На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
ИНФОРМАЦИЯ ПО ИСТОРИИ ПОЛКА, ССЫЛКИ НА АРХИВЫ, ПЕРЕПИСИ и пр. сточники. ВОПРОСЫ В СОСЕДНЕЙ ТЕМЕ - диалоговой. https://forum.vgd.ru/283/138547/ Для сотен полка есть отдельные темы. Вопросы по сотням задавайте в них.
================================ Ніжинський полк як військова та адміністративна одиниця Війська Запорозького почав формуватися напровесні 1648 р.
Йому підпорядковувалися козацькі підрозділи, які виникли в Острі, Новій Козарі, Козельці, Мрині, Моровську, Бобровиці, котрі на початку 1649 р. відійшли до Переяславського полку. На його території в окремі полки сформувалися бойові одиниці в Борзні та Сосниці, що відійшли до Чернігівського полку, а також в Ічні, яку у 1649 р. включили до Прилуцького полку. Адміністративні землі полку розташовувалися на лівому березі р. Десни, починаючи від Остра та Козельця, і тяглися аж до кордону з Росією в районі Трубчевська. Сотні знаходилися в нижніх течіях рік Остра, Сейма та Клевені, лівих допливів Десни. Сейм розтинав полк навпіл, тому сотні на його правому березі називалися „засеймські”. У полк увійшли ще староруські міста Ніжин, Сиволож (літописний Всеволож), Глухів, Короп. Це була територія Чернігівського воєводства Речі Посполитої, створеного після Поляновського миру 1634 р. у 1635 році. Юридично Ніжинський полк з полковим центром у м. Ніжині (тепер районний центр Чернігівської області) оформився 16 жовтня 1649 р., після Зборівської угоди Б. Хмельницького з королем Яном ІІ Казимиром. Кількість козаків та старшини у його складі у той час налічувала 991 особу, а територія поділялася на дев’ять сотень. Сім Ніжинських сотень, які мали сукупно 597 козаків: першої, або полкової (сотник Іван Борсук); другої (Фесько Мринський); третьої (Григорій Красножон); четвертої (Іван Нагорний); п’ятої (Іван Борсук); шостої (Григорій Василенко); сьомої (Григорій Кобилецький); Носівсько-Кобизької – 99 козаків, сотник Панас Єдута; Березанської (Березовської) – 95 козаків, сотник Яків Філоненко. У Зборівському реєстрі крім сотників записаний полковник Прокіп Шумейко, який у похилому віці (80 років) загинув під Берестечком у 1651 р., та козак Роман Ракушка (Романовський) – майбутній ніжинський сотник, генеральний підскарбій та ймовірний автор літопису Самовидця. Чисельно і територіально це був найменший полк Богдана Хмельницького.
Проте після Білоцерківської угоди 1651 р. територія полку зросла за рахунок повернутих з Чернігівського полку Батуринської, Бахмацької, Борзнянської, Івангородської сотень, створеної Стольненської, а також території Стародубського повіту Смоленського воєводства, де почалося формування нових козацьких військово-територіальних підрозділів за рахунок за рахунок втікачів з Правобережжя. Тут у 1653-1654 рр. навіть було сформовано і виділено в окремий Новгород-Сіверський полк, який після Переяславської угоди 1654 р. з царем знову включено до складу Ніжинського полку. Згідно з даними „Опису малоросійських міст і сіл Білоцерківського та Ніжинського полків...”, котрі присягнули цареві Олексію Михайловичу, на травень 1654 р. Ніжинський полк став найбільшим на Лівобережжі. Він складався з 37 сотень, в яких до присяжних списків потрапило 20 565 чоловік. Це були сотні: Батуринська, Бахмацька, Березівська, Бобівська, Борзнянська, Волинська, Глухівська, Дівицька-Володькова, Дівицька-Салтикова, Дроківська, Івангородська, Киселівська, Кобизька, Конотопська, Кролевецька, Мглинська, Менська, Мринська, Ніжинська, Новгородська, Новомлинська, Носівська, Оленівська, Олишівська, Підлипненська, Понорненська, Попогорська, Почепська, Рождественська, Сиволозька, Синявська, Сосницька, Стародубська, Топальська, Шаповалівська, Шептаківська. На кінець 1654 р. Ніжинський полк охопив території окремих повітів та волостей колишніх Київського, Чернігівського, Смоленського і навіть Мстиславського воєводств Речі Посполитої. Влітку 1654 р. зі складу полку виділено відновлений вдруге Борзнянський полк, який у 1655 р. швидко ліквідували і повернули його територію знову до Ніжинського полку.
Вперше полк радикально реформовано у 1663 р. після знаменитої Чорної ради в Ніжині, приходу до владу І. Брюховецького та страти його політичних опонентів – насамперед ніжинського полковника Василя Золотаренка. Того року полк втратив на користь новоствореного Стародубського 8 сотень, Чернігівського – 6 сотень, Київського – 2 сотні, 5 сотень розформовано у ході реорганізації. 1663 р. з Ніжинського полку виділено також Сосницький полк (1663-1668 рр.). Окрім того, тоді ж утворено окремий Глухівський полк із 6 „засеймських” ніжинських сотень. Щоправда, 1665 року Глухівський полк ліквідували, а територію знову включили під юрисдикцію ніжинських полковників. На короткий час, у 1668-1669 рр., з полку знову вилучали до складу відновленого Д. Дорошенком Новгородського полку „засеймські” сотні. Але, як і в історії з Глухівським, на початку 1669 р. Д. Многогрішний ліквідував цей полк, а сотні повернув до Ніжинського та Стародубського, із яких і формувалася нова адміністративна одиниця. На Конотопській раді (в Козачій Діброві) 25 травня 1672 року Ніжинський полк репрезентували: полковник Пилип Уманець; обозний Матвій Матвійович (Шендюх); писар Павло Михайленко; суддя Федір Завадський; хорунжий Василь Ігуменський; осавул Гнат Парпура. А також 20 сотників (...). Певних змін зазнавала територія Ніжинського полку у 1687, 1709 рр. У середині ХVІІІ ст. до Київського полку перейшли Олишівська та Мринська сотні. Відтак, за реєстром 1723 р. полк мав 19 сотень, 6525 кінних і 3379 піших козаків. За даними реєстрів 1750-х рр. полк мав 18 сотень, а в 1769 р. – 22 сотні.
Сотенними центрами були: Батурин, Бахмач, Березанка, Березна (Березна, Березина), Бобовиця (Бобів), Борзна, Веркіївка, Волинка (Волинь), Вороніж, Глухів, Дівиця Володькова, Дівиця Салтикова, Дроків, Заньки, Івангород, Киселівка (Кисилівка), Кобижча, Конотоп, Короп, Кролевець, Мглин, Мена, Мрин, Ніжин, Новгородок (Новгородка, Новгород-Сіверський), Нові Млини, Носівка, Оленівка, Олишівка, Підлипне, Погар (Погари), Понорниця (Понирне, Понурниця), Попівка, Попова Гора, Почеп, Прохори, Рождественське (Рождественне), Сиволож, Синявка, Сосниця, Стародуб, Топаль, Хороше Озеро, Шаповалівка, Шептаки, Ямпіль. Всього – 46 міст, містечок та сіл (Шаповалівка, Підлипне, Бобів). Протягом певного часу низка сотень (Воронізька, Коропська, Кролевецька, Ямпільська, частково Глухівська) вважалися гетьманськими або підпорядкованими генеральній старшині. З них формували охорону гетьмана – жолдаків. На території полку знаходилися дві гетьманські столиці: Батурин (1669-1709, 1750-1764) і Глухів (1708-1750, 1764-1782). В період судової реформи Кирила Розумовського 1763 року полк розділено на три судові повіти – Ніжинський, Батуринський та Глухівський. А у 1766 р. в ньому створено три фіскальні установи – Ніжинська, Батуринське та Глухівське комісарства. За указом Катерини ІІ від 16 (27) вересня 1781 р. про скасування полково-сотенного адміністративного устрою Лівобережної України Ніжинський поле і його сотні ліквідовано до початку січня 1782 року. Територію полку розділено між Київським намісництвом (перша Ніжинська сотня), Новгород-Сіверським намісництвом (Бахмацька, Шаповалівська, Попівська, Батуринська, Конотопська, Новомлинська, Коропська, Кролевецька, Глухівська, Воронізька, Ямпільська) та Чернігівським намісництвом (Ніжинські 2-5, Веркіївська, Дівоцька, Заньківська, Борзнянська, Прохорівська, Івангородська).
============================== ЗАРУБА В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 16481-782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 71-74.
Видимо идет речь о фонде 57 ЦГИАК "Румянцевская опись Малороссии" храниться в Киеве на микрофильмах,опись 1 ,книга-это номер дела ,арк.-страница по-украински Почему-то не указан номер сотни.
ЦГИАК 51 \ 3 \ 17173 Именные списки казаков и старшины Нежинского полка неприсягавших Екатерине 2- июль 1762, есть данные с фамилиями 3 и 4 Полковой,Бахмачской,Ивангородской,Занковской,Новомлинской,Прохорской,Поповской сотен -микрофильм
ЦГИАК 51\ 3\ 17175 Такие же списки по Глуховской, 1 и 2 Борзенским сотням, а такжже мещанам Ивангорода и Нежина. Фамилий очень много,кто находился в походе, на форпостах,просто в отлучке. Много материала для поиска.К сожалению ,уже не в первый раз отсутствует 1 нежинская сотня,как правило первые\верхние\ записи при хранении утрачивались или уничтожались.
ЦГИАК Украины Фонды административных и военно-административных учреждений Фонд 54 Вторая Малороссийская коллегия Фонд 54 Вторая Малороссийская коллегия Опись 2
Фонд 54 Опись 2 Дело 1 Описание сел и деревень Стародубовского и Нежинского полков /часть дела/. 1764 г.
Фонд 54 Опись 2 Дело 18 Именные списки выборных казаков с указанием количества их дворов. 1765 г.
58241 Нежинский полк 1736 г. Перечневые табели (ревизии, реестры) о жителях Нежинского полка (бунчуковых, значковых товарищах, казаках, их подсуседках и посполитых), составленные по сотням и отдельным селам. 574 л., 86 док. Листы 1-29, 509-566 повреждены.
--- Платным поиском не занимаюсь. В личке НЕ консультирую. Задавайте, пож-ста, вопросы в соответствующих темах, вам там ответЯТ.
митоГаплогруппа H1b
Здравствуйте!Прошу помощи. В книге Лазаревский А.М. Опись Конотопской сотни 1711 год нашла своего прямого предка Семена Сивер и наверное его брат Иван. Где можно найти, когда они появились в с.Поповка и откуда? С уважением Татьяна.
Почему "появились"? М.б. они были старожилами? Первые сведения о селе Поповка относятся к 1-й половине XVII века. По народному преданию, владельцем этих земель был поп из соседнего села Вировка. Он построил здесь свою мельницу и несколько домов. Позже землю начали заселять казаки, на холмах у реки Куколки образовывались хутора, названия которых происходили от фамилий первопоселенцев.
По описанию, сделанному в 1654 г., село Поповка значится как большое село – 339 дворов, из них 130 казацких, а 133 – мещанских. В 1654 г. часть казаков села Поповка присягнула царю Алексею Михайловичу, но вскоре они приняли участие в обороне Конотопа (1659 г.). На 1723 год в Поповке насчитывается уже почти 600 дворов. При гетмане Разумовском была создана отдельная Поповская сотня, в которую входили ближайшие села, включая и с. Вировка. Накануне реформы 1861 года население Поповки составляло уже 4,5 тысяч человек. По свидетельствам старожилов, многие крестьяне во время столыпинской реформы переселились в Сибирь, а затем в 1914-1917 годах вновь вернулись в свое село В 1837 году на средства местной землевладелицы К.П. Острянской была построена каменная церковь Пресвятой Троицы. Еще одна деревянная Преображенская церковь была построена в 1887 году.
Подскажите, видел ли кто-нибудь это дело: РГАДА Фонд 248 опись 29 дело 87 Книга ревизий Нежинского полка по селам и деревням и кто ими владеет 1730 год? Меня интересует, могут ли быть здесь указаны посполитые? Мои предки проживали в селе Риботин Коропской сотни. Но они были крестьянами.
На сегодняшний момент самый древний документ, в котором мои предки указаны, это ИВ 1763 года. Хочу посмотреть поглубже. К сожалению, у меня нет возможности увидеть дела, хранящиеся в ЦГИАК, а вот в РГАДА съездить могу.
Могут ли в этом деле быть крестьяне или только казаки?
--- Собираю информацию о селе Рыботин/Риботин/Рiботин Кролевецкого уезда Черниговской губернии, а ранее - Коропской сотни Нежинского полка
Ничего не могу сказать, может и города тоже.