Херсонский уезд Херсонской губернии (Украина (Україна)) : ВГД

http://repressed.org.ua/books/Zona_26.pdf стр.227-235

статья Юрия Зайцева "Дiвчата з Бармашового"

* * * * *
Юрій Зайцев
ДІВЧАТА З БАРМАШОВОГО

У Києві є «Музей радянської окупації», який знаходиться при Київському товаристві «Меморіал». Саме там я ознайомився з експозиці-
єю, яку не можна дивитися без хвилювання. Четверо молодих дівчат з українського села стали на захист честі і гідності своїх односельчан,
які на початку 30-х років, на початку Голодомору, фактично змирилися з тим, як з ними поводиться місцева влада. Це чи не останній випадок
на Миколаївщині (тоді – Одеська область), коли люди хоч якось чинили спротив. Голодомор припинив його, а вже репресії 1937 р. проходили
під оплески юрби, яка сподівалася, що їх то не зачепить. Історія показала, що то не так.

Стенд Одеської області. Разом з українкою з Австралії слухаємо пояснення автора стенда голови «Меморіалу» Романа Круцика. На мапі
Одещини вогники селянських повстань проти більшовицької навали. Є ті вогники і на Миколаївщині. Але погляд притягує саме це фото –
учнівська газета, яку у липні 1932 року випустили четверо дівчат, білорусок за походженням, але щирих патріоток України.
Тож звідки взялися білоруски у спекотному степу Півдня України?

Їхнє село Бармашове (колишнє Засілля) засноване переселенцями з Білорусії у 1812 році і з того часу важка праця і потяг до волі зробив з тих
людей достойних громадян не тільки свого села, а і своєї нової батьківщини. А вже нащадки переселенців перейнялися духом козацької воль-
ності, яка витала по всьому Півдню. Тож недарма під час Баштанської Республіки селянський загін з Бармашового відправився на допомогу
баштанцям.

Але гірші часи були попереду. Заможне село не змогло уникнути більшовицької навали. Звідкісь із сторони з’явилися люди, які взялися
все робити по книжках Маркса і по вказівках Леніна, який довгі роки виглядав революцію із Швейцарії, поки не знайшлися гроші «пере-
творити війну імперіалістичну у війну громадянську». І перетворили.
Учень Леніна Сталін надумав у Кремлі лозунг «знищимо кулачество як клас». І знищили. У Бармашовому, де заможних селян було чимало,
почалися репресії.
З протоколу засідання президії Миколаївського райвиконкому про розкуркулювання і виселення за межі Миколаївського округу заможних селян.

1 лютого 1930 р.
Слухали: Перегляд списків куркульських господарств Миколаївського району, яких необхідно виселити за межі Миколаївського округу.
Постановили: За межі округу виселити:
по Богоявленській сільраді – 12 куркульських господарств;
по Бармашовській сільраді – 30 куркульських господарств;
по Тернівській сільраді – 18 куркульських господарств…
Разом: 239 куркульських господарств.
Голова
Секретар

Звернемо увагу, що по Бармашівській сільраді виселяють найбільше господарств, навіть в порівнянні з такими великими поселеннями,
як Богоявленськ і Тернівка. Час виселення, тобто вигнання з хат у невідомість – лютий. А там старі і діти і попереду ешелони на Північ.
А ось список деяких розкуркулених селян Бармашівської сільської ради Миколаївського району за підписом голови сільради
1930 р.
1. Жуков Михайло Ісидорович – 6 чл. сім ї
2. Жуков Петро Ісидорович – 7
3. Матвєєв Омелян Іванович – 6
4. Ісаков Федір Степанович – 5
5. Ісаков Степан Федорович – 1
6. Ісаков Ілля Васильович – 6
7. Ісаков Яков Васильович – 7
8. Звонов Федір Макарович – 6
9. Лаврентьєв Кирило Потапович – 7
10. Хілков Дмитро Віссаріонович – 9
11. Степанов Іван Демидович – 7
12. Степанов Іван Тимофійович – 7
13. Булкін Яків Федорович – 6
14. Ухін Іван Кирилович – 7
15. Цуканов Іван Дмитрович – 3
16. Ісаков Микита Степанович – 8
17. Ухін Федір Семенович – 1
18. Ухін Кирило Петрович – 3
19. Седнєв Йосип Степанович – 10
20. Степанов Мартин Васильович – 16.

То був 1930 рік. Дівчата ходили у школу, вступали до комсомолу, а у цей час на їхніх очах старих і малих виганяли з хат на лютий мороз,
бо вони «не той клас». Голів сімей у цей час засуджували на заслання у Північний край.

Ось деякі з них:
АНТОШКІН АНТОН ГЕРАСИМОВИЧ, 1879, с. Бармашове, білорус. Одноосібник. Заарештований 26.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

БАРКОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ, 1906, с. Бармашове, українець. Одноосібник. Заарештований 28.01.1930 р. Засуджений до
заслання в Північний край строком на 3 роки.

БЕРНІКОВ СЕМЕН ІВАНОВИЧ, 1879, с. Бармашове, українець. Одноосібник. Заарештований 23.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

В А С И Л Ь Є В ФОМА САФОНОВИЧ, 1879, росіянин. Одноосібник. Заарештований 28.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ЖУРОВ ОЛЕКСАНДР ОСТАПОВИЧ, 1882, українець. Одноосібник. Заарештований 26.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний
край строком на 3 роки.

ЗОСІМОВ ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ, 1902, українець. Хлібороб. Заарештований 26.01.1930 р. Засуджений до заслання в Північний край
строком на 3 роки.
Цей список не повний...

Загалом по Миколаївській області у 1930 році засуджено 670 чоловік, з них 17 розстріляно. Отак йшла колективізація. А молодь підростала.
Підійшов 1932 рік. Вже навесні було ясно, що настають голодні часи.

МОХЛЕНКО КАТЕРИНА СІЛАНТІЇВНА, 1914, с. Бармашове Баштанського району, по соц. стану середнячка колгоспниця, громадянка
УРСР, білоруска, закінчила семирічку, незаміжня, чл. ВЛКСМ з лютого 1931 р.
На початку квітня я зустрілася із своєю подругою ВАЧКОВОЮ НАДІЄЮ, ученицею семилітки. Вона запропонувала мені написати
контрреволюційну прокламацію, щоб подивитися, як будуть реагувати на це місцеві комуністи, які, на наш розсуд, займаються пияцтвом і до-
вели народ до бідності. Я погодилася на пропозицію Вачкової і ми пішли до неї на квартиру, де удвох склали чернетку прокламації під назвою
«Газета № 1», а потім Вачкова переписала її начисто. Газету ми удвох вивісили коло сільради, але потім хтось її перевісив на стовб…
Ще з одного документу, з звинувачувального висновку: В газеті № 1 було таке – «…Отак, товариші, Ви самі бачите, яка користь з колгоспів, а тому
Ви повинні не по одному, а всім селянам об’єднатися в одне ціле і сказати себелюбної місцевої владі-п’яничкам – «Дайош Миколку, бо з колгоспів немає толку!».
Всі колгоспники за одноосібне господарство для того, щоб спасти наш старий інвентар і тяглову силу…»

Сьогодні ці молоді, але вже мудрі дівчата дивують нас своїм пророцтвом. Вони, як і багато людей бачили наближення скрутних часів. Але
люди на щось сподівалися, а молодь закликала до спротиву. Дорослі мали більшу інформацію про силу влади. Вони вже те відчули на собі,
оту більшовицьку навалу за останні 15 років. І та навала продовжувала тримати людей у страху, застосовуючи репресивний апарат.
Документи говорять за ті часи саме про Бармашове:

ОТРОЩЕНКО САВЕЛІЙ АРТЕМОВИЧ, 1882, с.Бармашове, білорус. Хлібороб. Заарештований 28.12.1932 р. Засуджений до 3 років ВТТ.

ПЕЛІКОВ ІВАН ХОМИЧ, 1900, с. Бармашове, українець. Колгоспник. Заарештований 29.12.1932 р. Засуджений до 3 років ВТТ.

ПЕЛІКОВ ПАВЛО ХОМИЧ, 1895, с. Бармашове, українець. Хлібороб. Заарештований 29.12.1932 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ХОЛОДУЛЬКІН ПАВЛО УСТИНОВИЧ, 1874, с. Бармашове, білорус. Колгоспник. Заарештований 29.12.1932 р. Засуджений до заслання
в Казахстан строком на 3 роки.

ШАВОКІН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ, 1883, с. Бармашове, росіянин. Заарештований 28.12.1932 р. Засуджений до заслання в Північ-
ний край строком на 3 роки…

Вже був голод, а репресії не зменшувалися. .

Наймолодшою з дівчат була ВАЧКОВА НАДІЯ. Протокол її допиту найкоротший, а от її відверту зневагу до бандитської влади не прихова-
ти нічим. То вам не Павлик Морозов!

Протокол допиту звинуваченої. 20.07.1932 р.
ВАЧКОВА НАДІЯ ВАВИЛІВНА, 1915, с. Бармашове, соц. стан – біднячка-колгоспниця, громадянка УРСР, учениця 7гр. семирічки, білоруска, проживає з матір’ю Я пронизана антирадянським духом, тому що виростала у злиднях і оточуюче середовище вплинуло на мене у сторону озлоблення проти радянської влади. Хто особисто – сказати не можу, їх було багато.
Півтора місяця тому я подала заяву у комсомол, але мені відмовили. Я поставила собі за мету помститися комсомолу і особисто члену
партії Бордаченку, який був проти. Як буду мститися, я ще не вирішила. Контрреволюційну листівку під назвою «Газета № 1» я не писала і
більше ніяких показань давати не буду.

Надії Вачковій було тоді 16 років. Дівчина, яка виростала в злиднях того колгоспного життя, хотіла бути разом з всіма подругами, більшість
з яких вступили до комсомолу. Крім спілкування, комсомол прикривав від непотрібного ока радянської влади. Але її вільний дух і відвертість
стали на заваді її вступу до комсомолу.
Основною звинуватницею цієї справи визнано МАКАСЄЄВУ ЄВГЕНІЮ, яка була найстаршою серед дівчат. Взагалі кожному
зробили по одному допиту – та вже й цього було, як на ті часи, достатньо, бо дівчата нічого не приховували і були речові докази провини.

Протокол допиту звинуваченої 19.07.1932 р.
МОКАСЄЄВА ЄВГЕНІЯ ІСАЇВНА, 1910, с. Бармашове, соц. стан – дочка кулака, розкулаченого, білоруска, закінчила семирічку, незаміжня, живе з батьком, позбавлена виборчих прав.
«З 1928 по 1930 роки я була членом ЛКСМУ. Виключена як дочка кулака, розкулаченого. Контрреволюційну «Газету № 2» і листівки, які
були розповсюджені в селі Бармашове, писала я разом з Мохленко Катериною і Наумовою Тетяною – обидві члени ЛКСМУ».

Катерина Мохленко на допиті показує:
«У перших числах липня я, Наумова Тетяна і Макасєєва Євгенія кілька днів гуляли у селі і на протязі 2-3 днів Макасєєва говорила нам
про те, що комуністи у колгоспі витворяють що хочуть, що люди голодують і т.і. Вона запропонувала випустити прокламації проти кому-
ністів. Ми погодилися і пішли до мене на квартиру, де утрьох склали газету, а чернетки газети Макасєєва принесла із собою. Ми втрьох від-
редагували ці чернетки і кожен написав начисто по одній статті. Крім того, у той же вечір ми написали ще дві прокламації. Газету повісила
Наумова, а листівки – Макасєєва.
На другий день ми зібралися знову в мене вдома, де Наумова і Макасєєва написали кілька листівок, які ми втрьох розклеїли по селу…»
Газета № 2 має великий заклик на всю ширину газети: «ПЛАМЯ ВНУТРИ РАЗГОРАЕТСЯ. ЭТО ПЛАМЯ БУДЕМ ТУШИТЬ КРОВЬЮ
ПЬЯНЫХ КОММУНИСТОВ!»
У цих закликах відчувається відгук буревійних революційних часів і визвольних змагань 1917-1922 років Баштанської і Висуньської
республік. Але часи вже не ті, немає тих борців – всі полягли, або на Соловках чи у Сибіру. Тож молодь вимушена сама піднімати голос.
А як би розвивалися події, якби люди знали, що їх чекає у Голодомор 1933 року? От у 1937 році вже остаточно не було кому чинити спротив –
люди йшли на розстріл як вівці. Чи євреї, коли їх сотнями і тисячами розстрілювали німці. Ось до чого довели людей! Адже у нашій історії
не було таких репресивних акцій без людського спротиву. Бо спротив – то є природнє. І коли піднялася ОУН-УПА, люди масово підтримали
цей здвиг, бо пам’ятали про 1933 і 1937 роки Тож з цієї позиції акція молоді є пророцтвом того спротиву, який підняв у лавах антифашистської підпільної організації ОУН у селі Піски Баштанського району, де була вже молодь 1925 року народження.
І було там вже не 4 дівчат, а значно більше і не з одного села. І проти них – гестапо.

Ліва колонка газети має назву: «К массе!»
«Давайте не допустим, чтобы нашими слезами и нашей кровью они напивались. Давайте сделаем так, чтобы мы пользовались своим
трудом и никто не пил нашу кровь. Так давайте сделаем так, чтобы они над своими головами услышали звук свинцовых пуль и чтобы по-
лилась кровь, как лилась из нас и наших отцов. Но сделать это нам нужно в короткий срок. Товарищи, если сам председатель артели
«Красный Ударник» т.Веселкин говорил: «Если в крайнем случае погубим 3 тысячи бедняков, то «советский полет» не пострадает».
Так вот, товарищи, вы и сами видите, как на вас смотрят, разве не видите и не слышите, что они говорят. Бедняки у них вся загвоздка. Скиньте с своих глаз чадру, откройте себе глаза. Они доводят до того, что вы пухнете от голода. Вы только вспомните то время, когда был НИКОЛАЙ. Вы ели сало с салом и пивом запивали, а сейчас вы голодные, холодные и голые. Вы и ваши товарищи, неужели вы не чувствуете боли, что над вами издеваются – это хуже панщины, а вы терпите. Приставайте к нам, укрепимся сильней, только делайте это дружно и стойко за свои дела!»

Друга колонка газети має назву: «К колхозникам!»
«Товарищи колхозники! Я не хочу вас агитировать, как это говорят наши коммунисты. Я хочу вам указать, что есть на факте и вы
сами видите, но не вполне открытыми глазами. Товарищи, неужели вас ничтожные пьяницы так смогли сагитировать, что вы не видите, что с
вами делают, что вашу жизнь подлые пьяные коммунисты допивают, а вы! Вы чего же, как будто окутанные невольной жизнью. И молчите,
не хотите открыть глаза. Если бы вы, колхозники, открыли свои глаза и посмотрели по сторонам, то вы увидели бы, что партийцы высасывают
последнюю колхозную кровь, которой еще немного у вас осталось. Вы же можете её спасти только не принимая во внимание то, что они говорят. Ведь вы сами, колхозники, видели, что т. ВЕСЕЛКИН продал всех рабочих за пиво. Муку, которая была выдана на общее питание – пропили.
Неужели вы униженные и не можете избавиться от таких пьяниц?
Товарищи колхозники! Партийцы столкнулись с таким вопросом, что выхода больше нет, вы же представляете, что выезд на степь тоже
объясняется тем, что нечем обеспечить колхозников. Товарищи, а бавовна уже совсем пропала и в добавок соседи в артели «Красный Ударник» не вышли в степь, потому что у них голод.
Товарищи! Мы вас привлекаем к себе, так что станем не выходить в степь и планы партии лопнут!»

У слідчий справі є зізнання, що дівчата готові були почати і збройну боротьбу із кривдниками людей. Макасєєва начебто хотіла для того
вкрасти пістолет у сусідки своєї сестри, яка мешкала у Миколаєві.
Як зазначено у справі, трьох дівчат засудили до виправних таборів на три роки кожну. Наймолодшу, Надію Вачкову звільнили. В кого яка
доля – невідомо, бо історики про це мовчать. А ось доля багатьох селян у часи Голодомору склалася трагічно, як і попереджали дівчата.
У голодному 1933 році репресії продовжувалися. Ось приклади:

ГОЛОПУЗІКОВ ВАСИЛЬ ФЕДОТОВИЧ, 1899, с. Бармашове, білорус. Хлібороб-одноосібник. Заарештований 19.01.1933 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

ЖИГАЛИК МАКСИМ АВДІЙОВИЧ, 1887, с. Бармашове, білорус. Одноосібник. Заарештований 20.01.1933 р. Засуджений до 3 років ВТТ.

ЖУРОВ ВАСИЛЬ КУПРІЯНОВИЧ, 1886, с. Бармашове, українець. Колгоспник. Заарештований 20.01.1933 р. Засуджений до заслання в Північний край строком на 3 роки.

КИРТЕЧЕНКО ГРИГОРІЙ НЕЧИПОРОВИЧ, 1887, с. Бармашове, білорус. Хлібороб. Заарештований 20.03.1933 р. Засуджений до 4 років ВТТ.

КОРНІЄНКО АРТЕМ СИДОРОВИЧ, 1888, с. Бармашове, українець. Колгоспник. Заарештований 19.01.1933 р. Засуджений до 3 років ВТТ…

Це не повний список репресованих у 1933 році…

То чи не праві були дівчата, коли ще на початку Голодомору попереджали односельчан, до чого їх приведуть комуністи?
А попереду був ще 1937 рік. Тож ті щасливчики, які вижили у Голодомор, попадали до ГУЛАГу, з якого вже вибратися довелося не кожному.

АТРОЩЕНКО ФЕДОТ МИХАЙЛОВИЧ, 1902, с. Бармашове, українець. Стрілочник на станції Засілля. Заарештований 22.09.1937 р. Засуджений до 8 років ВТТ.

БЕРНІКОВ МАРТИН ІВАНОВИЧ, 1876, с. Бармашове, білорус. Садівник. Заарештований 27.07.1937 р. Засуджений на 10 років ВТТ.

КАПЕЛЮШ ПЕТРО ЯКИМОВИЧ, 1896, с. Бармашове, українець. Рахівник. Заарештований 21.09.1937 р. Засуджений до 10 років ВТТ.

РИБАК НАЗАР ТИМОФІЙОВИЧ, 1884, с. Бармашове, українець. Коваль. Заарештований 11.10.1937 р. Засуджений до розстрілу. Страчений 09.10.1937 р.

ЩЕРБАЧЕНКО САВЕЛІЙ ПЕТРОВИЧ, 1890, с. Бармашове, українець. Заарештований у листопаді 1934 р. Засуджений до розстрілу. Страчений 13.11.1937 р.

СТЕПАНОВ ЮХИМ ЗАХАРОВИЧ, 1898, с. Бармашове, росіянин. Хлібороб. Заарештований 02.12.1937 р. Засуджений до розстрілу.

Невдовзі почалася війна. Багато бармашовців загинули, захищаючи Батьківщину. Серед них і брати тих сміливих дівчат, які були репресовані більшовицькою владою

МАКАСЄЄВ ІВАН МАРКОВИЧ, 1918

МАКАСЄЄВ ПЕТРО МАРКОВИЧ, 1910

МОХЛЕНКО ГРИГОРИЙ АРХИПОВИЧ

ВОЧКОВ ІВАН ІВАНОВИЧ, 1925

А тих, хто пережив страшні часи німецької окупації, репресовували як посібників ворога. Потім вони були реабілітовані.

САПЛЬОВ ІВАН ОГІЙОВИЧ, 1893, с. Бармашове, білорус. Заарештований 10.04.1944 р. Покінчив життя самогубством під час слідства.

ЛЯЛЮК ПИЛИП ГРИГОРОВИЧ, 1890, с. Бармашове, українець. Заарештований 24.04.1944 р. Засуджений до 10 років ВТТ.

РИБАЧЕНКО ВАСИЛЬ ГНАТОВИЧ, 1901, с. Бармашове, українець. Заарештований 21.04.1945 р. Засуджений до 8 років ВТТ.

Мабуть у с. Бармашове пам’ятають про всіх знаних і незнаних жертв більшовицького режиму? Мабуть, місцеві історики їх всіх назвали і їм поставлений пам’ятник у центрі села, а у місцевому музеї є велика експозиція на цю тему?

Як би там не було, а у Києві пам’ятають про подвиг чотирьох дівчат, і у музеї, в який їдуть люди з усього світу, є стенд, де на фотографії
світиться чесне і сміливе обличчя Євгенії Макасєєвої з села Бармашове Баштанського (Жовтневого) району Миколаївської області.
Вічна їм пам’ять!

Джерела:
1.ДАМО. – Ф. Р-5859. – Оп. 2 – Спр. 6398
2.Реабілітовані історією. Миколаївська обл. Кн..1 – 5.
3. Народна війна. Виставка Київського товариства «Меморіал»

Херсонский уезд Херсонской губернии

Диалоговая тема (вопросы/ответы)