ОПИСИ СІЛ ВЕЛИКИЙ САМБІР ТА МАЛИЙ САМБІР 1760 р.У публікації подається уривок з маловідомого документа, датованого 1760 р., який містить опис сіл Великий Самбір та Малий Самбір. Зроблено короткий огляд історії цих населених пунктів.
Цінним джерелом до вивчення історії тих чи інших регіонів, населених пунктів є їхні описи за різні хронологічні періоди. І чим детальніший опис, тим більше інформації ми можемо використати для відтворення історичного минулого краю. Мета, з якою складалися описи була неоднаковою, вона визначала і його інформаційне наповнення.
Протягом ХVІІІ-ХІХ ст. в Російській імперії з’являється ціла низка різноманітних описів (військово-статистичних, топографічних та ін.), які містять дані про повіти, губернії, намісництва. Велика їх частина була опублікована. Основна мета більшості з них - надати максимально повні відомості про всі території, що входили до складу імперії, для більш ефективного і раціонального управління ними. Такі описи часто містили короткий історичний нарис про ті чи інші землі, детальну інформацію про природні ресурси, адміністративний поділ, місцеві органи влади й управління, населення тощо. Залежно від конкретного призначення, описи могли містити й інші відомості. Але у таких описах здебільшого наводилася узагальнююча інформація по регіонах. Ддетальних даних про окремі населені пункти тут, як правило, не наводилося, не було і відомостей про конкретних людей, які тут мешкали.
У даній публікації ми представляємо опис сіл Великий Самбір та Малий Самбір.
Хоча ми вже зазначали про зовнішній вигляд документу, що містить наведений нижче опис, повторимо, що він представляє собою переплетену книгу великого формату у шкіряній обкладинці. Обсяг книги 160 аркушів (вступна частина подана на окремому непронумерованому аркуші, а всі інші пронумеровані від арк.1 до арк.159). Наш опис розпочинається з аркуша 32 і закінчується зворотнім боком аркуша 49 [4, арк.32-49зв].
Нагадаємо також, що документ, уривок з якого представлений нами, датується 1760 р. і був складений у зв’язку з пожалуванням імператрицею Єлизаветою І гетьману К.Г.Розумовському м.Батурин та м.Почеп з їхніми повітами. Тут містяться детальні описи 21 населеного пункту. Описи двох з них - м.Батурин та с.Алтинівка, нами вже були опубліковані [1; 2].
Існує й більш ранній опис сіл Великий та Малий Самбір. Він був складений під час проведення у 1726 р. ревізії м.Батурин та всіх населених пунктів, що перебували у віданні т.зв. батуринської ратуші. У цьому документі названі села разом з ланами й сіножатями згадуються як надані гетьману І.С.Мазепі “на кухню та булаву”, тобто належали до безпосередньо гетьманських володінь. Відносилися вони до Красноколядинської козацької сотні [6, с.102.].
Про пізніші детальні описи цих населених пунктів нам не відомо. У даному документі міститься велика кількість відомостей про мешканців Великого і Малого Самборів, їхнє матеріальне становище тощо. Згадуються тут також великосамбірська Миколаївська церква та Покровська церква Малого Самбора.
Самі села відомі досить давно. В “Історії міст і сіл Української РСР” зазначено, що Великий Самбір був заснований приблизно на початку ХVІ ст. [3, с.283, 286-287]. З кінця цього ж століття він перебував під владою Польщі. Малий Самбір був заснований дещо пізніше. Натомість О.М.Лазаревський писав про більш ранню історію саме Малого Самбора. Він називав це село також “старим Самбором” і вважав, що воно виникло раніше за Великий Самбір [5, с.288.].
Назви сіл походять від міста Самбір, розташованого у Галичині. Саме там представники князя Яреми Вишневецького вербували людей для поселення на Лівобережжі, на території т.зв. Вишневеччини. На думку О.М.Лазаревського, Малий Самбір став так називатися після того, як занепав і прийшов у запустіння в результаті “гетманских междоусобиц, последовавших после смерти Б.Хмельницкого”. Причому вчений вказує, що саме вихідці з Малого Самбору заснували неподалік новий Самбір, більший за розміром, який і отримав назву Великий [5, с.288.].
На 1666 р. у Великому Самборі нараховувалося 32 селянських двори, у Малому - 13. За переписом 1740 р., у Великому Самборі було 57 селянських і 59 козацьких дворів, а у Малому - відповідно 20 і 39. У той час тут існував кінний завод. Згідно з пропонованим у даній публікації описом 1760 р., у Великому Самборі налічувалося понад 140 дворів (це з урахуванням дворів, що знаходилися у слободі Торговицькій, яка відносилася до Великого Самбору), де мешкало біля 840 жителів, а у Малому Самборі - понад 70 дворів з більш, ніж 400 жителями.
Відомий церковний діяч, історик Філарет (Гумілевський) вказує, що за часів Я.Вишневецького, якому належали ці землі, Великий Самбір став центром староства, до якого увійшли окрім обох Самборів також села Голенка, Корибутове й Дептівка.
При цьому він посилається на роботу М.А.Маркевича, де вказано на те, що у 1724 р. до гетьманських володінь належало “староство Великосамборское, а в нем села: Великий Самбор, Малый Самбор, Голенка, Корыбутов, Дептовка” [7, с.399]. Натомість О.М.Лазаревський називає центром Самбірського староства Малий Самбір. Коли гетьман І.Самойлович надав т.зв. гетьманському дворянину І.Мазепі Малий Самбір, саме останній, вже ставши гетьманом, приєднав до нього села Великий Самбір і Корибутів і започаткував Самбірське староство, яке у свою чергу увійшло до складу Батуринської волості. А вже набагато пізніше до цього староства були включені села Дептівка, Голенка, Дмитрівка, Рябухи та інші [5, с.288, 291].
Після смерті Гетьмана І.Скоропадського Самбірське староство було передане в розпорядження Малоросійської колегії. У 1726 р. Батуринську волость, до якої відносилися і обидва Самбори, отримав московський князь Олександр Меншиков.
Після його заслання у 1727 р. цю волость було повернуто до казни. У 1760 р. ця територія була подарована останньому українському гетьману К.Г.Розумовському.
Пропонований уривок подаємо, максимально зберігаючи пунктуацію та орфографію оригіналу. Не використовуємо літеру “еры”, а літеру “ять” замінено на сучасну “е”. У круглих дужках вказуємо нумерацію аркушів оригінального документу, у квадратних - відмічені місця, які нами не були прочитані.
____________________________________
1. Дегтярьов С.І. Матеріали до історії села Алтинівка / С.І.Дегтярьов // Краєзнавство: науково-методичний та практичний аспекти. Матеріали краєзнавчої науково-практичної конференції (8-10 червня 2010 р., Суми). - Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. - Суми: РВВ СОІППО, 2010. - С.44-46.
2. Дегтярьов С.І. Маловідомий опис м.Батурин 1760 р. / С.І.Дегтярьов // Сумський історико- архівний журнал. - Вип.VІІІ-ІХ. - Суми, 2010. - С.32-66.
3. Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. - Сумська область / Гол. ред. колегія: Тронько П.Т.(голова) та ін. - К., 1973. - 696 с.
4. Конотопський краєзнавчий музей ім. О.М.Лазаревського. - №ПП-І-72. - 160 арк.
5. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. - Т.3. Полк Прилуцкий / А.М.Лазаревский. - К., 1902. - 426, ХХIII, [3] с.58 СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №X-ХІ. 2010
6. Ситий І.М. “Мазепина книга” / І.М.Ситий. - Режим доступу. -
http://www.siver-litopis.cn.ua/ konf/muz_tarn/skarb_3.pdf - С.100-107.
7. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. - Кн.6. Уезды Новгородсеверский, Сосницкий, Городницкий, Конотопский и Борзенский. - Чернигов: Земская
Типография, 1874. - 546 с.
