Милкович\Милькович Андрей Григорьевич

valcha написал:

[q]

Олексій Кузьмук. ПОМЕННИК МЕЖИГІРСЬКОГО МОНАСТИРЯ: ПУБЛІКАЦІЯ РУКОПИСНОЇ ПАМ’ЯТКИ XVII ст.арк. 208
Имена в помяннике:
Никифор, Параскевия, Мария, Агафия, Агафия, Мария, Василиса, Роман, Самуил, Елена, Иулиания, Любовь, Матрона, Василий, Агафия, Климентий, Михаил, Тимофей, Анна, Пелагея, Панкратий, Настасья, Пелагея, Ирина, Фома, Агафья, Агафья, Дмитрий, Мария, Христофор, Иоанн, Софья, Михаил

В сносках - на полях Климентий Милкович указан Боро(ш)ским старостой, а Михаил - Бебневским старостой из Прилук

Что это за Боро(ш)ское старовство - не знаю, м.б. от названия сел: Боровичи, Борки, с. Боровицы Луцкого у., Борщаговка Софійская на Мильковщине или имение Боротин "имѣнье вь Луцкомъ повѣтѣ дворянина господарскаго Ивашка Вороны, бывшее сначала кн. Ю. Жеславскаго, продавшаго его Жиду Луцкому Цхаку Левоновичу. И послѣ изгнанія Жндовы изь Литовскаго Княжества, король
Александрь даль Боротинь дворянину Сорокѣ, продавшому его сестренцу Федька Святоши. Когда Татары убили зтого сестренца, Ворона взяль за себя его жену, и король Александрь утвердиль за нимь это имѣнье"? - Из различных указателец к ЛМ и АЮЗР

[/q]

Практически все имена этого помянника совпадают с именами из помяника Киево-Михайловского (Златоверхого) монастыря (XVI-XVII вв.

.Чтения в историческом обществе Нестора летописца. - Киев: Унив. Тип.
Кн. 17 . - 1903.

Отдел ІІІ. Материалы.
Витте де Е. И. Древний помянник Киево-Михайловского (Златоверхого) монастыря (XVI-XVII вв.) / Е. И. де Витте. - С. 3-76 [346].
около 1619\1621 гг. Л. 75
Сноска 130 - поздняя приписка
Сноска 131 - написано другим почерком и чернилами

Род пна Ждана Ми(л)ковича, старосты Боуро(м)ско(го) и жоны его пнее Матроны Васильевны.

Помяни Ги дша рабъ свои(х): КлиментIя, младенца Михаила, Тимофея, Анны, Олены
Помяни Гди раба своего Андрея, Марию, Дмитрия, Зиновию, Iякова, Настасiю, Пара(с)ковею, Луки(р)ю, Гео(р)гия, Феодору, Овдотию, Ната(л)ю, О(к) синIю, Евгенiю, А(н)ну, Самойла, Василия, Васи(л)я, Андрея, Iоанна, Сiмеона, НастасIю, Есафа архимандрита, Есафа ски(м)ника, iнока Варлама, инокиню Со(ф)ю, инокиню ЕвпраксиюЮ инокиню Евксентию, ски(м)ницу Евфимию, Марфу ски(м)ницу, iнокиню Па(н)кратиiю, сщенного (Тимофея) iерея, Матфея, iнокиню Хриса(н)фию
Помяни Гди раба своего Iоанна, Марiю, Феодора, Никитоу, Захарiю, Анастасiю, Иоанна, инокиню Фенноу, Настасiю, (Петра бра (т) Любы

valcha написал:

[q]

Мілко Бивалкевич - на Кувечицьку землю з островом Смоліголовою, ур. Воротець та Семеничим борком,

[/q]

valcha написал:

[q]

Мілковичам та Морашкам - на різні частини Кувечицької землі.

[/q]

valcha написал:

[q]

Вже згадані бояри Мілковичі отримали право власності і на Кувечицький ґрунт (с. Кувечичі на р. Свішні),

[/q]

valcha написал:

[q]

Любецьке староство у XVI ст. (дивись карту на розвороті).
11...... Бивалковщина;
46. Кувечицька земля;

См. карту (скан)

У 1625 р. Я. Томашевський «на сей часъ будучимъ Намъстникомъ Любецкимъ, от Его Милости, вельможнаго Пана, Андрея Злочевскаго, Подстаростего Любецкого и Лоевского», затвердив продаж Андрієм Богдановичем Худоліем третини свого будинку з городом Ганні Семенівні Мілкевич (у тексті - «Млукевичовой»): «за копь три грошей льчби Литовской» (Милорадович Г.А. Любеч Черниговской губернии Городницкого уезда... -С.151.)

12 квітня 1634 р., перебуваючи у «військовому обозі», любецький шляхтич Лаврін Мілкович продав частину Кувечицької землі зем’янам Ждановичам. ( ЦДІАК України, КМФ-15, Оп.1, Спр.303, Документы из архивов Польской Народной Республики (п.п. XVII ст.), Арк. 399; Lustracya Dóbr Króla JMci w województwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem leżących... - S.207-208.

Одними з перших, у 1641 р. їздили «шукати правди» до Варшавського трибуналу Микола Мілкович разом з любецьким війтом Ярошем Пантелеевичем (РАДА. Ф.1343, Оп.ЗО, 4.2, Спр.3397, Дело о дворянстве рода Тупиц (1837-1844 гг.), Арк.7.)
Свої права на с.Смолиголівка (Мілковщизну та Смоличівку) підтвер­дили любецькі бояри Мілковичі. 16 червня 1658 р. Мілкивщини

valcha написал:

[q]

Урочище Уборок (Борки) було і на р. Пакулька. 1 серпня 1595 р. королівський привілей на ур. Борки, Кувечицьку землю та Будлянщину отримали нащадки шляхтича Мілка Бивалкевича зем’яни Богдан та Гаврило..

[/q]

Кезі. Село Чернігівського району. У XVII ст. входило до складу Скугаревського ґрунту (с. Скугарі) - родової маєтності шляхтичів Скугарів. Володільці: Скугар-Скварські, Посудевські (1693 р.), Микита Скугар (1703 р.), Полуботки (опісля 1703 р.), Любецький монастир Св. Антонія (1708 р.), священик Себирський (1779 р.), Силичі (початок XIX ст.).

Сірхове (Шерхово, Серхово, Серкі). Володільці: Сірховські, Масловичі, Кисловичі - за пожалуванням Сигізмунда II Августа (1548-1572рр.), Бивалкевичі, Богуші (1571 р.), Татарини-Міхнови (1598 р.), Києво-Печерський монастир - кінець XVI ст., Мілковичі та Сірховські (1616 р.), Шерховецькі (1622 р.), Бивалкевичі, Тарасевичі, Карповичі (1636 р.), Будлянські, Захличі (Богушевичі-Захличі) - XVII ст.

Брехуни (сучасне с. Березівка). Село Ріпкинського району Черні­гівської області. Родова маєтність любецьких бояр Брехунів, ....Володільці: шляхтичі Мілковичі - за привілеєм Сигізмунда II Августа (1548-1572 рр.),
Кувечичі. Село Чернігівського району. Родова маєтність шляхтичів Кувечицьких (Кувечичів, Болотовичів-Кувечичів, Болотовичів).
Володільці: шляхтичі Сибірські-Мілковичі (за привілеєм Сигізмунда II Августа 1571 р. (?), Кривичі, Болотовичі (1590 р.), Рев‘ячичі (XVI ст.), Мілковичі (Мілковичі-Зененкі) - за пожалуванням старости В. Хотимерського (1594 - 1611 рр.), Болотовичі-Кувечинські, Морашки
Мокрі Велички, Сухі Велички, Велички.
Володільці Величек та Величковщини: ......, Бивалкевичі, Козли (1696 р.), .......... Малковичі та Мілковичі (1707 р.), Троїцько- Іллінський монастир (1720 р.), .......

Москалі. ......Володільці: Ковтуновичі, Мілковичі-Зененкі (1661 р.), .....

Смолигівка (Смолиголівка). Володільці: Бивалкевичі, Мілковичі (1571 р.), Мілковичі, Фаї (1616 р.), .............

Губарі. Володільці: Савичі (1744 р.), Милорадовичі (1779 р.), Бовди (XVIII ст.), Полоницькі (XIX ст.).

Шумани. . Землями у селі володіли й козаки Полунецькі (1732 р.).

Уборок (Уборки). ....... 1 серпня 1595 р. королівський привілей на ур. Борки, Кувечицьку землю та Будлянщину отримали нащадки шляхтича Мілка Бивалкевича зем’яни Богдан та Гаврило.

Модзалевский, Лукомский. Герб Бывалкевичей и их потомков Милковичей..
У Полуницких свой герб.

А Груша
Просите и дано будет вам. Еще раз о заочных листах канцелярии ВКЛ


... В 1522 г. на вальном сейме в Городне было принято решение конфисковывать имения у подданных, не явившихся на господарьскую и земскую службу в установленное время и место, и жаловать эти именья
тем, кого будет рекомендовать наивысший гетман Константин Иванович Острожский. Выполняя свои обязанности, Острожский писал господарю, что дорогицкий мещанин Станислав Пидай (Пидайко) держит в заставе именье
Милковичи Дорогицкого повета, «близкость» земян Горбовских, но с того именья на господарьскую и земскую службу не выехал. В связи с этим гетман просил господаря дать указанное именье Станиславу Горбовскому 84, что и было сделано 85. В свою очередь к господарю обратился Станислав Пидай, объясняя свою неявку на службу тем, что его оставил в Дорогичине дорогицкий староста Пётр Станиславович стеречь пленённых москвичей. Заручившись поддержкой познаньского епископа Томицкого и некоторых пановрад ВКЛ, Пидай выпросил именье Милковичи назад 86. В ответ Горбовский сообщил господарю, что Пидай сам просил дорогицкого старосту, чтобы тот его оставил дома. На этом основании великий князь возвратил Горбовскому и его братаничам именье Милковичи и подтвердил это своим листом 87

84 LM–12. № 39. Р. 142 (1522).
85 LM–12. № 50. Р. 150 (1522).
86 LM–12. № 50. Р. 150 (1522).
87 LM–12. № 73. Р. 161–162 (1522)

повет Дорогицкий (Полесское воеводство), земля в пределах совр. Дрогичинского р-на, Брест. обл. Белоруссии

valcha написал:

[q]

Месяцеслов с росписью чиновных особ в государстве на лето 1775 г. Стр. 126 – профессоры университета и члены собрания университетского Иван Андреев сын Сибирский – кандидат медицины..

[/q]

A. M. Феофанов. СТУДЕНТЫ МОСКОВСКОГО УНИВЕРСИТЕТА...
Волков В.А., Куликова М.В. Московские профессора XVIII — начала XIX века:
Естественные и технические науки. М., 2003; ИМУ

СИБИРСКИЙ Иван Андреевич (1745-1783). С 27 ноября 1763 учился в разночинской гимназии. С 1764 студент. С 1770 кандидат медицины. С 23 января 1773 экстраординарный профессор, с 1788 на кафедре натуральной истории. Обладал слабым здоровьем и скончался от хронической болезни, не дожив до сорока лет.
РГАДА. Ф. 17. On. 1. Д. 41; Чистович А.Я. История первых медицинских школ в России. СПб., 1883;
Русские врачи-писатели; БЕ; РБС; Документы и материалы. Т. 3; c. 265