БЕЛОЦЕРКОВСКИЙ ПОЛК (1648-1712)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Присяжные книги 1654 г. Белоцерковского и Нежинского полков.Ю.Мицик, М. Кравец. Киев. 2003 г.

Или тут (есть поиск) Присяжные книги 1654 г. Белоцерковского и Нежинского полков.Ю.Мицик, М. Кравец. Киев. 2003 г..

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ПОЛК
(1648-1674; 1702-1712)
===========================

Полк належить до найдавніших козацьких військово-адміністративних формувань. Існував ще в першій половині XVII століття. У той час Білоцерківський козацький полк Речі Посполитої очолювали полковники Люторенко Яцина, Дацько (1632), Клиша Яків [Васильович] (1632-1637), Сакун Василь (1637-1638), а від 1638 p., згідно з "Ординацією", Станіслав Канівський.
З початком повстання Б. Хмельницького білоцерківське козацтво взяло у ньому участь і полк став складовою частиною Війська Запорозького. На його території сформувалося фактично два полки - Білоцерківський (2214 козаків) і Паволоцький (776 козаків). Останній очолював полковник Іван Куцевич-Миньківський. Але за Зборівською угодою 1649 р. їхні сотні об'єднали в один Білоцерківський полк (2990 козаків). Щоправда, після Білоцерківської угоди, восени 1651 p., він таки розділився на два - Паволоцький став самостійним підрозділом.
Полковим центром у 1648-1674 pp. було місто Біла Церква - нині районний центр Київської області. А від 1674 і до 1677 р. містечко Богуслав, тепер теж районний центр Київської області. Очолював полк у 1676-1677 pp. Григорій Коровка-Вольський.
Полк охоплював територію Білоцерківського староства Київського воєводства, котре до 1648 року було королівщиною, тобто державною власністю. Межував з Київським, Канівським, Корсунським, Уманським та Кальницьким полками.
За Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року козаки полку розписувалися не за сотнями і сотенними територіями на чолі з сотниками, а прикріплювалися до містечок у різній кількості - від 19 осіб до 1044. Всього нараховувалося 23 підрозділи загальною кількістю 2990 козаків. За місцями дислокації і кількістю особового складу розподіл полку був таким:
Антонів - 70 козаків;
Бишів - 69;
Біла Церква - 1044;
Боярка - 30;
Брусилів - 19;
Вільня - 19;
Вільховець - 100;
Водотиїв - 22;
Войташівка - 39;
Германівка - 100;
Дідівщина - 50;
Івниця - 50;
Кам'яний Брід - 30;
Карабчиїв - 20;
Коростишів - 90;
Паволоч -100;
П'ятигори - 122;
Рожів - 50;
Сквира - 30;
Торчиця - 100;
Фастів - 100;
Ходорків - 48;
Чорна Кам'янка - 688.

Дідівщина і Рожів були зруйновані шляхтою у 1651-1653 pp. У 1654 році згадуються сотенні підрозділи також у Таращі, Насташці, Ківшуватій, Лісовичах, Ольшаниці, Синяві, Ставищах, Трилісах, Шавулисі, Білій Церкві, Боярці, Вишеві, Кам'яному Броді, Вільховці, Чорнім Кам'янці, Рокитному, Германівці та Фастові. Всього полк мав тоді 3048 козаків і 22 сотні.
Згідно з присяжними списками 1654 року до Паволоцького полку відійшли містечка Паволоч, Антонів, П'ятигори, Сквира, Торчиця, Карабчиїв, Ружин, Володарка, Лобачів.
Від 1663 і до 1674 років полк змінював територію і сотенний склад, знаходячись під юрисдикцією правобережних гетьманів Павла Тетері (1663-1665) та Петра Дорошенка 1665-1674). Входив до вілаєта останнього у 1668-1674 pp. За Андрусівською угодою 1667 р. мав відійти до Речі Посполитої. Після захоплення у 1674 р. за Журавненською угодою території Білоцерківщини поляками Білоцерківський полк занепав, а населення масово виселялося на Лівобережжя. Хоча як військовий підрозділ у складі гетьманату П. Дорошенка він протримався до 1676 року, коли був ліквідований і в такій якості.
Відновити полк у 1681 р. намагався пропольський гетьман Степан Куницький, проте зазнав невдачі. Від 1702 р. і до 1712 р. Білоцерківським називався також колишній Фастівський полк, коли його центр перемістився до Білої Церкви (у 1702 p.).
У 1712 році, після Прутського миру Росії з Туреччиною, Білоцерківський (Фастівський) полк було ліквідовано, а козаків на чолі з полковником А. Танським переведено на Лівобережжя і розселено в тамтешніх полках і сотнях. Основна їхня маса осіла в Батуринській сотні Ніжинського полку та Сміленській сотні Лубенського полку.
===================================

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 42-43.

Боярська сотня

Покозачені шляхтичі:
Гиря Федір
Дащенко Грицько
Демехненко Гринь
Медвенський Василь
Спичинський Олекса
Спичинський Кость
Спичинський Кузьма
Чиж Харко

Боярські сотники:
Валобородько Іван (1649) ?,
Дементієв Григорій (? – 13 січня 1654 – ?)

Отамани:
Гиря Федір (? – 1649 – 1654 – ?)

Писарі:
Семенів Яків (? – 1654 – ?)

Осавули:
Різник Хома (? – 1654 – ?)

Хорунжі:
Солошин Іван (? – 1654 – ?)

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 41.

Антонівська сотня

Кількість козаків: 70
Кількість шляхтичів: 11
Частка шляхтичів: 15,7 %

Покозачені шляхтичі:
Балвер Гнат
Березовський Влас
Величченко Тиміш
Величченко Тишко
Войтенко Василь
Коробка Іван
Москаленко Степашко
Носаченко Мисько
Петрашевський Сеско
Силка Василь
Шкарупа Гаврило.

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 41.

Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець; Ред. кол. П. С. Сохань (голова), В. А. Брехуненко (відп. секр.), О. О. Маврін, Г. К. Швидько. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського; Національний університет "Києво-Могилянська академія”; Ніжинська міська рада. – К., 2003. – 349 с.
http://resource.history.org.ua/item/0008997

П'ятигірська сотня

Кількість козаків: 122
Кількість шляхтичів: 12
Частка шляхтичів: 9,8 %

Покозачені шляхтичі:
Борбовецький (мабуть, Горбовецький) Лук'ян
Горбовицький Лесько
Лисовець Данило
Лобода Трохим
Рапецький Мисько
Рудицький Лукаш
Селський Остап
Скиба Андрушко
Сушковський Пархом
Троцький
Турленко Ілляш
Турленко Герасим

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 42.

Добрый вечер. Подскажите пожалуйста, не попадалась ли кому в списках имен Белоцерковского полка и возможно Роживской сотни казака с фамилией Токарский? И могло ли такое быть? Восстановил своих предков проживавших в местечке Рожев, ныне Макаровского района Киевской области, до 1796г. ранее записей нет. Благодарю за любой ответ.

Алексей МТ написал:

[q]
Добрый вечер. Подскажите пожалуйста, не попадалась ли кому в списках имен Белоцерковского полка и возможно Роживской сотни казака с фамилией Токарский? И могло ли такое быть? Восстановил своих предков проживавших в местечке Рожев, ныне Макаровского района Киевской области, до 1796г. ранее записей нет. Благодарю за любой ответ.
[/q]

Добрый вечер!
У В.В. Кривошея в прошлогоднем издании "... Белоцерковский полк" Токарский отсутствует.

Алексей МТ написал:

[q]
Подскажите пожалуйста, не попадалась ли кому в списках имен Белоцерковского полка и возможно Роживской сотни казака с фамилией Токарский?
[/q]

Скорее всего Токар(ским) он стал позднее

Есть у Кривошеи В.В. в "Неурядовой старшине Гетманщины.....", изд. 2009 г., но в другом полку - Лубенском

Токар Григорій (1747 – ?) – абшитований значковий товариш Лубенського полку (1787), мав 3 підданних у 1 місті.

Токар Кирило (1717 – ?) – абшитований військовий товариш Лубенського полку (1787) Внесений до ІІ частини родовідної книги Чернігівського намісництва. Д.: Настасія N Кондратьєва, донька козака.

Токаревський Юрій (? – ран. 1752) – значковий товариш Лубенського полку. Проживав у с. Самбросівці
Цибулівської сотні.

Сквирська сотня

Кількість козаків: 30
Кількість шляхтичів: 5
Частка шляхтичів: 16,6 %

Покозачені шляхтичі:
Бармацький Василь
Войтченко Андрій
Гамановський Іван
Дивинський Грицько
Дубина Ілляш

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 43.

Паволоцька сотня

Кількість козаків: 100
Кількість шляхтичів: 8
Частка шляхтичів: 8 %

Покозачені шляхтичі:
Минковський Федір
Покотило Федір
Стрельбицький Стецько
Тимко Завишин зять
Товстий Іван
Товстий Андрій
Улезько Левко
Фесько Лисовців брат

Джерело:
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019. С. 44.

Алексей МТ написал:

[q]
Добрый вечер. Подскажите пожалуйста, не попадалась ли кому в списках имен Белоцерковского полка и возможно Роживской сотни казака с фамилией Токарский? И могло ли такое быть? Восстановил своих предков проживавших в местечке Рожев, ныне Макаровского района Киевской области, до 1796г. ранее записей нет. Благодарю за любой ответ.
[/q]

Добрый вечер!
В дополнение к вышесказанному, опубликую новую информацию.
В Присяжной книге 1654 года в Белоцерковском полку есть обладатели фамилий Токар и Токаренко.
Возможно это тоже Ваши.

✔️ Диалоговая тема для обсуждений.