✔КИРОВОГРАДСКАЯ область

Уважаемые форумчане,
поскольку Черкасець больше не появляется на форуме, может быть кто-нибудь владеет информацией по с. Иваньковцы Знаменского р-на? Если не обременительно, прошу поделиться.
С уважением, Людмила

ІВАНКІВЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване у верхів’ї річки Цибульника, за 32 км на північний схід від районного центру і залізничної станції Знам’янка. Населення — 1722 чоловіка. Сільраді підпорядковані також населені пункти Веселівка, Заломи, Зелений Гай, П’ятихатки, Юхимове.
В Іванківцях міститься центральна садиба колгоспу ім. Шевченка, за яким закріплено 8695 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 7380 га орної землі. Господарство спеціалізується на вівчарстві. На трьох тваринницьких фермах вирощується 12 тис голів овець. Провідною зерновою культурою у хліборобстві є озима пшениця, серед технічних — соняшник. За досягнуті успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції 11 чоловік відзначені урядовими нагородами, в т. ч. голова колгоспу І. П. Мачуга — орденом Леніна, 5 ветеранам праці присвоєно звання почесного колгоспника.
У середній школі 25 вчителів навчають 232 дітей. 6 будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки, дитячий садок, дільнична лікарня на 25 ліжок, аптека, магазин, їдальня.
Село засноване в 1764 році селянами-втікачами з Лівобережної України і Білорусії, а також запорізькими козаками. У 1787 році згідно «Изьяснение Елисаветградского уезда» рядок №134 Каз.села Иванковец чол.-863 осіб, жін.-876 осіб, десятин землі удобной – 6939.
На початку XVIII століття на землях Кіровоградщини запорозькі «зимівники існували на місці сучасних населених пунктів — Аджамка (Кіровоградського району) та Нова Прага (Олександрійського ра­йону). Дещо пізніш, у першій половині століття, зимівники виникли на місці Гайворона (села Гайворон, Струнькове, Ташлик), Новомиргорода, Протопопівки (Олександрійського району), Верблюжки (Новгородківського району) та самої Новгородки. І, нарешті, за останні три десятиліття Нової Січі (1745—1775 роки) зимівники виникли на місці сучасних Бобринця, Новоукраїнки, Олександрії (Кіровоградського району).
Іноді, майже відразу заселялись слободи (села). Наприклад, сучасні Коробчине (Новомиргородського району), Рівне (Новоукраїнського райну), Іванківці (Знам'янського району), Єлисаветградка (Олександрійського району), Федірки (Світловодського району), Добрянка (Вільшанського району) та сама Вільшанка.
1 січня 1806 р. Єлисаветградський повіт розділився на два - Єлисаветградський і Олександрійський, основна територія Знам'янського району при цьому ввійшла до складу Єлисаветградського повіту, північно-східна частина (села Іванківці, Макариха, Диківка з навколишніми землями ) - до Олександрійського повіту.
У 1817 р. в усіх, крім Тираспольського, повітах Херсонської губернії почався процес створення округів військових поселень. Початок йому поклав указ 16 квітня 1817 р. про перетворення Бугського козацького війська на Бугську уланську дивізію. 24 грудня 1817 р. Єлисаветградський, Олександрійський, Ольвіопольський та Херсонський повіти Херсонської губернії були відведені для поселення полків Бугської уланської дивізії. В результаті виникнення Південних військових поселень територія Знам'янського району була розподілена між їх I-м (північно-східна окраїна), III-м (східна частина) та VIII-м (основна частина) округами. Поселення Іванківці опинилося у 2-й волості I-го округу, де був розселений Воєнного Ордена кірасирський полк 3-ї кірасирської дивізії;
Радянську владу в Іванківцях встановлено в лютому 1918 року. (На жаль!!! прим. авт.)
В 1924 році створено товариство спільного обробітку землі, через 5 років — артіль «Перше травня». 1938 року комбайнер А. С. Бабенко з артілі ім. Будьонного був нагороджений орденом Леніна.
Напруга, що виникла, досягла апогею у серпні 1942 року. Поштовхом до «молочної драми» став наказ гітлерівського артскоменданта Ф.Майєра про підвищення норм здачі молока до 350 літрів з кожної корови протягом III квартала. Зрив плану автоматично призводив до дуже неприємної розмови з гебітскомісаром. Тому зовсім не дивним вважається рішення шефа району Шевченка про примусове вилучення корів із індивідуальних господарств у разі невиконання діючих норм. Протягом нетривалого часу своїх годувальниць позбулися мешканці сіл Калантаєво (реквізовано 25 корів)[17], Мала Андрусівка (24 корови)[18], Іванківці (20 корів) [19], Пеньківка (20 корів)[20], Янів (37 корів)[21], Арсенівка (28 корів)[22], Ревівка (12 корів)[23] тощо.
1234 жителі села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 518 з них загинули. В період тимчасової німецько-фашистської окупації жителі Іванківців брали активну участь у партизанській боротьбі у складі загону ім. Ворошилова, 43 з них були розстріляні і закатовані гітлерівцями. В 1966 році в Іванківцях встановлено пам’ятник загиблим радянським воїнам.
У селі народився заслужений артист У PCP В. Г. Репенко.
Засноване 1749 року. Населення 1107 Площа 6,291 км² Густота населення 175,97 осіб/км²
Поштовий індекс 27420 Телефонний код +38 05 233
Географічні координати: 48°54′19″ пн. ш. 32°41′42″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря 126 м.
Місцева влада
Адреса ради 27420, Кіровоградська обл., Знам'янський р-н, с.Іванківці, вул.Шевченка,1 ,
тел. 44-2-36
Інформація зібрана з інтернету із різних джерел, (тому вже застаріла і можливо не відповідає дійсності)

Прізвище Скалько так само було широко представлено в селі Іванківці, і воно є серед моїх записів.
На жаль, корінних мешканців села зараз практично не залишилось. До війни, і особливо після війни почалася масова міграція населення. Люди покидали село із-за важких умов життя. Після голоду у 20-х роках і страшного голоду у 32-33 роках, сімї перестали бути багатодітними і народжувати стали набагато менше дітей.

Село Іванківці є найвіддаленішим селом і в районі, і в області. На території села 673 двори. Населення – 1273 жителі, з яких 490 працездатного віку, серед них – 280 осіб передпенсійного віку. І всього 35 осіб мають постійну роботу. В селі живуть 34 багатодітні і 42 неповні родини, 39 самотніх людей, 57 інвалідів різних форм захворювання. Окрім того, є 25 молодих сімей, які вкрай потребують підтримки аби вести своє господарство. Проблема безробіття, а відтак і безгрошів’я призвели село до критичного стану. Впродовж кількох десятиліть в Селі Іванківці був колгосп імені Шевченка, який мав найбільший на теренах СРСР вівце комплекс (25 тисяч голів овець) і водночас був заводом-репродуктором з м’ясного скотарства. Щотижня приїздили численні делегації, виводили нові породи ВРХ м’ясного тваринництва.
Нічого не залишилось, навіть жодного живого приміщення після реорганізації господарства. Залишились без роботи і 5 техніків штучного осіменіння, і 17 зооветспеціалістів, а це люди переважно з вищою освітою, практики. Впродовж майже десятиріччя років поля не обробляються, так само як і сінокоси та пасовища. А кожен селянин має земельний пай по 7,34 га, але не в змозі через фінансову скруту обробляти самостійно.
Надання високоякісної ВРХ, свиней, овець стане вагомим внеском у покращання життя селян, позитивно вплине на покращання харчування, збільшення сімейних бюджетів, вирішення гострих проблем.
Проект має на меті допомогу щонайменше 48 бідним сільським родинам шляхом надання сільськогосподарських тварин, які стануть надійним джерелом доходу для них.
В результаті проекту, 30 сільських родин отримають 30 нетелів чорно-рябої знам’янської породи, які будуть використовуватись для отримання молока та м’яса, 15 сімей отримають 15 свиноматок (по 1 свиноматці на сім’ю) та 1 хряка, а 3 родини отримають 10 ярок та 2 барана, які будуть використовуватись для виробництва м’яса.
Щонайменше 63 родини отримають тварин від «передачі дару», після чого громада буде здійснювати «повернення дару» до сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. З загальної кількості тварин, 1 нетель, 1 свиноматка та 3 барани, а також мотоблок будуть надані Центру трудової та соціальної реабілітації.

А в нас молочне стадо значно перевищує м’ясне. До того ж складається далеко не з чистих м’ясних порід. Тут і криється розгадка якості нашої яловичини.

Тим часом ми маємо м’ясні «Українську», «Волинську», «Знам’янську» породи. Остання взагалі мало кому відома. Вона виведена на Кіровоградщині в селі Іванківці. Його стара назва Маржанівка походить від турецького слова скотарі. Місцеве КСП імені Шевченка стало базовим для виведення цієї третьої в Україні м’ясної породи. Двадцять років із господарством співпрацюють фахівці Інституту тваринництва Української академії аграрних наук. Порода виправдала надії. Бички дають приріст 2 кг за добу. Зі слів старшого наукового співробітника інституту Галини Подрєзко, генетичний потенціал породи ще до кінця не розкритий. Але її м’ясо — це якраз те, що годиться до нашого з вами столу. Воно швидше нагадує дієтичну кролятину — таке ж соковите й м’яке. Порода рентабельна. Навіть у важкому 1996-му м’ясне стадо як і раніше давало прибуток. Худоба цієї породи невибаглива до кормів, вона випасається до глибоких морозів, та й спеку переносить дуже добре. Для догляду не треба великої кількості скотарів, стадо утримується безприв’язно.Чому ж «Знам’янська» не набуває широкого поширення? Невже ми з вами не заслуговуємо на те, щоб харчуватися якісним м’ясом — до того ж недорогим, доступним і екологічно чистим?

В Іванківцях мені відповідали дуже просто: «Треба, щоб уряд нарешті звернув на нас увагу». Соромно признатися, але, виявляється, й апробації виведеної породи досі не було! Відділ наукових систем тваринництва Кіровоградського обласного управління сільського господарства, до речі, дотримується тієї ж думки: «Потрібна загальнонаціональна програма!» І тоді ми також полюбимо холодну телятину на сніданок?..

oxkley, село относилось к Подольской губернии, попробуйте спросить тут: Подольская губерния

В Кировограде на улице Правды д.91 - в 80-х годах жили родсвенники по-фамилии Сутармины. Помню только одно имя Джемма. Помогите найти пожалуйста.