Поиск украинских предков 16-18 вв.

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

сестры И.Г.Григоровича Барского

Екатерина https://www.familysearch.org/tree/person/details/G8TG-MXZ

Дочь Григория Ивановича (+18.4.1737) и Марии Григорьевны (+20.10.1756).

"десятая и последняя Екатерина и та уже умре, а оставшиеся от нее дети и внуки служат в Гусарских полках офицерами".

дочь И.Г.Григоровича-Барского Евдокия https://www.familysearch.org/tree/person/details/GZBL-VX8

Евдокия (5.8.1766), муж поручик грек Пантелеймон Федорович

1766 года, Августа 5 дня, в третьем часе по полудню, в субботу, родилась дочь шестая, рождением четырнадцатая, под бегом луны в Стрельце, именем Евдокия.

1790 году, Июля 7 дня, выдана замуж Евдокия, за армейского поручика Пантелеймона Федоровича, Греческой нации.

P.S. Выяснилась фамлия П.Ф. - Паго! https://forum.vgd.ru/post/3104/122955/p4807987.htm#pp4807987 Внук генерал Дмитрий Федорович Паго.

Вторая загадка решена - Евдокия в замужестве - Паго.

Прасковья Барская и Феодора Прилуцкая действительно сестры!

Василий Власенко-Чишинич - в 1683 г. райца в Киевском магистрате (Родословная и доказательства о дворянстве Артиллерии отставного полковника Ивана Иванова сына Чишинича. Означенного Ивана Чишинича отец Иван Чишинич по представленным доказательствам в Киевское дворянское собрание, что предки его с 1683 года продолжали службу при Киевском магистрате: прадед райцею, дед и отец бурмистрами, а он Иван Чишинич в 20 день сентября 1783 года за его службу произведен войсковым товарищем, - внесен тамошней губернии в дворянскую родословную книгу во вторую часть. (Описание извлечено: из копии протокола Киевского дворянского собрания 1784 года мая 1 дня состоявшегося).)

Иван Яковлев Могилевец стр. (1745). https://www.familysearch.org/tree/person/details/G5KX-V3Z жена Ульяна Григорьева
Иван Яковлев Могилевченко мл. (1759-1778) https://forum.vgd.ru/post/3104/124492/p4044120.htm#pp4044120

Яков Могилевец - ктитор Николы Доброго ок. 1800 г.! Видимо я правильно угадал, что "Мошлювец" - это Могилевец!
https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B3%D0%BE
Двор Могилевца в 1786 г. https://www.familysearch.org/a...at=1807361

Вдова Могилевцева Пелагея Васильевна 46 л. в 1782 г.

в Исповедной росписи Киево-Подольской церкви за 1737 г. я нашел Семена Могилявца, причем фамилию трудно сразу разобрать и ее вполне могли прочитать как "Мошлювец"!
https://www.familysearch.org/a...at=1807361
Итак, у нас имеются Ияков Мошлювец (Могилявец?) и Семен Могилявец. А ищу я то ли Семена, то ли Якова Миславского. Неужели из этого прозвища и возникла фамилия Миславский? Не думаю.

вдова Анна Якимова Запорозчиха цеху перепечайского 50 л. в 1782 г. пожилица у Винара 2-я сказка № 184 сн. 283. Запорожчиха. Умерла в 1790-м. РС 1795 г. оп.14. сн. 547, л. 542. М.б. моя. В годе смерти в РС часто неточности! На соседних листах Иван Яковлевич Могилевец и Григорий Дмитриевич Чижевский (крестный Дамиана Миславского).

Запорожцем называли Михаила Гамалейника, его жена Анна - племянница Василия Гудимы. https://www.familysearch.org/a...cat=760044

Попельницька пишет, что жена Даниила Чишинича-Власенко Анастасия Васильевна - урожд. Тихонович, а ее брат П.Тихонович был бурмистром, чья усадьба досталась Роману Даниловичу (в Спасском приходе).
Р.Тихон'овича - священика
церкви Миколи Притиска"

Тихоновичі http://golubinski.ru/ap/tihonovich.html
Свій родовід Тихоновичі починали з бабки Тихона
Давидовича (що жив у другій половині XVII ст.) - Ганни
Юркової Іванічевої, власниці двору біля церкви Миколи
Притиска. Уперше її ім’я згадується в 1577 р. у зв’язку з
купівлею Г.Юрковою у В.Солтановича сіножаті за річкою
Почайною137. Можливо, Г.Юркова і В.Солтанович були
сусідами, тому і підписали вигідну їм обом угоду. До того ж одна з садиб Солтановичів (з 1666 р. - сотника
С.Туптала) розташовувалася поблизу церкви Миколи
Притиска, де і двір Г. Юркової та садиба її нащадка — Романа Т., священика церкви Миколи Притиска.
Спадкоємцями Тихона Давидовича стали син Іван Т.
і онуки, Іван (7—1725 рр.) та Василь (7—1721 рр.). Останній
у шлюбі з Оленою Василівною мав трьох синів — Петра
(7—1763 рр.), Романа (7 - до 1784 р.) та Федора (?-
1750 рр.) та двох дочок, Дар’ю та Анастасію.
Петро Т., багатий купець і бургомістр, у 1711 р. відбудував церкву Різдва. Разом з дядьком Іваном він привозив з Польщі (зокрема, з міста Шльонська) різний
крам. Обидва шлюби Петра Т. (з Агрипиною, дочкою війта П.Войнича, та з Христиною Мануйловою) були бездітні.
Від дядька Петро Т. успадкував «дідичні» двір у Притиско-Микільській парафії та сіножать за Почайною
(якими, можливо, володіли ще Г.Юркова та Тихон
Давидович), «плац» на «Великій мостовій вулиці» (Притискомикільській) поряд двору, придбаного в 1749 р.
223
у П. Войнича. Іван Т. передав племіннику також крамницю в «Кушнірському ряду» на ринку та хутір на Куренівці.
У 1753 р. Петро Т. придбав поряд «ґрунту», успадкованого від батьків, невеликий двір у парафії церкви
св. Костянтина та Олени.
Після смерті Федора, похованого біля церкви Миколи Притиска, Петро Т. успадкував братову частку: два
«городні плаци» за Воскресенською брамою та комору на
ринку у «Великому ряду».
Сестри Петра Т., Дар’я та Анастасія (дружини
ювеліра І.Равича та купця Власенка-Чишинича) дістали
у посаг по «плацу» та по коморі на ринку, у «Ряду великоруських купців». Дар’я Равич померла бездітною,
напевно, не мав дітей і Роман Т. Тому саме сини і дочки
Анастасії Власенко-Чишинич стали спадкоємцями
Петра Т., який також не мав нащадків.
Після смерті Петра Т. його друга дружина успадкувала хутір на Куренівці та два «куничних» двори (у Притиско-Микільській та Царекостянтинівській парафіях).
Іншу родинну нерухомість за рішенням суду одержали
племінники і племінниці Петра Т.: Роман, Іван та Федот
Власенки-Чишиничі, Тетяна Григоровичева, Агафія
Силенко-Нечаєва та Анастасія Галчевська138.
У «Відомості обліку дворів...» 1784 р. зазначений
двір {№ 1200, на плані 1803 р. — № 2775) удови колишнього бургомістра та священика церкви Миколи Притиска, Романа Т. Цю садибу, розташовану неподалік
церкви, можна визначити як «дідичний» двір Г.Юркової.
Його Роман Т. як останній, прямий нащадок Т., успадкував після смерті батьків, дядька та братів.
/////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////
Зять Романа Васильевича Тихоновича - свящ. Павел Алышевский.

Но по мере изучение родов своих предков Григорович-Барских, Чишинич-Власенко, Тихоновичей я обнаруживал все больше и больше ошибок в сведениях Попельницкой.
Вот, например, что мы узнаем из дела о наследстве Петра Васильевича Тихоновича.
1. Л. 17об. Документ, подписанный чиновниками магистрата, присутствовавшими при подписании завещания, во главе с райцей Федором Ризенко, сообщает, что наследство досталось Петру Васильевичу от деда Тихона Давидова. В тексте же Попельницкой сказано, что наследниками Тихона Давидовича был сын Иван и внуки Иван и Василий, сыном которого был Петр, т. е. Попельницкая вносит в генеалогию дополнительное колено, делая Василия внуком, а Петра правнуком, что не соответствует сведениям источника, на который она ссылается. Можно предположить, что она допустила ошибку или когда делала в архиве выписки, или потом при написании книги на основании своих выписок (сам часто пишу выписки неразборчиво, поэтому хорошо представляю, как могли случиться такие досадные ошибки).
2. Л. 101. Духовная (т. е. Завещание) матери Петра Васильевича. «Я Елена Тарасовна жена Васильева». Этот важный документ Попельницкая не заметила и называет ее в своем тексте ошибочно Оленой Васильевной. Действительно, во всех остальных документах она названа Еленой Васильевой, но и все остальные женщины, упоминающиеся в этих документах обычно прозываются не по отчеству, а по имени или фамилии мужа, напр. Татьяна Григоровичева.
3. Л. 96. Упоминается в 1740 г. покойный Петр Романович Тищенко и вдова (его? Или возм. соседка) Анастасия … Гроботиха с зятем Иваном.
4. Л. 99. Ульяна Ивановна — вдова Григория Романовича Тищенко. 1742 г.
5. Л. 103. а) Указано, что Анна Юркова Иванисова — прабабка Петра Васильевича Тихоновича. б) Документ о ее правах на сеножати от 1612 г.
6. Л. 117 об. Иван Тихонович умер в 1722 г. Попельницкая неправильно указывает 1725.

1742 Борисо-Глебский приход. У Кирилла Семенова Перепечайки родился сын Иоанн https://www.familysearch.org/a...cc=1503045

Василий Солтанович упоминается в связи с подтверждением собственности Анны Юрковны Иванисовой в 16-17 вв.

Солтановичі (Ал-беї)
Засновник родини, вірменський купець Солтан Ал-берич (Ал-бей), у 1492 р. одержав від уряду землі на Лівобережжі Дніпра та містечко Халеп’є під Києвом. У 1507 р. він — урядовий «товмач». Будинок «Єлбея» зазначає «Опис київського замку» 1552 р. Деякі зі шляхтичів Солтановичів-Халепських (або Ал-беїв) — нащадків С.Ал- бея, ще у XVII ст. вважалися вірменами. Один з них, Федір X., у 1622 р. був опікуном вірменської церкви Діви Марії"9.
З Солтановичів походили Іван С. — у 1575 р. «зем’янин» Київського повіту; Федір С. - у 1585 р. воло- димирський земський писар; Іван С. - у 1620 р. староста плесецький; Олександр С. — у 1622 р. намісник київського воєводи120. У першій чверті XVII ст. на вулиці Гнилій був розташований двір Марії Ал-беївни (у заміжжі — Товчихіної)121.
У 1660 р. київський полковник В.Дворецький заборонив вірменам (за сприяння гетьмана І.Виговського) повертатися до своїх осель. В 1666 р. колишню садибу С. поряд церкви Миколи Притиска одержав козацький сотник С.Туптало122.

Григорович-Барские, Миславские, Чишинич-Власенко, Тихонович, Иванисова