На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
Створена І. Самойловичем у 1683 році з вихідців із Правобережної України, яких переселили у 1672-1682 pp. з правобережних полків (зокрема міста Мурафи), згідно з мирними угодами з Польщею та Туреччиною. Розселені в селах навколо Решетилівки, вони і склали територію новоствореної сотні. Весь час існування Решетилівська сотня входила до Полтавського полку. Була ліквідована разом з ним у жовтні 1775 p., a територія включена до Новоросійської губернії.
Сотенний центр: Решетилівка, тепер - однойменний районний центр Полтавської області.
Населені пункти за описом 1750 p.: Димидівка, село; Решетилівка, містечко.
За "Генеральним описом Малоросії" 1765-1769 pp. до Решетилівської сотні віднесено: містечко Решетилівка; села - Димидівка, Надежда, Потеряйки, Стінка; слобода Піщанка; 51 хутір. Список сотенной старшины
Довгопол Іван (?-1721-?), Лазаренко Яким (?-1724-?), Бражинський Петро (?-1726-1737), Довгопол Іван (1733, нак.), Звенташ Василь (1737-?), Довгопол Самійло (?-1743-1746), Бужинський Григорій Яремович (1746.09.-1767-?), Вовковняк Степан (?-1769-?), Хоруженко Аврам.
Зайченко Зінець (?-1724-1726-?), Крамаренко Григорій (?-1732-1734-?), Чученко Семен (?-1737-?), Плаксій Іван (?-1739-?), Литвинов Йосип (?-1743-?), Харченко Мойсей (?-1746-?), Піщанський Іван (?-1751-1765-?).
Кривошея В. Українська козацька старшина. Ч 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації. – Вид. 2-ге, доповнене, уточнене і виправлене. – К.: Стилос, 2005. – С. 190-191.
Федір Білокінь СЕЛА ПОЛТАВЩИНИ ЗА ГЕНЕРАЛЬНИМ ОПИСОМ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ 1765-1769 pp. («Сіверянський літопис» № 1 / 2003, с. 40-55). =============================================
Часть 5/5 (окончание).
Хутір Коломацький =================== У поселень, як і у людей, у кожного своя доля. Усі вони заслуговують на повагу, але найбільше ті, що, незважаючи ні на які прикрощі, не загубились, крокуючи курними шляхами історії вистояли, вберегли себе і продовжують жити на радість нам усім. З великою приязню і пошаною відносимо до таких і хутір Коломацький. Цей хутір, як повідомлялося в описі, розташовувався біля р. Говтви "на плоском месте". Входив він до складу "імперії" все того ж самого С.В. Кочубея, а ґрунтувалось право власності останнього на тих же "високомонарших" грамотах, що з'явилися у 1710 і 1718 pp., коли похапцем ділили "изменнические добра" і кожен спішив одшматувати якомога більший кусень для себе. У тім хуторі "его превосходительства" ніякого "господского дому" не значилося. Зате навколо хутора було доволі орної землі, на якій сіяли, "ржи 3 четверти 2 четверика, пшеницы 2 четверти 2 четверика, ячменя 4 четверти, гречихи 1 четверть 2 четверика, овса 1 четверть 5 четвериков, конопли 1 четверть, проса 5 четвериков". Вигін для випасу худоби сягав 37 десятин. Рибу у р. Говтві ловили "для одного господского обиходу". Лісочків невеликих "дровяных" було два: 890 і 270 сажнів довкола. Була сіножать на 7 стогів по 20 возів сіна у кожному.
На тому хуторі "подданных ево превосходительства" селян мешкало 80. Вони мали у власності - 14 десятин орних земель; худоби: волів старих - 30 голів, молодих - 21, корів ялових старих - 44, молодих - 17, овець старих - 455, ярок - 109, свиней старих - 42, підсвинків - 23, коней старих - 8, молодих - 8 голів. Щорічно платили податку 12 крб. 34 коп.
На хуторі були такі двори та хати: 1. Двір, в ньому дві хати. У першій жив Марко Глущенко 30 років, родом з м. Полтави, козацький син. Мав дружину Оришку 30 років, дітей Степаниду, Омелька, Микиту. Угідь не мав, але тримав худобу. Платив податку "от хаты" 72 коп. на рік. У другій хаті жив селянин Яків Ребрій 35 років з містечка Решетилівки, мав дружину Ганну 30 років та дітей: Прокопа, Варвару, Андрія, Федоську. Угідь ніяких не мав. Тримав худобу. Податку платив 1 крб. 2 коп. на рік. 2. Двір з однією хатою, сараєм та городом у 280 кв. сажнів. Жила вдова Оришка Шевчиха 56 років, зовсім немічна. З нею жили діти: Тимофій Шевченко 25-ти років з Решетилівських Хуторів, селянин, його жінка Ганна 20-ти років та їхня дочка Олена; Остап 20-ти років; Федір 18-ти років; Омелько 13-ти років; Тетяна 10-ти років. Біля двору знаходилась пасіка, в якій було 10 колодок бджіл. Мали худобу, але угідь не мали. Податку платили 1 крб. 42 коп. на рік. 3. Двір, в ньому одна хата, город 75 кв. сажнів. Жила вдова Віра Хилобочиха 60 років, немічна, з нею мешкали діти: Гнат Хилобоченко 35-ти років з Решетилівки, козацький син, його дружина Євдокія 25-ти років та їх діти - Харитон та Гриць; Ілля Хилобоченко 30-ти років, його жінка Меланка 20-ти років та діти - Євдокія і Степанида. Тут же жили племінниця Віри Хлибочихи - сирота Олена 15-ти років, "взята на пропитание"; наймит Трохим 13-ти років, який працював за 1 крб. 20 коп. платні на рік та харчі. Родина мала худобу. Податку платила 1 крб. 94 коп. 4. Двір, в ньому одна хата, два сараї, город 42 кв. сажні. У хаті жив селянин Іван Шабалка[?] 45-ти років з містечка Шишаки, його жінка Євдокія 40 років, їхні діти: Остап 25-ти років, одружений; Микола 20-ти років, Василь 16-ти років. Мали худобу. Податку платили 1 крб. 42 коп. 5. Двір, в ньому дві хати, сарай, городу 165 кв. сажнів. У першій хаті жила вдова Одарка Сахновка 60-ти років і її діти: Корній Сахненко 25-ти років з містечка Решетилівки, селянин, одружений та Яків Сахненко 20-ти років. Родина мала худобу. Податку платила 72 коп. на рік. У другій хаті жив селянин Павло Сахненко 40 років з містечка Решетилівки, його дружина Меланка 35-ти років та їхні діти: Олексій, Сафроній, Іван, Оксана, Ганна, Оляна. Сім'я також мала худобу. Податку платила 72 коп. 6. Двір, в ньому одна хата та город 54 кв. сажні. В хаті жили козацький син Пилип Донченко 50-ти років з містечка Ромни, його жінка Васса 45-ти років, їхні діти: одружені Лук'ян 28-ти років та Микита 25-ти років, Максим 20-ти років, Іван 12-ти років, Мусій 9 років. Знали ткацьке ремесло. Мали худобу. Податку платили 1 крб. 42 коп.
Крім того, на хуторі стояли ще три "бездворных" хати. 1. "Бездворных" хат дві, одна комора, а біля них два городи, площею 112 і 100 кв. сажнів кожний. В першій хаті жив селянин Микола Опанасенко 45-ти років з села Димидівки, його жінка Параска 32-ох років та син Роман. В другій хаті мешкали цього Опанасенка наймані робітники: Іван Левченко 35-ти років, з Полтавщини, що працював за 4 крб. на рік, одягу та харчі, з жінкою Тетяною 34-ох років та дітьми Йосипом, Федором, Меланкою; Гордій Кашубенко 36-ти років з містечка Шишаки, який працював за 3 крб., одежина та харчі, його жінка Одарка 30-ти років та діти Василь та Ганна; Мусій Степанко 35-ти років, родом з Переяславського полку. Його батько, Степан, був селянином і працював у князя Трубецького. Прізвища свого не знав. Працював за 4 крб., одяг та харчі; Дівчина Гафія 16-ти років з с. Диканьки, козака Грицька Гетмаська дочка. Працювала за 2 крб., одяг та харчі. Микола Опанасенко мав два орних поля. Перший лан - біля самого хутора, на ньому сіяли: жита - 1 четверть, гречки - 1 четверть 3 четверика, вівса - 2 четверті, проса - 2 четверика, конопель - 6 четвериків, другий - біля р. Говтви, на віддалі від хутора за версту, на ньому сіяли: пшениці - 2 четверті, ячменю - 2 четверті, гороху - 4 четверика, конопель - 4 четверика, "а той пахати - семь десятин". Біля хати була пасіка на 25 вуликів. Господар мав вигін для худоби площею 1 десятину 800 кв. сажнів; два лісочки на відстані від хутора півтори версти в урочищі Говтва по 150 і 200 сажнів довкола кожний; сіножаті теж у двох місцях: на першій ставили 3 стоги сіна, в кожнім по 10 возів, на другій - 1 скирту на 20 возів сіна. Була худоба: волів старих -10 голів, молодих - 2, корів ялових старих - 4, молодих - 4, овець старих - 226, молодих - 34, одна' пара коней, свиней старих - 7, підсвинків - 2 голови. Платив податку "від хати" по 1 крб. 2 коп. У порівнянні з іншими дворами, це була невелика сума, хоча і мав міцне господарство. Так робилося, очевидно, з тих міркувань, що хазяйнував він здебільшого на власній землі.
2. "Бездворная" хата одна. В ній мешкав селянин І[ван] Михайленко 24-ох років з містечка Решетилівки, його дружина Фрося 24-ох років. Сім'я мала наймита Кузьму Шаха 15-ти років, який родом був з с. Надежди, служив за 1 крб. 50 коп., одягу та харчі; наймичку Марію 12-ти років з с Диканьки, козака Григорія Гетманенка дочку. Остання служила за 50 коп. на рік, одягу та харчі. Мали худобу. Платили податку 92 коп. У тій же хаті мав помешкання селянин Степан Тонко[?] 30-ти років, з містечка Сорочинець, його дружина Палажка 30-ти років та їх діти: Карпо, Сидір, Грицько. Угідь ніяких не мали. З худоби був кінь та підсвинок. Податку зовсім не платили. Оце й усі мешканці коломацькі станом на 1 березня 1767 року.
Стінка ============= Це поселення можна назвати селом тільки умовно, оскільки воно не відповідало усім вимогам такої назви і за класифікацією переписувачів означене як "деревня". Розташоване воно, як повідомляється, на відстані від Полтави 42, а від Решетилівки - 7 верст, біля озера Жолобок, "ближе всех к городу Полтаве". Це село було власністю Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря, "которая оному принадлежит с давних лет по надарению, а от кого - неизвестно". У селі того монастиря, був "приездной дом" на віддалі від села в одну версту біля р. Говтви, дерев'яний, "в нем жилой покой господский один, амбар для поклажи один, сараев три". Все було старої забудови, але ще досить придатне, монастирем збудоване "из монастырских лесов своими посполитими и монахами безденежно".
До монастирських володінь належали город площею 1560 кв. сажнів та орне поле, на якому сіяли "ржи 16 четвертей 2 четверика, пшеницы 14 четвертей 4 четверика, овса 7 четвертей 1 четверик, ячменя 14 четвертей 5 четвериков, гороху 6 четвериков 54 гарнца, проса 3 четверти 2 четверика, гречихи 14 четвертей, конопли 4 четверти 1 четверик, льну 7 четверикив 2 гарнца". "Земель лежащих впусте зарослых лесом, которые надлежит чистить, мельниц водяных и ветренных, пилен, винокурен и шинков - нету". Був вигін для випасу худоби 229x95x203 сажнів. "Рыбной ловли и хуторов нет". З худоби - тільки 4 пари волів. Ліс почасти "к хоромному строению годный", де росли дуби, клени, липа, вільха, осика, розміром довкола 2721 сажень. Було дві сіножаті. Перша біля р. Говтви а друга - в долині Плоскій. Обидві на 4 стоги кожний по 20 возів сіна. Монастирська пасіка знаходилася біля р. Говтви, в байраці, що від села за версту, і налічувала 75 вуликів бджіл.
У селі стояла 21 хата, в яких проживало 22 родини. В одній із хат мали помешкання дві родини. Це, якщо не брати до уваги, що ще у двох хатах мешкали по двоє одружених рідних братів зі своїми сім'ями. Всього було мешканців: чоловічої статі: ------------------------ малолітніх – 22 дорослих – 27 похилого віку (непрацездатних) – 4
жіночої статі: --------------------- малолітніх – 30 дорослих – 29 похилого віку (непрацездатних) – 2
На селянських подвір'ях було 20 комор для збіжжя і 33 сараї для утримання худоби. Взагалі, як бачимо, в монастирських селах селянські подвір'я були незрівнянно більше забудовані, чим деінде. Прикладом служить те, що в цьому селі в 6 дворах було по два сараї, а у 4 - по три. Разючий контраст в порівнянні з іншими селами. У селянських дворах налічувалось худоби: волів старих - 40 голів, молодих - 39, корів старих дійних - 27, ялових старих - 2, молодих ялових - 27, овець старих - 435, ярок - 88, баранів - 22, кіз - 3, свиней старих - 38, підсвинків - 50, коней старих - 3, молодих - 4 голови. Селяни не мали орних земель та інших угідь. Вони щорічно платили 19 крб. 14 коп. податку на уряд, "по определению генеральному", а від хати виходило по 1 крб. "В монастырь ничего не дают, а только работают в неделю 2 дни, ходят от двора и от хати по одному человеку, а расположение делает монастырь", - значилося в описі.
Городи біля селянських садиб не дуже відрізнялись розміром і були в межах від 240 до 518 кв. сажнів. Тільки у двох випадках вони дорівнювали 70 і 100 кв. сажнів. Проте 6 господарств зовсім не мали городів. У трьох дворах працювали наймані робітники: двоє з них були дорослі, а третій - хлопець-сирота 14-ти років. Він служив за харчі та одежину, не знав свого прізвища і звідкіля родом. Корінними мешканцями села назвали себе Іван Дущенко, Іван Зозуля-Яременко, Федір Тесля, Грицько Григір та Семен Кабрисенко. Ще двоє, Василь Назимченко та Улас Малишо[?], примандрували, відповідно, з Миргородського та Гадяцького полків. Решта ж дружно переселилася з Решетилівки: Жовтоног, Лисяченко, Ломака, Окданець, Пилипченко, Попелух, Педченко, Свинаренко, Суховієнко, Скура, Хабрис, Чорний.
Вік господаря родин у середньому був 40 років. Впадає у вічі, що деякі з них мали фізичну ваду, як наслідок перенесеної хвороби. Таких було п'ятеро осіб. Багатодітних сімей було мало. У селі тільки одній бабусі виповнилося на той час 71 рік. Тобто людей похилого віку теж було небагато. В цьому, як і в попередніх селах, переписувачі проти імен людей віком 55-60 років робили позначку "стар", "дряхл" і т.п. Ремеслом теслі в селі промишляли двоє, кравцював один Іван Дарашов. Господарство мав невелике, податку не платив зовсім. ххх ххх ххх
Метрологічний словник 1. Четверть, а/ як міра ваги дорівнювала 8,5 пуда; б/ як міра площі - 0,5 десятини. 2. Четверик - міра сипучих тіл (зерна) дорівнював 1/8 четверті, а згодом мав той же об'єм, що і гарнець. 3. Гарнець дорівнював близько чотирьом літрам. 4. Верста = 500 сажнів = 1066,8 м (з кінця XVIII ст.) 5. Сажень = 175 см (до 1835 р.) 6. Десятина = 1,0925 га ( з 1753 р.) =================================================
У меня прапрабабушка Варвара Игнатьевна из рода Решетиловых из Евпатории. Ее отец становой пристав, титулярный советник Игнатий Фомич Решетилов (А/К 1853 г.) Сиваш В. Г. в своей "Сивашская одиссея.— Екатеринбург: Уральский центр ПР и рекламы «Марат», 2005.— 592 с." приводит кое-какие факты о с. Решетиловке и Решетиловской слободе. Глава I. истоки, ТАРАСОВКА. Основана Тарасовка в 1790 году переселенцами из Полтавской губернии, из села Решетиловка, которое существует по сей день. А вот сама Решетиловка полтавская с 1703 года именовалась «слобода Решетиловка». Название это, скорее всего, проистекает из сохранившейся в документах фразы — «земли в Короченном уезде решением коллегии определены короченским казакам Онисиму Решетилову со товарищи». Кто по документам был Онисим Решетилов и его товарищи, выяснить не удалось. По мнению решетиловского краеведа В. Г. Гунько, О. Решетилов — это запорожский казак Онисько Решетило, который вместе с сыном жил в Решетиловке и был членом делегации Запорожского Коша на приеме у Екатерины II. Но О. Решетилов получал землю в 1703 году при Петре I, a делегация случилась 70 лет спустя. Более весома вторая версия. По мнению сотрудников Полтавского госархива, предполагаемым основателем местечка Решетиловка был пластун Решетило, который в начале XVII столетия при коронном гетмане Станиславе Конецпольском в этом месте имел пчельник (Г. Рубан. Краткая летопись Малой России, 1777 год). Получается, что Решетиловка полтавская появилась на свет около 1600 года, а казаки-пластуны существовали задолго до появления Кубанского казачьего войска. По другим данным, село основали государственные крестьяне, которые в 1790 году прибыли из сел Решетиловка и Тарасовка Полтавской губернии*. Этот факт нашел документальное подтверждение в сохранившихся частично метриках Свято-Троицкой церкви, где некоторые петропавловские крестьяне даже в 1879 году имели статус «государственные». А это уже существенное дополнение хотя бы потому, что село Решетиловское есть в соседнем, Гуляйпольском районе. Значит, полтавские решетилов-цы раздвоились, их было много, и обосновались они в двух местах, расположенных неподалеку друг от друга. Далее автор пишет, что в Тарасовке жили выходцы из Решетиловской сотни.
--- Спасибо, и Вам того же!
Ищу Воюцких (Wojucki), Решетиловых (в основном из Евпатории), Никоненко (Сумская область), Гавриленко (в основном Сумская область, Крым), , Точенные, Вербовые (Донецкая область)
для A Wojucki Очень жаль, что Вы не разобрались с Решетиловкой полтавской. Написать, что она была слободой причем в утвердительной форме очень неосторожно с вашей стороны. Кто хоть немного разбирается в истории Украины и видел "живые документы" тот подтвердит, что Решетиловка была местечком, а это далеко не слобода. Будте аккуратны в своих заявлениях, а то люди поверят.
для A Wojucki Для справки: Решетиловка полтавская образована в 1638 году. Даю вам эту цифру, как исходную. Это время когда земли Украины входили в состав Речи Посполитой. Чтобы вы еще лучше ориентировались во времени поясняю, что это за 11 лет до Зборовского договора и за 16 лет до Переяслава. Вы пишите, что название Решетиловка проистекает из сохранившейся в документах фразы — «земли в Короченном уезде решением коллегии определены короченским казакам Онисиму Решетилову со товарищи». Для информации: контроль за деятельностью украинских властей с 1663 г. осуществлял Малороссийский приказ, в 1722 г. превращенный в Малороссийскую коллегию, надзиравшую за судебными и административными органами (гетманом, генеральным судьей и войсковой Канцелярией). Т.е. события о которых Вы написали происходили после 1722 года. Но Решетиловка уже была. В компутах Полтавского полка 1649 и 1718 годов есть только один человек, который носил фамилию Решетиловский (Иван), но он был в разряде людей купеческих, торговых и мещан Полтавы. Кроме того, если Ваш Онисим Решетило образовал Решетиловку (1638), а потом был в составе делигации Коша Запорожского к Екатерине (она взошла на престол в 1762 году), то позвольте узнать - сколько ему было лет? По моему не менее 154. Кроме того не забывайте и о 1703 году. Власть на Украине была в руках гетмана, а Малороссийский приказ контролировал действия, но не вмешивался. Это потом, после 1709 года, начались проблемы власти на Украине. Далее, Вы написали интересную фразу: "По мнению сотрудников Полтавского госархива, предполагаемым основателем местечка Решетиловка был пластун Решетило". Назовите пожалуйста фамилию этого сотрудника и Вы от него получите четкий ответ о той глупости, которую Вы написали. На сколько мне известно, то козаки делились (согласно компута 1718 года) на конных, тяглых и пеших. Если с конными и пешими все понятно, то тяглые, получили свое название от наличия у них в хозяйстве волов. Пластуны, на сколько я знаю, были пешими и появились в 1842 году, как пласту́нские команды при пеших и конных частях черноморского войска. Козаки пешие были самой обездоленной частью козачества на Украине, но чтобы в составе Речи Посполитой при коронном гетмане Станиславе Конецпольском были пластуны это крепко загнули. А фраза: "вместе с сыном жил в Решетиловке и был членом делегации Запорожского Коша". Вы хоть на карту видели, где находятся земли Войска Запорожского (низового) и Решетиловка (Гетьманщина). У меня сложилось мнение, что у Вас смешались "в кучу кони, люди". Разберитесь сперва в своей родне. Разложите все по датам и событиям (а для этого необходимо почитать историю Украины и не на уровне российского учебника, а исходя из источников Польских, Украинских, Турецких) и только тогда попытайтесь нас удивить своей родословной. Спросите, почему я это Вам написал, ответ прост. У меня с Решетиловкой связана материнская линия козачьего рода Непий-Пиво. И я не дам никому возможности молоть необоснованый бред о местах проживания моих предков.
Черкесск Сообщений: 53 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 6
Наверх##15 декабря 2009 16:14 О Решетиловке и умении читатьсообщения
Уважаемый valera g! Ну чего Вы, голубчик, на меня напали? Давайте вернемся к моему сообщению. Ну? Что я написал?
"Сиваш В. Г. в своей "Сивашская одиссея.— Екатеринбург: Уральский центр ПР и рекламы «Марат», 2005.— 592 с." приводит кое-какие факты о с. Решетиловке и Решетиловской слободе."
Написал? Вы прочли? И не поняли. И все претензии ко мне. К г-ну Сивашу В.Г. пожалуйста, к нему. Не ко мне! Ваша Решетиловка меня пока не интересует. Меня интересуют дворяне Решетиловы из Крыма (Евпатории) и ближних регионов. КазачкИ меня инетерсуют в связи с фамилией моего прадеда Гавриленко Андрея (Сумской обл., Ахтырка и др.) . Хотя и у Решетиловых был генерал (казачий). Пишу и боюсь нарваться на Ваши нравоучения. Чтобы смягчить Ваше сердце, отмечаю безупречное знание предмета и в доказательство отсутствия дурных чувств к Вам голосую за Ваш рейтинг (22-это я) Вот и разбираюсь в родне, а Вы с такими упреками. Невежливо, любезный, невежливо.
--- Спасибо, и Вам того же!
Ищу Воюцких (Wojucki), Решетиловых (в основном из Евпатории), Никоненко (Сумская область), Гавриленко (в основном Сумская область, Крым), , Точенные, Вербовые (Донецкая область)
Привет, A Wojucki. На всплеск эмоций прошу не обижаться. Здесь мы ничего не делим, а тем более ты прав, что хотим разобраться в себе и о месте в истории нашей родни. Ты написал о книге "Сивашская одиссея". Откровенно говоря, жить в Екатеринбурге (на Урале) и беспардонно писать о том, что никогда не видел в глаза (ну например о Гондурасе), конечно можно и многие поверят, что это правда. На форуме очень много людей, которые в глаза видели оригиналы документов той поры, способные правильно анализировать и сопоставить события, а не писать нелепости типа "Одиссеи". Отдельно напишу личное сообщение. Картинка для ознакомления. Извини за качество.
Лайк (1)
Siegehardus
Наверх##17 декабря 2009 11:0817 декабря 2009 11:12
A Wojucki Полностью поддерживаю Валеру в его желании...
[q]
не дам никому возможности молоть необоснованый бред о местах проживания моих предков
[/q]
В тех местах жили и мои козаки Шаля с 1649 года - точно ,а может быть и раньше. А в компетентности valera g нисколько не сомневаюсь. Он очень серьезно занимается историей Полтавщины. Наши предки в 1723 году жили в соседних дворах. Александр
