✔ЧЕРНИГОВСКАЯ ГУБЕРНИЯ / ОБЛАСТЬ

igorniksav, спасибо огромное, да это эта карта..
А больше Вам ничего не известно про этот поселок?

iskander1982 написал:

[q]

пане (англичанине)

[/q]

не ужели ?

"12 січня 1846 Шевченко відвідав Мойсівку у зв’язку з іменинами Тетяни Волховської, де і познайомився з власником села Бігач князем Кейкуатовим і його дружиною Катериною. У другій половині березня 1847 року художник приїхав у маєток до князя Миколи Івановича Кейкуатова. Наприкінці березня на початку квітня Тарас Шевченко виконав портрет княгині Катерини Федорівни Бутович і нарисував портрети їхніх дітей Миші, Віри та Наді (Діти М. І. Кейкуатова. Олівець; Діти М. І. Кейкуатова. Начерк. Олівець). У листі до А. Лизогуба від 16 липня 1852 р. передавав вітання М. Кейкуатову та його дружині.
Ф. Брокгауз називає два варіанти прізвища - Кекуатови та Кейкуатови – татарсько-руський князівський рід, який походить від «владетелей Ногайских». Атманай Урусов син Кейкуатов виїхав до Москви 1637 р. Рід Кейкуатових внесений до 6 частини родословної книжки Чернігівської, Воронежської, Орловської і петербурзької губерній (Ф. Брокгауз, И. Ефрон. Энциклопедический словарь. – С-Пб., 1894). Дочка Лизогуба Ганна вийшла заміж за колезького асесора Петра Івановича Кейкуатова, діда Миколи Івановича, і отримала в посаг Бігач, який з 1708 року був відданий у власність Якова Лизогуба.
Садиба не збереглася, але прізвище архітектора відоме – Дмитро Єгорович Єфімов. П. Жур в книжці «Дума про вогонь» (Київ, 1985) зафіксує: «Пізніше він /Єфімов/ спорудить чудовий будинок у селі Бігач князя М. І. Кейкуатова»."

"Лев Жемчужников, розповідаючи про своє перебування у Седневі, згадав і садибу Кейкуатових: «Сад окаймлялся с одной стороны рекою и был расположен на горе; за рекою раскинулись луга, кое-где поросшие кустами, и уходили вдаль, за ними с правой стороны виднелась роскошная усадьба соседа Лизогубов князя Кейкуатова, а с левой – лес». П. Жур записав, що садибу Кейкуатових можна побачити на одному з седнівських малюнків художника. В. Ф. Демич від свого дядька приватного землеміра Д. П. Демича, який працював у маєтку Кейкуатова навесні 1847 р., переказав, що поет жив у флігелі, де мешкали службовці княжої економії. Зберіглася церква в селі Бігач, побудована на кошти Кейкуатова, але не є діючою, оскільки потребує реставрації."

AppS написал:

[q]

с.Бігач: кутки <...> БІЛІ БЕРЕГА*

[/q]

Браво !!!!! Знаю эту книгу. Но не посмотрел
Так мы скоро составим историю кутка "Били Бэрэга"
Возможно тут и стояла усадьба Кейкуатовых.

Поправочка:
Сергій ПАВЛЕНКО
"Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини"
стр. 108-109 http://www.siver-litopis.cn.ua...im2013.pdf
В этой книге Белые Берега не куток, а озеро.. оно есть и сейчас.
Бігацька сільська рада
674. с. Бігач:
кутки – ЄРАСОВКА, СЕКАЧОВКА, ЯСОЧКОВ КУТОК,
ЦЕРКОВКА, ГРЯЗНЕ, ЦЕНТРАЛЬНА, МИНОВЩИНА, ВОРУШИЛОВКА;
урочища – ДОРОГИНЕЦЬ, ЛИСУХА, МАЛІЄВО, ЦЕРКОВКА, МОКРИ-
ЧИ, БОБРИВЩИНА;
долина – ПОПОВА;
озерця – ЯХОНЬКІВ КРУЖОК,
ЧЕРЕПОВ КРУЖОК, СЛЬОЗЧИН КРУЖОК, НОСОВЦОВ КРУЖОК,
КОНОПЛЯНКА, ТОРФЯНКА, СТУПИХА, ЮРЧИХА, ОСИКА, ЗУБОВКА,
МАР’ЇНА КОПАНКА, ОЙСТРА, ПЕРЕРІЗ, КОЛДОБА, КОЛДОБ, МАЛА
КОНОПЛЯНКА, БІЛІ БЕРЕГА , БОРОВЕ, МАЛЕНЬКИЙ КОЛДОБ, КОБ-
ЗА, ГЛИБИННЕ, ЧАВНИЩЕ, ЛИСУХА; річка – СТАРУХА.

AppS написал:

[q]

Наверное Белого Берега вовсе не существовало, как и Луганска

[/q]

Не хочу Вас обидеть, но статья, на которую Вы ссылаетесь - это полный бред. Достаточно почитать литературу (адрес-календари, памятные книги и пр. по Екатеринославской губернии, Славяносербскому уезду) изданные до 1917 г. Их достаточно на сайте РГБ. Да и в самом Луганске в исторической части города, стоят дома, построенные в позапрошлом веке, когда о Сталине и упоминаний еще не было.