Украинские фамилии-2013 - Генеалогический форум ВГД. Тема №46636

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Tamanbek написал:

[q]
С НОВЫМ ГОДОМ, московский часовой пояс!
[/q]

Москвичи уже на ушах стоят, а нам придется еще погодить...

Смотрим Шевчука по tvrain.ru ...

Надо поГуглить, потом просмотреть и.. потом скачать.

Tamanbek написал:

[q]
Кроме Тино! Подскажите, пожалуйста, что можно почитать о правилах ударения в украинских фамилиях (в украинском языке) и в русских фамилиях (в русском языке)?
Украина, где в фамилии Кравченко согласно нормам украинского языка (которые мне не удаётся найти) нужно ставить ударение?
[/q]

встречал только Кравченко, но сын Кравца - Кравчёнок
как и Федорёнок, Сидорёнок

severinn написал:

[q]
встречал только Кравченко, но сын Кравца - Кравчёнок
[/q]

Ага, спасибо! Теперь бы мне найти такой "Правопис укр. мови", где прописаны нормы ударения фамилий. Да и вообще нормы ударения и призношения, Прямо аж руки сверблять, чи дійсно у золотоверхому таке вже розроблено?

Український Правопис 2007
http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/index.html

§ 101. Українські прізвища

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису:
Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.

В. Г. СКЛЯРЕНКО
НАГОЛОШУВАННЯ ПРІЗВИЩ НА –ЕНКО

При становленні українських прізвищ на -енко їх наголошування безпосередньо залежало від наголосу
слова, від якого утворювалося прізвище. Якщо твірне слово мало кореневе наголошення, то й прізвище
отримувало такий самий кореневий наголос, напр.: Ваку́ла — Ваку́ленко; Влас, род. Вла́са —
Вла́сенко; Дем’я́н, род. Дем’я́на — Дем’я́ненко; Євдоки́м, род. Євдоки́ма — Євдоки́менко; Заха́рко
— Заха́рченко; Мака́р, род. Мака́ра — Мака́ренко; Мики́та — Мики́тенко; Оле́кса — Оле́ксенко;
Оста́п, род. Оста́па — Оста́пенко; Пили́п, род. Пили́па — Пили́пенко; Яре́ма — Яре́менко; Коро́ткий
— Коро́тченко; Ли́сий — Ли́сенко тощо. Якщо твірне слово мало наголос на закінченні, то прізвище
отримувало наголос на суфіксальному голосному е, напр.: Дмитро́ — Дмитре́нко; Карпо́ — Карпе́нко;
Кузьма́ — Кузьме́нко; Петро́ — Петре́нко; Хома́ — Хоме́нко; кова́ль, род. коваля́ —
Ковале́нко; колісни́к, род. колісника́ — Колісниче́нко; скляр, род. скляра́ — Скляре́нко;
чередни́к, род. чередника́ — Чередниче́нко; швець, род. шевця́ — Шевче́нко тощо.
У сучасній українській мові всі прізвища на -енко, утворені від слів з кінцевим наголосом,
зберігають первісне наголошення (на суфіксальному голосному е).
Варіантів у наголошенні таких прізвищ не існує: Петре́нко і тільки Петре́нко, Шевче́нко і тільки
Шевче́нко. Що ж до прізвищ на -енко, утворених від слів з кореневим наголосом, то їх можна поділити
на три групи:
1) прізвища, які в українській мові послідовно зберігають первісний кореневий наголос: Ваку́ленко,
Вла́сенко, Дем’я́ненко, Євдоки́менко, Заха́рченко, Коро́тченко, Мака́ренко, Оле́ксенко, Оста́пенко,
Яре́менко та ін.;
2) прізвища, які в українській мові характеризуються двояким наголошенням — давнім кореневим або
новим суфіксальним: Бори́сенко і Борисе́нко (від Бори́с, род. Бори́са), Гаври́ленко і Гавриле́нко
(від Гаври́ло), Дани́ленко і Даниле́нко (від Дани́ло), Дени́сенко і Денисе́нко (від Дени́с, род.
Дени́са), Кири́ленко і Кириле́нко (від Кири́ло), Кіндра́тенко і Кіндрате́нко (від Кіндра́т, род.
Кіндра́та), Ли́сенко і Лисе́нко (від Ли́сий), Мики́тенко і Миките́нко (від Микита), Овді́єнко і
Овдіє́нко (від Овді́й, род. Овді́я), Пили́пенко і Пилипе́нко (від Пили́п, род. Пили́па) та ін.;
3) прізвища, які в українській мові послідовно вживаються з новим суфіксальним наголосом: Бабе́нко
(від Ба́ба), Грице́нко (від Гриць, род. Гри́ця), Діде́нко (від Дід, род. Ді́да), Довже́нко (від
До́вгий), Дороше́нко (від До́рош), Кириче́нко (від Ки́рик), Климе́нко (від Клим, род. Кли́ма),
Кононе́нко (від Ко́нон), Майстре́нко (від ма́йстер), Мельниче́нко (від ме́льник), Осипе́нко (від
О́сип), Писаре́нко (від пи́сар), Сіре́нко (від Сі́рий), Тимоше́нко (від Ти́міш, род. Ти́моша),
Холоде́нко (від Хо́лод) та ін.
Таким чином, в українській мові діяла і тепер діє дуже виразна тенденція до наголошування у
прізвищах на -енко суфіксального голосного е. Найкраще піддаються дії цієї тенденції трискладові
прізвища (Бабе́нко, Грице́нко, Діде́нко, Довже́нко, Климе́нко, Майстре́нко, Сіре́нко тощо) та
чотирискладові прізвища на -енко, утворені від слів з наголосом на першому складі кореня
(Дороше́нко, Кириче́нко, Кононе́нко, Мельниче́нко, Осипе́нко, Писаре́нко, Холоде́нко тощо).
Чотирискладові прізвища на -енко, утворені від слів з наголосом на другому складі кореня, в
українській мові дуже часто вживаються з двояким наголошенням — давнім кореневим або новим
суфіксальним: Бори́сенко і Борисе́нко, Дани́ленко і Даниле́нко, Дени́сенко і Денисе́нко, Кири́ленко
і Кириле́нко, Кіндра́тенко і Кіндрате́нко, Мики́тенко і Миките́нко, Овді́єнко і Овдіє́нко,
Пили́пенко і Пилипе́нко тощо. В усіх названих чотирискладових прізвищах з двояким наголошенням
нормативний «Довідник українських прізвищ» Ю. К. Редька (К., 1969) рекомендує лише наголос на
другому складі кореня, але така рекомендація не зовсім правомірна, зважаючи на велику поширеність у
наведених прізвищах наголосу на суфіксальному голосному е, що зумовлено дією тенденції до
наголошування в українських прізвищах на -енко суфіксального голосного. Тому в усіх названих
чотирискладових прізвищах нормативними слід визнати обидва наголоси: і на другому складі кореня, і на суфіксальному голосному е. У п’ятискладових прізвищах на
-енко переважає наголос на третьому складі кореня, власне, зберігається наголос слова, від якого
утворене прізвище (Євдоки́менко, Омеля́ненко, Солов’я́ненко, Товстоно́женко, Шапова́ленко та ін.),
хоча й тут відчувається тенденція до наголошування суфіксального голосного, пор. Мірошниче́нко (від
міро́шник). Така тенденція виникла в українській мові, безперечно, під впливом тих прізвищ на
-енко, які закономірно отримали наголос на передостанньому складі, тобто прізвищ, утворених
від слів з кінцевим наголосом (Дмитре́нко, Карпе́нко, Ковале́нко, Колісниче́нко,
Кузьме́нко, Петре́нко, Скляре́нко, Хоме́нко, Чередниче́нко, Шевче́нко тощо). Слід зазначити, що
названа тенденція діяла в українській мові протягом кількох століть, і тому наголошення того чи
іншого прізвища на -енко в минулому столітті може відрізнятися від наголошення цього самого
прізвища в сучасній українській мові. Так, наприклад, прізвище видатного українського композитора
Миколи Віталійовича Лисенка вимовляється тільки з наголосом на першому складі, тобто з
первісним наголосом, хоча це саме прізвище в сучасній українській мові (по відношенню до (по відношенню до
інших носіїв прізвища) вживається з двояким наголошенням — Ли́сенко і Лисе́нко.
́́

Tamanbek написал:

[q]

severinn написал:
[q]
встречал только Кравченко, но сын Кравца - Кравчёнок
[/q]

Ага, спасибо! Теперь бы мне найти такой "Правопис укр. мови", где прописаны нормы ударения фамилий. Да и вообще нормы ударения и призношения, Прямо аж руки сверблять, чи дійсно у золотоверхому таке вже розроблено?
[/q]

СамОйленко

вообще в школе говорили, что произношение фамилий правилам грамматики не поддается, как говорит носитель, так и следует говорить. Хотя отдельный носитель может говорить и неправильно

Вероятно, правильнее будет как произносит большинство

severinn написал:

[q]
вообще в школе говорили, что произношение правилам грамматики не поддается, как говорит носитель, так и следует говорить. Хотя отдельный носитель может говорить и неправильно
[/q]

Вам наверное об орфоэпии в школе не рассказывали? Поищите орфоэпический словарь русского языка. А ещё лучше Звуковой Орфоэпический Словарь, если таковой создан в РФ (очень надеюсь, что он существует!)

severinn написал:

[q]
Вероятно, правильнее будет как произносит большинство
[/q]

если бы так было правильнее, то в театральных ВУЗах Москвы и Петербурга не было бы курса по постановке произношения и культуре речи.

severinn написал:

[q]
не востребовано
[/q]

severinn написал:

[q]
Вероятно, правильнее будет как произносит большинство
[/q]

В украиноязычной среде чётко говорили КравчЕнко, в ст-це Бакинской и сейчас так говорят. Носителей этой фамилии там много. У нас до поры тоже так произносили, но сейчас поголовно - Кравченко. Что считать большинством? Спасибо, п. Валентине, за Скляренка. С п. Скляренком я согласен на 100%. Именно так в моей языковой среде и говорили - всё тютелька в тютельку, даже вариативность именно такая была. Так вот, согласно п.Скляренко - он приводит швець - шевця - ШевчЕнко, должно быть по аналогии кравець - КравчЕнко. А ведь и на Украине стали говорить КрАвченко. Ну и что, теперь заставлять всех "исправляться"? Зачем? Пусть и то, и это будет нормой. Хотя я бы склонял к "старине". Но ведь работа п. Скляренко не решает нашего спора. Эти два имени у него не имеют аналогов, присмотритесь (ударение на первый слог - ФЕдір, СИдір).