Поиск предков в Болгарии

Dicheva, в ОБД "Мемориал" есть только два человека, призванные из г. Шумен. Оба - бывшие советские военнопленные, призванные полевым военкоматом.

Dicheva написал:

[q]

Подскажите, пожалуйста, как узнать имел ли родственник гражданство Болгарии?

[/q]

Напишите ИФО вашего родственика. Попробую проверить в ВОЕНКОМАТЕ г. Шумен.

Rosya написал:

[q]

Афродита 1879-1954, родилась скорее всего в Пловдиве,

[/q]

Можете запросить здесь. Если она родилась в Пловдиве, в культурной семье, есть какая-то вероятность, что она училась здесь:
Государственное Агентство архивов - фонды города Пловдив
Смотрите там:
фонд 92K Девическа гимназия – Пловдив [!]
1881–1944 | 2 описа | 33 а.е.


Rosya написал:

[q]

Самое интересное, что семейные легенды гласят, что ее близкий родственник был Панайот Пипков

[/q]

Вам наверное многие скажут, что легенды это одно, а действительность совсем другое дело. Но я думаю, что в каждой легенде, несмотря на преувеличения и раскраску существуют точные данные и элементы правды. Я тоже начинала поиски с легенд, с имени, которое все считали вымышленным, мол бабуси нафантазировали. Оказалась фамилия со старинными корнями и длинной интересной историей. Не бросайте легенды! Даже если Пипковы окажутся не родственниками, а просто соседями, все равно интересно. Панайот Пипков на самом деле родился и учился в Пловдиве...То что можно сделать - искать данные по переписям в городах. Может сохранились, может и нет...
Тоже, ищите его правнучку П.Пипкова в социальных сетях. ЕЕ зовут Ани Вълчанова, она актриса и у нее тоже интерес к истории рода. Может она Вас свяжет и с другими потомками.


В Центральном Гос.Архиве в Софии есть фонд с личными документами Панайота Пипкова:
Смотрите ниже два дела в описях

фонд 74K Пипков, Любомир Панайотов (1904–1974)
1948 | 1 опис | 2 а.е.

Rosya написал:

[q]

Трайко Дойчинов Бакалов 1869-1944, СоФия

[/q]

Eще по Софии - в ЦДА фонде редких документов находится перепись всех собственников домов в Софии, поквартально за 1878 год.

http://www.archives.government...1%82%D0%B8
Ищите приблизительно в середине страницы это заглавие:


Списък на домовете в София по махали с данни за общото състояние и имената на собствениците им за 1878 г. Б. д. Оригинал. Ръкопис.
ДА - София, ф. 1К, оп. 1, а.е. 14, л. 1–175. Особено ценен
[виж всички] виж всички 178 изображения на документа


Книга оцифрована, все читается онлайн, может отыщете там Бакаловых.
Удачи!

Переселение из Болгарии в Украину, 18 век:
из статьи википедии Кючук-Кайнарджійський мирний договір
"Побоюючись репресій з боку османської адміністрації за допомогу російській армії, представники алфатарської громади звернулися у 1773 році до головнокомандувача російських військ графа П. О. Румянцева. Румянцев їх прийняв, і після бесіди доручив майору Штиричу з 72-ма гусарами провести болгар від берегів Дунаю до фортеці Святої Єлизавети. Прибувши туди восени, вони були розміщені на зиму в селах сербського гусарського полку: Дмитрівці, Аджамці і Диковці. Навесні 1774 року граф П. О. Румянцев прибув у місто Кременчук, де, після наради з місцевим начальством, в якій брали участь представники від алфатарської громади, було вирішено розселити болгар у вибраному ними болгарському селищі Вільшанка та інших навколишніх болгарських селах, населення яких до того часу значно зменшилось внаслідок війни. Після переходу болгар у 1773 році і зимування в місцевостях біля Єлизаветграду, в 1774 році головнокомандувач армії граф Румянцев надав їм право вибрати собі місце для поселення на землях, відведених колишнім вихідцям з Османської імперії. Таким чином, болгари відразу ж після переходу поселились на вибраному ними урочищі при річці Синюхи. В 1774 році до Вільшанки була перевезена трикупольна дерев'яна церква в ім'я святого Іоана Милостивого — покровителя болгарських іммігрантів, побудована в Київській або Подільській губернії. Дозвіл на її будівництво вільшанці отримали у 1772 році, але будівництво було розпочате в 1773 році. Керував перевозом церкви Христофор Степанов.

Про появу однієї з частин громади з села Алфатар у Вільшанці доповідав отаман Калніболотського куреня Антон Білий у Рапорті від 16 липня 1774 року кошовому отаману Низового Запорізького Війська Петру Івановичу Калнишевському (1762—1775). Отаману Калніболотського куреня Антону Білому було дане розпорядження просуватись лівим берегом Синюхи, а після цього стати в гирлі Чорного Ташлика, де була Калмазова слобода, і робити роз'їзди вверх Синюхи і Ташликом вище Чорного Ташлика над Синюхою верст в дві. Виконанню цих завдань перешкоджали команди відставного гусарського майора Ставровського, які стали по бродах вище Катеринського шанця по річці Синюсі до «Грузької установи» і які скрізь підстерігали людей, що їхали з земель, підлеглих Війську Запорізькому Низовому, щоб ані під яким приводом до Польської області і звідти не проїжджали. За чотири тижні до прибуття запорожців, в слободу Маслово прийшло на поселення більше ста сімей болгар. Вони оселилися там, де були сінокосні луки по Чорному Ташлику і в інших місцях. Болгари і молдовани, які оселились на Синєбродському броді скосили по річках сіно і очерет. Накошене в Чорному Ташлику сіно чотирма чоловіками, які прийшли на поселення з Калмазової слободи і були розігнані військовим осавулом Степаном Голехом, болгари з дозволу капітана Ісаєва забрали і косити більше не пускали. Тому, на думку Антона Білого, якщо козаки будуть зимувати у цій місцевості, то їм нічим буде годувати коней. Для збору посіяного в Калмазовій різними людьми збіжжя був надісланий від полковника Звєрєва вахмістр. Болгарам, які прийшли до Вільшанки і в сусідні села у 1774 році, надавались ті ж права і пільги, визначені в Маніфесті Катерини ІІ, що й усім іншим «вихідцям із Болгарії». Внаслідок переселень середини — другої половини XVIII століття у Вільшанці мешкали вихідці з-під Рущука, Відіна, Силістри і з Добруджи. Частина населення Вільшанки ще в кінці XIX століття називалась «добруджанами». Болгари, які переселились в Україну раніше 1750-х років, не включалися в число тих, що мали право на пільги, як і інші корінні жителі Причорноморських степів."..
https://uk.m.wikipedia.org/wik...ий_договір