Хорошкевич (роды) - Генеалогический форум ВГД. Тема №7633

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Ищу Хорошкевичей Украины, Белоруссии, Литвы, Эстонии и Польши.
Ищу также Мильковичей - потомков Богдана и его сына Григория 17 -ого века, имевших земли в Любецкой околице.
Полоницких, потомков Евстафия Полоницкого, Каневского полковника.
Троцких, потомков Ивана Николаевича и Евдокии (Богаревой).
Потомков Григория Васильевича Забелы. с. Кукшин, Чернигов
Потомков Владимира Дмитриевича Тризны - с. Грабовка, Чернигов.
Потомственных почетных граждан Москвы купцов Логиновых.- потомков Вас.Вас. Логинова (московского книжника)
Гжатских (затем московских) купцов Сивохиных
Московских купцов Слободских
Потомков Петра Ло(а) дыгина из Тамбовской и Рязанской губ.
Великолеповых, потомков вольноотпущенника - тамбовского купца Никандры Ивановича....
Потомков Петра (или НИколая?) Черного - Орловская губ., Кромский уезд.

Спасибо всем, кто поможет в поисках.

7_kolen_predkov
Спасибо, Людмила!
До ЯА не дошла сегодня.
Похоже, что это он и есть. У меня было только короткое письмо и открытка моей маме от его жены А.П.Х.

valcha
(Не по теме этой странички Вашего дневника, удалю завтра. Или сами снесите. Хотела пожалиться степенью запущенности генеалогической хвори в моем организме )
Коллега по поиску, дальнющая родственница скинула страничку из книги по событиям 1918 года с фамилией из моих поисков по тому региону. Описываемый товарищ оказался однофамильцем, но вот жена его - родней по другой ветке. Влезла смотреть ее родительскую семью подробнее, нашла еще пару метрических записей по ним. В том числе смерть молодой женщины с причиной "от родов" через полтора месяца после них.
Тут в обновившихся темах Ваш Сергей Григорьевич с мнением, что роды не требуют долгого восстановления

Стало интересно, к чему это.

Из википедии

[q]
С 1 января 1939 года отпуск по беременности и родам работницам и женщинам-служащим был сокращён со 112 до 63 календарных дней (35 дней до родов и 28 дней после родов). Предоставлялся тем, кто проработал без перерыва в данном предприятии (учреждении) не менее 7 месяцев.
[/q]

Ну и само постановление https://www.libussr.ru/doc_ussr/ussr_4172.htm
Судя по дате газетной статьи, вопрос был уже решен и сссылкой на доктора "заручились" для читателей - смотрите, врачи одобряют.

>> Ответ на сообщение пользователя valcha от 1 марта 2008 13:55

Казіміров Д.В. Неурядова старшина Менської сотні Чернігівського полку у другій половині XVII – XVIII ст. // Ґілея: наук. вісн.: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Укр. акад. наук; [голов. ред.: Вашкевич В. М.]. – Київ : ВІР УАН 2010. № 39. С. 22 – 24.

Вже згаданий Михайло Полоницький отримав звання бунчукового товариша після служби військовим канцеляристом та військовим товаришем [9, с. 295].
У другій половині XVIII ст. це звання стало обов’язковою сходинкою у службовому зростанні синів генеральної, полкової старшини та бунчукових товаришів. Його отримували після тривалої служби значкові товариші, військові канцеляристи ГВК, Генерального суду тощо. Показовим у цьому плані є приклад Василя Васильовича Полоницького.
Спочатку він навчався у Києво-Могилянській академії [9, с. 294]. Про його службу свідчить "сказка", подана ним
у січні 1762 р. [32, арк. 49]. На той час йому було 42 роки. Служити почав з 21 року на посаді канцеляриста Генерального суду, за атестатом якого 17 березня 1742 р. отримав звання військового товариша згідно універсалу ГВК [32, арк. 52]. У 1744 р. за ордером генерального хорунжого Миколи Ханенка перебував у комісії по ремонту мостів на шляху з Глухова до Києва.
У 1753 р. за ордером гетьмана Кирила Розумовського був призначений у рахункову комісію Шептаківської волості. Окрім цього, згідно ордерів ГВК у 1746 р. знаходився полковим комісаром при Ризькому драгунському, а у 1753 – при Казанському полку [32, арк. 49].
Вихідцем з козаків був значковий товариш Іван Іванович Соколовський, який розпочав службу у 1755 р. [9, с. 347] Згідно відомості у комісію по укладенню Генерального опису від 1 травня 1768 р. він мав у Домашлині свій житловий двір та 13 дворів підданих [35, арк. 64, 69]. Згодом отримав звання військового товариша (1787). Цікава ситуація виникла з ще одним мешканцем Домашлина Андрієм Григоровичем Сібірьким. Згаданий у 1729 р. як шляхтич, він був значковим товаришем Чернігівського полку (?– 1733 – ?). Але потім став священиком у Домашлині (? – 1738 – 1767 – ?) [9, с. 339].
Також представники значного товариства постійно зміцнювали своє матеріальне становище, скуповуючи земельні угіддя та займаючись торгівлею й промислами [21, с. 302]. Так, бунчуковий товариш Василь Полоницький активно заселяв землі у своїх домашлинських володіннях. 13 серпня 1710 р. він отримав універсал гетьмана Скоропадського з дозволом поселити при Брецькому хуторі "людей заграничных литовских" для "гаченя гребли" [1, с. 610]. У 1710 р. заснував поблизу Домашлина слобідку Володимирівку, а у 1714 та 1716 рр. – сл. Іванівку при Хавдіївському млині та сл. Михайлівку Тютюнниківську [1, с. 110]. Станом на 1726 р. йому належало у Домашлині 99 дворів "пахатных мужиков" та 24 двори городників. Володимирівка, Іванівка та Михайлівка налічували відповідно 35, 19 та 14 дворів [18, с. 264].
Але господарювання Полоницького у своїх маєтностях супроводжувалося численними зловживаннями та здирствами по відношенню до власних підданих. У 1715 та 1727 рр. домашлинці скаржились на нього за надмірні побори, відібрання ґрунтів та іншого майна [10, с. 37, 38; 9, с. 295].
У 1727 р. ГВК розглядала справу про навернення Полоницьким у підданство декількох домашлинських козаків. Всупереч наказу ГВК, він побив їхнього отамана Василя Ананченка, а потім погрожував сотнику Івану Сахновському та старшині, яка приїхала на скаргу отамана. За наказом ГВК Полоницького доставили до Глухова, де за подальшим слідством у нього хотіли відібрати Домашлин. Проте згодом залишили, присудивши тримати Полоницького "на армате" та стягнути з нього "навязки" в розмірі 40 коп на користь Ананченка та вдвічі більше за погрози сотнику [18, c. 143].
Низкою суперечностей було позначене повсякденне життя всередині самих старшинських родин. Так, у 1736 р. вдова Василя Полоницького Анастасія подавала скаргу на його старшого сина бунчукового товариша Володимира. Він проживав без дозволу в батьківському будинку. Перед цим Полоницький позбавив його права першості успадкування своїх маєтностей на користь середнього сина Михайла. Причиною цього був "блудний ексцесс", який Володимир вчинив зі своєю рідною сестрою Мариною [30, арк. 3]. Проте у 1744 р. за ним згадувалося 37 дворів та 2 млинових кіл. Його брати Михайло та Василь, військові товариші, володіли відповідно 35 та 24 дворами [37, с. 293].
Значковий товариш Іван Соколовський мав за дружину дочку бунчукового товариша Володимира Полоницького Марію, яка у 1763 р. поступилася йому вищезгаданою частиною с. Домашлина (13 дворів) та сл. Хавдіївкою [17, с. 173].

9. Кривошея В.В. Кривошея І.І. Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К., 2009.
17. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – К., 1914. – Т.IV.
35. Центральний державний історичний архів в м. Києві. – Ф.57. – Оп.1. – Спр. № 23.
21. Панашенко В.В. Бунчукові, військові і значкові товариші в Гетьманщині // "Істину встановлює суд історії". Збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. – К., 2004. – Т.2. – С.291–347.
1. Василенко Н.П. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка (1729 – 1730). – Чернигов, 1908. – Вып. III.
18. Мякотин В.А. Очерки социальной истории Украины в XVII–XVIII вв. – Прага, 1926. – Т.1. – Вып.ІІІ
10. Лазаревский А.Н. Малороссийские посполитые крестьяне. Историко-юридический очерк (1648 – 1783) // Записки Черниговского губернского статистического комитета. – Чернигов. – Кн.1
30. Центральний державний історичний архів в м. Києві. – Ф.51. – Оп.3. – Спр. № 3717
37. Число крестьянских дворов, находившихся во владении козацкой старшины в половине XVIII в. // Киевская старина. – 1891. – № 8. – С.284–298.

>> Ответ на сообщение пользователя valcha от 19 октября 2009 0:49

Кроме прежде найденных детей Михаила Федоровича: Андрея с женою его Матреною Ивановой и детьми Анной и Михаилом, была у него еще одна дочь, Юлия
О ней на днях на почту получила информацию от Валерии М. Она прислала и файлы записей в МК. По ним можно определить и примерную дату смерти моего двоюродного прадеда, Михаила Ф.

"......... Вчера решила погуглить фамилии жен всех мужчин в роду Проценко и наткнулась на ваш сайт. Я еще не все успела прочитать, тк нашла сайт поздно вечером.
О Хорошкевичах мне стало известно из метрической книги о бракосочетаниях 1890 года: дворянин Петр Данилович Проценко женится на умершего коллежского ассесора жителя села Орловки Михаила Федоровича Хорошкевича дочери Юлии, 23 года.
У Юлии и Петра рождается дочь Анна 27.01.1893.
Она в 1916 году женится на казаке Колбасе Иване Александровиче. Он партийный работник.
В 1928 году Анна умирает. У нее остается 2 детей — Александр 1916 г и Зинаида 1928 г (моя прабабушка). Колбаса Иван по всей видимости женится второй раз, перебирается в Чернигов и занимает уже видную партийную должность — торговый референт облпотребсоюза. Берет фамилию Ренард (видимо второй жены), которая достается и его детям.
Всем им сменили фамилию на Ренард.
В 1938 году Иван Ренард арестован по политической статье и умирает в тюремной больнице.
Дети остаются с мачехой. В 1941 году при эвакуации Зинаида теряет свою семью — город, в котором они оказались в ходе эвакуации, оказывается под бомбежками, и она, отправленная за водой в этот момент, не смогла найти в незнакомом ей разгромленном городе родных. Может они погибли, мы не знаем.
Зинаида оказывается в детском доме, который эвакуируют в Казахстан, в Караганду.
У Зинаиды рождается затем дочь, потом внучка, а потом и правнучка — я.
К сожалению, никаких фотографий не осталось по причинам, описанным выше.
Я даже до июня этого года не знала ни места рождения Зинаиды, ни имена ее родителей.
Все восстанавливаю по крупицам в архивах. Надеюсь сама найти какие-то фото и информацию о родителях - Проценко Анне и Колбаса Иване.
Вкратце, это все, что мне известно.

еще я сейчас занимаюсь изучением брата Зинаиды - Александра Ренард. с ним связана интересная история (см ссылку). Но о нем тоже крайне мало инфоримации"
https://stalingrad1942-1943.ru/index.php/node/2825

Прикрепляю присланные сканы МК и дерево

>> Ответ на сообщение пользователя valcha от 4 ноября 2025 11:41

Валерия, спасибо, что добавили мою историю! Будем на связи

Valerysk

Так Вы давно на форуме! А познакомились только сейчас, вот как бывает! Я посмотрела Ваши темы.

valcha написал:

[q]
1890 года: дворянин Петр Данилович Проценко
[/q]

Из Кривошея В.В. - Неурядова старшина Гетманщины

Проценко Дмитро (? – ран. 1726) – козак батуринський, мав млин в одне коло. Військовий товариш Ніжинського полку

Проценко Іван Степанович (1751 – ?) – син священика сосницького, військовий товариш Чернігівського
полку (1778). Д.: Христина N Янович, донька титулярного радника.

Проценко Роман – гонець гетьманський до Москви (1686, 1688, 1694), військовий товариш (? – 1688 –
1694 – ?).

Проценко Юхим – військовий товариш Прилуцького полку (1778), мешканець ічнянський.

? Політанський Григорій –.....гродський київський (1772 – 1776 – ?). Сотник вакансовий (1779). Підданих не мав. Д.: Євдокія Іванівна Проценко, донька померлого (1776) козелецького курінного отамана.

? Полянський Григорій – службу розпочав з 1755 р. полковим канцеляристом, писар сотенний кобизький
(з 1757.22.10.). Сотник малоросійський. Писар гродський (з 1777). Д.: Євдокія Іванівна Проценко, донька курінного отамана козелецького.

valcha написал:

[q]
Valerysk
[q]

1890 года: дворянин Петр Данилович Проценко женится на умершего коллежского ассесора жителя села Орловки Михаила Федоровича Хорошкевича дочери Юлии, 23 года.
[/q]

Поручители по жениху - дворянин города Нежина Федоръ Даниловъ Проценко и житель города Нежина крестьянинъ собственникъ Ананий Васильевъ Балабинъ
По невесте - города Чернигова мещанинъ Михаилъ Павловъ сынъ Клонотъ и дворянинъ села Орловки Акимъ Антониевъ сын Козловъ
[/q]