На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
[q = Metallist] К середине ХVIII в. в состав Ройськоы сотни входили: с. Буянки, с. Большая Вот, д. Вербич, сл. Вербовка, х. Вир, д. Глиненка, с. Голубичи, х. Голущин мельница, д. Горностаевка, д. Грабов, д. Гусинка, с. Гучин, х. Гута Откильницька, с. Данич, сл. Добрянка, д. Задериивка, с. Звиничив, д. Каменские, д. Киселевка, х. Киселевозаймищська гута, д. Клубовка, Лизунова рудня, д. Маслакивка, д. Мойсеивка, д. Новая Папирной, д. Оснякы, с. Петрушин, д. Пилипча, д. Пизнопалы, д. Плехтиивка, сл. Постовбицька, д. Постовбиця, с. Репки, с. Роище, д. Ройська Слобода, Рудня Старая Яриловицька, Рудня Яриловицька, д. Свинопухы, д. Седелювка, с. Сибереж, д. Старая Папирной, д. Старые Яриловичи, д. Стаси, д. Строевка, д. Сусловка, д. Футир, с. Холявин, с. Церковищы, д. Чепигивка (Стигункы), х. Чудовка, д. Ямищ, Яриловицький Святониколаевский Скиток, с. Яриловичи
[/q]
с. Сибережы. Черниговская губерния.
Находится в Репкинский районе Черниговской обл. в 22 км. к северу от Чернигова, в 143 км. от Киева. с. Свибриж (теперь Сибережи) упоминается уже в конце XV начале XVI вв, как владение, пожалованное по грамоте Великого князя литовского и короля польского Александра Ягеллона Богдану Павловичу (Виленскому подключию), ему же принадлежали с. Заболовицы, поселок Р (ы) гощъ (древнее Орогощъ - теперь Рогощы) и земля Замглай (АЗР. Т. 1, № 139 С. 163, ЛМ Книга 6, 1494-1506. Вильнюс. 2007.)
СИБЕРЕЖ
Сейчас Репкинского района, центр сельсовета. При речке Сибереж.
Упоминается в "Памяти" 1527, однако запустевает в период смуты в начале XVII века. Село возобновилось в начале 1630-х годов (упоминается в привилее от 22 февраля 1633 Мартыну Калиновскому на Черниговское староство), но вследствие Смоленской войны 1632-1634 гг, вероятно, снова обезлюдело, поскольку королевский привилей С. Пясочинському от 14 марта 1645 называет Сибереж селищем . Позже им владел Карп Мокриевич, которому Сибереж досталась в удел жены, происходившей из польской шляхты. Подтверждающие универсалы и грамоты Мокриевичам на Сибереж: Карпу - гетмана Юрия Хмельницкого (23.07.1660), царя Алексея Михайловича (3.02.1667), гетманов Демьяна Многогрешного (27.03.1669), Ивана Самойловича (19.07.1672), Ивана Мазепы (28.08. 1687), царей Иоанна и Петра Алексеевича (9.03.1690); Демьяну - гетмана Ивана Мазепы (23.03.1704); вдове Демьяна Агафье - гетмана Ивана Скоропадского (13.09.1709). Сибереж и в дальнейшем оставалась за Мокриевичами. В 1749 г. Александр и Василий Мокриевичи вели спор за двор и земли в с. Сибережи с полковым канцеляристом Василием Комаровским. Необходимо отметить агрессивную земельную политику Мокриевичей, они неоднократно стремились завладеть землями в соседних селах. А бунчуковые Павел и Александр Мокриевич и сын полкового судьи Василий Мокриевич в 1750 убили казака с. Сибереж Тимофея Сапегу и завладели его имуществом, что повлекло за собой ряд судебных процессов (1750-1751, 1751 гг.) История получила продолжение в 1756 г., когда Павел, Александр и Василий Мокриевичи совместно с полковым хорунжим Василием Комаровским захватили земли местных казаков Семена Сапеги, Николая Коржа, Григория Тетери и других. За неделю они пытались провести обновления межевых знаков собственных владений, что привело к нападению Николая Коржа с товарищами (более 80 человек) на обидчиков. Спор между сторонами за земли продолжился и в 1758 г., когда дело рассматривал Черниговский полковой суд. Спустя некоторое время бунчуковый Александр Мокриевич захватил имущество у казака Андрея Гомана (1759 г.), его пришлось вернуть после рассмотрения жалобы потерпевшей стороны в Генеральной военной канцелярии. Более того, канцелярия обязала бунчукового Ивана Кутневського провести ревизию подверженний Мокриевича и Комаровского. Результат нам неизвестен, однако уже через несколько месяцев, в феврале 1760 г., Александр Мокриевич захватил коней и муку у того же Андрея Гомана. В 1762 г. на Сибереж претендовала дочь бунчукового Якова Искры, Ирина. Во времена сотничества Филона Свяцкого (ок. 1664-1672) в Сибережах находилось сотенное правление (до 1700 г.). Основные казацкие семьи: Болбас, Гломозды, Лепехи, Свяцкие, Дасюки, Сапеги, Кезли, Коржи Атаманы: Щербак Федор (1724, 1725), Ведер Андрей (1747), Лещенко Яцко (1750). Дворы казацкой старшины: вдовы бургомистра черниговского Карповские (Карпа Марковича) (1741), военного канцеляриста Ивана Марковича (1741, 1747, 1750, 1755, 1767 - куплен отцом у Глуховского мещанина Григория Александровича за 200 рублей 20 ноября 1732), потомков прадеда Карпа Мокриевича (1767 - "зъ болшимъ садомъ и огородомъ, въ самомъ конце села Сибережы, между пролива надгребелною и ставомъ лежащему, округъ Огороженный"). Приезжие дворы: вдовы Марии Томариной (1732), канцеляриста войскового Ивана Марковича (1740), вдовы бургомистра черниговского Карпа Марковича (1740), канцеляриста полкового Ивана Дорошенко (1741), значкового Ивана Фасовського (1743), хорунжего полкового Василия Комаровского (1747, 1750 , 1755), сотника Слабинского Самийла Левандовского (1750, 1755), бунчукового Павла Мокриевича (1767), военного товарища Федора Мокриевича (1781). Церковь святителя Христова Николая, "старая, деревянная ..., съ однимъ престоломъ, безъ ограды, и при ней колоколня" (1767). Школа (1732, 1740, 1747, 1750, 1767 - "въ оной живетъ дячокъ"). Госпиталь (1732, 1740 - "въ ономъ старецъ слеп Тимухъ Штиркунъ", 1741, 1747, 1750, 1767 - "богоделная изба, въ оной живутъ нищие, пропитание они имеютъ отъ доброхотнихъ дателей и милостыни", 1783). дворы : попа Василия Кузьмина (1732), канцеляриста полкового Ивана Дорошенко (1740), войскового товарища Николая Мокриевича (1747), Черниговского Троицкого монастыря (1750). Мельница на р Сибережы войскового товарища Федора Мокриевича (1754, 1781 - "плотина съ однимъ амбаромъ объ 1 коле"). Владельцы посполитых в 1781 г.: умершего бунчукового Павла Мокриевича жена Анна Мокриевичева с потомками (19 дворов), писарь земский Мокриевич (6 дворов), Черниговский Троицкий монастырь (2 двора), полковник черниговский Петр Милорадович (5 дворов).
По ревизии 1782 в Сибережы проживало казаков: выборных - 87 лиц мужского пола и 82 женского, подпомощников - соответственно 239 и 246, артиллерийских служителей - 23 и 22, артиллерийских служителей сверх расписания - 9 и 8, старшинских детей (с артиллерийскими) - 5 лиц мужского пола, а также ранговых посполитых - 24 и 22.
Продолжение далее: Ревизия 18 века.
--- Платным поиском не занимаюсь. В личке НЕ консультирую. Задавайте, пож-ста, вопросы в соответствующих темах, вам там ответЯТ.
митоГаплогруппа H1b
ЛАРКИ (Ларченки, Стасьовські, Стасенки) ================= За нашими спостереженнями, саме серед родини Ларків слід шукати нащадків засновників села. Наприкінці ХVІІ ст. Стасенки трансформувалися у Стасювських (Стасьовських) – під таким прізвищем відомі брати Сидір і Марко. Нащадки Марка в 1730-х рр. записувалися як Ларченки (схоже на зіпсований варіант батьківського імені), Сидора – Сидоренки. В описі 1767 р. Сидоренки взагалі не згадуються, натомість в ревізії 1782 р. всі нащадки колишніх Стасювських значаться під прізвищем Ларко.
І. 1. СТАСЬ. Село отримало назву або від Стася або від його синів (з огляду на множину у назві – Стасі). ІІ. 2/1. ТИТ СТАСЕНКО. Згадується в реєстрі 1649 р. серед козаків Чернігівської полкової сотні. ІІІ. 3/2(?). КУПРІЙ СТАСЕНКО. Козак Сиберезької сотні (інша назва Ройської сотні), загинув під час Чигиринського походу 1678 р. Вірогідно, син (або ж брат) Тита. ІV. 4/3(?). СИДІР СТАСЮВСЬКИЙ. Можливо, син Купрія Стасенка (або ж онук). Згадується в документі 1717 р. "Был в походах 1700 под Руголевом у Удове, 701 на Ижоре под Орешком, 705 под Любаром, 706 в Полще под Замостем, 707 у Печерском на работе, за Сожем у Черикове 708, 709 на полтавской баталии, 716 у Смелой, 719 в Царичине, 721 на канале, 723 в Терку" (1724). 5/3(?). МАРКО СТАСЮВСЬКИЙ. Слід гадати, брат Сидора. "Служил шопную службу год 7 и бул в едном походе 721 года на канале. Теперь до берега на форпости служит". V. 6/4. ФЕДІР СИДОРЕНКО. Згадується в ревізії 1732 р. 7/5. ПЕТРО МАРКОВИЧ (Іванович?) ЛАРЧЕНКО (нар. 1697). Козак-підпомічник, пізніше – козачий підсусідок. Згадується в ревізіях 1738, 1739, 1740, 1741, 1743, 1747, 1750 рр. х Агрипина Семенівна (нар. 1709). 8/5. ЄРМОЛАЙ ЛАРЧЕНКО (нар. 1707). 9/5. ЛЕВОНТІЙ ЛАРЧЕНКО (нар. 1717). Підсусідок Федора Барабаша. х Христина (нар. 1707) VІ. 10/6(?). ДАНИЛО ФЕДОРОВИЧ ЛАРКО (нар. 1737). Козак-підпомічник. х Євдокія Осипівна (нар. 1742). 11/6. ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ (нар. 1747). Козак-підпомічник. х Єфросинія Никифорівна (нар. 1752). 12/9(?). ПАВЛО ЛЕВОНЕНКО (нар. 1727). Можливо, син Левонтія (№ 8). Підсусідок Фоми Барабаша. х Феодосія (нар. 1727). 13/9. ОЛЕКСІЙ ЛЕВОНОВИЧ (нар. 1757). Козак-підпомічник. х Єфросинія Яківна (нар. 1762). 14/9. ІВАН ЛЕВОНОВИЧ (нар. 1762). 15/9. ТРОФИМ ЛЕВОНОВИЧ (нар. 1759 або 1763). 16/9. ГРИГОРІЙ (Георгій?) ЛЕВОНОВИЧ (нар. 1764 або 1765). 17/9(?). КАЛЕНИК N ЛАРЧЕНКО (нар. 1751). Найманий робітник у Федора Барабаша, син козака. Міг бути ще одним сином Левонтія Ларченка. VІІ. 18/11. МЕЛАНІЯ ФЕДОРІВНА (нар. 1776). 19/11. РОМАН ФЕДОРОВИЧ (нар. 1779). 20/11. ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ (нар. 1780). 21/11. ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ (нар. 1781). 22/12. ПАРАСКОВІЯ ПАВЛІВНА (нар. 1757). 23/12. УЛЯНА ПАВЛІВНА (нар. 1760). 24/13. МАКСИМ ОЛЕКСІЙОВИЧ (нар. 1780). 25/13. СТЕПАН ОЛЕКСІЙОВИЧ (нар. 1781).
Крім того, в ревізії 1782 р. згадана "удовы Параскевиии [Ивановой] Барабашихи удова Параскевия Семенова Ларчиха" (важко зрозуміти ступінь рідства, адже обом вдовам було по 70 років). Остання мала двох синів – МИНУ ГОРДІЙОВИЧА (30 років; дружина – Феся Микитівна, 30 років; син – Микита, 6 років) та ІВАНА (20 років).
Сегодня благодаря Betti нашел своих предков, проживавших в 1834 году в деревне Вербовка Городнянского уезда Они были гос. крестьяне В этой теме прочитал что ранее это была слобода Вербовка Интересует любая информация по Вербовке или источники поиска Особенно к приходу какой церкви они относились
Искренне благодарна вам за сведения откуда пошла фамилия моих предков Ларко, к сожалению, только сейчас смогла разобраться , сведения для меня бесценны.Удачи!С уважением А.Денисова
простите меня. я с таким трудом ориентируюсь на форуме ...вы мне послали бесценные сведения. а я и не поблагодарила.Большое спасибо! Мне еще выслали А.Зиненко Метрические книги с. Петрушин,, он же о вас хорошо отзывался и посоветовал обратиться по поискам деда Филиппова из Тифлиса (род. в 1879 г), их было 5 детей , по преданию, братьев, у Филиппова Федора, в т. ч и мой дед, Алексей Федорович. дед получил образование фельдшера, имел много талантов, пел в церкви, в нач 20 века попал Во Владивосток и близким запретил расспрашивать о родных.Если сможете мне помочь, буду благодарна.
Добрый день! Может подскажете-меня интересует село Рашкова слобода - в 4км от села Петруши, может у Вас есть какие интерестные сведенья о даном селе. У бабушки и дедушки фамилия Ващенко. А еще там жил помещик какой-то. И недалеко от села есть место которое называют Бакуренщиной
Тоесть можно предположить что там было строение которое принадлежало одному из этих сотников, или же земля. А по с.Рашкова слобода может у Вас имеются какие-нибудь данные? Заранее спасибо
Заповітний рядок з народної пісні про збереження нашої славної історії та найбільш яскравий, хоч і драматичний відтинок її – козаччину, найкраще втілюється в життя появою нових друкованих видань, особливо історико-краєзнавчих. Так, напередодні травневих свят у Чернігівській міській бібліотеці ім. М. Коцюбинського відбулась презентація наукового видання «Ройська сотня» (сучасна територія села Роїще Чернігівського району та інших навколишніх сіл). Автори : Сергій Горобець, кандидат історичних наук, науковий співробітник Українського інституту національної пам`яті, дослідник і краєзнавець Чернігівського району, та Ігор Ситий, кандидат історичних наук, завідувач фондами Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського, відомий вчений-геральдист.
Дослідники коротко представили свою роботу, і з перших же слів присутні науковці, письменники, літератори, бібліотекарі збагнули унікальність книжки, хоч і невеликої за розміром й кількістю сторінок. Але як та крапля води вміщує в собі океан, так і тут розповідь про одну козацьку сотню ніби осягає трьохсотлітню історію козацької України. Вагомість історичного нарису доповнює зовнішнє оформлення – обкладинка схожа на старовинний універсал з козацьким скорописом і пишним бароковим орнаментом та ще й зображенням єдиної на той час – ройської сотенної печатки.
Вражає енциклопедичність видання, численні посилання на джерела, переважно архівні, строга хронологія історичних подій на даній території, відомої ще з часів Київської Русі і до ліквідації Гетьманщини у кінці ХVІІІ ст. Все це надає викладу матеріалу літописної логіки. Проте, академічний перелік сприймається легко і з цікавістю, бо насичений хоч і стислими, та яскравими описами військових змагань чернігівців у московсько-литовських війнах, польських інтервенціях, національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.
Розповідь про населені пункти Ройської сотні абсолютно гармонійно рясніє іменами та прізвищами сотників і сотенної старшини. Крім того, досить детально і упорядковано називаються власники населених пунктів, найчисельніші родини і двори, козацькі й посполиті. А це вже нове бачення у вітчизняній науці – пізнання історії через людські долі, родоводи, сімейні хронічки, життєписи, артефакти. Радує і озвучення авторами задуму написати історію всіх сотень Чернігівського козацького полку, адже «Ройська сотня» - це лише початок грандіозного шляхетного проекту.
Під час обговорення нової книги з високою оцінкою її і вдячністю виступили : Андрій Курданов, голова Чернігівської районної Спілки краєзнавців, Сергій Дзюба, письменник-публіцист, бібліографи міста. Історик Олександр Ляшев наголосив ще на одному позитиві: доступній і зрозумілій мові для широкого кола читачів, а не лише для науковців. Тож незабаром книга надійде до публічних бібліотек, навчальних закладів області, як чудовий подарунок школярам, студентам, вчителям, всім хто любить і вивчає рідну історію.
Варто зазначити, що видання книги «Ройська сотня» накладом 500 примірників здійснено Управлінням у справах преси та інформації Чернігівської обласної державної адміністрації. І це свідчить про підтримку владою науково-освітніх, культурологічних проектів Чернігово-Сіверського краю.
