Кобелякский уезд (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

Кобелякский уезд — административно-территориальная единица в составе Полтавской губернии Российской империи, существовавшая в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки.

В 1913 году в состав уезда входила 21 волость:

Бреусовская — с. Бреусовка,
Село возникло на базе Зинковских хуторов, известных с XVIII века, среди которых был и казачий хутор Бреусовка
В настоящее время Бреусовка (укр. Бреусівка) — село, Бреусовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область. Является административным центром Бреусовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Винники, Красноселье, Новосёловка, Александровка Вторая, Хмарино и Чечужино.

Бригадировская — с. Бригадировка,
В настоящее время Бригадировка (укр. Бригадирівка) — село, Оленовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область.

Бродщинская — с. Бродщина,
В настоящее время Бродщина (укр. Бродщина) — село, Бродщинский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Бродщинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Леваневское, Николаевка, Павловка и Самарщина.

Беликская — м. Белики,
В настоящее время Бе́лики (укр. Білики) — посёлок городского типа, Беликский поселковый совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Велико-Кобеликская — с. Столбина Долина, Давидовский хут.,
В настоящее время Столбина Долина (укр. Стовбина Долина) — село, Столбино-Долинский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Столбино-Долинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Грекопавловка, Давыдовка и Кобы.

Волчеречская — хут. Волчереч, Великий Кобелячек, с., Волчереч, хут., Морковка (Граповка), с., Попово, с., Супротивная Балка, хут.
В настоящее время Великий Кобелячек (укр. Великий Кобелячок) — село, Великокобелячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Великокобелячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Козубы, Сулимы и Шелкоплясы.
В настоящее время Супротивная Балка (укр. Супротивна Балка) — село, Супротивнобалковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Супротивнобалковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Кальницкое и Пасечное.

Китай-Городская — м. Китай-Городок, Китайгород, м., Рудчанский хут.
В настоящее время Кита́йгород (укр. Китайгород) — село, Китайгородская сельская территориальная община, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Китайгородской сельской территориальной общины, в которую входят также сёла Рудка, Кравцовка, Рыбалки и Щербиновка.

Кишенская — м. Кишенка, Куты, д., Переволочна, м.
В настоящее время Кише́ньки (укр. Кише́ньки) — село, Светлогорский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Клюсово-Зачепиловская — хут. Клюсовские, Зачепловские хут., Пологовские хут.
В настоящее время Клюсовка (укр. Клюсівка) — село, Клюсовский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область.

Кобелякская — г. Кобеляки, Волчья Речка, с., Горешние Млины, с., Заворсклянский хут., Таранушечевский хут.
С 1765 года Кобеляки входили в Екатерининскую провинцию Новороссийской губернии,
здесь дислоцировался штаб Днепровского пикинёрного полка и его 4-я рота.
В 1773—1783 годах — ротный город 4-й роты Днепровского пикинёрского полка,
с 1796 года — входили в Кременчугский уезд Малороссийской губернии.
В настоящее время Кобеляки (укр. Кобеляки) — город, административный центр Кобелякского района Полтавской области.

Куликовская — хут. Куликовские, Задовчанский хут., Михновка, с., Николаевка, д. (Мазуровка), Пащенков хут., Решетиловские хут.
Шатраевка, д.

Кустоловская — с. Кустолово, Великий Степ, хут., Дробиновка, слоб., Кустоловский хут., Солонцы, хут.,
В настоящее время Кустолово (укр. Кустолове) — село, Кустоловский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Кустоловского сельского совета, в который, кроме того, входит село Малые Солонцы.

Лашковская — с. Лашково,
В настоящее время Ля́шковка (укр. Ляшківка) — село, Ляшковский сельский совет, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Ляшковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Назаренки, Орловка и Шаровка.

Маячская — м. Маячка, Андреевка, с., Канавы, хут., Ливенское, с., Михайловка, с., Шидеева, д.
В настоящее время Маячка (укр. Маячка) — село, Маячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Маячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Губаревка и Рекуновка.

Ново-Сенжаровская — м. Ново-Сенжары, Забродки, хут., Лелюховка, с.,
В настоящее время Но́вые Санжа́ры (укр. Нові Санжари) — посёлок городского типа, Новосанжарский поселковый совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Лелюховка (укр. Лелюхівка) — село, Лелюховский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Лелюховского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Забродки.

Озерская — м. Озеры, Бригадировка, с., Комендантовка, д., Солошино, с.
В настоящее время Озера (укр. Озера) — село, Озерянский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Озерянского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Морозы, Поводы и Прощурады.

Орликская — м. Орлик, Заоченское, с.,Новый Орлик, м., Старый Орлик, м.
В настоящее время Орлик (укр. Орлик) — село, Орликский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Сокольская — м. Соколка, Дашковы хут., Дриждовы, хут., Лучки, с., Ханделеевка, с.
В настоящее время Левобережная Соколка (укр. Лівобережна Сокілка) — село, Ольховатский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Хорошковская — с. Хорошки, Буняковка, м., Голтва (с предместьем Горы), м., Замостье, с., Прилепка, д., Хорошковские хут., Юрки, с.
В настоящее время Хоришки́ (укр. Хорішки)— село, Хоришковский сельский совет, Козельщинский район Полтавская область. Является административным центром Хоришковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Вольное, Загребелье, Костовка, Пашеновка, Юрки и Юрочки.

Царичанская — м. Царичанка, Тарасовский хут.
Царича́нка (укр. Царичанка) — посёлок городского типа, Царичанский поселковый совет, Царичанский район, Днепропетровская область, Украина. Является административным центром Царичанского района и административным центром Царичанского поселкового совета, в который, кроме того, входят сёла Драговка, Дубовое, Калиновка, Лысковка, Пилиповка, Селяновка, Тарасовка и Турово.

Чорбовская — с. Чорбовка, Ивановка, с., Комаровка, с., Кустолова Чорбовка, с.
Чорбовка (укр. Чорбівка) — село в Кобелякском районе Полтавской области Украины. Является административным центром Чорбовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Белоконовка, Комаровка и Червоное.

http://lelukhivka.ucoz.ru/index/istorija_shkoli/0-8

Лелюхівська загальноосвітня школа

Історія школи

Свій початок Лелюхівська загальноосвітня школа бере ще з кінця XIX століття, початку XX ст. У Кліровій книзі Полтавської єпархії на 1902 рік зроблено такий запис про Лелюхівську церкву:

«397, Села Лелюховки Георгіївська церков, деревяная, на каменном фундаменте, в одной святи с такой же колокольнею, холодная, построенная в 1771 году запорожскими козаками Иоанном Непий-Брагой и Заковом Пархоменко; Церковная библиотека; церковно – приходская школа – помещается в собственном доме; дом для квартиры священника; земля при церкви усадьбенной - в ширину 7, в длину 3саж. погост прежней церкви в длину 20, в ширину 23 саж. погост настоящей церкви 1070 кв. саж., усадьбенной 1130 кв. саж., пахатной 30 дес. 442 кв. саж., ружной 33 дес.; жалованья в год священнику 140 руб., псаломщику 36 руб., церковь от консистории в 34 верстах.

Прихожан 1155 о.м.п. и 1149 о.ж.п.
В приходе хутора Малый – Кобелячек.
Священник Иоанн Матвеев Головков – в сане 1894 г., камилавка 1900г.
Псаломщики: диакон - Віктор Петров Ващинський – в сане 1894г. и Евфимий Петров Браславский – в должности 1885 г.
Церковный староста козак Іаков Архипов Варрава»

Спочатку це була двокласна церковно-приходська школа. Завідував школою в 1904 році священик Іоан Головков, учителями були його дружина Наталія Головкова та Гавриїл Логвиненко. Про це свідчить похвальний лист Царенко Домнікії, датований 11 травням 1904 року. Дівчата навчалися окремо від хлопців. Основними предметами були Закон Божий, слов’янська мова, арифметика, а книги псалтир – євангеліє.

В після революційний час церква була закрита, а потім зруйнована. Приміщення школи в 1929 – 1930 роках знаходилося біля нинішньої траси Полтава – Кременчук (зі спогадів тодішнього учня першого класу Явтушенка Івана Пилиповича). Директором був Слюсаренко, а вчителем Рогозін Лев Львович (доцент Полтавського педінституту).

[ Изображение на стороннем сайте: 75f155923395.jpg ]

Коли в Україні проводилася сталінська політика колективізації (1928-1930рр.), частину заможних селян було розкуркулено, така доля спіткала селянина Вараву. В його жилі будинки в 30-ті роки була переведена школа. Вона стала чотирикласною. Завідував нею Лашко Федір Дем’янович. Церковні книги забрали, а видали букварі. Хлопці і дівчата почали навчатися разом. Першою вчителькою стала Шраменко Марія Юхимівна. В той час навчалися такі учні: Смоловий І.Я, Смоловий М.І, Охрей О.І та інші. Коли селяни утворили в 1928 році колгосп «До кращого життя», в тому ж році в школі почав діяти перший піонерський загін.

У роки голодомору 1930 – 1933 років велика частина дітей залишилася сиротами. Тому в приміщені школи було створено патронат, у якому перебували діти, залишені напризволяще, з хуторів і сіл Новосанжарського району. Голова колгоспу «До кращого життя» Дерев’янко виділяв продукти для харчування. Їсти варили для сиріт Решетило Мотря Гаврилівна та Брижань Ганна Іванівна. А в приміщені школи знову проводились заняття. В 1934 – 1936 році директором школи був Лашко Федір Дем’янович, а вчителями працювали Канюка Петро Якович, Кущ Іван Гаврилович, Гусак Яків Сергійович, Човган, Непорада Галина Мефодіївна, Мокляк Катерина Якимівна, Іванюк Феня Василівна.

В передвоєнні роки директором школи був Канюка Яків Петрович, а вчителькою була його дружина Непорада Галина Мефодіївна На той час піонери проводили велику антирелігійну пропаганду. Вчителька Комишова Євдокія Семенівна створила гурток юних безвірників.

Війна….

Під час фашистської окупації німці вимагали, щоб в школі висіли ікони і вивчався божий закон. Вчителька Шраменко Марія Юхимівна відмовилася і школу закрили.

Осінь 1943 року. Відгриміли бої в селі Лелюхівка. У село вступили передові частини Радянської Армії. Почав відновлювати свою роботу колгосп, головою якого був обраний Ремезов П.І. В селі відновлювала свою роботу також початкова школа. Вчителі Непорада Галина Мефодіївна та Шраменко Марія Юхимівна приймали дітей до школи. За направленням райкому комсомолу до школи піонервожатою прийшла працювати Коба О.П. – енергійна дівчина, яка на все життя пов’язала свою долю з дітьми. 1 січня 1944 року відкрилася початкова школа, завідуючою була Сербін Марія Федорівна. У цей час школа налічувала 165 учнів, 4 класи. Разом з тим ,що учні навчалися в школі, вони ще й саджали картоплю, моркву, капусту, буряки, соняшник. Все оброблялося учнівськими руками – і поління, і збирання. Ці продукти частинами здавалися в колгосп, а частинами використовували для харчування дітей. Був організований гарячий сніданок та обід для учнів.

В 1949 школу перейменовано в семирічну. Зросла кількість учнів у школі, а з нею і чисельність педагогічного колективу. Стали працювати Горошоченко Галина Тимофіївна – вчителем української мови та літератури, Вакуленко Марія Сергіївна - учитель російської мови та літератури, Гринько Юхим Кіндратович – вчитель історії та географії. Учителі початкових класів Шраменко Марія Юхимівна, Устименко Устина Леонтівна. Учителі початкових класів вели по два класи, класи – колективи.

Минали літа. Все ставало на свої місця. В 1951 році школа одержала нового директора – Огій Меланію Артемівну. Початкові класи були класи – комплекти. Із сходинки на сходинку до сонячних вершин знань вели учнів їх наставники – вчителі Фешин Б.В., Худолій В.О., Усенко У.Л., Вакуленко М.С., Ніценко Т.І., Болтушенко П. У ці роки в початкових класах почала працювати ветеран педагогічної праці Зубашич Марія Григорівна

[ Изображение на стороннем сайте: 21ba109234f7.jpg ]

У 1966 році піонервожатою школи стає Куць (Васильківська) Надія Павлівна. Це вона зі своїм ентузіазмом і запальним вогником у серці організувала учнів на добрі справи. В школі розгорнулася велика пошукова робота. Багато сімей дізналося, де поховані їх рідні, були частими гостями на Дні Перемоги!

[ Изображение на стороннем сайте: 62185d0855a8.jpg ]

В 1972 році директором Лелюхівської восьмирічної школи стає Варава Іван Кирилович. Його дружина Лідія Миронівна працювала учителем початкових класів. Але школа так і знаходилася в непристосованих для школи приміщеннях. Ставилися клопотання перед районним відділом освіти про будівництво нової школи. І ось у 1975 році директор школи Ірза Петро Вікторович домігся, щоб було розпочато будівництво нової школи.

За кошти колгоспу «Маяк комунізму» зводилася нова школа в центрі села.

І ось настало 1 вересня 1979 року. Саме тоді відкрила двері новозбудована школа. Яка то була радість! Ключ до знань з рук будівельників отримав директор школи Прокопенко Сергій Якович.

[ Изображение на стороннем сайте: a6ea92db8c32.jpg ]

[ Изображение на стороннем сайте: 9ebfbee3fdc7.jpg ]

Поряд з директором працювали завуч школи Скирда Зоя Павлівна, вчитель української мови Сальна Валентина Якимівна, учитель російської мови Явтушенко Людмила Олексіївна, вихователь Мокляк Антоніна Гнатівна, вчитель математики Литовченко Олена Іванівна, Васильківська Надія Павлівна. Піонервожатою тоді в школі була Вишнева Віра Гнатівна. Піонерська дружина школи носила ім’я Валентини Терешкової. Цікаво проходили дні народження піонерської організації, коли біля вогнища діти підбивали підсумки і нагороджували кращих.

Піонерська дружина школи 10 років була правофланговою дружиною району. В 1980 р. учні школи на честь річниці народження В.І.Леніна посадили на території школи ялини і берези.

Скільки літ прошуміло, а вона як навчала, так і навчає, бо це покликання школи – сіяти у дітей розумне, добре, вічне. Багато випускників випурхнуло з її стін. Серед них : лікарі, інженери, агрономи, зоотехніки, архітектори, вчителі. Школа вивчила і гордиться Героєм Радянського Союзу Гавришем І.Є, кавалером ордена Леніна Ковалем Григорієм Яковичем, тими, хто в серці береже настанови своїх учителів.

Естафету керівництва в 1983 році прийняла Сальна Валентина Якимівна. Педагогічний колектив складався з 18 педагогів, а учнівський з 180 учнів.

Учні школи неодноразово брали участь і займали призові місця на районних предметних олімпіадах, різноманітних конкурсах, фестивалях, змаганнях. Традиції школи, які були започатковані здавна, зберігаються і зараз.

Учителями, які внесли великий вклад у розвиток шкільної освіти в селі, нині є пенсіонери: Варава Лідія Миронівна – відмінник народної освіти, Скирда Зоя Павлівна - відмінник народної освіти, Явтушенко Людмила Олексіївна, удостоєна урядової нагороди - «Ордена Трудового Червоного Прапора»., воістину народна вчителька – Зубашич Марія Трохимівна, вчитель-методист Литовченко Олена Іванівна, біолог – Смолова Ольга Іванівна.

Їх естафету міцно тримають і продовжують: лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2002» в номінації «Хімія», учитель-методист Жильченко Володимир Анатолійович, учитель-хранитель минувшини школи, «Старший учитель» - Двірна Віра Гнатівна, вихователь-методист, «Старший учитель» - Мокляк Антоніна Гнатівна, «Відмінник освіти України», біолог-еколог за покликанням – Жильченко Олеся Тихонівна, вчителі молодших класів – Свищ Людмила Миколаївна, Улянич Валентина Григорівна, Горбенко Тетяна Степанівна, Гужва Любов Іванівна, вчителі точних наук: старший учитель математики – Яременко Людмила Володимирівна, Січкар Любов Володимирівна, вмілий мовник – Марченко Олена Миколаївна.

Особливих слів заслуговує керівник цього навчального закладу Сальна Валентина Якимівна, яка його очолювала з 1983 по 2010 роки.

З 2010 року директором школи став молодий, талановитий та енергійний керівник – Жильченко Володимир Анатолійович . Очоливши школу, він поставив собі за мету – продовжувати всі добрі традиції напрацьовані багатьма поколіннями вчителів школи та досягти нових успіхів і звершень в ім’я процвітання і слави Лелюхівської школи – храму Науки, Миру і Добра.

Кобелякский уезд

уезд по АТД в составе Полтавской губ., существовавший в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки