Жертвы Голодомора 1932-33 годов в Украине. Не внесенные в КП

Київська область, Сквирський р-н, с. Шамраївка
Киевская область, Сквирский р-н, с. Шамраевка

8. Конопляный Федор Данилович (год рожд - после 1905г.)
9. Конопляная Елена - его жена.
10-12. 3-е их детей.

Херсонская обл., Бол.-Александровский р-н, с.Новогригорьевка

13. Тетеря Корней Федорович ( р. до 1900 г - 1933)
14. Тетеря (рож. Руденко) Елена Ивановна ( до 1900 - 1933)
( Мои дед и бабушка; свидетельствует - Золотарева ( Тетеря) Клавдия Корнеевна, 1930 г.р.

Большая просьба также указывать ФИО и место жительства тех людей, которые свидетельствовали а также тех, кто собрал сведения.

Київська область, Білоцерківський р-н, с. Яблунівка
Киевская область, Белоцеркрский р-н, с. Яблуновка (Яблоновка, Яблунивка)

19-20. Кичка Антон - родом із с. Фесюри і його дружина (імя невідомо).
21-22. Одарки Хівриної мати й батько (ПІБ невідомо).

Свідчила Гудик Онилія Федосіївна 1931 р.н. с. Яблунівка.

Ось розмова з нею повністю.

- А хто в нас в селі в Голодомор помер?
- Петро Усенко, оце Петра Усенка мати, у неї батько й мати померли в голодовку і вона на їх мертвих лежала, приїхали забирать їх на кладбище, а її живеньку взяли на їх, занесли в приют Ольку бо рідня, бо це рідні не було і де їх сховали? То вона все врем’я в оцьому … (слово незрозуміле) є багато могил там, і не зна Олька де мати й батько сховані, то ото кожен раз обгрібала отуто все, бо, каже, десь і мої майбуть тут.
- А як їх прізвище, хто помер?
- Кичка Антон.
- А по-батькові як?
- З Фесюрів, по батькові не знаю, він з Фесюрів я знаю, шо він звався Антон, Ольчин батько, а як його…?
- А жінка його?
- Не скажу (не знаю).
- Це вони вдвох померли?
- Обоє разом померли його жінка була сестра Оляни Гуцалівської осьо цього Ваньки Саєнка мати була, це ж Оляна і Ольки Кички мати – рідні сестри.
- А ще хтось, знаєте, хто помер?
- А ще в нас померли, та багато такіх є шо. Осьо ж Онилька дядька Кирила [Гудика] це ж звозила мертвіх у яму, її живої немає вже, це моя була двоюрідня сестра, батькова…Михайла Дмитровича жінка Руденка, звозила в могилу…
- Це ж Вам було 3 роки тоді?
- Мені? – 2.
- А ще пам’ятаєте прізвища і імена тих, хто помер?
- Померли, там, де оце Тимофейова хата…(говорить не пані Онилія). (Далі пані Онилія) Одарки Хівриної це ж мати й батько померли тож Розпащині (?) наче, а як їхня хвамілія Бог його знає.
- А там, де оці якісь жили Капкати (?)… (не пані Онилія).
- (Далі – пані Онилія) Це осьо в нас в Фесюрах, то Стьопа (чоловік пані Онилії – Степан Розгон) казав: ой як багато було і шо їли людей, і його чуть не ззіли…Тоже каже, що там той дядько був, шив костюми наче та його братові шив куртку, а мати ввечері посилали його занести молока вже, той дядько шиє Іванові куртку, але ж каже, шо я не поніс, а мати мене ше й набили. Як на ранок – то він іззів свого хлопця, було два хлопчики: одного іззів, а один остався, а той другий прийшов у ясла та й плаче і кажуть (до хлопчика): «А де ж Ваня?» (Це ж Ваня був і Гришка), а він каже: «Дайте кусок макухи, то скажу, де Ваня». Вони йому дали, а він каже: «А батько вночі Ваню ззів», - «А як же, шо тебе не ззів?», а він каже, він так сильно просився казав: «Тату, я вам і макухи випрошу тільки не їжте мене. Вони (батько)
його ззіли, а я наче спав, хріп» та й наче не чув, а йому було багато Вані, та каже до того «А ти на другу ніч останеся». Як пішли, то ше застали, ше голова була незїджена у Вані.
Каже (Степан Розгон) знайли тако багато одежі дівчачої, голів у ямі, діти ходили, чужі діти, попали туди, то там вони і їли їх там тільки головки оставалися… Страшне… і кажуть не згадувать Голодомор зараз…

Київська область, Білоцерківський р-н, с. Яблунівка
Киевская область, Белоцеркрский р-н, с. Яблуновка (Яблоновка, Яблунивка)

23-24. Оляна (Уляна) і Дмитро (Митько).

Свідчила Гудик Онилія Федосіївна 1931 р.н. с. Яблунівка.

Продовження розмови з нею.




- Б. В. А моя мати розказувала, що вони як у голодовку, то поїхали в Білорусію, дядько Михайло, це ж менший був 18-го, мати 14-го чи 13-го, а дядько 18-го поїхали в Білорусію, тьотя Катерина і баба, вже їхня мати і моя мати поїхали в Білорусію, то кажуть баба геть осліпла … а то шо не було нічого їсти і оце вони цю голодовку 1933-го пережили в Білорусії.
- І ше наші тоді казали, це ж у нас було п’ятеро дітей: двоє в дядька Гната забрали і вмирають тітка Оляна і дядько Мітько, остається Толік і остається Ганя, двоє діток тоже і тіх забірають до нас, Толіка й Ганьку, то Толіка батько здали в ремеслене училище, уже такий був хлопчик, а Ганька була із нами, а як умерла моя мати, то Ганьку забрали вже до діда Степанка, то це наче до материного батька. А то ж у нас була така велика велика сем’я була в хаті, і кажуть…а хліба ж не було, ну варила мати ше спасав нас Данило був Гані Даниловної батько це ж рідня тоже були вони куми, моя мати була хрещеною це ж у Гані Даниловної, він в Озірні робив в заводі, і він батько в нього доставали миляс, дадуть милясу Віті, нарубають очерету в березі натовчуть очерету такої наче… та з тим милясом пекли і оце дітям їли діти спасли і корова була та й по півстакана молока і вижили ж оце…