Барышевка Переяславский повет Полтавская губерния : ВГД

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

http://www.reabit.org.ua/files/store/Kuivsk.kn.2.pdf.pdf

АРТЮХ Аркадій Максимович, 1886 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, тимчасовоне працював. Трійкою при УНКВС по Київській області 31 серпня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітованій у 1968 році.

БОЙКО Андрій Фадійович, 1899 року народження, с. Мочалище Ново-Басанського району Чернігівської області, українець, освіта середня. Проживав у смт Баришівка, інструктор артілі по шовківництву. Трійкою при УНКВС по Київській області 16 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 29 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році.

БОРОВИК Олексій Тимофійович, 1909 року народження, смт Баришівка, українець, освітапочаткова.
Проживав у смт Баришівка, колгоспник. Військовим Трибуналом Київського гарнізону 26 липня 1944 року засуджений до 20 років позбавлення волі, звільнений 10 вересня 1956 року. Реабілітований у 1996 році.

БОРОДИНЯ Петро Микитович, 1898 року народження, смт Баришівка, українець, освітасередня.
Проживав у м. Києві, бухгалтер деревообробного комбінату. Трійкою при УНКВС по Київській області 17 жовтня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1964 році.

ВОЛОШИН Микола Іванович, 1901 року народження, смт Баришівка, українець, освіта середня. Проживав у м. Києві, начальник відділуукраїнської контори по заготівлі лікарських рослин. Військовим Трибуналом Київського гарнізону 24 березня 1947 року засуджений до 5 роківпозбавлення волі. Реабілітований у 1957 році.

ВОРОЩЕНКО Григорій Іванович, 1875 року народження, смт Баришівка, українець, малописьменний.
Проживав у смт Баришівка, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 13 березня 1930 року виселенийна 3 роки за межі України. Реабілітований у 1989 році.

ГАЛЬКЕВИЧ Павло Пилипович, 1905 рокународження, с. Більківці Коростишівського району Житомирської області, українець, освітапочаткова. Проживав у смт Баришівка, завідувач відділу тресту лікарських рослин. Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР 16 січня1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 16 січня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1960 році.

ГУМЕННИК Есфір Зельменівна, 1893 року народження, смт Баришівка, єврейка, освіта середня. Проживала у м. Києві, працівник редакції газети «Вісті». Київським губернським революційним Трибуналом 15 січня 1923 року засуджена до 3 років позбавлення волі. Реабілітована у 1994 році.

ДЕРКАЧ Семен Спиридонович, 1892 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, робітник назалізниці. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 22 лютого 1931 року виселений на 3 роки замежі України. Реабілітований у 1989 році.

ДМИТРЕНКО Степан Данилович, 1887 року народження, смт Баришівка, українець, освітапочаткова. Проживав у с. Городище БілоцерківCського району, одноосібник. Трійкою при УНКВС по Київській області 17 жовтня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році

ЗАЛЕСЬКИЙ Михайло Віталійович, 1896 року народження, смт Баришівка Баришівськогорайону, українець, освіта неповна середня. Проживав у смт Баришівка, службовець. Трійкоюпри УНКВС по Київській області 3 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 10 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1963 році.

КИБАЛЬЧИЧ Петро Миколайович, 1892 року народження, м. Кролевець Сумської області, українець, освіта неповна середня.
Проживав у смт Баришівка, начальник місцевої електростанції. Трійкою при УНКВС по Київській області 30 серпня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 31 серпня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

КЛЕЙНЕР Рувим Григорович, 1899 року народження, м. Варшава, Польща, єврей, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, керуючий Держбанком. Особливою Нарадою при НКВ ССРСР 5 лютого 1938 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у 1956 році.

КОРЖ Микола Петрович, 1904 року народження, с. Паришків Баришівського району, українець, освіта неповна середня.
Проживав у смт Баришівка, бухгалтер Баришівського Птахопрому. Особливою Нарадою при НКВС СРСР 11 квітня 1942 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1958 році

КУЗЬМЕНКО Мирон Іванович, 1872 рокународження, с. Ташлик Смілянського району Черкаської області, українець, малописьменний. Проживав у смт Баришівка, селянин-одноосібник. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 13 березня 1930 року виселений на 3 роки за межі України. Реабілітований у 1989 році.

КУЛЬЖЕНКО Лаврентій Павлович, 1899 року народження, смт Баришівка, українець, освіта середня.
Проживав у м. Києві, студент будівельного технікуму. Київською губернською надзвичайною комісією 26 листопада 1921 рокузасуджений до розстрілу. Відомості про виконання вироку у справі відсутні. Реабілітованийу 1996 році.

КУЧЕР Микола Петрович, 1898 року народження, смт Баришівка, українець, освіта незакінчена вища.
Проживав у с. Веселинівка Баришівського району, учитель неповної середньоїшколи. Київською губернською надзвичайною комісією 26 листопада 1921 року засуджений дорозстрілу. Відомості про виконання вироку усправі відсутні. Реабілітований у 1996 році.

КУЧЕР Петро Омелянович, 1879 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, виконував поденну роботу в різних організаціях. Трійкоюпри УНКВС по Київській області 31 серпня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 14 вересня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ЛЕВКО Григорій Андрійович, 1901 року народження, с. Маркопіль Бродівського району Львівської області, українець, освіта середня. Проживав у смт Баришівка, юрист юридичної консультації в смт Баришівка. Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 19 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

МАКОДА Іван Григорович, 1903 року народження, смт Баришівка, українець, освіта неповна середня.
Проживав у с. Перемога, колгоспник. Трійкою при Колегії ДПУ УСРР 19 лютого 1930 року засуджений до 5 років позбавленняволі. Реабілітований у 1989 році

МАКОДА Трохим Григорович, 1901 року народження, смт Баришівка, українець, освіта вища. Проживав у смт Баришівка, учитель середньої школи. Військовим Трибуналом військ НКВС Київської області 25 серпня 1944 року засуджений до 20 років позбавлення волі і поразкив правах до 5 років. Помер в ув’язненні 12 січня1945 року у м. Харкові. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1993 році.

МАРКОВСЬКИЙ Людвіг Вікентійович, 1885 року народження, м. Київ, поляк, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, учитель середньої школи. Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР 22 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 1 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році.

МАХИНЯ Михайло Олексійович, 1909 року народження, ст. Унгени Молдова, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, робітник на залізниці. Трійкою при УНКВС по Київській області 17 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 23 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1957 році.

МОРКОТУН Іван Іванович, 1890 року народження, смт Баришівка, українець, освіта вища. Проживав у смт Баришівка, завуч місцевоїсередньої школи. Трійкою при УНКВС по Київській області 11 квітня 1938 року засуджений дорозстрілу. Вирок виконано 28 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році

НЕЧИПОРЕНКО Максим Леонтійович,1905 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, бригадир місцевого колгоспу. Чернігівським обласним судом 16 вересня 1935 року засуджений до 3 років позбавлення волі. Реабілітований у 1992 році.

РОГОВА Іда Григорівна, 1893 року народженCня, смт Баришівка, єврейка, освіта середня. ПроCживала у м. Києві, секретар в інституті рентгеноCлогії. Київським губернським революційним ТриCбуналом 15 січня 1923 року засуджена до 2 роківпозбавлення волі. Реабілітована у 1994 році.

ОЛЕФІР Іван Тихонович, 1897 року народження, смт Коломак Валківського району Харківської області, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, бухгалтер заготконтори райспоживспілки. Трійкою при УНКВС по Київській області 25 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 7 травня1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році

ОНИЩЕНКО Гаврило Михайлович, 1872 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, тимчасово не працював. Трійкою при УНКВС по Київськійобласті 2 листопада 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.

ПАНФІЛЕНКО Олександр Юхимович, 1905 року народження, смт Баришівка, українець, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, бухгалтер районної електростанції. Трійкою при УНКВС по Київській області 25 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 5 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітованим у 1960 році

ПАТЛАЙ Андрій Юхимович, 1883 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, член капели бандуристів. Трійкою при УНКВС по Київській області 29 грудня 1937 року засудженийдо розстрілу. Вирок виконано 8 січня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ПЕРЕСАДЬКО Андрій Федорович, 1898 року народження, с. Терни Дворіченского району Харківської області, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, завідувач складу Харчоторгу. Трійкою при УНКВС по Київській області 2 листопада 1937 року засудженийдо 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1959 році.

РУЧКА Полікарп Юрійович, 1891 року народження, смт Баришівка, українець, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, учитель трудової школи. Особливою Нарадою при Колегії ДПУ УСРР 11 березня 1932 року засуджений до 3 роківпозбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.

ТИХОНОВИЧ Прокіп Антонович,1894 року народження, с. Масківці Баришівського району, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, священик, тимчасово не працював. Трійкою при УНКВС по Київській області 29 грудня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 8 січня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ТИЩЕНКО Пилип Калістратович, 1904 рокународження, с. Гостролуччя Баришівського району, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, робітник пункту «Заготзерно». Особливою Нарадою при НКВС СРСР 9 жовтня1938 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.

ФЕДОРІВ Михайло Андрійович, 1892 року народження, с. Межиріч Острозького району Рівненської області, українець, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, фотограф артілі ім. 1 травня в смт Баришівка. Постановою НКВСі Прокуратури СРСР 25 травня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 21 червня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ФЕЩЕНКО Василь Іванович, 1902 року народження, смт Баришівка, українець, освіта середня.
Проживав у м. Києві, студент Політехнічного інституту. Київським губернським ревтрибуналом 26 листопада 1921 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у1996 році.

ФЕЩЕНКО Лаврентій Іванович, 1884 року народження, смт Баришівка, українець, освітасередня.
Проживав у смт Баришівка, охоронник райспоживспілки. Трійкою при УНКВС по Київській області 31 серпня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 14 вересня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ХОТЯНОВИЧ Леонід Францович, 1895 року народження, м. Бутслав, Польща, поляк, освітапочаткова.
Проживав у смт Баришівка, член ВКП(б) з 1918 по 1919 р., бухгалтер «ТекстильCекспорту» смт Баришівка. Трійкою при УНКВС по Київській області 19 вересня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 20 вересня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ЦАПОК Іван Васильович, 1900 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, тимчасово непрацював. Трійкою при УНКВС по Київській області 9 вересня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 15 вересня 1937 року. Місцепоховання невідомо. Реабілітований у 1989 році.

ЦУМАН Володимир Маркович, 1908 року народження, смт Баришівка, українець, освіта середня.
Проживав у м. Дніпропетровську, військовослужбовець, лейтенант. Військовою Колегією Верховного Суду СРСР 2 квітня 1938 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 2 квітня 1938 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1957 році

ШЕВЧУК Омелян Терентійович, 1896 року народження, с. Залужжя, Теплицький район, Вінницька область, українець, освіта середня. Проживав у смт Баришівка, директор районного лісгоспу. Київським обласним судом 20 червня 1936 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1991 році

ШРАМКО Пантелеймон Євдокимович, 1892 року народження, смт Баришівка, українець, освіта початкова.
Проживав у смт Баришівка, робітник Київторгу. Трійкою при УНКВС по Київській області 9 вересня 1937 року засуджений до 10 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році

ЯКОВЛЄВ Володимир Олександрович, 1892 року народження, м. Варшава, Польща, росіянин, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, завідувач друкарні газети «Прапор Колективіста». Київським обласним судом 22 вересня 1937року засуджений до 8 років позбавлення волі. Реабілітований у 1992 році

ПІДГУРСЬКИЙ Онуфрій Олімпійович,1886 року народження, м. Бориспіль, українець, малописьменний.
Проживав у смт Баришівка, робітник артілі «Сількоопвзуття». Трійкою при УНКВС по Київській області 31 серпня 1937 роCку засуджений до розстрілу. Вирок виконано 14 вересня 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1965 році.

КУЗЬМЕНКО Ілля Маркіянович, 1886 року народження, с. Усівка Згурівського району, українець, освіта неповна середня.
Проживав у смт Баришівка, колгоспник. Особливою Нарадою при НКВС СРСР 15 жовтня 1938 року засуджений до 5 років позбавлення волі. Реабілітований у 1989 році.

ОКУЛ Ян Антонович, 1907 року народження, с. Чернин Таращанського району, поляк, освіта середня.
Проживав у смт Баришівка, бухгалтер райлісгоспу. Постановою НКВС СРСР іПрокуратури СРСР 10 листопада 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконане 19 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у 1959 році

НАДТОЧЕНКО Андріян (Азарій=Назарій) Якович, 1873 року народження, смт Кожанка Фастівського району, українець, освіта початкова. Проживав у смт Баришівка, тимчасово непрацював. Трійкою при УНКВС по Київській області 29 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 14 листопада 1937 року. Місце поховання невідомо. Реабілітований у1989 році.

https://baryshchurchhistory.blogspot.com/ - Історія Баришівських церков.

"Від часів апостола Андрія Первозваного до Володимирового Хрещення минуло майже тисяча років. І за цей час тут, де сьогодні стоїть Баришівка, хтось обов’язково промовив християнську молитву. Це міг бути купець з Візантії, християнин-місіонер з Ольвії, чи хтось із готів, фортеця яких в IV столітті знаходилася в межах сьогоднішнього Переяслав-Хмельницького. З кінця Х століття після хрещення киян у 988 році носіїв віри Христової значно збільшилось. Християнство щільно уплелося в культуру, світогляд і навіть в побут прадавніх українців. Протягом століть баришівчани здобували освіту при церквах, лікувалися і доживали віку в церковних шпиталях, звичайно ж в Баришівських храмах промовляли Богу свої щирі молитви, і в радощах, і в журбі.

Невеликих містечок подібних до Баришівки сотні по всій Україні, але таким багатством церковної історії, яке має Баришівка, «похвалиться» не кожне з них. Ще в сиву давнину завдяки старанням міщан, священиків, купців та можновладців у Баришівці було зведено аж шість церков. В цьому ж містечку був свій чудодійний образ мученика архідиякона Лаврентія Римського. Також тут народилися і зростали три майбутніх архієреї Православної Церкви. А першою церквою на Лівобережжі, де службу ще в 1919 році стали вести українською мовою, виявився Баришівський Троїцький храм."

Баришівська Троїцька церква

В библиотеке имени Вернадского, в архиве исследователя старины Стефана Таранушенко, нашлась фотография колокольни Барышевской Благовещенской церкви. Этот фотоснимок знаменателен тем, что в кадр попала Троицкая церковь, сгоревшая в 1941 году. Благовещенская церковь разобрали во второй половине 1930-х, а колокольня пережила Вторую Мировую войну и тогда тоже была разобрана. Сейчас на фундаменте колокольни стоит музей Тараса Григорьевича Шевченко. Там, где стояла Троицкая церковь сейчас на том месте находится здание собеса.

В 1919 году в Троицкой церкви служил священник Петр Тарнавский, который приняв участие в Первом переводе литургии на украинский язык. С тех пор и до закрытия церкви в 1931 году, в Троицкой церкви служба шла на украинском языке, что больше всего приветствовалось среди молодежи. После закрытия храма большевиками из церкви сделали клуб.

https://baryshchurchhistory.bl...ost_4.html
https://our-travels.info/ost/G...h-dost.php

История церквей Барышевского района

"Была ли церковь в древнем Баручи неизвестно, но известно, что еще во времена польского господства на Украине (1631 г.) в Барышевке была церковь, в которой служил один священник. До революции здесь было четыре православных храма. Самый известный из них это Благовещенская церковь построена в стиле казацкого барокко в 1722 году на средства Барышевского купца Лиенка. В Благовещенской церкви находилась икона великомученика Лаврентия, согласно преданию эта икона приплыла по реке Трубеж, примерно в середине XVIII в. Точных сведений об этом не найдено. Также существует еще одна легенда о церкви, которая ушла под землю. Согласно преданиям она стояла на другом берегу Трубежа напротив Барышевки. Об этой церкви письменных сведений также не найдено.

Что касается Благовещенской церкви то она входила в число лучших церквей Левобережья. Этот храм был украшением Барышевки. Разобрали Благовещенскую церковь примерно в 1939 году, хотя колокольня пережила Вторую мировую войну. Очевидцы вспоминают, что разобрав склеп под храмом, были найдены останки основателей храма, как ни странно, что после двухсотлетнего погребения сохранилась одежда, даже можно было разглядеть вышитую рубашку. Но вскоре тела покойников под действием свежего воздуха, или солнечного света рассыпались в прах. Это были тела Игнатия и Екатерины Лиенко на средства, которых и была построена прекрасная Благовещенская церковь. Существует предание, что супруги Лиенко в одной из своих торговых поездок наткнулись на клад. По дороге на ярмарку в Кубижчу, которая находится на Черниговщине, Лиенко стали на отдых. И вот конь ступив ногой в одном месте стал проваливаться под землю, а там сокровище. Вот и решили Игнатий и Екатерина, что это промысел Божий, а средства попав в набожные руки пошли на Божье дело – построение великолепного храма.

В 1970-х годах при строительных работах, были открыты захоронения, которые относились к Благовещенской церкви. Там были найдены останки одного из священнослужителей, на которых также сохранилась одежда, которую забрали сотрудники одного из переяславских музеев.

К Благовещенской церкви были приписаны Успенская церковь на кладбище и села Дерновка, Коржи, Сезенков и два хутора Хлопка и Швачиха. Кроме каменной Благовещенской церкви в Барышевке было еще три деревянных. Троицкая церковь – старейший приход Барышевки основана в XVII в. Переяславским полковником Родионом Дмитрашко-Райч. Стояла церковь в северной части городка, не раз перестраивалась, последний храм был построен в 1893 году. К Троицкой церкви были приписаны два села: Пасечная и Власовка.
Также известна еще одна деревянная церковь Преображения Господня, которая была построена в 1740 году, а в 1902 году на месте старой была построена новая. До 1903 года к церкви было приписано село Селичевка. Основную часть прихожан составляли жители села Липняк – пригород Барышевки. Успенская небольшая деревянная церковь, которая стояла на кладбище, была приписана к Благовещенской, построена в 1783 году.

Из всех перечисленных церквей до наших дней сохранилась лишь Успенская и то в перестроенном виде. Преображенская и Благовещенская были разобраны еще до войны, Троицкая сгорела во время немецкой оккупации. На территории района до наших дней сохранилось 1 каменная и 7 деревянных дореволюционных церквей, учитывая, что до революции их было 24 деревянных и 3 каменные. Церкви начали разрушать в начале 30-х годов, некоторые сгорели в войну, как вот Троицкая в Барышевке или Николаевская в Корнеевке. Некоторые были сожжены комсомольцами во времена хрущевской атеистической агонии, как например в Волошиновке. В Парышкове обрушилась сама в 1974 году, а в Рудницком Воскресенскую церковь растянули бульдозером в начале перестройки кампании в 1987 году. "

Фотографии из фотоархива Степана Андреевича Таранушенко - исследователя украинской старины.

" Как выглядели Барышевские прихожане в XVIII веке.

Конечно, такой роскошный вид имели не все Барышевские верующие. Переяславский полковник Семен Иванович Сулима и его жена Прасковья Васильевна были влиятельными, а возможно и богатыми людьми в Барышевке в середине XVIII века. Супруги ходили молиться в воскресенье и праздники в церковь Рождества Богородицы - старейшей Барышевского прихода."

https://baryshchurchhistory.blogspot.com/2019/05/xviii.html

https://our-travels.info/ost/G...h-dost.php
https://ua.igotoworld.com/ru/p...-muzey.htm

Барышевский краеведческий музей

Барышевский краеведческий музей основан в 1977 году.

Дом, в котором расположен музей, в конце 19 века построили для местного землевладельца Гладыша. Во время революции 1917 года его семья выехала в Англию и оставила помещичье имение. Здание перешло в государственную собственность и в нем впоследствии открыли школу, потом там сделали общежитие и библиотеку.
Особенно насыщенной жизнь здания современного музея была в 1920–1923 годах, когда там учительствовали и жили классики украинской литературы: поэты-неоклассики Николай Зеров, Максим Рыльский, Юрий Клен, Михаил Драй-Хмара и прозаик Виктор Домонтович. Именно в этом месте были написаны многие их произведения.
В 1977 году в бывшем помещичьем имении открыли краеведческий музей. С тех пор он стал образовательно-культурным центром района.

Коллекция музея Коллекция Барышевского историко-краеведческого музея насчитывает более тысячи экспонатов, которые расположены в четырех залах:
- предметы древности;
- период национально-освободительной борьбы 1918–1920 годов;
- годы Второй мировой войны;
- предметы современности.
В основе экспозиции музея – работы народных умельцев города, изюминками являются изделия из лозы, коллекция нагрудных знаков и значков, выставка картин местной художницы Ольги Усенко. Также внимания заслуживает археологический стенд, который знакомит с предметами, найденными во время раскопок на территории района. Здесь в частности можно увидеть памятники трипольской эпохи, каменного и бронзового веков.
Среди знаковых экспонатов – подаренная Переяславским заповедником казацкая пушка 17 века и предметы народного быта, в частности орудия труда, ткацкие станки, инструменты для вышивки и выполнения художественно-декоративных изделий."

Музей Тараса Шевченко

Музей Тараса Шевченко появился в Барышевке в 1987 году благодаря стараниям историка Василия Семеновича Костенко (1912-2001), который на протяжении многих лет собирал материалы и предметы, связанные с Кобзарем, а также периодом его пребывания в Барышевке. Именно на основе его коллекции была открыта первая музейная экспозиция. Сам Василий Семенович много лет руководил музеем и проводил в нем интересные экскурсии.
В 1989 году у музея установили бронзовый бюст Шевченко. В заведении проходят литературно-художественные вечера, чтения стихов, а также конференции. Коллекция музея Творчеству Кобзаря в музее Тараса Шевченко посвящено более тысячи экспонатов. Один из самых ценных – посмертная маска поэта, сделанная П. фон Юргензбургом. Уникальной частью коллекции можно назвать большое собрание изданий «Кобзаря», которых насчитывается более 500. Наиболее редкими среди них являются сборник с предисловием Ивана Тургенева, вышедший в 1876 году в Праге, женевский «Кобзарь» 1890 года и двухтомник 1908 года, который издал Иван Франко во Львове.
Отдельный стенд знакомит с изданиями произведений поэта на других языках. Также интересно будет увидеть рисунки и иллюстрации к сочинениям Тараса Григорьевича с дарственными надписями художников. Кроме того, в музее собрано десять альбомов с графическими работами и рисунками самого Шевченко, выполненными маслом, акварелью, темперой.

Успенская церковь

"Успенская церковь в поселке городского типа Барышевка является свидетельством трагической страницы в украинской истории, напоминанием о разрушениях, понесенных множеством храмов и памятников архитектуры, ведь она построена на месте уничтоженной в 30-тых годах 20 века одноименной двухсотлетней церкви.

Первую Успенскую церковь в Барышевке возвели в середине 18 века. Святыня была деревянной, поэтому сегодня от нее не осталось и следа. Отстроенная на ее месте современная Успенская церковь – это небольшое одноэтажное кирпичное здание, которое больше напоминает жилой дом. Украшают церковь четыре золотых креста. Храм окрашен в бело-голубые цвета. К основному зданию церкви пристроили еще два помещения, которые дополняют ансамбль."

https://ua.igotoworld.com/ru/p...shevka.htm

ДАКО R5634_1_123

Книга реєстрації актів про шлюб відділу реєстрації актів цивільного стану Баришівського району за 1931 рік: Баришівка.

Фамилии:

Корж
Кучер
Василяка
Джулай
Репа
Красовска (ж)
Шкобура
Ярмоленко
Кущь
Кумер
Загниборода
Волошин
Постенко
Голушка / Галушка
Куприенко
Панченко
Яковлев
Строль
Радковня
Лепета
Качан
Боровик
Яременко
Шарварок
Дамарацкий
Шулик
Фещенко
Шмигельск...
Гермик?
Бойченко
Тоцка
Тригуб
Ветров
Новицкий
Онищенко
Руденко
Ткаченко
Мовчан
Крупка
Лопата
Гнизд...
Чит..ко
Парада
Гричани...
Феся
Ковтун
Скоридченко
Бабич
Гапон
Гурик
Дзявук
Лисенко
Босак
Крутнив
Роспутно
Мениця
Костена
Чикман
Дузь
Нимченко
Дженжебир
Кирда
Радько
Кирда
Боровко
Хведорченко
Хмара
Юречко
Журавель
Король
Мудрар
Сурока
Лапа
Омельченко
Левченко
Дума
Колесник
Швец
Гордиенко
Набок
Бобровник
Козачок

Державний архів Полтавської області

1. Полтавська губернія
2. Полтавська єпархія
3. Різдво-Богородицька церква, м-ко Баришівка Переяславського пов.
4. –
5. Народження: 1835–1848: ф. 706, оп. 4, спр. 235
6. Шлюб: 1835–1847: ф. 706, оп. 4, спр. 235
7. –
8. Смерть: 1835–1848: ф. 706, оп. 4, спр. 235
9. –
10. –

Государственный Архив Черниговской области

1. Київське намісництво
2. Київська єпархія
3. Церква в ім’я Благовіщення Богородиці, м-ко Баришівка Остерського повіту
4. с. Сезенків
5. Народження:
1789: ф. 679, оп. 1, спр. 175.
6. Шлюб:
1789: ф. 679, оп. 1, спр. 175.
7. -
8. Смерть:
1789: ф. 679, оп. 1, спр. 175.
9. -
10. Списки парафіян:
1791: ф. 679, оп. 4, спр. 467.

Барышевка Переяславский повет Полтавская губерния

История, и всё, что связано со Барышевкой и её жителями