Алфавитный указатель киевских родственников и близких

Барский / Григорович-Барский, Сергей Николаевич (27.3.1868-1942) - Киевский университет 1889, Московское пехотное юнкерское
училище 1891. Полковник, командир 85-й артиллерийской бригады. В эмиграции в Югославии, член Общества
офицеров-артиллеристов. В Белой армии, потом в эмиграции. Сын Н. А. Григоровича-Барского.
Жена Кондратьева Ольга Ивановна (1870-1941). Дети: Георгий (Юрий) (1894-1980), Дмитрий (+1915), Николай (+1915), Ксения 9+1936).

Автор детской сказки, написанной для внучки Марины (Мары) Юрьевны, "Девочка с голубыми глазками (Марочкин сон)". https://www.rulit.me/books/ska...26734.html

Письмо Зиневичу в ГАРФ https://guides.rusarchives.ru/...antinovich

https://www.familysearch.org/tree/person/details/G8MC-3VT

Григорович-Барский Павел Павлович. Нужно выяснить родство. Возможно, сын Павла Николаевича Григоровича-Барского.

Даты жизни: 8.09.1892 - ?
Биография:
Православный. Сын потомственного дворянина Бобровского уезда. Холост. Образование: окончил 8 классов Ананьевской гимназии.
В кампании 1914 г. контужен.
Чины:
- нижний чин - с 27.09.1912.
- Прапорщик - с 12.12.1913.
- зачислен в запас армии 19.09.1913.
- призван из запаса 17.07.1914.
- Команд. ротой 250-го пехотного Балтинского полка - с 14.12.1914.
Награды:
не получал.
Дополнительная информация:
-Поиск ФИО по «Картотеке Бюро по учету потерь на фронтах Первой мировой войны 1914–1918 гг.» в РГВИА
-Ссылки на данную персону с других страниц сайта "Офицеры РИА"
Источники:
Список (по старшинству в чинах) генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам 250 пехотного Балтинского полка к 1 января 1915 года
Инкулец Ф.К. История 250-го пехотного Балтинского полка = Istoria Regimentului 250 Balta de Infanterie Basarabenii in razboiul mondial / Феодор К. Инкулец. – Кишинев : Б.и., 1921. – 36 с.

Григорович-Барський Павло Павлович (8 серпня 1887, м. Київ - ?) - підполковник Армії УНР.

Біографія
Закінчив Ананьєвську гімназію, юридичний факультет Київського університету. У 1911 р. вступив на військову службу однорічником 2-го розряду до 1-го піхотного Нєвського полку (Смоленськ), у 1912 р. витримав іспит на звання прапорщика запасу та повернувся на цивільну службу. У липні 1914 р. мобілізований до 250-го піхотного Балтинського полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У лютому 1915 р. потрапив до німецького полону. Останнє звання у російській армії - поручник.

У 1916 р. став одним з засновників гуртка офіцерів-українців у таборах для військовополонених російської армії у Німеччині. У 1917 р. був одним з організаторів Українського полку ім. Т.Г. Шевченка, з військовополонених-українців, а у січні 1918 р. - 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. У січні-квітні 1918 р. обіймав посади командира куреня та помічника командира 2-го Українського (Синьожупанного) полку військ Центральної Ради. По розформуванні німцями 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії у квітні 1918 р. працював завідувачем юридичним відділом Всеукраїнської спілки земств, головою якої деякий час був С.В. Петлюра. У листопаді 1918 р. - уповноважений Національного союзу з організації повстання проти П.П. Скоропадського у Літинському повіті. З грудня 1918 р. - голова липовецького повітового суду. З червня 1919 р. - командир кінної сотні у загоні повстанського отамана Я. Шепеля, який згодом влився до складу Дієвої армії УНР. З жовтня 1919 р. начальник Охорони Головного Отамана, з 1 серпня 1920 р. - помічник коменданта комендатури штабу Армії УНР. У 1920-30-х рр мешкав на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

Вшанування пам'яті

Пам'ятник старшинам Армії УНР уродженцям м. Києва на якому викарбувано ім'я Павла Григоровича-Барського
28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам’ятник «Старшинам Армії УНР – уродженцям Києва». Пам’ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Павла Григоровича-Барського.

Джерела
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Григорович-Барский, Василий Михайлович (1.5.1857) - сын Михаила Ивановича Григоровича-Барского.
Жена Надежда Григорьевна Скалозубова (1862). Дети: Константин (26.21881-24.6.1936), Евгения (24.12.1883), Дмитрий (20.10.1886), Наталья (1891), Олег (4.2.1898).

https://www.familysearch.org/tree/person/details/G8SP-Q43

Григорович-Барский, Михаил Иванович (6.9.1799-19.3.1887, Житомир) - поручик, сын И. И. Григоровича-Барского.
Жена - Евдокия Ивановна Баранова (1830). Дети: Надежда (30.5.1854), Василий (1.5.1857).

https://www.familysearch.org/tree/person/details/GZT6-XK6

Барский / Григорович-Барский, Степан Иванович (1814-1.7.1852) - сын Ивана Александровича Григоровича-Барского.

Жена Ирина Леонтьевна (1829). Дети: Козьма (1847), Иван (1849-1852), Павел (1851-1851).

https://www.familysearch.org/tree/person/details/GZBD-9GZ