Украинские фамилии

apss написал:

[q]

отсущетвительный глагол

[/q]

Это что, новая терминология?
Глаголизация существительного?
Вроде бы в классической литературе по словообразованию такого не было
Известна субстантивация, а вербализация - это из другой области.

severinn написал:

[q]

Ага, де Рибас

[/q]

гулял по Дерибасовской под ручку с Делатуром.

Саlebasse - тыква, напоминающая по форме бутылку, через - К - в немецком.

Тараненко, син Тарана.
Прізвище Таран, могло утворитись від назви товкушки для вибивання конопляної олії, яку звали - таран.
Другий варіан на поверхні - пристрій для руйнації укріплень.
По вуличним назвам (придомкам, прізвиськам), то їх як правило давали за особисті якості (вади) і вони теж розповсюджувались на нащадків, але вже тільки в межах тієї місцевості де жили.

valcha написал:

[q]

apss написал:

[q]

отсущетвительный глагол

[/q]

Это что, новая терминология?

[/q]

Не новая, старая.

Наталья_Л написал:

[q]

Благодарю вас за обсуждение, чрезвычайно интересно было читать!
Есть у меня еще один вопрос по другой линии нашего рода, который не дает мне покоя. Эта линия тоже из Кировоградской области, хотя все четыре линии по отцу оттуда.
Мой прадед при фамилии Тараненко имел прозвище Ранда, Рандюк. Про меня говорят: "Вона зі сторони Рандюків". Но, что интересно, не у всех наших Тараненко было это прозвище. У моего деда (сына прадеда) не было, а вот дядю моего прадеда тоже называли Ранда, и его потомков тоже. У прадеда было еще два брата, но у одного из них было другое прозвище - Цюпа.
Выспросила все село, никто ничего не знает про эти прозвища.
Что это за прозвища и почему даются выборочно?

[/q]

Рандюк. Саме слово “ранда” - давнє. І означає “оренда”. Дивіться нижче вирізку-цитату з “Полного церковнославянского словаря” Григорія Дьяченка. Вірогідно, що хтось з Ваших предків щось орендував у шляхтича. Наприклад, водяний млин. Таке широко практикувалося на Волині. Цьому є багаточисельні підтвердження у “гродських книгах”. Звідси "рандюк" - орендар.
Щодо Кіровоградщини, яка заселялася пізніше написання тих книг, цілком зрозуміло, що нащадки переселенців можуть і не знати такого слова.
Слово “цюпа” має два значення, на які вказує Тлумачний словник української мови:
ЦЮПА, -и, ж., діал. 1. Хижа. 2. В'язниця.
Про “вибірковість” родових прізвиськ. Тут багато залежить від місця проживання члена родини. Родове прізвисько, як правило, відоме тільки серед односельців. У разі переїзду когось з родини з постійного місця проживання, прізвисько може просто “загубитися у дорозі”. Про це, до речі, написав і Strilbycki: “По вуличним назвам (придомкам, прізвиськам), то їх як правило давали за особисті якості (вади) і вони теж розповсюджувались на нащадків, але вже тільки в межах тієї місцевості де жили.”