ГРУНЬСКАЯ сотня

Написал новую книгу о Грунской сотне. Грунська сотня: реєстри, ревізії, сповідні розписи, метричні записи 1634-1794

Добрый день! Скажите, не встречал ли кто в списках Груньской сотни фамилию Дебелый (Дебелий, Дебела, Дебелов)?

Фамилия Ослам встречается в ревизиях и присягах в числе жителей села Шингиреевки казак РОманъ Осламъ съ братом с 1731 года. Извините поздно ответил

Перші спомини про Грунську сотню та її поселення в документах
ГРУНЬ.
Грамота Короля Польського Владислава IV надана у Львові 24 жовтня 1634 року Лукашеві Жолкевському на заселення урочищ Краснопілля, Гадяч, Сари, Рашівка, Лютенька, Грунь, Глинськ, Більськ

Dan wо Lwowu dnia XXVI Musiaca Pazdzierniek Roky Panok MD CXXXIV Panovania Wladislawa Rex Petvus Lembeski Sivoius Maior. Poswolenie Slobody na Vroshiskas Krasnopolu y inshich Vrodsonemu Lukashowi Zolkiewskomu Wladislaw IV E.m. Osnaymucemy E.m. Pevny Sasluqi Vrodzoneqo Lukasca Zolkiewskieqo Kaluskieqo Chmielnickieqo y Pereiaslavskieqo Starosty nasceqo nam y Resptei v vodnych vielu Expedikacs osviadizone na ktore slusdna lude, abyvmy mich nelosuve basceme s mlodosu bowzum Lat swoich scotme wis na usluqe Oyscydny oddawscy na diele Recevskiem lata swoie nawiesce we tilko svoe dostatki dla Oyctysny calosy a stavo nac smiertielney odnasyl ale tiech y mescence poqanskie snosil y sdrowlewnie scenstonroc sa podawniscimi bie okasyame w Woloscych Moskiewskiech y Praskiech Expedikais tak stavmyc polianko neposirnaclowi iakosis dobrema medowi qodsilo dla spolney Oyscysny y dostoinstwa nasceqo qotow byv polozyt. Comy od neqo mile potemius laske nascei panske sawzde osviadscyc qotowismy ktory aby teras vsnat posvolismy irmu ytym kostam nascym poswalamy Slobody saloqyt na Vrosciskach Krasnopole Hadiasc Sarovkia Rusavka Lutynka Hrunie Hliensk Bielsk Oreli nasnanych do dobr Administratyi Salitr Vkrainnych naledsascych v Voievodstvie Kioevskim lisascych Zaktorem posvoleniem nascym pomianove Slobode i Futorami qruntami Lyskami polami lasami osiorami
stavami rsikami mlynami poddanemi y ich powinnostami y vscystkiemi poqytkamispokoyna vsyvak do sywota sveqo bevscuk Aziby tym wsesctka Laska nasche vsnal posvalamy antymselstim nascym potasc y poprwlypaki y innetowari. (Архив Юго-Западной России,Часть 4, Том 4,с.121-123)

«…..1723-1725 років перебувало в безпосередньому віданні “булави” лише 15 поселень, які були записані за Гадяцьким полком до 1649 року (Гадяче, Зіньків, Опанасівка, Липова Долина, Сергіївка, Плішивець, Веприк, Більське, Глинське, Опішне, Куземине, Грунь з присілком Шингаріївкою, Комиші, Капустинці), та 14 нових селищ (Хитці, Будищечки, Вельбівка, Свинарна, Павлівка, Пірки, Дейкалівка, Батьки, Лазьки, Заїченці, Млини, Великі Будища або Штепівка, Попівка і Ковалівка).


ГРУНСЬКА СОТНЯ
№ 467­й. Отписка воеводы Гр. Куракина о посылке въ Москву четырехъ черкасскихъ листовъ
I. Воевода, князь Гpигopiй Семеновичъ Куракинъ въ отписке, полученной въ Розряде 22 августа, 1652 г., доносилъ... «ездиль я по черте досматривать крепостей, и мне подалъ на Вольномъ Володимирко Васильцовъ два листа черкасскихъ; да промежъ Алешни и Скельскихъ горъ, на Литовскомъ рубеже, приехали ко мне изъ черкасскихъ городковъ, изъ Куземина, изъ Груни­Черкасской сотникъ Тимофей Корсунецъ съ атаманы и съ черкасы и подалъ они два листа. И я те черкасские листы, и которые листы мнъ подалъ на Вольномъ Вилодимирко Васильцовъ, послалъ къ тебе, государю... съ сею отпискою».
2. Божиею милостию, великаго государя и царя, и великаго князя Алексея Михаиловича Всея Руси самодержца, и многихъ государствъ государя в обладателя, его царскаго величества великому боярину, князю Григорею Семеновичу Куракину великого Богдана Хмельницкаго, гетмана войска Запорожскаго, Мартина Пушкаря, полковника Плотавскаго, отъ меня, атамана Тимофея Комаря, тако же и Тимофеіа Корсунца, сотника Груне­Черкасской.
Отъ насъ, Тимофея Евдошенка Комаря, атамана Груне­Черкасской, тако же и отъ сотника Тимофея Корсунца и всего товарищества нашего, а именно, всего города Груне­Черкасской жалобу чинитъ на воеводу Вольновскаго, Андрея Федоровича Иницоль, что несколько кратъ посылали письма свои до него, или и сами ездили, чтобъ управу намъ учинилъ съ своихъ подданныхь, а именно злочинцовъ всему тому лиску правотца, которые живуть въ Ницаха. И когда есмы поймали злодея, и давали имь гонять , чтобъ къ пытке прибывали, в они то ни во что не ставили, ни листовъ не принимали, они сами для того не приезжали. И тотъ злодей, именемъ Ерема, сиделъ несколько недель, и дали мы его на пытку: тогда говорилъ на всехъ Ницашанъ,, только попа да бондаря свободныхъ чинилъ, а на само го воеводу говорилъ. И при томъ ваши московскіе люди были изъ розныхъ городовъ, а именно: изъ Каркова (Харькова) Микита Остаповичъ, Савостька Максимовичу Ивашко Дягилевъ, Давидъ Ереминъ, Костикъ Кремской, Лаготка Савурукинъ, Кузька Жемчужниковъ, Игнатко Стрельный, Ивашко Пульшинъ съ другаго города съ Хотмыни (Хотмышскаго)— Ивашко Земляного, Мишка Чехолдинъ, Еремка Выходцовъ, сынъ боярской, Афонька — козакъ. И техъ людей имена мы вельми записать на Грунь­Черкасской, для того что те люди то слышали, что тотъ злодей на пытке говорилъ. И въ томъ деле изъ одного нашего города Груне­Черкасской пятьдесятъ лошадей переводили воевода съ Ницашанами; и мы того убытку и обиды своей не можемъ терпетъ, тако же и не можемъ сыскать. И ныне подаемся до вышеименованваго великаго государя и самодержца Алексея Михаиловича, тако же и до тебя, князя, боярина Григорья Семеновича Куракина, прося пристойной управы на нихъ, чтобъ есмы свои убытки могли сыскать, и не хотимъ вашихъ старшин, головъ понижати, надеяся на то, что самъ намъ можешь пристойную управу учинить. И еще меньшую грамотку въ той большой грамоте, запечатавъ, посылаемъ: каковы лошади, и какой шерсти и которыхъ людей были; тогда вели, твоя милость, передъ собою тое грамотку прочесть в разсмотръть все те убытки. А когда, твоя ласка, того намъ не учинишь, то можешь ведати о томъ князь, боярине Григорью Семеновичу Куракину: если управы отъ васъ намъ не будетъ, тогда запишемся въ городехъ вашихъ, я такъ будемъ жалобную грамоту до великаго Богдана Хмельницкаго, гетмана войска Запорожскаго, и до праведнаго государя, великаго царя Алексея Михайловича всея Русі писати, и будемъ знать, что съ такими починать. А когда было другое дело, а именно, 1651 г. месяца іюля 11 дня, что Петръ сказывалъ и поехалъ до Ницанъ и те москали, которые осажены ныне, суть Корней Васильевичъ изъ Алешни, и Корней на Ивашку Волжина сказалъ, что Ивашка Волжинъ трое лошадей въ Груне­Чоркасской укралъ. А именно те лошади каковы шерсти: две клячи, одна рыжа, а другая ворона, и те две клячи тотъ Ивашко продалъ на Тору, а третья кляча — білокопита на левой ноге, и та кляча у Петроша въ Ницасе есть. И хотя бы мы хотели какъ ни лучше жити съ вами, а вы намъ шкоды неизносныя чините, о чемъ мы и третицею просимъ тебя, воевода Вольновскій, чтобъ еси изъ своихъ подданныхъ справедливость намь учинилъ, и ихъ, которые тамъ есть, а именно, Петрашъ, который покинулъ жену свою на Груне­Черкасской, тогда просить тебя, воевода, чтобъ еси намъ его выдалъ безъ всякихь задержаній. А при томъ тебя Господу Богу поручаемъ.
Въ Груне­Черкасской, місяца іюля въ11 д., оть созданія міра 7460, оть воплощенія 1651.
А внизу написано: Тимофей Корсунець, сотникь полку плотавскаго, и Тимофей Комарь, атамань городовой въ Груне­Черкасской со всеми товарищи.
(Акты Московского Государства, Томъ II, СПБ, 1901, стр.289-290).

«1664. 01.31, obóz pod Głuchowem .Sioła nowo fundowane, posesora własnego nie mające, B Burky, Perewołoczna, Hran Czerkaska, Kotelak, Komyszy w woj. kijowskim ku Samarzu leżące, urodzonemu Mikołajowi Daniłowiczowi, rotmistrzowi JKM, i Joannie z Potoka, małżonkom, prawem dożywotnim. słowo zatarte….31.01.1664 року,обоз під Глуховом…Села знов створені, посесора власного не маючі, В…., Бірки, Переволочна, Грунь-Черкаська, Котельва, Комишці, в воєводстві Київському до Самари лежачі, уродженому Миколайові Даніловічові, ротмістрові Його Королівської Велич ності, і Іоанні з Потока, дружиною правити доживотно…» (Польська Коронна Метрика, стор. 345 ).




СЕЛО КОМИШІ
«…..1723-1725 років перебувало в безпосередньому віданні “булави” лише 15 поселень, які були записані за Гадяцьким полком до 1649 року (Гадяче, Зіньків, Опанасівка, Липова Долина, Сергіївка, Плішивець, Веприк, Більське, Глинське, Опішне, Куземине, Грунь з присілком Шингаріївкою, Комиші, Капустинці), та 14 нових селищ (Хитці, Будищечки, Вельбівка, Свинарна, Павлівка, Пірки, Дейкалівка, Батьки, Лазьки, Заїченці, Млини, Великі Будища або Штепівка, Попівка і Ковалівка).


1654 год № 623­й. Челобитная братьевь Ртищевыхъ в даче имъ луга, по речке Груне для буднаго завода
«...Бютъ челомъ Федько большой, да Федько меньшой Ртищевы. По твоему государеву указу велено намъ ва Олешне буды заводить, и поташъ и смалцугу делать, и на ту поташь и смалцугу положень немалой оброкь; а къ темъ нашить будамъ никакихъ сенныхъ покосовъ неть, и воловь и лошадей буднихъ кормить нечемъ, и отъ того намъ ставятся многіе убытки. А есть по Каменовской дороге, по Груне речке, отъ Олешне въ 7 верстать, отъ Каменовской стороны луга в сенные покосы, лежать пустые и никому въ отдачу не отданы, и приезжаютъ изъ­за рубежа изъ черкасскихъ городовъ мужики и косять те луга на себя». Просять: «чтобы государь велъмъ луга по речке Груне. съ верховья до рубежа по Камыши, черкаський городъ отъ Каменовской стороны, отдать намъ для буднего завода, в дать о томъ свою грамоту на Олешню къ воеводе Андрею Поливанову».
Помета: «Государь пожаловаль, велелъ дать грамоту, буде те сенные покосы не черкаескіе а въ даче ни за кемь, лежать въ порожнихъ земляхъ, и про то про все сыскать, и по сыску, будетъ доведется, дать имъ на оброкъ; а оброкь положить, смотря по земле и по угодью».
(Акты Московского Государства, Томъ II, СПБ,1901, стр.390.)

«1664. 01.31, obóz pod Głuchowem .Sioła nowo fundowane, posesora własnego nie mające, B Burky, Perewołoczna, Hran Czerkaska, Kotelak, Komyszy w woj. kijowskim ku Samarzu leżące, urodzonemu Mikołajowi Daniłowiczowi, rotmistrzowi JKM, i Joannie z Potoka, małżonkom, prawem dożywotnim. słowo zatarte….31.01.1664 року,обоз під Глуховом…Села знов створені, посесора власного не маючі, В…., Бірки, Переволочна, Грунь-Черкаська, Котельва, Комишці, в воєводстві Київському до Самари лежачі, уродженому Миколайові Даніловічові, ротмістрові Його Королівської Величності, і Іоанні з Потока, дружиною правити доживотно….» (Польська Коронна Метрика, стор. 345 ).


ПАВЛОВОЧКА
Великому Господину Іасне Високо преосвіащеннейшому КиръАрсению Могиліанскому Божиею Милостию Православному Архиепископу Митрополиту Киевскому и Галицкому и Маліа Россіи
Всенижайшое доношение
Сего 1761 года ноіабра 26 числа пордеру Его Високографского Сиіателства Високо повелителного Господина Господина Маліа Россій обоихъ сторонъ Днепра ивойск Запорож скихъ Гетмана иразнихъ ординовъ Кавалера Разумовского з подвладеніа Свіатопреобра женского Пустинноскелского Монастира село Малую Павловочку кеконо міи Его Сиіател ства подзамокъ Гадяцкий,со всеми угодіями отобрано; апонеже оное село Павловочка вспокойное Пустиноскелскому монастиру владеніе надано за жизни Гетмана Самойловича чему будетъ близъ осмидесіати летъ, ипотому вишобіавленний Пустино скелский Монастиръ наимененниимъ селомъ Павловочкою имеіа усебе иот другихъ Гетмановъ іакото Мазепи Скоропадского и Апостола наспокойное владеніе подтверди телніе Уневерсали даже досего времени безпрепятственно спокойно ивладелъ, итемъ више реченнимъ села Павловочки К Економіи подзамокъ Гадіацкий сподвладеніа монастирс кого отборотъ іакож уже более при убогой Пустиноскелской обители никакиъ подданнихъ вовладеніи нетъ. Монастиръ Свіатопреображенский Пустиноскелский всамую крайную скудость ивбижденіе приведено; Того Ради Вашему Іасне Високому Преосвященству по должности моей всенижайше доношу
Вашего Ясне Високопреосвященства всенижайший Послушник Скелского
Монастиря Ігуменъ Іеромонах Порфирий 1761 Года Декабра 31 Дніа
(ЦДІАУ. – Ф.127. – Оп.1020. – Д.3397, 1762 р)

ШЕНГАРІЇВКА
«…..1723-1725 років перебувало в безпосередньому віданні “булави” лише 15 поселень, які були записані за Гадяцьким полком до 1649 року (Гадяче, Зіньків, Опанасівка, Липова Долина, Сергіївка, Плішивець, Веприк, Більське, Глинське, Опішне, Куземине, Грунь з присілком Шингаріївкою, Комиші, Капустинці), та 14 нових селищ (Хитці, Будищечки, Вельбівка, Свинарна, Павлівка, Пірки, Дейкалівка, Батьки, Лазьки, Заїченці, Млини, Великі Будища або Штепівка, Попівка і Ковалівка).

ГНИЛИЦЯ
«…Поворсклье не осталось во владеніи татаръ, а вошло въ составь Литовско-русскаго государства, благодаря тому обстоятельству, что занявшій эту местность татарскій князь Лекса, одинъ изъ сторонниковъ Тохтамыша (по принятіи крещенія назвавшійся Александромъ и ставшій родоначальникомъ князей Глинскихъ), сталь въ зависимыя отношенія къ Витовту, владелъ Поворскльемъ на вотчинномъ праве, где въ начале ХV века уже существовали Полтава, Опошня, Глинскъ (Глинескъ) и Гнилица (Глиница) (поселение и ныне существующее въ Зеньковскомъ уезде близъ границы Полтавской губерніи съ Харьковской), Глинскъ на Ворскле несколько выше Опошни, а Гнилица возле реки Грунь) (Собраніе сочиненій М.А. Максимовича, отделъ историческій, томъ I, Кіевъ, 1876, стр.725)




Тоже с моей книги

Військові дії, в яких приймала участь Грунська сотня

Під час Визвольної війни Богдана Хмельницького - в складі Гадяцького та Полтавського полку у всіх битвах та походах;

Під час «руїни» на стороні спочатку Мартина Пушкаря, а потім князя Ромодановського проти Івана Виговського, понесла значні втрати в битві під Полтавою у 1658 році;

1680 рік – похід в Кам’яний Затон(нині м. Кам’янка-Дніпровська)

1688 рік – Чигиринський похід в складі Гадяцького полку під командою полковника Федора Криницького, в якому загинуло половина сотні;

1693 рік, жовтень – похід до Коломаку на кордони для стримування ординців;

1695 рік – війна з турками;

1705 рік – Кримський поход в складі Гадяцького полку під проводом полковника Боруховича;

1708­1709 роки – Балтійський похід під командою полковника Трощинського

1711 рік – Польський похід;

3 лютого 1721 року – перший Ладозький похід для будівництва Ладозького каналу в Петербурзі: відряджено 105 козаків, померло там – 26;

15 лютого 1722 року – другий Ладозький похід: відряджено 111, померло там 20 козаків;

1722 рік – Дербентський похід;

1722 рік – похід під Царицин;
1725 рік – Теркський похід на чолі з Іллею Милорадовичем;

1725 рік – Сулакський похід;

1725 рік – низовий похід до фортеці Святого Креста.

1728 рік – похід на будівництво Української лінії в складі Гадяцького полку;

8.05.1731року – похід на будівництво Української лінії в складі Гадяцького полку;
–
1731 рік – похід проти Кримських татар, збір війська був біля Човнової балки біля Зінькова, однак вскорості похід був відставлений;

1732 рік – похід на будівництво Української лінії;

1735 рік, жовтень –Польський похід;

1737 рік – похід на Тайні Води;

1737 рік – похід під Карасьово;

1738 рік – похід до Дніпровських порогів;

1738 рік – охорона кордонів;

1739 рік – Азовський похід;

1767 рік – будівництво Української лінії;

1768­1772 роки – служба на форпостах (на кордоні);

1769 рік – служба в фортеці Козловська;

1772 рік – похід з 2­ю армією до Перекопу та Алешек під проводом сотника Бразоля В.Т.;

1774 рік – приймає участь в воєнних діях літньої воєнної кампанії цього року під проводом сотника Бразоля.