 50 лет давно прошли. Однако и научные труды, и статьи пишут.
5) Очень понравилось то, что проведён хороший анализ поиска в Интернете. Ссылки на самые нужные сайты, подробные разъяснения. очень и очень впечатляет, и в наше время, когда дети почти не читают, вот эта помощь через Интернет очень пригодится.
6) Нравится сама структура освещения вопроса. Немного, но познавательно и полезно. Нет воды, нет и заумности. Нет надоедливых "предмет", "объект", "субъект", "цели", "задачи", "актуальность", и т.д. Всё просто, живо и понятно.
В итоге хочу сказать следующее: Если считать Ваш труд не учебником, а статьёй или учебным пособием для факультативного курса, а также считать его пока лишь необработанным сырым материалом, требующим корректуры и уточнений, то с учётом того, что все недоработки будут доработаны, а ляпы устранены, орфография откорректирована, то работа отличная! Спасибо, Виталий! Увлёк. Ещё раз прошу не обижаться на критику"

Мне кажется, что слово "Учебник" в названии использовано с некой долей иронии. Понятно, что это не учебник в традиционном, академическом понимании. Поэтому там и есть приписка "Боевой...".

Semionoff Vitaly написал:

[q]
перевод на украинский
[/q]

Воспользуюсь любезным предложением автора. Для всех любителей украинской генеалогии

Віталій Семенов

Твоє коріння

Бойовий підручник генеалогії для тих, кому від 13 до 18

Зміст:

Розділ 1

Глава 1 Мета, або навіщо це тобі
Глава 2 Для тих, хто прагне складнішого
Глава 3 Фіксація. Як?
Глава 4 Розбір фотографій. Як?
Глава 5 Говоримо відверто, або вся правда про родичів.
Глава 6 Генеалогічні дерева або ця складна мова.

Розділ 2

Глава 1. Доба і держава, як з ними працювати?
Глава 2. Три кити держави.
Глава 3. Бази в інтернеті або колективний розум тобі в пригоді.
Глава 4. Таке важливе слово «стан»
Глава 5 Генеалогія груп та національностей.
Глава 6 Краєзнавство. Як до цього приступитися?
Глава 7 Польові дослідження. Селянська хата.

Суворовій Катерині присвячується

МЕТА, АБО НАВІЩО ЦЕ ТОБІ?
( О, ти навіть не уявляєш, про що буде мова)

Отже, я маю завдання протягом нашої зустрічі пояснити, навіщо тобі власне потрібна генеалогія. Пояснити аж так цікаво, щоб ти не відклав книгу посередині. Більш за те, щоб її не відклали твої батьки, що безумовно позичать її у тебе. Будь певен!

Ну ж бо, до справи. Я три роки працював у школі і одну річ зрозумів вочевидь: нічому не можна навчити, можна тільки навчити-ся.

Хоч як дивно, але ця книга передусім написана не для роз’яснень, навіщо треба знати імена своїх бабусь, дідусів, прабабусь і прадідів - ці знання ти набудеш немовби в додаток. Моя перша й головна мета - за допомогою генеалогії неабияк «прокачати» твій інтерес до історії, географії, і навіть, повір, до лінгвістики.
Взагалі, якщо після цієї книги твої знання з усього гуманітарного блоку предметів не збільшаться щонайменше удвічі, я буду вважати, що змарнував час на написання (а ти – на читання) цієї книги. Ось так.

Безперечно, у книзі багато практичних порад зі складання власного родоводу, але вони написані так, щоб насамперед ти зрозумів принцип. Чому? Можливо мені забракло часу? Не в цьому річ. Річ у тім, що час летить настільки швидко, інтернет, комп’ютерна сфера, планшети-айпади – все це розвивається так стрімко, що якби я давав вельми конкретні поради, вони застаріли б через пару років.

Ця книга має більш амбіційну мету. Її завдання – навчити тебе мислити. Вважаєш, це пустопорожні балачки? А ось і дарма. Мислення як процес (так само як і, скажімо, забивання цвяхів молотком) має цілком визначену послідовність дій. І повір мені, цьому дуже рідко вчать у школі.

Давай перейдемо до генеалогії. Отже, запам’ятай навік перше правило, після якого твоє життя назавжди зміниться. Якщо ти почув у житті нове слово, завжди з’ясовуй, звідки воно походить. Це універсальне правило. А всі універсальні правила працюють і в особистому житті, присягаюсь. Наприклад, ти познайомився з дівчиною, скажімо, на ім’я Катя, тобто Катерина. Так ось, дізнайся все про походження цього імені, хто були перші Катерини, з якої мови прийшло це слово і як воно пишеться грецькою (тому що воно грецьке). Повір, в складний момент це знання стане тобі у пригоді. Просто повір, що це так.

Ну так ось, генеалогія γενεαλογία – родовід, пішло від давньогрецького γενεα- (генеа) – «родина » і λογος (logos) – «слово, знання». Усіма європейськими мовами буде майже так само: genealogy англійською, la Généalogie французькою, і лише німці, великі, щиро кажучи, вигадники в галузі словоскладання, звуть її на свій лад – поряд з Genealogie мають й суто німецьке слово die Ahnenforschung, тобто дослідження предків, так само як ми маємо слово «родовід».

Між тим ти, мабуть, помітиш, що слово «генеалогія» співзвучне зі словом «геній», і матимеш рацію. Геній в давньоримській міфології – «дух, опікун певного місця», який визначає характер того, хто в цьому місці народився, з’явився. Проте, зверни увагу, в давньоримській міфології. Але римляни розмовляли латиною. Що ж пов’язує це слово давньогрецьким?

Грецьке γενεα- означає не просто родину, а скоріш, походження. В давнину (та й, не сумнівайся, зараз) те, звідки людина (географічно) і з якої сім’ї мало чимале значення. Цікаво, що від цього слова походить і generation – покоління. Справді, античні автори вважали, що походження людини – це не тільки місце і родина, а але і період часу, в який вона народилася. До речі, в цьому вони не могли дійти згоди: деякі вважали, що одне покоління віддалене від наступного сімома роками, інші – тридцятьма (!). Я скоріш погоджусь із першими.

Латинське genі і давньогрецьке γενεα-, безсумнівно, пов’язані через свого спільного предка – індоєвропейську мову. Корінь «ген» взагалі означає все, що має зв'язок з народженням. Звідси Геннадій, генетика, Genitiv (тобто родовий відмінок у німецькій мові) і навіть лікувальний шоколад «гематоГЕН» (в перекладі той, що народжує (в організмі) кров).

І це дуже правильно. Найголовніше знання, яке ти набуваєш, вивчаючі генеалогію, полягає в тому, чому ти і твоя родина можуть ходити по землі, не зважаючи на всі війни, страхи і жахіття XX століття. І як зробити так, щоб Родина ніколи не зникла.

Цікаво? Амбіційно? Тоді продовжимо.

В цій главі ти дізнався:
• В чому тобі може допомогти ця книга.
• Правило: завжди дізнавайся не лише значення незнайомого слова, але й його походження.
• Значення слова «генеалогія» і як воно пов’язано з народженням усього.

Глава 2 Для тих, хто прагне складнішого

Далі буде складно. Але цікаво.

Зосередимося наразі на важливому питанні. Чи потрібно нам це взагалі? Почувши одну точку зору, завжди корисно вислухати й протилежну.
В світі з цього приводу панує велике різноманіття думок. Зокрема відомий письменник-містик Карлос Кастанеда у своїй серії книг про індіанського шамана Дона Хуана впевнено стверджував, що генеалогія…. шкідлива для людини.

«Я почав опитування (Дона Хуана) з карт сімейних зв'язків.
Як звали твого батька? – спитав я
- Я називав його тато – повідомив він з дуже серйозною міною.
Я відчув деяке роздратування, але продовжив, вважаючи що він не второпав.
Я показав йому опитувальний лист і пояснив, що один пропуск там залишено для імені батька, а іншій - для матері. Я навів приклади різних імен, які використовують в англійській й іспанський мовах щоб називати людей.
Я подумав, що, можливо, потрібно почати з матері.
Як звали твою матір? – спитав я.
Я звав її мамо, - сказав він невинним голосом.
Я маю на увазі, які слова використовували інші, щоб називати твоїх батька і матір.
Як їх називали? – сказав я, намагаючись бути терплячим та увічливим. Він почесав голову і з тупою міною глянув на мене.

- Ага, тут ти мене заскочив. Дай-бо, мені подумати.
Після хвилинного збентеження він, здалось, щось згадав, і я приготувався записувати.
- Ну – сказав він ніби перейнявся серйозною думкою, - як ще їх кликали? Я звав їх: агов, папа! агов, мама!
Я розсміявся попри своє бажання. Вираз його обличчя був дійсно комічним, і в цю хвилину я не розумів, чи переді мною дуже хитрий старий, що морочить мені голову, чи дійсно простак. Озброївшись терпінням, я пояснив йому, що це дуже важливе питання, і що для моєї роботи необхідно заповнити усі ці бланки. Я намагався роз'яснити йому ідею генеалогії та особистої історії.
- Як звали твого батька і твою матір? – знов спитав я. Він поглянув на мене ясними й добрими очима.
- Не марнуй часу на ці дурниці, сказав він м’яко, але з несподіваною силою.
Я не знав, що сказати. Здавалося, хтось інший вимовив ці слова. За хвилину до цього він був ошелешеним глупуватим індіанцем, що чухрав свою макітру, а зараз ми помінялися місцями. Я був дурний, а він дивився на мене невимовним поглядом, в якому не було ні роздратування, ні ворожості, ні зненависті, ні жалощів. Його очі були ясні, добрі й проникливі.
- В мене немає ніякої особистої історії, промовив він після довгої паузи, - одного дня я з’ясував, що мені більше не потрібна особиста історія, і я покинув її, так само як пиятику.

Карлос Кастанеда «Подорож до Ікстлану»

На думку Кастанеды, генеалогія, поруч з іншими спробами людини якось зафіксувати себе за допомогою щоденників, фотографій, і, додамо, блогів, статусів в «Контакті», є спробою «надіти собі відро на голову», тобто помістити себе у клітку, уярмити.
Це схоже на те, як нам говорили у дитинстві, пам’ятаєш: - Який неслух! Подивись на Аліночку, ось вона гарно поводиться, а ти… Або: Виростеш, будеш дипломатом, як батько (варіант, роздратовано: станеш нікчемою, як твій батько!).
Дорослі, власне не воліючи цього (а часто й цілком «воліючи»), програмують нас, й не завжди позитивно. Ми говоримо собі: «у мене нічого не вийде» або «у мене все вийде» здебільшого повторюючи чужі слова, а не тому, що дійсно спробували це зробити!

Генеалогія, на думку Кастанеди, діє так само. Тобто, ти починаєш вивчати власну історію, і, оскільки людям властиве до когось «приліпляться» и говорити: «я як він, як Курт Корбейн», «я як мій дідусь», то й вдача твого прадіда (давно покійного) починає ДІЙСНО на тебе впливати!
НО насправді на тебе впливає, на думку Кастанеди, не твій прадід, якого вже немає, а те, як ти уявляєш, якім він був. Тобто ти сам «вганяєш» себе у вигадані рамки.

Але Бог з ним, з Кастенедою, він був містик і взагалі про нього мало що відомо, враховуючі, що він рішуче не дозволяв фіксувати себе: на його лекціях були заборонені фотографування, диктофони і т.п. Проте деякі з сучасних дослідників поділяють точку зору Кастанеди.

Сучасний ізраїльський та американській соціолог зі складним ім’ям Евіатар Зерубавель у своїй книзі Ancestors and relatives: genealogy, identity end community (2011) , (вона не переведена українською, перекладається як «Родичі і пращури: генеалогія, ідентифікація, спільнота» говорить про те саме! Сам факт того, що людина була нашим родичем – вже величезний привід для його впливу на нас, навіть якщо він фактично не зробив нам нічого доброго! Ми в голові вигадуємо зв'язок його з нами, вигадуємо свою подібність до нього, і так або інакше припасовуємо себе під нього.

Я бачу, що майже переконав вас НЕ братися за генеалогією. Ха-ха-ха.

Насправді це ще один принцип мислення: завжди вислуховуйте обидві сторони, і якщо хтось щось палко доводить, це завжди привід вислухати й протилежне.

В світі сила-силенна вельмишановних авторів, які переконують, що вивчати генеалогією вкрай необхідно. Одна з найбільш цікавих, погляди якої буквально межують зі здоровим глуздом (як, власне, і у Кастанеди) - це Анн Анселін Шутценбергер.

Анн Анселін пише французькою й дуже популярна у Франції. Я зустрічав як палких фанатів цієї жінки (що народилась у 1919 році у Москві і досі там живе), так і затятих ворогів, які вважають, що вона божевільна. Хай там як, але Анн Анселін набула блискучу освіту і спілкувалася протягом свого довгого життя з багатьма зірками інтелектуального світу ХХ століття!
Ну так ось, Анн Анселін стверджує у своїх книжках «Психогенеалогія» і «Синдром предків», що вивчати генеалогію не тільки цікаво, але й життєво необхідно! На її думку, на більшість наших вчинків підсвідомо впливають помилки, системи стосунків, що побудували наші предки. Розібратися, чому, скажімо, ти увесь час падаєш та отримуєш важки травми, можливо тільки, якщо вивчити історію сім’ї. Це один з прикладів. Але нагадую - це думка Шутценбергер. Дон Хуан і Зерубавель вказали б, що ти падаєш тільки через те, що не дивишся під ноги.

А які, власне, у світі є генеалогі?

На Заході, де комерційна генеалогія з’явилася набагато раніше, розрізняють декілька варіацій професії:

Military genealogist – воєнний генеалог, людина, яка вивчає воєнну біографію предків на комерційній основі. Вперше саме я, Семенов Віталій, почав використовувати цей вираз російською мовою. Необхідність в цьому виникла тому, що споконвічно російському слову «поисковик» властивий відтінок суспільно-корисного, БЕЗКОШТОВНОГО пошуку.
Дійсно, пошуковці, як рух, виникли ще наприкінці 1970-х років, вони проводили пошук останків наших солдатів, що загинули в роки ВВВ, зв’язувались, коли це було можливо, з родичами. Все це на громадських засадах, тобто безкоштовно, за свої гроші.

Пошуковці є й зараз, і їх багато. Роботи в них повно, але в наш час виникла необхідність у платних спеціалістах, що використовуючи свій досвід, можуть з'ясувати долю Вашого предка в роки ВВВ.

Якраз для цього, щоб «розірвати» поняття «пошуковець» і «воєнний генеалог» я вперше почав використовувати цей вираз - «воєнний генеалог».
Уявить, як я був здивований, коли рік по тому знайшов цю професію на одному з сайтів, що допомагає абітурієнтам, мовляв, куди піти навчатися, щоб стати воєнним професійним генеалогом. Ось як цікаво, придумав, можна сказати, професію, а хтось вже навчати збирається )))

Heir Locates, Heir Claim Specialist – низка назв для спеціаліста, що береться за пошук спадкоємців людини, яка не лишила заповіту, зазвичай за відсоток від спадщини. В країнах колишнього СРСР шукають здебільшого спадкоємців російських (єврейських, українських) емігрантів, що померли за кордоном.
Ці замовлення – справжній детектив. Раніш, в радянський час, якщо хтось помирав за кордоном і була імовірність, що ця людина залишила спадкоємців в СРСР, ці дані спрямовувалися до єдиної установи «Ін’юрколегія». Траплялися реальні випадки, коли радянські громадяни отримували великий спадок.
Зараз відомості про осіб, родичі яких розшукуються, публікуються вільно в газетах у спеціальних рубриках. На цю інформацією полюють спеціальні агентства і «спадщинні генеалоги ». Принцип дуже простий: хто першим знайшов розшукуваного родича і підписав з ним контракт про введення у спадщину, той й отримав відсоток.
Цікаво, що зазвичай генеалогі наперед не знають суми спадку, і витративши, скажімо, у Франції декілька тисяч євро на пошук родича, після усіх виплат отримують… кількасот євро. Забавно, але ризик є ризик, проте й виграш може бути дуже великим.

Genealogy Inverstigator, Genealogy detective – людина, що окрім пошуку в архівах, наочно розпитує людей, бере інтерв’ю, лазить по цвинтарям і т.п. Російські генеалоги здебільшого роблять це в додаток до звичайних архівних досліджень, і навіть не знають, що на Заході цю роботу рахують окремо. Справді, досить дивно розрізняти «детективів-генеалогів» і власне «генеалогів». Без сумніву, генеалог повинен й до людини підхід знайти, й по розвалинам полазити, й старовинне кладовище обдивитися. А ще володіти мовами, знатися на палеографії ( тобто вміти читати старовинні шрифти), та й багато чого ще…
Широкого вживання цієї назви на Заході я не зустрічав, проте на ділі, коли я описую свою діяльність, якщо пишу інформацію для іноземців, то додаю, що можу робити і live search. Тобто пошук живих, а якщо більш детально – всі ці справи у дусі Індіани Джонса, які я змалював раніше.

DNA-Genealogist - специфіка професії, яка досі не «устаканилася» навіть в англійській мові, не кажучи вже про російську. Людина, яка здатна професійно прочитати ті дані, що ви отримали після того, як вирішили зробити ДНК- дослідження.
Зазвичай може порадити також, який саме аналіз вам потрібно зробити. В Росії ще не виокремилася, але в нас найбільші спеціалісти сидять на форумах сайтів molgen.org і подібних.
Так, це дуже багатообіцяюча галузь! Безперечно, ДНК-генеалогія розвивається семимильними кроками, проте поки ще не можна просто лизнути ватяну паличку (точніше, потерти нею внутрішній бік щоки) й отримати все своє генеалогічне дерево. Ні. І, вважаю, навряд в найближчі 20 років таке буде можливо.
ДНК-генеалогія здатна сьогодні:
а) доказати спорідненість (якщо дві людини порівнюють свої ДНК)
б) виявити, до якої групи ДНК-маркерів належить людина.

Будь-якому народу зазвичай притаманні свої ДНК-маркери, і якби ти вважав себе, скажімо, все життя росіянином, а у тебе ДНК-маркери, властиві вірменам (наприклад), то це ще один привід зацікавитися своєю генеалогією.
Складність у тому, що кожен народ – це набір ДНК-маркерів. Декотрі притаманні одному народу більше, деякі менше, але може трапитись й зовсім несподіваний сюрприз. З іншого боку, навіть якщо ті виявив в своїх результатах досліджень «дивні» ДНК-маркери, то це може означати, що твій предок-вірмен, або, скажімо, єврей, жив … 400 років тому. А то й більше. Звичайно, цікаво, але чи дасть тобі це щось конкретне…. Навряд. Але, тім не менш, за ДНК-генеалогією майбутнє, це без сумніву .

Family Historian - еліта з еліт генеалогічного світу. Такого спеціаліста наймають багаті родини не тільки для проведення генеалогічного дослідження, але й щоб привести до ладу сімейний архів, бібліотеку, а також для пошуку і реставрації поховань, вивчення усього, що пов'язано з історією прізвища. Така праця потребує мінімум 5-ти років. Є же люди, яким так поталанило ))) . Я б не відмовився працювати на якусь дуже багату родину, це, напевне, менш клопітно, ніж обробляти по 70 пошукових завдань за рік.

Психогенеалог – в чистому вигляді не зустрічається, через те що зазвичай працює «у припрягу» з психоаналітиком, прихильником вчення Анн Анселін Шутценбергер (авторка книг «Психогенеалогія», «Синдром предків»), яка вважає одним із завдань генеалогії виявлення травм та невирішених конфліктів, що залишили нам предки, та їх розв’язування.

Із цієї глави ти дізнався:
• думку істориків, соціологів, письменників, психологів про те, чи потрібно братися за генеалогією.
• А також, що генеалоги бувають різні.

Уважаемый Виталий! Спасибо большое за Ваш труд. Отличная книга, написана легко, живо, с огоньком! Удачи Вам в написании последующих работ.

Перевод на украинский! Отлично!

Извините, но ссылка на скачивание не работает

СЕМЁНОВ ВИТАЛИЙ ВИКТОРОВИЧ (ВВС)

ТВОИ КОРНИ. БОЕВОЙ УЧЕБНИК ГЕНЕАЛОГИИ ДЛЯ ТЕХ, КОМУ ОТ 13 ДО 18

СОДЕРЖАНИЕ:

РАЗДЕЛ ПЕРВЫЙ

Глава 1 Смысл или зачем тебе это надо?
Глава 2 На туже тему, кто хочет посложнее.
Глава 3 Фиксация. Как?
Глава 4: Разбор фотографий. Как?
Глава 5: Давай начистоту или вся правда о родственниках.
Глава 6 Генеалогические деревья или этот сложный русский язык.

РАЗДЕЛ ВТОРОЙ

Глава 1 Время и государство, как с ними работать?
Глава 2 Три кита государства
Глава 3 Базы в интернете или коллективный разум тебе в помощь.
Глава 4 Это важное слово «сословие»
Глава 5 Генеалогия групп и национальностей
Глава 6 Краеведение. Как с ним работать?
Глава 7 Работа на местности. Крестьянский дом.

Ссылки скачать PDF:

Боевой учебник генеалогии для тех, кому от 13 до 18

Семёнов В.В.(ВВС) 2015 год. Орёл. Россия, Планета Земля.