БЕЛОЦЕРКОВСКИЙ ПОЛК (1648-1712)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Присяжные книги 1654 г. Белоцерковского и Нежинского полков.Ю.Мицик, М. Кравец. Киев. 2003 г.

Или тут (есть поиск) Присяжные книги 1654 г. Белоцерковского и Нежинского полков.Ю.Мицик, М. Кравец. Киев. 2003 г..

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ПОЛК
(1648-1674; 1702-1712)
===========================

Полк належить до найдавніших козацьких військово-адміністративних формувань. Існував ще в першій половині XVII століття. У той час Білоцерківський козацький полк Речі Посполитої очолювали полковники Люторенко Яцина, Дацько (1632), Клиша Яків [Васильович] (1632-1637), Сакун Василь (1637-1638), а від 1638 p., згідно з "Ординацією", Станіслав Канівський.
З початком повстання Б. Хмельницького білоцерківське козацтво взяло у ньому участь і полк став складовою частиною Війська Запорозького. На його території сформувалося фактично два полки - Білоцерківський (2214 козаків) і Паволоцький (776 козаків). Останній очолював полковник Іван Куцевич-Миньківський. Але за Зборівською угодою 1649 р. їхні сотні об'єднали в один Білоцерківський полк (2990 козаків). Щоправда, після Білоцерківської угоди, восени 1651 p., він таки розділився на два - Паволоцький став самостійним підрозділом.
Полковим центром у 1648-1674 pp. було місто Біла Церква - нині районний центр Київської області. А від 1674 і до 1677 р. містечко Богуслав, тепер теж районний центр Київської області. Очолював полк у 1676-1677 pp. Григорій Коровка-Вольський.
Полк охоплював територію Білоцерківського староства Київського воєводства, котре до 1648 року було королівщиною, тобто державною власністю. Межував з Київським, Канівським, Корсунським, Уманським та Кальницьким полками.
За Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року козаки полку розписувалися не за сотнями і сотенними територіями на чолі з сотниками, а прикріплювалися до містечок у різній кількості - від 19 осіб до 1044. Всього нараховувалося 23 підрозділи загальною кількістю 2990 козаків. За місцями дислокації і кількістю особового складу розподіл полку був таким:
Антонів - 70 козаків;
Бишів - 69;
Біла Церква - 1044;
Боярка - 30;
Брусилів - 19;
Вільня - 19;
Вільховець - 100;
Водотиїв - 22;
Войташівка - 39;
Германівка - 100;
Дідівщина - 50;
Івниця - 50;
Кам'яний Брід - 30;
Карабчиїв - 20;
Коростишів - 90;
Паволоч -100;
П'ятигори - 122;
Рожів - 50;
Сквира - 30;
Торчиця - 100;
Фастів - 100;
Ходорків - 48;
Чорна Кам'янка - 688.

Дідівщина і Рожів були зруйновані шляхтою у 1651-1653 pp. У 1654 році згадуються сотенні підрозділи також у Таращі, Насташці, Ківшуватій, Лісовичах, Ольшаниці, Синяві, Ставищах, Трилісах, Шавулисі, Білій Церкві, Боярці, Вишеві, Кам'яному Броді, Вільховці, Чорнім Кам'янці, Рокитному, Германівці та Фастові. Всього полк мав тоді 3048 козаків і 22 сотні.
Згідно з присяжними списками 1654 року до Паволоцького полку відійшли містечка Паволоч, Антонів, П'ятигори, Сквира, Торчиця, Карабчиїв, Ружин, Володарка, Лобачів.
Від 1663 і до 1674 років полк змінював територію і сотенний склад, знаходячись під юрисдикцією правобережних гетьманів Павла Тетері (1663-1665) та Петра Дорошенка 1665-1674). Входив до вілаєта останнього у 1668-1674 pp. За Андрусівською угодою 1667 р. мав відійти до Речі Посполитої. Після захоплення у 1674 р. за Журавненською угодою території Білоцерківщини поляками Білоцерківський полк занепав, а населення масово виселялося на Лівобережжя. Хоча як військовий підрозділ у складі гетьманату П. Дорошенка він протримався до 1676 року, коли був ліквідований і в такій якості.
Відновити полк у 1681 р. намагався пропольський гетьман Степан Куницький, проте зазнав невдачі. Від 1702 р. і до 1712 р. Білоцерківським називався також колишній Фастівський полк, коли його центр перемістився до Білої Церкви (у 1702 p.).
У 1712 році, після Прутського миру Росії з Туреччиною, Білоцерківський (Фастівський) полк було ліквідовано, а козаків на чолі з полковником А. Танським переведено на Лівобережжя і розселено в тамтешніх полках і сотнях. Основна їхня маса осіла в Батуринській сотні Ніжинського полку та Сміленській сотні Лубенського полку.
===================================

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 42-43.

Филипп Белоцерковский, брат Федора Наливайко (повешенного во Владимире 5 января 1609 года), упоминается в 1612 году, в полку Петра Велегловского

Кто владеет информацией о Ставищенской сотне в период до 1665 года, когда Ставище было сожжено и о Юзефе Лозка. Интересует любая информация.

С уважением, Виктор.

Viktor-spb написал:

[q]
Кто владеет информацией о Ставищенской сотне в период до 1665 года
[/q]

СТАВИЩАНСЬКА СОТНЯ
(1651-1674; 1685-1712 pp.)
==========================

Уперше згадана у списках 1654 р. як військово-адміністративний підрозділ Білоцерківського полку з такою старшиною: отаман Кулик Василь; осавул Андрій Данилович; писар Римаренко Іван; хорунжий Гусенко Семен. Хоча відомо, що у 1652 p., після Білоцерківської угоди, ставищанський отаман (сотник) Герасим Кондратьев (Кіндратович) з козаками переселився на Слобожанщину, заснував місто Суми і поклав початок династії сумських полковників Кондратьєвих.

Сотня існувала у складі Білоцерківського полку до його ліквідації у 1674 р.
У 1685-1702 pp. - сотенний підрозділ Богуславського полку, а в 1702-1712 pp. - знову Білоцерківського. Більш точних даних наразі бракує.

Сотники:
Степан Давидович (1654).
Лобачевський Семен (1659).
Серафимович Мартин (1692).

Сотенний центр: містечко Ставища, тепер - селище Ставище на Гнилому Тікичі, районний центр Київської області.
===========================
Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С.206

ДЕЩО З МОСКОВСЬКОЇ ПЕРЕПИСИ 1654 р.
Найдокладніша перепись Білоцерківського полку.
З містечок полка звертають на себе увагу: Ставище — коло міста палісад, в нім 2 башти проїзжі, на одній вартова вишка (“чердак”), дві башти глухі, двоє воріт просто в стіні. До сеї стіни прироблений замочок з таким же палісадом, з одною баштою проїзжою і одною глухою. Гармата тільки одна справна, мідяна, велика, калібер 3 гривенки, а дві залізні попсовані; олива 4 пуди, пороху 50 пудів. Соборна церква Трійці, 5 приходських (аж дві архистратига Михаїла!). Козаків заприсяжено 312 (сотник, отаман, осавул). Міщан 365 (намісник, війт і 3 бурмистри).

До 1655 года Герасим Кондратьевич служил казацким атаманом в местечке Ставищи Белоцерковского полка. 26 апреля 1655 года, с группой казаков-переселенцев из местечка Ставищи Белоцерковского полка, отправил челобитную царю Алексею Михайловичу с просьбой основать город на его нынешнем месте: «Бьют челом … бедные и разорённые от ляхов и татар г. Ставища черкасы атаман Герасимка Кондратьев и рядовые казаки, всех 100 человек… пришли мы из-за Днепра… с женишками и детишками и пришед стали на Псле реке подле речки Сум…». (Так пишет протоиерей Александр ДВИНЯТИН в книге «Я кличу живых, я плачу за мёртвыми»). Но Герасим Кондратьевич не числится ни в одном казачьем реестре.

Селяни та козаки містечка взяли активну участь у визвольній війні 1648 — 1654 рр. Ще до початку загальнонародного повстання сюди прибув один з посланців Богдана Хмельницького — Ярема Кончевський, який дістав завдання встановити контакт з населенням Наддніпрянщини. За його свідченням «містечко Ставище запевнило козаків, що міські гармати не будуть їм шкодити».

Герб Белоцерковский.

Я нашёл информацию о Юзефе Лозка и понимаю, что он владел другим Ставище, которое находится в Попелянском районе Житомирской области. Эта информация про село Високе Черняхівського району:
На жаль, відомостей про село Високе аж до ХVІ ст. немає. Лише в 1584 році село стає офі-ційно відомим в складі Речі Посполитої. В даний час село належало мозирському маршалку Юзефу Лозці. Пізніше, а точніше в 1645 році, Юзеф Лозка дарує села Високе і Забріддя своїй дружині Гамиці Раєвній. «Дарственна» Високого включала в себе 1206 десятин землі і близько 70 селянських дворів. Є відомості, що до 20 років XIX століття село належало графам Ходкевичам.
Источник информации: " Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл
Село Ставище, нынешнего Попелянского района Житомирской области, так же принадлежало графам Ходкевичам. Многие (ошибочно) Ходокевичей приписывают к селу Ставище, ныне Ставищенского района Киевской области, которое в 17 веке было одним из важных центров казачества.

Описанiе малороссiйских городовъ, мђстечекъ и селъ Бђлоцерковскаго полка съ переписью жителей, приведенныхъ къ присягђ на вђрность царю Алексђю Михайловичу.*

Бђлоцерковскiй полкъ.

Лђта 7162 (1654 г.) генваря въ 13 день, по государеву цареву и великого князя Алексђя Михайловича, всеа Русiи, и по наказу ближняго боярина и намђстника тверского Василья Васильевича Бутурлина съ товарыщи, столникъ Леонтей Ларiоновъ сынъ Лопухинъ да подьячей Яковъ Портомоинъ привели къ вђрђ, по непорочной евангельской заповђди, у Бђлыя Церкви и бђлоцерковского полку въ городђхъ шляхту, и сотниковъ, и атамановъ, и ясауловъ, и казаковъ, и мђщанъ; а кого имяны у Бђлыя Церкви и бђлоцерковского полку въ городђхъ шляхты, и сотниковъ, и атамановъ, и ясауловъ, и казаковъ, и мђщанъ къ вђрђ привели, и каковы тђ городы, и на которыхђ рђкахъ, и сколько въ которомъ городђ церквей, и которые во имя, и что около тђхъ городовъ какихъ крђпостей и въ нихъ наряду, и зелья и свинцу, и то писано въ сђхъ книгахъ порознь по статьямъ.
Городъ Бђлая Церковь на рђкђ на Poсђ. Около посаду 2 острога стоячихъ; но большому острогу 4 башни прођзжихъ съ вороты, 4 башни глухихъ; но другому острогу башня прођзжая съ вороты, да башня глухая. Да къ тђмъ же острогамъ придђланъ третей неболшой городокъ со стоячимъ же острогомъ. А по острогу башня прођзжая съ вороты, 3 башни глухихъ. А по тому острогу наряду: въ прођзжихъ воротахъ 3 пищали мђдныхъ, ядромъ по. двђ гривенки; 2 пищали желђзныхъ оковницъ, ядромъ по полугривенкђ; да на той же башнђ пищаль мђдная 12 пядей, ядромъ в 5 гривенокъ; въ глухихъ въ 3-хъ башняхъ по пищали желђзной, ядромъ тђ. пищали по 2 гривенки; да по стђнамъ 7 пищалей, и въ трмъ числђ 3 пищали мђдныхъ, на одной пищали вылитъ образъ пречистые Богородицы съ Превђчнымъ Младенцемъ, по сторонамь два ангела держатъ вђнецъ надъ главою у Царицы; ядромъ пищали по 2 гривенки; 3 пищали желђзныхъ, ядромъ по полуторђ гривенкђ; пищаль желђзная огненая. Да въ томъ же городђ, въ казенныхъ анбарахъ наряду: въ 1-мъ анбарђ: 3 пищали мђдныя, ядромъ по 2 гривенкђ, изъ нихъ одна испорчена; пищаль мђдная полковая, ядромъ въ гривенку; 2 пищали желђзныхъ въ станкахъ на колесахъ, ядромъ по днђ гривенки; 50 пищалей желђзныхъ затинныхъ, ядромъ по полугривенкђ; 1000 ядеръ желђзныхъ болшихъ и малыхъ; 300 зарядовъ съ пулками, готовыхь, къ затиннымъ пищалемъ. Въ другомъ анбарђ: 6 пищалей мђдныхъ, ядромъ по 2 гривенки; 2 пищали желђзныхъ, ядро пъ пол. 2 гривенк. Въ третьемъ анбарђ: 20 пищалей желђзныхъ оковницъ въ станкахъ, ядромъ по полугривенкђ, 2500 ядеръ желђзныхъ болшихъ и малыхъ, 3 бочки зелья пушечнаго, вђсомъ по 15 пудъ въ бочкђ, п того 44 пудъ. Бочка селитры, вђсомъ въ 20 пудъ.
Въ городђ жъ соборная церковь Преображенiе Господне, да вь предђлђ святыхъ чюдотворцевъ и бесребренникъ Козмы и Домiяна. Приходцкiе церкви: церковь Рождество Христово. Церковь Троицы Живоначальныя. Церковь Успенiя пресвятыя Богородицы. Церковь святыхъ верховныхъ апостоловъ Петра и Павла. Церковь святаго Андрея Первозванного. Церковь чудотворца Николая.
Бђлцерковскiе шляхта и казаки и мђщани приведены къ Bђpђ у Бђлые Церкви въ соборной церквђ всемилостиваго Спаса:
Шляхта—Ларiонъ Яковлевъ сынъ Студенецкiй. Василiй Яковлевъ сынъ Бовъшъ. Савостьянъ Марковъ сынъ Ененковъ. Иванъ Семеновъ сынъ Каменецкiй. Степанъ Лукьяновъ сынъ Яблонскiй. Василей Ивановь сынъ Контевъ. Трофимъ Агаповъ сынъ Мокђевской. Өедоръ Ивановичъ сынъ Мокђевской. Василей Степановъ сынъ Трущинскiй. Висилей Еремеевъ сынъ Ничаговскiй. Павелъ Өедоровъ сынъ Cтpиxoвскiй. Левонтей Васильевъ сынъ Стряховскiй. Михайло Яковлевъ сынъ Мокђевской. Онтонъ Яковлевъ сынъ Мокђевской. Степанъ Яковлевъ сынъ Мокђевской. Григорей Офросимовъ сынъ Мокђевской. Иванъ Яковлевъ сывъ Мокђевской Степанъ Ивановъ сынъ Мокђевской Өедоръ Ивановъ сынъ Мокђевской. Тимөей Григорьевъ. Петръ Яковлевъ. Дмитрей Ивановъ сынъ Лунковскiй. Ефимъ Ивановъ сынъ Нагорной. Власъ Ондреевъ сынъ Грибня. Иванъ Кондратьевъ сынъ Тишковъ. Лаврентей Петровъ сынъ Кочкилда. Леонтей Еремђевъ. Романъ Миколаевъ сынъ Мокђевской. Өедоръ Петровъ сынъ Тарасенко. Еремђй Лукьяновъ сынъ Яблонскiй. Иванъ Северьяновъ сынъ Затинкинъ. Степанъ Яковлевъ сынъ Шимоновскiй. Михайло Ивановъ сывъ Ходаръ. Самойла Медуховскiй. Василей Наумовъ сынъ Занкђвской. Павелъ Кондратьевъ сынъ Тишковъ. Илья Ивановъ смвъ Янчаговскiй. Всего шляхты 38 человђкъ.
Казаки. Наказной полковникъ Данила Гиря. Ясаулъ войсковой Осипъ Григорьевъ. Сотникъ Семенъ Марченко. Судьи войсковые: Яковъ Климовъ. Матвђй Положной. Обозной Иванъ Полежай. Голова у наряду Ондрей Любарской. Рядовые- Иванъ Герасимовъ. Григорей Деркаченко. Василей Горбунъ и прочiе (слђдуютъ ихъ имена и фамђлiи).
Всего бђлоцерковскихъ казаковъ 991 чел.
Того жъ города мђщани:
Войтъ Еремђй Ондреевъ. Буймистры: Прохоръ Мартыновъ. Флипъ Протасовъ. Рядовые: Власъ Протасовъ. Наумъ Яковлевъ...
Всего бђлоцерковскнхъ мђщанъ 120 человђкъ. И всего бђлоцерковскихъ шляхты и казаковъ и мђщанъ 1149 человђкъ.
Городъ Ставища, на рђкђ на Гнилой Тикичђ. Ококо посаду стоячей острогъ, а ро острогу 2 башни прођзжихъ съ вороты, на одной башнђ караулной чердакъ, 2 башни глухихъ. Да на острогђ жъ 2 ворота. Да къ тому жъ острогу придђланъ другой городъ, ставленъ стоячимъ же острогомъ; по немъ башня прођзжая да башня глухая. Въ том же городђ наряду: пищаль мђдная болшая, на ней змђй, ядромъ въ 3 гривенки; 2 пищали желђзныхъ порченныхъ; свинцу 40 пудъ, зелья 50 пудъ.
Въ городђ жъ соборная церковь Троицы Живоначалные. Приходцкiе: церковь пречистые Богородицы Покрова. Церковь Преображенiе Господне. Церковь пречистые Богородицы Одегитрея. 2 церкви архистратига Михаила. Того жъ города казаки приведены къ вђрђ въ соборной церквђ: сотник Степанъ Давыдовъ. Атаман Василей Куликъ. Есаулъ Ондрюшко Даниловъ. Хоружей Семенъ Гусенко. Рядовые: писарь войсковой Иванъ Рыморинъ (Слђдуютъ имена**). Всего казаков 312 человђкъ. Того жъ города мђщаня: намђстникъ Алексанръ Яблонскiй. Войта Левъ Карповъ. Буймистры: Демьянъ Алексђевъ. Кирило Журбинскiй. Рядовые: (слђдуютъ имена). Всего мђщанъ 365 человђкъ. Обоего ставискихъ казаковъ и мђщанъ приведено къ вђрђ 677 чел.

* Изъ X тома Актовъ, относящихся къ исторiи Южн. и Запад. Россiи, изданныхъ Геннадiемъ Карповым.
** Далђе имена рядовыхъ казаковъ и мђщанъ пропускаются.

Карта Белоцерковского полка.

[ Изображение на стороннем сайте: a8f25c2ff65ft.jpg ]

Но вотъ наступила Хмельнищина, и туть Бђлой-Церкви выпадаетъ жребiй быть одной изъ самыхъ видныхъ исторических мђстностей. В 1648 году послђ пораженiя Хмельницкимъ польскаго войска подъ Корсуномъ и плђна обоихъ польскихъ гетмановъ, побђдитель заложилъ свой станъ подъ Бђлою-Церковью, …сюда приходили каждый день отовсюду громады народа, который хотђлъ тогда весь окозачиться … здђсь Богданъ Хмельницкiй организовалъ ихъ въ полки, назначалъ полковниковъ и прочихъ козацкихъ старшинъ. …
Однимъ изъ этихъ полковъ былъ полкъ бђлоцерковскiй На послђдовавшей въ 1649 году битвђ противъ поляковъ подъ Зборовомъ этотъ полкъ оказался и многолюднымъ и сильнымъ. Съ этихъ поръ Бђлая-Церковь съ ея территорiею становится подъ управленiе козацкого полковника вмђсто прежнихъ старостъ, какъ было подъ польскою властiю. Первым бђло-церковскимъ полковникомъ былъ Гиря, но онъ былъ не долго. Уже въ 1651 г. является тамъ полковникомъ Михайло Громыка.

Источник информации: ежемђсячный историческiй журналъ «Кiевская старина», томъ II, май 1882 г.

Михайло Громыка в алфавитном списоке показаченной шляхты Белоцерковского полка отсутствует. Есть только Громика Василь, Григорій, (Полкова сотня). Какой Гиря в тексте к сожалению несказанно, возможно Гиря Данило, (Полкова сотня).

Личный состав малороссийской козацкой старшины в 1725 году.
«Ведение о действительных полковой, сотенной и городовой старшине, в полках малороссийских обретающихся; о наличных и отлучных, и в которих имянно каких чинов неопределено».

Полк Миргородский. Сотне Белоцерковской.

Действителний сотник Иван Ярослав, которий отправлен сего 1725 году коммандиром над козаками полку того в Гилянский поход,
Наказний сотник в место его Ярослава Тихон Лукяненко,
Данина (sic) Василенко атаман,
Василь Захариев писарь,
Григорий Нечаенко хоружий,
Семен Карпенко войт.

✔️ Диалоговая тема для обсуждений.