Украинские фамилии-2013

В. Г. СКЛЯРЕНКО
НАГОЛОШУВАННЯ ПРІЗВИЩ НА –ЕНКО

При становленні українських прізвищ на -енко їх наголошування безпосередньо залежало від наголосу
слова, від якого утворювалося прізвище. Якщо твірне слово мало кореневе наголошення, то й прізвище
отримувало такий самий кореневий наголос, напр.: Ваку́ла — Ваку́ленко; Влас, род. Вла́са —
Вла́сенко; Дем’я́н, род. Дем’я́на — Дем’я́ненко; Євдоки́м, род. Євдоки́ма — Євдоки́менко; Заха́рко
— Заха́рченко; Мака́р, род. Мака́ра — Мака́ренко; Мики́та — Мики́тенко; Оле́кса — Оле́ксенко;
Оста́п, род. Оста́па — Оста́пенко; Пили́п, род. Пили́па — Пили́пенко; Яре́ма — Яре́менко; Коро́ткий
— Коро́тченко; Ли́сий — Ли́сенко тощо. Якщо твірне слово мало наголос на закінченні, то прізвище
отримувало наголос на суфіксальному голосному е, напр.: Дмитро́ — Дмитре́нко; Карпо́ — Карпе́нко;
Кузьма́ — Кузьме́нко; Петро́ — Петре́нко; Хома́ — Хоме́нко; кова́ль, род. коваля́ —
Ковале́нко; колісни́к, род. колісника́ — Колісниче́нко; скляр, род. скляра́ — Скляре́нко;
чередни́к, род. чередника́ — Чередниче́нко; швець, род. шевця́ — Шевче́нко тощо.
У сучасній українській мові всі прізвища на -енко, утворені від слів з кінцевим наголосом,
зберігають первісне наголошення (на суфіксальному голосному е).
Варіантів у наголошенні таких прізвищ не існує: Петре́нко і тільки Петре́нко, Шевче́нко і тільки
Шевче́нко. Що ж до прізвищ на -енко, утворених від слів з кореневим наголосом, то їх можна поділити
на три групи:
1) прізвища, які в українській мові послідовно зберігають первісний кореневий наголос: Ваку́ленко,
Вла́сенко, Дем’я́ненко, Євдоки́менко, Заха́рченко, Коро́тченко, Мака́ренко, Оле́ксенко, Оста́пенко,
Яре́менко та ін.;
2) прізвища, які в українській мові характеризуються двояким наголошенням — давнім кореневим або
новим суфіксальним: Бори́сенко і Борисе́нко (від Бори́с, род. Бори́са), Гаври́ленко і Гавриле́нко
(від Гаври́ло), Дани́ленко і Даниле́нко (від Дани́ло), Дени́сенко і Денисе́нко (від Дени́с, род.
Дени́са), Кири́ленко і Кириле́нко (від Кири́ло), Кіндра́тенко і Кіндрате́нко (від Кіндра́т, род.
Кіндра́та), Ли́сенко і Лисе́нко (від Ли́сий), Мики́тенко і Миките́нко (від Микита), Овді́єнко і
Овдіє́нко (від Овді́й, род. Овді́я), Пили́пенко і Пилипе́нко (від Пили́п, род. Пили́па) та ін.;
3) прізвища, які в українській мові послідовно вживаються з новим суфіксальним наголосом: Бабе́нко
(від Ба́ба), Грице́нко (від Гриць, род. Гри́ця), Діде́нко (від Дід, род. Ді́да), Довже́нко (від
До́вгий), Дороше́нко (від До́рош), Кириче́нко (від Ки́рик), Климе́нко (від Клим, род. Кли́ма),
Кононе́нко (від Ко́нон), Майстре́нко (від ма́йстер), Мельниче́нко (від ме́льник), Осипе́нко (від
О́сип), Писаре́нко (від пи́сар), Сіре́нко (від Сі́рий), Тимоше́нко (від Ти́міш, род. Ти́моша),
Холоде́нко (від Хо́лод) та ін.
Таким чином, в українській мові діяла і тепер діє дуже виразна тенденція до наголошування у
прізвищах на -енко суфіксального голосного е. Найкраще піддаються дії цієї тенденції трискладові
прізвища (Бабе́нко, Грице́нко, Діде́нко, Довже́нко, Климе́нко, Майстре́нко, Сіре́нко тощо) та
чотирискладові прізвища на -енко, утворені від слів з наголосом на першому складі кореня
(Дороше́нко, Кириче́нко, Кононе́нко, Мельниче́нко, Осипе́нко, Писаре́нко, Холоде́нко тощо).
Чотирискладові прізвища на -енко, утворені від слів з наголосом на другому складі кореня, в
українській мові дуже часто вживаються з двояким наголошенням — давнім кореневим або новим
суфіксальним: Бори́сенко і Борисе́нко, Дани́ленко і Даниле́нко, Дени́сенко і Денисе́нко, Кири́ленко
і Кириле́нко, Кіндра́тенко і Кіндрате́нко, Мики́тенко і Миките́нко, Овді́єнко і Овдіє́нко,
Пили́пенко і Пилипе́нко тощо. В усіх названих чотирискладових прізвищах з двояким наголошенням
нормативний «Довідник українських прізвищ» Ю. К. Редька (К., 1969) рекомендує лише наголос на
другому складі кореня, але така рекомендація не зовсім правомірна, зважаючи на велику поширеність у
наведених прізвищах наголосу на суфіксальному голосному е, що зумовлено дією тенденції до
наголошування в українських прізвищах на -енко суфіксального голосного. Тому в усіх названих
чотирискладових прізвищах нормативними слід визнати обидва наголоси: і на другому складі кореня, і на суфіксальному голосному е. У п’ятискладових прізвищах на
-енко переважає наголос на третьому складі кореня, власне, зберігається наголос слова, від якого
утворене прізвище (Євдоки́менко, Омеля́ненко, Солов’я́ненко, Товстоно́женко, Шапова́ленко та ін.),
хоча й тут відчувається тенденція до наголошування суфіксального голосного, пор. Мірошниче́нко (від
міро́шник). Така тенденція виникла в українській мові, безперечно, під впливом тих прізвищ на
-енко, які закономірно отримали наголос на передостанньому складі, тобто прізвищ, утворених
від слів з кінцевим наголосом (Дмитре́нко, Карпе́нко, Ковале́нко, Колісниче́нко,
Кузьме́нко, Петре́нко, Скляре́нко, Хоме́нко, Чередниче́нко, Шевче́нко тощо). Слід зазначити, що
названа тенденція діяла в українській мові протягом кількох століть, і тому наголошення того чи
іншого прізвища на -енко в минулому столітті може відрізнятися від наголошення цього самого
прізвища в сучасній українській мові. Так, наприклад, прізвище видатного українського композитора
Миколи Віталійовича Лисенка вимовляється тільки з наголосом на першому складі, тобто з
первісним наголосом, хоча це саме прізвище в сучасній українській мові (по відношенню до (по відношенню до
інших носіїв прізвища) вживається з двояким наголошенням — Ли́сенко і Лисе́нко.
́́

severinn написал:

[q]

вообще в школе говорили, что произношение правилам грамматики не поддается, как говорит носитель, так и следует говорить. Хотя отдельный носитель может говорить и неправильно

[/q]

Вам наверное об орфоэпии в школе не рассказывали? Поищите орфоэпический словарь русского языка. А ещё лучше Звуковой Орфоэпический Словарь, если таковой создан в РФ (очень надеюсь, что он существует!)

severinn написал:

[q]

не востребовано

[/q]

Здравствуйте!
процитирую объяснение корректоров по поводу моей фамилии Топчий

"Смотрите как интересно ответила мне корректор. Она говорит, что Вы сами имеете право настаивать на том склонении Вашей фамилии, которая исторически сложилась в Вашей семье. То есть если Ваш папа и мама и проч. предки были Топчий, и мужчины, и женщины, тогда Вы можете настаивать на склонении Вашей фамилии как существительного. И тогда правы мы с Вами.

Если же Ваши родители (и прочие предки) были Топчий и Топчая, тогда традиционно следует склонять эту фамилию, как прилагательное. И тогда правы Ваши оппоненты.

Корректор ссылается на следующее:

13.1. Склонение фамилий
13.1.7. Есть случаи, когда исходная форма фамилии может быть воспринята неоднозначно с точки зрения ее морфологического устройства. Случаи эти немногочисленны, но интересны и лингвистически, и с точки зрения практических трудностей, которые могут быть с ними связаны.

…могут быть восприняты неоднозначно фамилии, исходные формы которых кончаются йотом (на письме й) с предшествующими гласными и или о. Например, такие фамилии, как Топчий, Побожий, Бокий, Рудой, можно воспринять и как имеющие окончания -ий, -ой и, следовательно, склоняющиеся как прилагательные (Топчего, Топчему..., в женском роде Топчая, Топчей), и как имеющие нулевое окончание со склонением по образцу существительных (Топчия, Топчию..., в женском роде неизменяемая форма Топчий).

В каждом конкретном случае для выяснения, как склоняется фамилия на -ий,-ой – по типу прилагательного или по типу существительного, – следует обращаться за разъяснениями к носителю фамилии. Если в данной семье закреплен в документах именительный падеж женского рода Топчая, то склонение фамилий представителей этого рода осуществляется по типу прилагательного (мужской род – Топчего, Топчему..., женский род – Топчая, Топчей). Если же в именительном падеже женского рода закреплена форма Топчий, то фамилия этой династии склоняется по образцу существительного (в мужском роде – Топчия, Топчию..., в женском роде – Топчий во всех падежах, форма неизменяемая).

Источник: Н.А. Еськова. Трудности словоизменения существительных. Учебно-методические материалы к практическим занятиям по курсу «Язык современной печати». Госкомитет печати СССР. Всесоюзный институт повышения квалификации работников печати. М., 1990. "
во всех известных мне случаях ваша фамилия произносится как КрАвченко.

toptschij написал:

[q]

В каждом конкретном случае для выяснения, как склоняется фамилия на -ий,-ой – по типу прилагательного или по типу существительного, – следует обращаться за разъяснениями к носителю фамилии. Если в данной семье закреплен в документах именительный падеж женского рода Топчая, то склонение фамилий представителей этого рода осуществляется по типу прилагательного (мужской род – Топчего, Топчему..., женский род – Топчая, Топчей). Если же в именительном падеже женского рода закреплена форма Топчий, то фамилия этой династии склоняется по образцу существительного (в мужском роде – Топчия, Топчию..., в женском роде – Топчий во всех падежах, форма неизменяемая).

[/q]

Абсолютно ненаучный подход! Одна и та же фамилия по воле её носителей будет иметь разные формы склонения. Зачем тогда правописание? Зачем нормы? С фамилией Топчий полный бред! Какое прилагательное? Фамилия Топчий - отглагольное существительное. Если эту фамилию полностью изолировать от украинского языка, то можно с ней делать, что угодно в другой языковой среде, применительно к нормам языка обитания фамилии. Если для русского языка она похожа на прилагательное и носители фамилии с этим согласны, то почему бы и нет. Если англичанка вышла замуж за русского по фамилии Курков, то её в Англии и записывают Курков. А польку Возьняцку в Дании записали Возняцки. А австралиского теннисиста югославского происхождения Томича англоязычная среда называет Томик. Но в Украине Топчий и для мужчин и для женщин остается Топчий (существительное!), чтобы там носители этой фамилии себе не нафантазировали вместе с "Н.А. Еськова. Трудности словоизменения существительных. Учебно-методические материалы к практическим занятиям по курсу «Язык современной печати». Госкомитет печати СССР. Всесоюзный институт повышения квалификации работников печати. М., 1990. ""