СТАРОСАНЖАРСЬКА СОТНЯ (1654-1764 рр.).
Утворилася в ході Визвольної війни протягом 1651-1654 рр у процесі росту звільненої території і кількості покозаченого населення. Вперше згадана 1654 р. у присяжних списках. Весь час існування входила до складу Полтавського полку. Ліквідована 1764 р.: козаків перевели до Дніпровського пікінерського полку, а територію включили до Новоросійської губернії. Сотенний центр: містечко Старі Санжари, нині - одноіменне село Новосанжарського району Полтавської області. Сотники: Мисан (1658). Зарудний Григорій (1658-1659). Кованько Олексій (1659)Павло Тарасович (1672). Мазан Никифор (1690, н.). Манджар Самійло (1692). Дорошевич Степан (1692). Іван Іванович (1699). Карпенко Михайло (1713). Сагайдак Іван (1713-1714). Тарновський Іван Григорович (1715-1722). Павлович Василь (1723, н.). Виблий (1724). Спафарій Самійло (1725-1726). Левенець Іван Іванович (1727). Заньковський Гриторій (1732-1745). Згурнос Іван (1745-1759). Заньковський Іван Григорович (1759-1764). Населений пункт: Старі Санжари, містечко.
Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 203. --- На кого Богъ пошлетъ |